F) Контроль за злиттями

Оскільки злиття і придбання компаній і створення спільних підприємств можуть приводити до надмірної концентрації ринкової влади (появи домінуючих фірм чи монополій), органи з питань конкуренції звичайно уважно стежать за ситуацією в даній сфері.

У багатьох країнах питання контролю над злиттями регулюються окремими законодавчими актами. В деяких випадках, незважаючи на наявність законодавства з питань конкуренції, контроль над злиттями не здійснюється. Разом з тим відслідковується загальна тенденція до того, що контроль над злиттями стає невід'ємною частиною конкурентного законодавства.

Для того щоб процедури попереднього повідомлення про злиття не стали надмірно важким тягарем для бізнесових кіл та органів з питань конкуренції, як правило зазначається, що такі повідомлення повинні спрямовуватися до фірм, які перевищують за своїми розмірами встановлений граничний рівень концентрації. Деякі контрольні органи уповноважені забороняти злиття у випадку, коли доведено, що вони призведуть до виникнення панівного положення на ринку. Крім того, в деяких країнах (проте досить рідко) ці органи мають право віддати наказ про розукрупнення компаній, злиття яких відбулося до ухвалення рішення компетентним органом.

G) Захист інтересів споживачів

Багато законів з питань конкуренції містять специфічні положення, що зазвичай передбаченні в спеціальному законодавстві з захисту інтересів споживачів. В деяких країнах дотримання спеціального законодавства про захист інтересів споживачів контролюється тим же органом, на який покладено спостереження за здійсненням законодавства з питань конкуренції, в інших країнах питанням захисту інтересів споживачів присвячений окремий розділ у законі про конкуренцію.

Спеціальні положення про захист інтересів споживачів, що найчастіше містяться в розділі про “несумлінну торгову практику”, забороняють створення запасів продукції в спекулятивних цілях, помилкові твердження та створення невірного уявлення про товар рекламою, яка вводить в оману, передбачається обов'язкова вказівка щодо рівня цін у магазинах (з метою підвищення цінової транспарентності і, відповідно, розвитку конкуренції) і безпосередньо забороняють окремі методи організації збуту, наприклад “продаж з принадою” та “пірамідні продажі”.

H) Орган з питань конкуренції

Усі закони з питань конкуренції звичайно припускають заснування адміністративного органу для контролю над здійсненням такого законодавства. В структурному відношенні цей орган може бути підрозділом будь-якого міністерства (як правило, міністерства торгівлі, промисловості, фінансів, економіки чи міністерства юстиції).

В деяких країнах крім органу з питань конкуренції, що є підрозділом відповідного міністерства, створюється також незалежна комісія чи рада з питань конкуренції, що мають власну компетенцію. Міністерство може передавати окремі справи комісії чи раді для проведення розслідування (як, наприклад, у випадку Комісії з монополій і злиттів в Об'єднаному Королівстві Великобританії і Північної Ірландії чи Ради з питань конкуренції (conseil de la Concurrence) у Франції). Органи з питань конкуренції все частіше створюються як установи, певною мірою незалежні від уряду, для того щоб їхня діяльність із сприяння розвитку конкуренції не порушувалася іншими, крім конкуренції, мотивами. Новим явищем в більшості країн стає створення спеціального управління, що займається питаннями як конкурентного, так і іншого законодавства, наприклад, у сфері захисту інтересів споживача, охорони прав інтелектуальної власності, реклами, яка вводить в оману та ін.