2001. – Київ, 2001. – 225 с.). Теоретичні позиції, висвітлені в стат-

тях, що увійшли до збірника, активно обговорювали на міждисци-

плінарних семінарах з проблем ґендеру в Україні. (“Методологіч-

ні засади ґендерного аналізу” та “Ґендерна політика в освіті і

роль ЗМІ”, а також на конференції з проблем статі). Львівські

науковці видали “Ґендерні студії” незалежного культурологічного

часопису “Ї” (Ґендерні студії Незалежного культурологічного ча-

сопису “Ї”. – 2000. – №17. – 167 с.).

Бібліотеки і бази даних. Сьогодні при кожному науковому

центрі жіночих і ґендерних досліджень засновано бібліотеки і

бази даних. І хоча така праця тримається лише на ентузіазмі та

самопожертві жінок-членкинь наукових центрів, саме ці бібліо-

теки стали єдиними інформаційними центрами з ґендерної тема-

тики для науковців, лідерів громадських об’єднань, державних

службовців і журналістів тощо. Суттєву допомогу формуванню

інформаційного простору з ґендерної проблематики надає проект

Національного університету України “Київський Політехнічний

Інститут “Інформаційна підтримка впровадженню ґендерної

освіти в Україні”. В межах проекту створено:

• віртуальну бібліотеку з ґендерних питань, яка акумулює в

електронному вигляді (онлайн та на електронних носіях) Становлення ґендерної освіти в Україні 515

законодавчі акти Уряду України, міжнародні законодавчі

норми; офіційні документи міжнародних організацій, стат-

ті, монографії, огляди наявних інтернет-ресурсів тощо;

• банк даних про фахівців та організації, діяльність яких

пов’язана із ґендерними проблемами;

• електронний список розсилки “Newsletters”, який форму-

ється з різноманітних джерел, як-от інтернет-мережа, ін-

формація партнерських організацій, листи від реципієн-

тів, ЗМІ тощо;

• установчі та подальші практичні семінари-класи. Кожен

семінар складається з розгляду практичних питань впро-

вадження ґендерної освіти й методик викладання ґендер-

них дисциплін. Подальші семінари проводяться в інтер-

активному режимі з використанням навчальних прикла-

дів та практичної частини.

Жіночі та ґендерні дослідження як освітній проект. Сис-

тема виховання й навчання, базована на домінуванні чоловічих

цінностей і через яку здійснюється соціальний контроль, дістала

в літературі назву “прихованого навчального плану”.

У традиційній освітній концепції навчання відділяється від

виховання межею навчального плану й аудиторії. В сучасному

навчанні сам процес полягає не тільки в трансляції формального

знання, але і в формуванні соціально-психологічного добробуту,

успішності тих, хто навчається.

І поряд з модернізацією технологій навчання, активізацією

самостійної роботи студентів важливим стає впровадження ґен-

дерного компоненту в освіту.

Жіночі дослідження як освітній проект виникли завдяки кри-

тичному ставленню студентів і викладачів до знань, здобутих у

межах традиційних університетів і в ході активізму поза академія-

ми. Актуальність цього напрямку діяльності зумовлена необхідні-

стю наповнити українську освіту, передусім вищу й середню, змі-

стом, що відповідає рівню сучасних цивілізаційних процесів.

Ґендерна освіта передбачає вивчення сукупності відносин

жінок і чоловіків у суспільстві. Це стосується традицій, форма-Основи теорії ґендеру

516

льних і неформальних правил та норм, які визначаються місцем і

становищем чоловіків та жінок в українському суспільстві. Інте-

грація ґендерних підходів в освіті вимагає:

а) введення спеціальних предметів і спецкурсів з ґендерної

проблематики;

б) експертизи наявних програм і підручників;

в) розроблення відповідних навчальних програм, методич-

них посібників, підручників для різних типів навчальних

закладів.

Навчальні програми з жіночих і ґендерних досліджень орієн-

товані на аналіз та пошук реальних соціальних проблем жінок.

Тому інтеграція цих програм у систему вищої освіти України та

підготовка спеціалістів цієї галузі має змінити сам тип науки й

науковця, зробивши їх соціально відповідальними, що, в свою

чергу, є серйозною гарантією позитивних змін у майбутньому.

Отже, розгляд розвитку жіночих і ґендерних досліджень за

десять років в Україні показує, що і на рівні дослідницького, й

освітнього проектів досягнуто вагомого поступу. Водночас слід

визнати певну проблемність цієї дослідницької ситуації. Зумов-

лена, по-перше, домінуванням патріархатної свідомості; по-

друге, новизною цієї галузі для пострадянського наукового знан-

ня; по-третє, потребою концептуального та практичного самови-

значення в конкретних умовах.

Невизначеним залишається статус наукових центрів жіночої

та ґендерної проблематики. Аналіз документів дає змогу ствер-

джувати, що наукові центри сьогодні існують:

а) у статусі неурядових громадських об’єднань;

б) як підрозділи дослідницьких громадських організацій;

в) як підрозділи державних дослідних інститутів;

г) як тимчасові дослідні проекти.

Понад 98 відсотків нинішніх наукових центрів жіночих і ґе-

ндерних досліджень – це неурядові громадські організації, і та-

кий статус зумовлює цілу низку проблем. Центри відчувають

труднощі з ресурсами, потерпають від неминучих втрат, які су-

проводжують будь-який перехід до інституалізації. Становлення ґендерної освіти в Україні 517

Більша частина роботи центрів “невидима”. Всі науковці, які

працюють у центрах, зобов’язані віддавати основний час акаде-

мічним кафедрам, а праця в центрах розглядається як “особисте

захоплення”. Центри обмежені у владі впливати на поповнення

персоналу, рішення щодо просування в академічній кар’єрі. До

того ж визнання в університеті та репутація в академічному спів-

товаристві залежить від академічних досягнень. Викладачі ґен-

дерних курсів відчувають додаткове напруження через збіль-

шення академічного навантаження. І поки вистачає ентузіазму –

дослідницькі й освітні програми існують. Поява в Україні націо-

нального координаційного органу з ґендерних досліджень, наці-

ональної програми ґендерних досліджень сприятиме їх станов-

ленню та розвитку.

ГЛОСАРІЙ

Ґендер

Соціальна стать, на відміну від біологічної.

Як соціальна стать, ґендер означає сукупність поведінкових

норм та позицій, які асоціюються з особами жіночої або чо-

ловічої статі в певному суспільстві. Є одним із базових вимі-

рів суспільства, поруч із класовою належністю (соціальним

статусом), віком та іншими характеристиками, що організу-

ють соціальну систему.

З огляду на особу, ґендер – це соціальний статус, який ви-

значає індивідуальні можливості в освіті, професійній діяль-

ності, доступі до влади, сексуальності, сімейній ролі та ре-

продуктивній поведінці.

Поняття ґендеру розглядається як вимір соціальних відно-

син, вкорінених у певній культурі, що має елементи як ста-

більності, так і змінності. Це означає, що унормування й ви-

конання, співвідповідні мужності та жіночності, можуть бу-

ти різні для різних поколінь, різних етнокультурних, релі-

гійних груп та суспільних верств.

Як процес, ґендер є технологією конструювання суб’єкта як

чоловічого або жіночого.

Як система, ґендер є соціально сконструйованим відношен-

ням нерівності за ознакою статі.

Компонентами поняття ґендеру є: ґендерні стереотипи, ґен-

дерні норми, ґендерні ролі та ґендерна ідентичність, які в рі-

зних суспільствах є різними.

Ґендерна дискримінація на ринку праці

Нерівне (залежне від статі) ставлення до окремих працівни-

ків, які мають однакові кваліфікацію та показники продукти-

вності, уособлене в наданні їм нерівної оплати за рівну пра-

цю, відмові у наймі на роботу чи наданні гірших робочих

місць, відмові у просуванні на посадах, відмові у підвищенні

кваліфікації тощо. Глосарій 519

Ґендерна ідентичність

Усвідомлення своєї належності до певної статі та готовність

дотримуватись відповідних суспільних ґендерних норм на-

зивається ґендерною ідентичністю.

Ґендерна ідентичність є одним з вирішальних чинників у

становленні соціальних відносин.

Ґендерна нерівність

Така побудова суспільства, за якої різні соціальні групи – в

цьому контексті жінки й чоловіки – мають усталені розбіжно-

сті та нерівні можливості в усіх сферах суспільного життя.

Ґендерна рівність (рівність статей)

Рівність стартових умов, отримання рівних часток суспіль-

них ресурсів, рівної участі в соціальній владі для представ-

ників обох ґендерних груп. Ґрунтується на переконанні про

те, що в понятті “рівних прав” не існує фундаментальної різ-

ниці між чоловіками та жінками.

“Рівність” тлумачиться також як ідентичність можливостей,

стартових умов особистісної самореалізації людей незалеж-

но від їх статевої належності.

Ґендерна система

Ґендерна система – сукупність відносин між чоловіками й

жінками, а також ідей, неформальних і формальних правил і

норм поведінки, визначених відповідно до місця, цілей та

становища статей у кожному конкретному суспільстві. Ґен-

дерна система є відносно стійкою і відтворюється за допомо-

гою механізмів ґендерної соціалізації.

Ґендерна система конструює дві статі як різні, нерівні чи взає-

модоповнювані. Така система фактично є системою влади та

домінування, метою якої є концентрація матеріальних і сим-

волічних ресурсів у руках представників однієї статі.

Крім терміна “ґендерна система”, також використовується

“ґендерний контракт”. Ґендерна система є сукупністю таких

контрактів.

Ґендерна соціалізація Основи теорії ґендеру

520

Процес засвоєння членами суспільства ґендерних норм, ґен-

дерних ролей і суспільних очікувань від виконання ними цих

ролей.

Соціалізація є несвідомим засвоєнням, тому її результати не

сприймаються як дискримінаційні, поки не виникають об-

ставини, які призводять до ресоціалізації.

Загалом ґендерна соціалізація проявляється як тенденція з

дитинства готувати хлопчиків і дівчаток до різного суспіль-

ного ставлення та можливостей, що, своєю чергою надасть

їм у майбутньому різні ступені суспільного впливу та влади,

залежно від статі.

Ґендерне насильство

Різновид агресивної поведінки, використання сили на основі

ознаки статі – від словесних образ та погроз до фізичних по-

боїв та примушення до вступу в небажаний сексуальний

зв’язок.

Ґендерний розподіл в економічній сфері

Праця і зайнятість належать до ключових сфер людської

життєдіяльності. Однак розподіл жінок та чоловіків в еконо-

міці є нерівномірним.

Є ціла низка сфер діяльності та відповідних професій, які

традиційно вважаються “чоловічими” й “жіночими” (це

явище називається “ґендерною сегрегацією”). При цьому

“жіночі” сфери діяльності визначаються як другорядні або

менш суспільно вартісні, ніж “чоловічі”, а відповідні профе-

сії – менш оплачуванi. Ґендерна сегрегація (розподіл) існує і

всередині професій (за схемою керівник/підлегла).

Прихід жінок у певну професійну сферу означає, як правило,

зниження її суспільної значущості й оплати: вчитель – вчи-

телька, лікар – лікарка; зворотній приклад: банківський пра-

цівник (у радянські часи це була високофемінізована сфера,

нині в Україні ця професія активно маскулінізується; оплата

роботи на такій посаді дедалі підвищується). Глосарій 521

Як правило, жінки набагато частіше, ніж чоловіки, зайняті на

роботах або професійних позиціях з незначними можливос-

тями кар’єрного зростання, низькою оплатою праці тощо.

В цілому, одним з наслідків ґендерної сегрегації стає розрив

у доходах представників різних ґендерних груп, а безпосере-

днім наслідком такого розриву – ґендерна нерівність у соці-

альних позиціях, доступі до влади, політичному представни-

цтві жінок і чоловіків.

Ґендерні квоти

Політико-правовий спосіб згладжування наслідків ґендерної

дискримінації в усіх суспільних сферах шляхом надання ле-

гітимної політичної трибуни для артикуляції, представницт-

ва та реалізації відповідних соціальних інтересів.

Ґендерні квоти викликані усвідомленою необхідністю забез-

печити пріоритетність політичних проблем, традиційно усві-

домлюваних як “жіночі”, вторинні для суспільства.

Ґендерні ролі

Набір очікуваних зразків поведінки (ґендерних норм) чоло-

віків і жінок.

Зміст ґендерних ролей не є сталим. Ці ролі історично змінюва-

ні та культурно варіативні, тобто є різними в різних суспіль-

ствах. Багатоманітність ґендерних ролей у різних культурах та

в різні епохи є свідченням того, що наші ґендерні ролі форму-

ються культурою, а не є природними, одвічно даними тощо.

Сучасні наукові уявлення про ґендерні ролі ґрунтуються на

ідеї їх фрагментарності чи розщепленості: немає єдиної ролі

чоловіка чи жінки (як це закріплюється панівними ґендер-

ними стереотипами). Кожен/кожна з них грає не одну, а цілу

низку різноманітних ролей, наприклад: дружини, матері,

студентки, працівниці, подруги тощо. Інколи ці ролі не су-

міщаються, що призводить до рольового конфлікту. Основи теорії ґендеру

522

Ґендерні стереотипи

Спрощені, однозначні, схематичні уявлення про “чоловіків”

та “жінок”, сформовані в певній культурі – про місце, нале-

жну суспільну поведінку тощо, очікувані від тієї чи іншої

ґендерної групи, за якою оцінюються її представники.

Окрім того, судження, що в спрощеній, узагальненій та емо-

ційно забарвленій формі приписує чи ні певному класові

осіб якісь якості.

Стереотипии, як правило, є неусвідомлюваними. Їх зміст ба-

гатоманітний і містить як традиційні статево-рольові уяв-

лення й очікування, так і оцінки того, як конкретний чоловік

або жінка їх виконують.

Контрастують із ґендерними ролями, які виконують чолові-

ки та жінки в кожному конкретному суспільстві, та реальним

суспільним внеском представників обох ґендерних груп. Та-

ка суперечливість між панівними ґендерними стереотипами

та реальним суспільним внеском призводить до ґендерних

конфліктів, як внутрішніх (на рівні особистості), так і між-

групових.

Загалом продукування і трансляція ґендерних стереотипів,

наявних у суспільстві чи притаманних окремій людині, ство-

рює значну психологічну й соціальну напругу між життєвою

реальністю та ґендерно-стереотипними уявленнями, що спі-

віснують.

Ґендерні стереотипи проявляються в усьому публічному прос-

торі, особливо в засобах масової інформації, що є основним

способом їх формулювання і трансляції.

Маскулінне, маскулінність

Одне з ключових понять у теоріях фемінізму. В найзагаль-

нішому значенні – комплекс установок, поведінкових харак-

теристик, можливостей та очікувань, що визначають соціа-

льну практику чоловіків як соціальної групи.

При традиційному підході маскулінність розглядають як

природну категорію: сукупність фізичних якостей, мораль-Глосарій 523

них норм і поведінкових особливостей, властивих будь-

якому чоловікові від народження, тобто як похідну від біо-

логічної різниці між чоловіками й жінками. Наукове вивчен-

ня цього питання, особливо порівняльні дослідження різних

суспільств з різними економічними, соціальними й культур-

ними параметрами, засвідчили, що цей підхід є різновидом

вульгарного біологічного детермінізму.

При розгляді маскулінності треба враховувати її множин-

ність, історичність і ситуаційність. Моделі маскулінності

можуть варіюватися від домінантних до маргіналізованих.

Домінантна (нормативна) модель маскулінності визначаєть-

ся як ідеал, зразок. Це маскулінність чоловіків, яким нале-

жить влада. Всі інші зразки маскулінності, що побутують у

соціальних, національних, сексуальних тощо меншинах, оці-

нюватимуться суспільством як “ущербні” і часто ставати-

муть об’єктом дискримінаційних дій.

Мовний сексизм

Патріархатні стереотипи, зафіксовані в мові, що подають і

нав’язують носіям цієї мови певну картину світу, в якій жін-

кам відводиться другорядна роль та приписуються переваж-

но негативні якості, називаються мовним сексизмом.

Неоплачувана домашня праця

Суспільна оцінка неоплачуваної домашньої праці, що скла-

дається з догляду за чоловіком, дітьми, обслуговування чле-

нів родини та підтримання житла, тривалий час не врахову-

валась у традиційному економічному аналізі.

Належачи до репродуктивної, а не продуктивної економічної

сфери, неоплачувана домашня праця є чинником, що стри-

мує можливості жінок в отриманні оплачуваної праці та їх

можливостей на ринку праці в цілому.

Криза соціальної інфраструктури, закриття дитсадків та під-

вищення вартості послуг в Україні призвели до того, що те-

пер більшу частину цих робіт жінки змушені виконувати са-

мі. Це призвело до збільшення тривалості часу, що витрача-

ється на домашні справи, збільшило обсяг неоплачуваної Основи теорії ґендеру

524

домашньої праці з обслуговування родини, що традиційно

вважаються суто “жіночим” заняттям.

В цілому робота з ведення домогосподарства та зрослі обся-

ги неоплачуваної домашньої праці стають додатковим аргу-

ментом на користь економічної “неспроможності” жінки в

умовах ринкової конкуренції.

Патріархат

В римському праві – “влада батька” над усіма іншими чле-

нами родини, що є юридично недієздатними.

Одне з основних понять теорії ґендеру. Сформульоване в

межах теорій фемінізму.

Патріархат визначається як сімейна, соціальна, ідеологічна та

політична система, в якій жінка та жіноче (фемінне) завжди

підпорядковане чоловікові та чоловічому (маскулінному).

Новий розвиток цього поняття пов’язаний з так званим “брат-

ським” патріархатом. Реалізація гасла “Свобода, рівність, бра-

терство” привело до того, що “братство” чоловіків було вне-

сено в соціальний контракт (суспільний договір). Завдяки

цьому контракту чоловіки отримали права як громадяни, а жі-

нки та інші члени суспільства були вилучені з нього.

Подвійний стандарт

Спосіб, у який суспільство розцінює одну й ту ж дію, думку,

вчинок тощо як суспільно значущу – коли її вчиняє чоловік,

та жертовну й особисту, якщо його чинить жінка; мотивова-

ну обов’язками перед суспільством (громадою, країною,

державою тощо) чи саможертовною, особистою, мотивова-

ною обов’язками перед родиною відповідно; як моральну –

коли її чинить чоловік, та аморальну – якщо її чинить жінка,

при номінально рівних вимогах до обох статей.

Корениться в ґендерно-стереотипних ставленнях до предста-

вників різної статі. Ґрунтується на отриманій ґендерній соці-

алізації, з її “подвійним ланцюгом очікувань” щодо хлопчи-

ків і дівчаток.

Приватне та публічне Глосарій 525

Концепція, що визнавала суспільство чітко поділеним на дві

основні сфери: приватну (яка асоціювалась з жінкою) та пу-

блічну (яка була представлена чоловіком).

Сформувалася в ранньоіндустріальну добу. На час “класич-

ного капіталізму”, до 1 половини ХХ ст. включно, публічна

сфера, як правило, була цариною чоловічої зайнятості та

присутності, тоді як приватна – жіночої. Розділені публічна

та приватна сфери стали основними територіями життя чо-

ловіків і жінок на той час.

Приватна (жіноча, “домашня”) сфера тлумачилась як вто-

ринна, другорядна за значущістю, обслужна. Обґрунтування

чоловічої влади в домі відтоді почало засновуватися на про-

фесійній праці поза домом, що приносила прибуток, та про-

фесійній кваліфікації чоловіка. Неоплачувана “домашня”

праця вперше стала суто жіночою. При цьому тільки публіч-

на сфера конституювалась як сфера свободи та громадянсь-

ких прав.

Жінок було вилучено з практик свободи, які визначали пуб-

лічне життя. Публічна сфера не лише існувала без жінок, а й

була налаштована проти них, тому розподіл між “керівника-

ми” та “керованими” набував очевидного соціо-ґендерного

характеру.

У післяіндустріальному суспільстві цей розподіл публічного

та приватного докорінно змінився. Відбувається поступове

“вирівнювання” прав і можливостей чоловіків та жінок як у

публічній (політика, освіта, професії, культурне життя), так і

в приватній сферах (ведення домашнього господарства, ви-

ховання дітей, сексуальність тощо).

Рівність можливостей

Виконання настанов і засвоєних ґендерних ролей ґрунтуєть-

ся на нерівності можливостей, передусім перевазі чоловіків у

публічній (у широкому сенсі – економічній, особливо макро-

економічній), політичній та соціальній сферах і витісненні

жінок у царину приватного. Основи теорії ґендеру

526

Особливо актуальна для нинішньої суспільної ситуації в

Україні, де соціо-економічними та соціо-політичними нас-

лідками трансформацій у країні стали фемінізація бідності,

масові масштаби витіснення жінок з ринку праці, ставлення

до жінок як до резервної армії праці тощо.

Рівність прав

Рівність прав – надання рівних політичних, економічних, со-

ціальних та інших юридично гарантованих прав громадянам

незалежно від їх статі. Необхідний етап становлення грома-

дянського суспільства, безпосередній наслідок жіночої еман-

сипації.

Концепція рівних прав мала вагомий суспільний результат,

що полягав у вивільненні жінок з приватної сфери (жодним

чином не регламентованої, такої, що регулювалася звичає-

вими нормами, неявними стереотипними поведінковими мо-

делями тощо), їх участі у громадському, політичному житті

та забезпеченні можливостей участі в прийнятті важливих

суспільних і політичних рішень.

Однак виявилося, що недостатньо самої лише правової ема-

нсипації жінок. Забезпечуючи рівні права для жінок і чоло-

віків, вона не розв’язувала проблеми низького суспільного

статусу жінок як соціальної групи в цілому – проблеми, що

перешкоджала використанню цих прав. Одним з наслідків

розвитку концепції рівності прав стало поняття “позитивної

дискримінації”.

В цілому, рухаючись від утвердження абстрактних правових,

зокрема й політичних, свобод (також і закріплених консти-

туційно), до реальних можливостей для жінок користуватися

цими свободами, поняття рівності прав видозмінилося та

формулюється тепер як “рівність прав і можливостей” (для

чоловіків і жінок).

Сьогодні є одним з чільних суспільних і політико-правових

механізмів утвердження в суспільствах ґендерної рівності.

Сексизм

Заснована на ґендерно-стереотипних установках та переко-

наннях практика та відповідна ідеологія, за якою жінкам або Глосарій 527

чоловікам приписуються (або заперечуються в них) певні

якості.

У найзагальнішому сенсі – ідеологія та практика дискримі-

нації людей за ознакою статі.

Як і расизм, сексизм спирається на уявлення про вищість фізи-

чних та інтелектуальних проявів чоловіків, хоча в самій конце-

пції не наведено на користь цього переконливих аргументів. У

рамках такої ідеології чоловіче домінування вважається приро-

дним, очевидним, звичним, а отже – справедливим.

Стать

Поняття “стать” (біологічна стать) використовується для по-

значення біологічних (генетичних, анатомічних та фізичних)

розбіжностей між чоловіками та жінками.

Фемінізм

Назва, що об’єднує низку теорій та політичних практик, в

основі яких лежать уявлення про несправедливість суспіль-

ної оцінки жінок.

У найзагальнішому сенсі фемінізм визначається як теорія рів-

ності статей, що є основою руху жінок за емансипацію; або ж

як дії на захист прав жінок, що спираються на ідею правової

рівності статей.

Висхідним принципом фемінізму як теорії є ідея, згідно з

якою соціальні відносини між людьми різної статі (жінками

й чоловіками) є вирішальними для розуміння соціальної

структури суспільства та культурних практик. Ці відносини

мають владний характер, тобто реалізуються в суспільстві

через певну систему владних інститутів, сукупність яких ви-

значається через поняття патріархату: типу відносин, в яких

чоловіки займають панівне становище і де інтереси жінок

підпорядковані інтересам чоловіків. Вони здійснюються че-

рез різні форми організації суспільства, соціальні норми та

культурні символи. Основи теорії ґендеру

528

Загалом фемінізм як теорія є загальною назвою низки дослі-

джень, які виступають теоретичним обґрунтуванням фемі-

ністичної практики – руху за рівні права жінок і чоловіків.

Фемінінне, фемінінність (жіночість)

Одне з ключових понять у теоріях фемінізму. У найзагаль-

нішому розумінні – характеристики, пов’язані з жіночою

статтю, що охоплюють: пасивність, м’якість, лагідність,

чуйність, емоційність, дбайливість тощо, а також характерні

форми поведінки, очікувані від жінки в кожному конкретно-

му суспільстві.

У рамках андроцентричної культури фемінність визначаєть-

ся як маргінальна стосовно наявного символічного порядку,

в якому маскулінність є нормою.

Summary

The manual “Gender Basic Course” aims to acquaint the readers

with the basics of gender theory. It presents, in a comprehensive and

orderly way, the key notions, topics and components of gender

studies as a cross-disciplinary subject.

The manual discusses both well-established, high-priority areas

of gender theory (relating to the gender studies evolvement within the

frameworks of sociology, political studies, literary studies and literary

criticism) and innovational, less familiar topics that are essential for a

better understanding of the status of gender issues in the Ukrainian

society. The manual is the first Ukrainian publication of this kind that

focuses on the key notions of gender studies and systematizes the

major outcomes of the domestic gender research, thus allowing for an

initiation into gender theory and for its further in-depth study.

The manual includes the following sections:

• Subject and history of gender studies;

• Sociological and socio-psychological interpretations of gender;

• Modes of gender operation in various social institutions

and/or social spheres;

• Gender in its cultural representations.

Two first topic areas (Sections 1 – 6) define and describe the key

notions of gender theory, discuss methodological and didactical

frameworks for its learning (Section 1 “Gender as a Theory and Aca-

demic Discipline). Section 2 “Gender Issues: Genesis and Evolution”

concentrates on the preconditions for gender studies evolvement,

specific interpretations of gender issues in pre-philosophical,

philosophical and psychological literature, reasons behind the gender

topicality and a paradigm change from regarding gender as purely

sex-related differences to regarding it as sex-and-role-related ones.

Section 3 “Evolution of Gender Theory” portrays the theoretical

and methodological background of gender studies, with a special

emphasis on the adequate representation of women’s experiences; Основи теорії ґендеру

530

critical review of biological determinism, essentialism, theories of

asymmetrical match in inter-gender relations. This section gears

towards providing a systematized methodological substantiation for

gender as a theory, as well as towards highlighting specifics of gender

methodology in humanities and social sciences.

The next topic area of the manual, dealing with sociological

interpretations of gender, contains three sections and opens with an

overview of approaches to gender as taken by social constructivists

(Section 4 “Biological, Psychological and Socio-cultural Aspects of

Gender”). Section 4 also puts in order all currently available

theoretical interpretations of gender, delineates main gender issues of

today and characterizes some theoretical attempts to address them.

Furthermore, in Section 5 “Gender Socialization and Gender

Identity”, ways and forms of reproducing gender roles in the society

are considered from the perspective of gender socialization and

gender identity acquisition. Here one can also find an overview of

various theories of gender identity development, and a discussion of

sources and means of gender socialization, forms of abiding by

societal gender norms, and mechanisms for adopting relevant role

models.

Section 6 “Gender Roles and Stereotypes” offers several

theoretical interpretations of gender roles as commonly realized in

modern societies (structural-and-functional, social conflict theory,

etc), regarding gender roles as a manifestation of social inequality.

The issue of a universal VS socially designed nature of gender roles

and characteristics is brought to the fore. Commonly held opinions in

respect of typical male and female characteristics are discussed along

with the ways of forming and overcoming gender-role stereotypes,

and adequate interpretations of gender differences.

The next topic area covers modes of gender operation in certain

social institutions and/or social spheres. Its opening Section 7

“Feminist Theories and Feminist Movement” spotlights the social and

economic contexts of women’s inclusion into economic, social and

political life. It also identifies ideological origins of feminism and

factors of its establishment as an ideology and political practice; Summary 531

describes the main stages in feminism development and essentials of

feminist ideologies.

Particularities of gender application in the sphere of politics are

analyzed in Section 8 “Gender and Politics”. It reveals the nature and

specifics of gender approach to politics, gender characteristics of state

(legislative, executive and judicial) power, gender issues relating to

political leadership.

Section 9 “Gender Issues and Mass Media” draws attention to the

public sphere of the society at large and reveals mechanisms for

institutionalizing gender inequality through mass media.

Section 10 “Gender and Law” is intended to justify an objective

need for regulating gender processes. It reviews the conceptions of

natural and social rights, discusses their gender determinants and

sheds light on the impact that a society’s gender composition has on

its legal system development. Key gender-relating notions of law are

defined and analyzed, including: equal rights, equal freedoms, equal

duties and equal opportunities.

Section 11 “Gender Relations in Economy” explores the

economic aspects of social relations between men and women,

providing arguments in favour of introducing gender dimensions into

the study of economic relations at micro and macro levels. Discussed

are the problems of economic power and economic dependence, in-

family division of responsibilities, economic evaluation of women’s

unpaid labour and “child value”. The topic area “women and men in

the labour market” embraces such essential issues as correlation

between gender and labour motivation, gender aspects of economic

behaviour and gender factors of unemployment. Gender inequality in

income is considered from the standpoint of gender segregation and

its social, economic and political implications.

The issue of gender-based division of authority in the family,

described in the previous section, is further elaborated, in a greater

detail, in Section 12 “Gender Relations in a Family”. Here one can

read about the evolution of family forms and status at various stages

of humankind’s historical development, characteristics of patriarchic

and egalitarian types of family relations, diverse opinions on marriage Основи теорії ґендеру

532

and family, socio-cultural aspects of motherhood and fatherhood.

Special attention is paid to the interdependence of professional and

family spheres of human life and activity, which allows to consider

gender relations and economic power both in a narrower context of

family (or household as an economic unit), and at a macroeconomic

level and brings the discussion to the next section of the manual.

Section 13 “Religion in a Gender Perspective” opens the last

topic area of the manual that depicts cultural representations of

gender. The central notion of the section is that of “the sacral”,

viewed in terms of its feminine and masculine archetypes. The

section describes basic – gender-neutral – properties of “the sacral”

and its images in culture. It analyzes gender aspects of social

manifestations of religious experience and reviews the history of

religions in a gender perspective – from matriarchal religions to neo-

religions and other modern alternatives to patriarchic religions.

Section 14 “Gender Literary Theory and Criticism” regards the

realization of feminine and masculine archetypes in literature, as

relating to the experiences of the consciousness and corporality;

analyzes the stages and contents of feminist literary criticism and

presents gender methodology of text analysis in literary studies and

literary criticism.

The above discussion passes on to Section 15 “Ukrainian Gender

Cultural Studies” that outlines some gender theories, their application

to the study of fine arts, and their development by Ukrainian re-

searchers.

Section 16 “Gender and Language” concentrates on the role of

gender in the formation of an individual and communal linguistic

world-image. In particular, it examines various gender-conditioned

linguistic portrayals of persons (e.g. of man as a norm and of woman

– as a deviation from the norm), gender-conditioned nomination

strategies (i.e. linguistic political correctness), sexism in different text

types and speech functional styles.

Section 17 “Gender Education and Gender Pedagogy” features

gender dimensions of educational systems. It characterizes the system

of education as one of the basic institutions accountable for the repro-Summary 533

reproduction of gender stratification in the society and lists

specifically educational means of such reproduction, namely: gender

socialization within the system of education, formation of gender

roles, manifestation of gender stereotypes within the system of

education, etc.

Section 18 “Evolvement of Gender Education in Ukraine” is a

concluding part of the manual, in the sense that it crowns the

description of gender studies status in Ukraine by considering the

main stages, areas and specific features of Ukrainian gender studies.

The very last Section 19 “Gender as a Theoretical Prospect of

Feminism” considers a general context of gender theory application,

especially in social and political spheres.

On the whole, the manual is so designed as to present the body of

knowledge on gender issues, formulate a comprehensive conception

of gender system inherent in the society and develop the readers’

skills in assessing social and cultural phenomena from gender

viewpoint.

The manual is laid out as series of modules, which facilitates the

use of its material in various academic disciplines: philosophy,

political science, legal studies, literary studies, linguistics, etc.

The manual targets trainers and lecturers in social disciplines and

humanities, as well as university and college students.

Основи теорії ґендеру

Навчальний посібник

Авторський колектив:

Агеєва В.П.(розділи 14-15), Близнюк В.В. (розділ 11), Головашенко І.О. (розділ 3),

Горностай П.П. (розділ 5), Лавриненко Н.В. (розділ 12), Луценко О.А. (розділ 17),

Маланчук-Рибак О.З. (розділ 7), Малес Л.В. (розділ 4), Мельник Т.М. (розділи 1, 8,

10), Оксамитна С.М. (розділ 6), Скорик М.М. (розділ 9), Смоляр Л.О. (розділ

18), Суковата В. (розділ 13), Фоменко О.С. (розділ 16), Чухим Н.Д. (розділ 2)

Рецензенти посібника:

Богачевська-Хом’як М., д-р іст. наук, директор Програми ім. Фулбрайта

Гундорова Т.І., д-р філол. наук, чл.-кор. НАН України

Орлов В.Ф., д-р пед. наук, професор

Редакційна колегія посібника:

Агеєва В.П., д-р філол. наук, професор

Кобелянська Л.С., канд. філос. наук, доцент

Скорик М.М., канд. філос. наук

Відповідальний редактор: Скорик М.М.

Підписано до друку 11.03.05. Формат 60х84 1/16 . Папір офсетний.

Друк офсетний. Умов. друк. арк. 31,16. Обл.вид. арк. 30,5.

Видавництво “К.І.С.”

04080 Київ80, а/с 1, тел. (044) 4625269/70, http://books.dovidka.com.ua

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів

видавничої справи ДК, № 677 від 19.11.2001 р.

ВАТ “Білоцерківська книжкова фабрика”

09117, м. Біла Церква, вул. Курбаса, 4