14. Прямі іноземні інвестиції (піі)

Правові норми, що стосуються конкуренції і ПІІ, дуже тісно пов’язані між собою. По-перше, норми, які обмежують ПІІ, передбачають, наприклад, вимоги стосовно використання певної частки місцевих деталей чи ресурсів у готовому виробі, також вимоги стосовно мінімальних розмірів експорту. Такі норми використовувалися як інструмент регулювання поведінки ТНК, які здійснювали операції за кордоном через свої дочірні підприємства.

По-друге, норми регулювання ПІІ, передбачаючи податкові пільги або особливий режим імпорту ресурсів, створюють антиконкурентні умови для тих місцевих фірм, які не отримують таких пільг.

По-третє, у випадку злиття чи придбання місцевих фірм закордонними компаніями можливі монопольні ситуації або захоплення пануючих позицій на ринку. Норми конкурентного законодавства, що застосовуються на абсолютно недискримінаційній основі, мабуть, залишаються найбільш оптимальним засобом усунення можливих несприятливих наслідків ПІІ, особливо в тих країнах, де останні обмежуються менш жорстко.

Нарешті, як вже зазначалося, конкурентне законодавство поширюється на всі компанії, що здійснюють свою діяльність у межах національних кордонів, і, відповідно, на дочірні підприємства зарубіжних фірм. Це з одного боку створює захист для зарубіжних компаній від бойкоту місцевими картелями, від обмежувальних вертикальних угод, а з іншого – страхує вітчизняних виробників від того, щоб, виходячи на місцевий ринок, зарубіжні компанії не приносили із собою практику участі в торгах з таємною змовою, обмеженням торгівлі в інших формах, включаючи зловживання пануючим положенням на ринку.

15. Недосконала конкуренція

Поняття несумлінної конкуренції саме по собі може ввести в оману, оскільки його легко прийняти за норму конкурентного (антитрестовського) законодавства, у той час як насправді воно охоплює багато інших аспектів, включаючи метрологію (систему мір і ваг), заяви і рекламу, які вводять в оману, а також підробку торгових знаків і порушення інших ПІВ. Концепція “несумлінної конкуренції” може навіть вступати в повне протиріччя з законодавством і політикою в області конкуренції. Наприклад, імпортери можуть бути обвинувачені в “несумлінній конкуренції” або “несумлінній торговій практиці”, якщо вони не дотримуються меж сегментації ринку, встановлених в результаті застосування норм, що стосуються торгових знаків, в той час як подібна практика може носити антиконкурентний характер і суперечити конкурентному законодавству. Відомі навіть випадки, коли члени картелів подавали скарги на “несумлінну” конкуренцію з боку компаній-аутсайдерів, в той час як фактично сам картель явно порушував закон про конкуренцію.

В будь-якому випадку, зараз більшість країн дійшли згоди про те, що проведення ефективної конкурентної політики неможливе без прийняття спеціального законодавства з питань конкуренції. Можливе навіть створення спеціального органу з питань конкуренції, наділеного необхідними повноваженнями для усунення антиконкурентних обмежень і представлення уряду консультативних висновків про можливі антиконкурентні наслідки інших законів.

В ряді країн є спеціальні закони про організацію збуту, які забороняють рекламу, яка вводить в оману. Це дозволяє одночасно захистити інтереси споживачів і підтримувати справедливу конкуренцію