174]. Тим паче біологічними відмінностями важко пояснити ґен-

дерний розподіл соціальних ролей у теперішньому суспільстві,

де вже давно ніхто не полює на мамонтів, а землю розорюють за

допомогою сучасної техніки.

У західній соціальній думці середини ХХ ст. в роботах вида-

тного американського соціолога, представника структурно-

функціонального аналізу Т.Парсонса та його колег обґрунтову-

ється диференціація статевих ролей (на той час поняття ґендеру

ще не вживали в науці), зважаючи на потреби самого суспільства

в успішному функціонуванні й стабільному відтворенні. Цей

підхід кілька десятиліть поспіль панував у західній суспільній

думці й дістав назву статево-рольового. Т.Парсонс з колегами

стверджували, що оскільки суспільство потребує виконання двох

типів функцій – продуктивних і репродуктивних, здійснюваних у

межах різних інституційних систем – професійної й родинної, то

цілком логічним є розподіл соціальних ролей. Виконання ін-

струментальних ролей вимагає від особи наявності таких рис, як

самостійність, раціональність, змагальність, витривалість тощо, і

передбачає діяльність, пов’язану з професійною зайнятістю поза

домом, матеріальним забезпеченням сім’ї, підтриманням зв’язку

між сім’єю та зовнішнім соціальним середовищем. Натомість Основи теорії ґендеру

162

виконання експресивних ролей вимагає від особи терпіння, чут-

ливості до потреб інших, комунікативних і виховних здібностей,

уміння налагоджувати контакт з іншими, регулювати взаємини

всередині сім’ї, емоційно підтримувати її членів, доглядати за

дітьми та представниками старших поколінь.

Як відбувається розподіл? Визначається біологією. Здатність

жінки до дітонародження та догляду за дітьми автоматично ви-

значає її експресивну роль. Чоловік, який не може виконувати

цих біологічних функцій, змушений брати на себе інструмента-

льну роль. Такий розподіл ролей є універсальним, функціональ-

ним, якнайбільше задовольняє потреби суспільства, сприяє його

стабільності, оскільки оснований на природній взаємодоповню-

ваності статей. Порушення такого розподілу ролей, зміна їх мо-

же призвести до появи багатьох соціально непристосованих ін-

дивідів. Звідси – настанови щодо соціалізації нових поколінь.

Функціональний підхід переважав до середини 60-х рр., об-

ґрунтовуючи неминучість саме такого розподілу ґендерних ро-

лей у суспільстві, оскільки вони визначаються природою, а це

змінити неможливо. Як би не залучали жінок до праці поза ме-

жами сім’ї, ролі не змінюються. Культура тільки наслідує або

виконує вимоги природи.

Певною мірою підтверджували функціональну теорію взає-

модоповнюваності ґендерних ролей численні соціологічні й ан-

тропологічні дослідження. Проаналізувавши з боку інструмента-

льної та експресивної функцій етнографічні описи 56 суспільств,

один з дослідників дійшов висновку, що жіноча роль є експреси-

вною в 48, інструментальною – в 3 і змішаною – в 5. Чоловіча

роль виявилася інструментальною в 35, експресивною – в 1 і

змішаною – в 19 [4, 171]. Проте, якби соціальні ролі між чолові-

ками й жінками дійсно визначалися лише природними, біологіч-

ними ознаками, котрих загалом ніяк не змінити, то жодні міжку-

льтурні відмінності взагалі були б неможливими.

Саме антропологічні дослідження першої половини ХХ ст.

поставили під сумнів біологічну детермінованість розподілу ґен-

дерних ролей. Порівняння очікуваних від чоловіків і жінок ролей Ґендерні ролі та стереотипи 163

у різних суспільствах відкрило велике розмаїття моделей дифе-

ренціації ґендерних ролей навіть у межах одного типу суспільст-

ва. Доречно згадати хоча б визначну дослідницю-антрополога

Маргарет Мід, яка в першій половині ХХ ст. суттєво похитнула

засади біологічного детермінізму, опублікувавши за результата-

ми своїх досліджень на островах Нової Ґвінеї монографію “Стать

і темперамент” (1935). Вона продемонструвала на прикладі

кількох досліджених племен (арапеші, мундугумори, тчамбулі),

що перебували на однаковому рівні суспільного розвитку,

існування відмінних форм ґендерного розподілу соціальних ро-

лей, навіть цілком протилежних до так званої традиційної мо-

делі. Суттєві відмінності у визначенні соціально прийнятної по-

ведінки чоловіків і жінок виявив інший відомий антрополог

Джордж Мердок, який здійснив порівняльний аналіз 224

суспільств. Тим самим дослідники довели, що немає загально-

прийнятих понять фемінності та маскулінності, по суті, єдиної

біологічно зумовленої моделі ґендерного розподілу соціальних

ролей. Чоловічих і жіночих ролей навчаються в процесі со-

ціалізації, і ці ролі суттєво різняться в різних культурах та істо-

ричних періодах. Якби соціальні відмінності між статями були

наслідком лише біологічної диференціації чоловіків і жінок, кро-

скультурних відмінностей, описаних антропологами, не існувало

б взагалі.

Чи не найповнішим сучасним кроскультурним аналізом уяв-

лень про притаманні чоловікам і жінкам психологічні та поведі-

нкові риси вважається монографічне дослідження Джона Вілья-

мса та Дебори Бест “Вимірювання пов’язаних зі статтю стерео-

типів. Міжнаціональне дослідження” [10]. Дослідників цікавили

саме поширеність стереотипів щодо психологічних та поведінко-

вих характеристик чоловіків і жінок та наскільки стереотипні

уявлення є подібними чи відмінними в різних країнах. Щоб до-

слідити, які саме риси вважаються притаманними радше чолові-

кам, аніж жінкам, і навпаки, Вільямс і Бест опитали студентів

обох статей з 25 країн, попросивши вказати, наскільки кожна з

трьох сотень характеристик асоціюється з чоловіками й жінками

в їхній культурі. Обраними для кроскультурного порівняння бу-Основи теорії ґендеру

164

ли такі країни: Австралія, Англія, Болівія, Бразилія, Венесуела,

Ізраїль, Індія, Ірландія, Італія, Канада, Малайзія, Нігерія, Нідер-

ланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Пакистан, Перу, Пі-

вденно-Африканська Республіка, Сполучені Штати Америки,

Тринідад, Фінляндія, Франція, Шотландія, Японія.

Таблиця 1 містить перелік ста характеристик, 50 з яких пере-

важно асоціюються з чоловіками, а 50, відповідно, з жінками в

усіх 25 країнах. “Переважно” означає, що не менш як дві третини

(67%) респондентів вважають певну рису чоловічою або жіночою.

Суть і відмінності в стереотипному сприйнятті чоловіків і

жінок очевидні. Попри кардинальні соціально-політичні зміни й

здобутки жіночого руху протягом останніх півтора століть, жі-

нок і чоловіків досі сприймають як осіб з протилежними якостя-

ми, скажімо, незалежний – залежна, агресивний – м’яка, брута-

льний – ніжна, раціональний – емоційна, серйозний – легковаж-

на, врівноважений – схвильована, сильний – слабка, жорстокий –

добра, ініціативний – несмілива. Дослідники стверджують пан-

культурні подібності ґендерних стереотипів. Серед усіх асоційо-

ваних з жінками рис три вважалися тільки жіночими (тобто вза-

галі не приписувалися чоловікам) в усіх досліджуваних країнах:

сентиментальність, покірність і забобонність. Натомість лише

чоловічими всюди вважали схильність до ризику, владність, си-

ла, незалежність.

Ґендерні ролі та стереотипи 165

Таблиця 1.

Риси, що асоціюються з чоловіками та жінками

Риси, що асоціюються з

чоловіками

Риси, що асоціюються з

жінками

Агресивний Самовпевне-

ний

Нещира Співчутлива

Активний Нестерпний Ніжна Скромна

Брутальний Суворий Вразлива Дратівлива

Відважний Нестримний Забобонна Терпляча

Владний Прагне

задоволення

Обережна Приємна

Зарозумілий Педантичний Непостійна Манірна

Здібний Прогресивний Чарівна Жалібна до себе

Безпринципний Швидкий Плаксива Вразлива

Дотепний Раціональний Хитра Сентиментальна

Авантюристичний Реалістичний Збентежена Сексуальна

Врівноважений Нерозважли-

вий

Допитлива Сором’язлива

Впертий Спритний Залежна Чуйна

Цинічний Непохитний Мрійлива Витончена

Витривалий Сильний Емоційна Покірна

Гамірливий Серйозний Збудлива Схильна до

навіювання

Підприємливий Тямущий Прискіплива Балакуча

Енергійний Хвалькуватий Боязка Несмілива

Жорстокий Самовдоволе-

ний

Ненадійна Образлива

Жартівливий Рішучий Нерозумна Нечестолюбна

Незалежний Скупий Поблажлива Нерозсудлива

Індивідуалістич-

ний

Незворушний Легковажна Непостійна

Ініціативний Непокірний Метушлива М’якосерда

З широкими

інтересами

Неприязний М’яка Слабка

Винахідливий Схильний до

ризику

З розвиненою

уявою

Схвильована Основи теорії ґендеру

166

Лінивий Схильний

командувати

Добра Розуміюча

Окрім подібностей, дослідники говорять про певні відмінно-

сті щодо приписування чоловікам і жінкам психологічних рис у

різних країнах. Оцінка наведених у таблиці 1 ознак у різних кра-

їнах коливалася від 67% до майже 100%. Інші з трьохсот дослі-

джуваних рис не мали такої однозначної оцінки як переважно

жіночі чи чоловічі, думки представників різних країн суттєво

різнилися, підтверджуючи вплив конкретної культури на процес

ґендерної стереотипізації.

На думку дослідників, разюча кроскультурна подібність ґен-

дерних стереотипів свідчить не про біологічну детермінованість

відмінностей між чоловіками й жінками, а радше є наслідком

подібності соціального розподілу праці між статями, який виник

у давні часи, урізноманітнювався в ході історичного розвитку,

але більшою чи меншою мірою завжди зберігав за жінками від-

повідальність за виконання внутрішньосімейних видів праці, а за

чоловіками – позасімейні види діяльності. Оскільки й нині поді-

бний розподіл праці, хоча й суттєво модифікований у деяких

розвинутих країнах, продовжує зберігатися, то й дотепер відтво-

рюються ґендерно-рольові стереотипи.

Разючу стійкість ґендерних стереотипів соціальні психологи

пояснюють не лише тісним зв’язком між соціальними ролями

чоловіків і жінок та відповідно приписуваними їм рисами, а й

особливостями процесу опрацювання інформації, притаманному

людській свідомості. Ґендерні стереотипи діють як когнітивні

ґендерні схеми, які управляють процесами опрацювання надава-

ної інформації таким чином, що людина сприймає, запам’ятовує

й інтерпретує її відповідно до сформованих у неї уявлень про

маскулінне та фемінне [1, 209]. Когнітивна категоризація ґенде-

ру, як і будь-яка інша, є невіддільним складником процесу когні-

тивного розвитку людини, особливо в дитячому віці. Ґендер стає

важливим критерієм категоризації ще й тому, що в суспільстві

постійно наголошується на значущості статевих відмінностей.

Засоби масової інформації, дитяча, художня й навчальна літера-

тура подають образи чоловіків і жінок переважно як зовсім різ-

них за рисами характеру та соціальними ролями осіб. На подіб-Ґендерні ролі та стереотипи 167

них відмінностях наголошують батьки, вчителі й однолітки. То-

му когнітивні ґендерні схеми постійно активізуються в процесі

пізнання, а дослідники говорять про перебільшене сприйняття

ґендерних відмінностей, аніж вони є насправді, оскільки насам-

перед помічається й легше кодується в пам’яті та інформація, що

відповідає, а не суперечить, ґендерним схемам. Навіть якщо лю-

дина помічатиме й запам’ятовуватиме суперечливу інформацію,

то усталені ґендерні стереотипи можуть бути незмінними досить

довго, оскільки є стійкими відносно доказів-спростовань.

Суттєвій модифікації змісту стереотипних уявлень про при-

таманні чоловікам і жінкам риси та поведінкові особливості

сприяють численні дослідження ґендерних відмінностей та поді-

бностей, які в соціології й соціальній психології тривають вже не

одне десятиліття. Попри усталеність та постійну відтворюваність

уявлень про чоловіків і жінок як про істоти, яким притаманні

відмінні, часом протилежні, риси й характеристики, результати

досліджень таку думку не підтверджують. Впевнено про це заго-

ворили ще в 70-х рр. ХХ століття, особливо після публікації сла-

внозвісної роботи американських науковиць-психологів Елеонор

Маккобі та Керол Джаклін “Психологія статевих відмінностей”,

які проаналізували близько півтори тисячі опублікованих дослі-

джень щодо ґендерних відмінностей та подібностей людських

рис і поведінки та дійшли однозначного висновку, що численних

фундаментальних психологічних відмінностей між чоловіками та

жінками немає. Навіть якщо такі відмінності виявляються, вони

становлять не більш як 10%, тобто на 90% розподіл якоїсь харак-

теристики між чоловічими та жіночими вибірками збігається, є

однаковим [1, 85]. Це також засвідчує, що внутрішньогрупові

відмінності щодо певної риси між представниками однієї статі

значно перевищують міжгрупові відмінності.

Е.Маккобі та К.Джаклін виокремили лише чотири характе-

ристики, що їх можна вважати найбільшими, з урахуванням ви-

щенаведеного висновку, ґендерними відмінностями, а саме:

• у дівчат кращі вербальні (мовні) здібності й навички;

• у хлопців ліпші візуально-просторові здібності та навички;

• хлопці вправніші від дівчат щодо математичних здібностей; Основи теорії ґендеру

168

• хлопці/чоловіки агресивніші за дівчат/жінок.

У ході подальших досліджень та аналізу результатів уже

здійснених отримано неоднозначні висновки, які часом підтвер-

джували, а то й спростовували існування навіть зазначених чо-

тирьох ґендерних відмінностей. Здійснений Джанет Хайд мета-

аналіз (статистична процедура, що уможливлює об’єднання ре-

зультатів численних досліджень задля визначення загальної ве-

личини відмінностей між групами) попередніх досліджень при-

вів до висновку про несуттєвість ґендерних відмінностей, зокре-

ма й чотирьох вказаних, на які припадає не більш ніж 1-5% серед

населення загалом [9, 67]. З’ясувалося також, що на ґендерні

відмінності стосовно математичних здібностей суттєво вплива-

ють соціальні чинники, особливості соціалізації дівчат і хлопців.

Рівень емоційності й емпатії також виявився практично однако-

вим у чоловіків та жінок, хоча виражають вони свої емоції з не-

однаковою інтенсивністю, що пояснюється відмінностями соціа-

льних норм щодо очікуваної поведінки. Виявилося, що навіть

агресивність, яку вважали найдостовірнішою ґендерно відмін-

ною рисою, лише в 2-5% випадків може пояснюватися статтю

особи, а переконливих доказів про зв’язок між рівнем тестосте-

рону й рівнем агресії в людини поки що немає [1, 109].

Отже, наявність численних ґендерних відмінностей та їхня

біологічна зумовленість загалом науковими експериментами не

підтверджено.

Сучасні дослідження ґендерних ролей і стереотипів перева-

жно ґрунтуються на ідеях соціально-конструктивістської паради-

гми, в межах якої ґендер, зокрема, розглядається як соціально

сконструйовані відносини за ознакою статі, насамперед відноси-

ни нерівності. Соціально-конструктивістський підхід до аналізу

ґендерно-рольових стереотипів оснований на переконанні, що в

соціальному розумінні жінки та чоловіки створюються самим

суспільством, а не народжуються, не існує “жіночого” та “чоло-

вічого” як природного та незмінного, ґендерні ролі формуються

внаслідок тривалої, постійно відтворюваної взаємодії між людь-

ми. Статусно-рольові характеристики жінки й чоловіка, а також

відмінності між тим, що в суспільстві вважаються маскулінним і Ґендерні ролі та стереотипи 169

фемінним, не мають біологічного походження, а є способом ін-

терпретації біологічного, легітимним у певному суспільстві.

Анатомічні відмінності не є й не мають бути соціальною долею

ні для жінки, ні для чоловіка.

З погляду соціального конструктивізму не існує універсаль-

ної чоловічої чи жіночої ролі. Ґендерні ролі, виконання яких очі-

кується від жінок чи чоловіків, суттєво диференціюються класо-

вою, расово-етнічною, віковою, регіональною належністю люди-

ни. Ґендерні відносини, статусно-рольова взаємодія між індиві-

дами має об’єктивно-суб’єктивний характер. Кожна людина на-

роджується й соціалізується в суспільстві, де вже до неї і без неї

сформувалися соціальні цінності й норми, що містять приписи та

заборони щодо ґендерно-диференційованої поведінки, визнача-

ють зміст ґендерних ролей і стереотипів. Тому характер ґендер-

но-рольових відносин сприймається як об’єктивна зовнішня да-

ність. Проте ці відносини не мають іншої реальності існування,

окрім як повсякчасно відтворюватися, створюватися і конструю-

ватися в процесі безпосередньої взаємодії між індивідами як на-

діленими свідомістю суб’єктами такої взаємодії, здатними не

лише механічно відтворювати до них створені цінності та норми,

а й свідомо змінювати ціннісно-нормативний характер взаємо-

відносин, зміст соціальних очікувань і стереотипів.

Якщо ґендерні відмінності конструюються, створюються в

процесі постійної взаємодії чоловіків і жінок, постійно відтво-

рюються в структурах свідомості та структурах дії, то цілком

можливим є процес деконструкції, зміни суті й механізмів від-

творення соціально сконструйованих рис, ролей і стосунків. До-

свід країн, що значно просунулися на шляху до ґендерного пари-

тету в суспільстві, як то Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія, Ні-

дерланди, свідчить про можливість суттєвих зрушень у характері

ґендерних відносин у суспільстві, а отже, в суті ґендерних сте-

реотипів та очікуваних від чоловіків і жінок соціальних ролей.

Фахівці вважають, що є два основних способи руйнування

традиційних уявлень про фемінне та маскулінне в суспільстві.

Перший – це просвітництво, поширення науково обґрунтованих

знань, щоби привернути увагу людей до неусвідомлюваних ни-Основи теорії ґендеру

170

ми, нерідко упереджених та хибних стереотипних уявлень та їх-

нього впливу на ставлення до себе та інших. Друковані й візуа-

льні засоби масової інформації могли б зробити на цьому шляху

чимало. На жаль, поки що в Україні ЗМІ залишаються чи не най-

потужнішими трансляторами традиційних ґендерно-рольових

стереотипів. Інший, значно ефективніший, спосіб руйнування

традиційних уявлень полягає в забезпеченні й заохочуванні в

громадській сфері суспільства багатьох прикладів успішного ви-

конання ґендерно нетрадиційних ролей. Це, безумовно, потребує

певних зусиль владних органів, політичних партій і лідерів, гро-

мадських організацій, проте ще в жодній країні не вдалося побу-

дувати демократію без її ґендерного складника.

Отже, основою формування ґендерних ролей виступав розпо-

діл праці за статевою ознакою, критерієм якого історично була й

досі великою мірою залишається біологічна здатність жінок до

дітонародження, хоча в сучасних суспільствах давно відпала по-

треба розподіляти працю на такій підставі. Багато жінок не мають

дітей, інші мають, але водночас працюють поза домом, чоловіки

давно вже не мисливці й воїни, як і не єдині годувальники в сім’ї.

Але традиційна ґендерна ідеологія та ролі й надалі відтворюються,

що має низку негативних наслідків та обмежень на індивідуально-

му, міжособистісному та загальносуспільному рівнях.

На індивідуальному рівні традиційні ґендерно-рольові стерео-

типи обмежують розвиток особистості, можливості самореалізації,

вибору моделей та манер поведінки, видів професійної діяльності,

кар’єрного просування; безпідставно, якщо не вважати підставою

стать, звужують або розширюють економічні, політичні та соціа-

льні можливості людини. У крайніх випадках невідповідність лю-

дини очікуванням щодо неї як представника конкретної статі може

позначитися на її психічному та фізичному станах, суттєво впли-

нути на самопочуття, спричинити розгубленість, пригніченість,

навіть призвести до самогубства. Стрес, дискомфорт, депресія,

занижена самооцінка, відчуття провини, рольовий конфлікт мо-

жуть супроводжувати людину, що через певні причини не відпові-

дає стереотипним ґендерно-рольовим очікуванням. Ґендерні ролі та стереотипи 171

На рівні міжособистісних відносин стереотипні уявлення об-

межують прояви тих соціально-психологічних рис, що їх вважа-

ють непритаманними цій статі. Внаслідок чого, наприклад, чо-

ловіки мають набагато менш близькі й емоційні зв’язки з дітьми,

батьками, друзями, адже діє традиційне ґендерне табу на чоловічу

емоційність. Натомість жінку, котра стосовно інших проявляє

принциповість, твердість, непохитність, незворушність тощо,

сприймають як відхилення від норми, як жінку, що втрачає жіноч-

ність. Обмеженість доступу до ресурсів, що забезпечують норма-

тивно очікуване виконання ґендерних ролей, чи неможливість їм

слідувати можуть компенсуватися емоційною та фізичною жорс-

токістю щодо інших, насамперед близьких людей, насиллям та

ризикованою або навіть девіантною поведінкою.

На суспільному рівні декларовані права та можливості осо-

бистості, незалежно від статі, реально не дотримуються, упере-

джене ставлення й ґендерна дискримінація продовжують відтво-

рюватися, жінки та чоловіки як соціальні спільноти загалом ма-

ють неоднаковий доступ до соціальних статусів, ресурсів, приві-

леїв, престижу, влади. Суспільство втрачає значний потенціал

для власного розвитку, обмежуючи можливості для самореаліза-

ції людей за статевою ознакою та їхню участь у прийнятті суспі-

льно важливих рішень.

У багатьох країнах світу останні десятиріччя ХХ століття

були періодом суттєвих зрушень у вирівнюванні прав і можли-

востей чоловіків та жінок, особливо стосовно доступу до еконо-

мічних, політичних та освітніх ресурсів, а також суттєвих зру-

шень у подоланні традиційних уявлень про соціальні ролі й осо-

бистісні характеристики жінок і чоловіків. Оцінка суспільств з

позицій ґендерного паритету та запровадження засобів, що

сприяють дотриманню неупередженого ставлення до особи, не-

залежно від статі, нині вважаються невіддільними складниками

демократичного розвитку. Тож якщо Україна таки йде чи піде

шляхом демократії, ідеї ґендерної рівності раніше чи пізніше бу-

дуть осмисленими й практично втіленими. Одначе сучасне ста-

новище чоловіків і жінок у суспільстві, зміст і суть ґендерно-

рольових стереотипів, поширених серед населення й відповідно Основи теорії ґендеру

172

вживаних у процесі соціалізації юних поколінь, офіційний дис-

курс жіночого й чоловічого, підтримуваний владою та полі-

тичними партіями, дають підстави вважати, що станеться це не

скоро. Підґрунтям для такого висновку є стан ґендерних від-

носин в економічній, соціальній, правовій та політичній сферах

українського суспільства, а також стан громадської свідомості,

де досі успішно відтворюється низка глибоко вкорінених ґен-

дерних стереотипів.

Ґендерні дослідження в Україні – поки що рідкість у со-

ціально-гуманітарних науках. Про порівняльні з західними ек-

спериментальні дослідження наразі годі й мріяти. Тому мусимо

послуговуватися переважно результатами локальних і загально-

національних опитувань громадської думки, аналіз яких свідчить

про панування в масовій свідомості українських громадян низки

усталених ґендерних стереотипів, що відповідають патріар-

хальній ідеології та практиці повсякденного життя. Це сто-

сується уявлень про ролі та призначення чоловіків і жінок у сус-

пільстві, можливості одержання роботи та здійснення кар’єри,

участі в політичній діяльності тощо.

Суть ґендерного порядку в суспільстві, серед іншого, прояв-

ляється через уявлення населення тієї чи тієї країни про права,

ролі, можливості чоловіків і жінок. Такі ціннісно-нормативні

уявлення про призначення, соціальні можливості представників

обох статей відбиваються в результатах опитувань громадської

думки населення. Ґендерні уявлення та стереотипи, поширені

серед українських громадян, вже стали предметом аналізу й ін-

терпретації вітчизняними фахівцями. [6] Проте емпіричні дані

щодо України будуть малоінформативними, допоки не матимемо

нагоди порівнювати їх з даними щодо інших країн і регіонів сві-

ту. На зламі тисячоліть відома дослідницька організація “Gallup