D) Вилучення і виключення

В результаті дерегулювання спостерігається тенденція до звуження рамок регулювання діяльності в окремих секторах, що є основою для вилучень і виключень з конкурентного законодавства. Однак до останнього часу існувало величезне число виключень і вилучень, причому деякі з них діють і понині:

• Конкурентне законодавство не поширюється на суверенні держави. Іншими словами, уряд завжди може прийняти закон, що призводить до антиконкурентних наслідків. Він може також підписати договір чи міжнародну угоду, що чинить антиконкурентний вплив. Практика останніх років, однак, свідчить про підвищення ролі органів з питань конкуренції, перед якими відповідно до сучасного конкурентного законодавства покладено завдання надання уряду консультативної допомоги з питань конкуренції з метою запобігання прийняття законів, що викликають непотрібні антиконкурентні побічні наслідки.

• Традиційно конкурентне законодавство не поширюється на питання ринків праці (профспілок), укладання колективних договорів і визначення умов зайнятості.

• До числа регульованих галузей і секторів економіки, що на даний час, незважаючи на лібералізацію, все ще виключаються зі сфери дії конкурентного законодавства, в багатьох випадках відносять сільське господарство, нафтодобування, гірничодобувну промисловість та “природні” монополії, такі, як поштові відомства і комунальні служби. В деяких країнах передбачається вилучення і стосовно оборонної промисловості. Однак в багатьох країнах дерегулювання серйозно звужує межі привілейованого положення деяких секторів послуг, наприклад, банківської справи, страхування, морських і повітряних перевезень тощо. Довгий час вважалося, що в деяких секторах, які є “природними” монополіями, (наприклад, поштова служба, електро-, газо- та водопостачання, міська автобусна мережа тощо) конкуренція неможлива. Однак під впливом технічного прогресу межі “природних” монополій стали також звужуватися, наприклад у випадку кабельного телебачення, мобільного телефонного зв'язку і т.д. У країнах, які далі за інших просунулися на шляху розвитку конкуренції в регульованих секторах, наприклад, у Великобританії, межі монополій максимально скорочуються, в тому числі засобами приватизації та роздержавлення таких "природних" монополій.

• Вилучення іншого роду стосуються малих і середніх підприємств (МСП) і часто припускають встановлення граничного рівня (звичайно в розмірі 5% відповідного ринку), нижче якого можливі антиконкурентні наслідки вважаються несуттєвими.

• У зв’язку з тим, що для створення деяких нових видів продукції необхідні гігантські обсяги інвестицій в проведення НДДКР, в багатьох країнах (наприклад, у США, ЄС) вилучення передбачаються і стосовно спільних підприємств, які займаються НДДКР;

• У Європейському Союзі при дотриманні певних умов і представленні в Комісію ЄС відповідних повідомлень передбачені “колективні виключення” щодо конкретних угод про розподіл продукції (автомобілів, парфумерних товарів);

• Законодавство багатьох країн нерідко містить вилучення – після представлення відповідного повідомлення в органи з питань конкуренції – стосовно експортних картелів, експортних спільних підприємств, які, як вважається, не чинять впливу на вітчизняний ринок. У багатьох країнах конкурентне законодавство взагалі не стосується експортних картелів у тих випадках, коли вони не породжують наслідків для вітчизняного ринку, і, відповідно, при створенні таких картелів повідомлення не потрібні, оскільки законодавство поширюється лише на вітчизняний ринок;

• За законами деяких країн (Німеччини, Японії) дозволяється створення картелів з метою раціоналізації та на період кризи або економічного спаду, причому очікується, що такі картелі будуть розформовані після зникнення причини, яка склала підставою для видачі відповідного дозволу.