B) Визначення

Найчастіше в законодавстві не дається визначення обмежувальної ділової практики (ОДП). Як правило, наводиться далеко не вичерпний перелік окремих видів ОДП. В цілому термін “підприємство” за своїм визначенням включає всі компанії, ТНК, їхні філії, дочірні підприємства, малі і середні підприємства (МСП), а також державні підприємства, що займаються комерційною чи підприємницькою діяльністю.

Монополії звичайно визначаються як наявність на конкретному ринку єдиного постачальника. Разом з тим у законодавстві ряду країн поняття “монополія” чи “монополізація” використовуються в значенні, яке близьке за змістом з поняттям “домінуюча компанія”.

Домінуючі компанії, які займають пануюче положення на ринку по-різному визначаються в окремих країнах, однак головна ідея полягає в тому, що під домінуючою компанією розуміється фірма, здатна контролювати відповідний ринок, на якому вона здійснює свої операції. Це досягається у випадках, коли домінуюча фірма здатна диктувати свої ціни й умови продажу без протидії з боку конкурентів. На ринку присутні інші постачальники, але вони просто слідують ціновим рішенням домінуючої фірми. Остання є ціновим лідером. Законодавство деяких країн передбачає концепцію “спільного домінування”, згідно з якою панівне положення на ринку виникає в тих випадках, коли певна фірма самостійно чи разом з кількома іншими фірмами отримує контроль над ринком.

Разом з тим слід зазначити, що лише факт наявності пануючої компанії в більшості випадків сам по собі ще не є порушенням конкурентного законодавства. Конкурентне законодавство більшості країн спрямоване на те, щоб не допустити використання домінуючими фірмами своєї ринкової влади для зловживання пануючим положенням на ринку за допомогою обмежувальної ділової практики. Через загрозу можливого обмеження конкуренції домінуючими компаніями (монополіями) конкурентне законодавство звичайне забороняє злиття, або придбання створення спільних підприємств, що призводять до виникнення пануючого положення на ринку чи до створення монополій.

C) Сфера застосування

Як відзначалося вище, під дію сучасного конкурентного законодавства звичайно підпадають усі юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, незалежно від форми власності.

Це законодавство також поширюється на всі операції з товарами та послугами. Крім того, воно охоплює приватних осіб, наприклад осіб вільних професій (наприклад, у деяких країнах у даний час скасовані, як антиконкурентні, “етичні кодекси” лікарів і юристів, що забороняють рекламу діяльності осіб цих професій).

Конкурентне законодавство більшості країн діє на їх території і не виходить за межі національних кордонів. Іноді передбачається екстериторіальне застосування законів. Незважаючи на досить істотні обмеження, що накладаються вимогами дипломатичності та міжнародної доброзичливості (тобто в результаті врахування суверенних інтересів інших держав, в протиріччя з якими можуть вступати принципи екстериторіальності юрисдикції), екстериторіальне застосування законів нерідко призводить до виникнення проблем у відносинах з іншими країнами, що захищають свій національний суверенітет.