20. Методика вивчення жанрів гумору й сатири.

До жанрів гумору і сатири належать гумореска, сатира, епіграма, пародія, памфлет, комедія, буфонада, фарс, бурлеск, травестія тощо. Відзначаємо, що градація емоційного реагування на різні прояви гумору і сатири відзначається в поняттях усмішка, жарт, іронія, гумор, гротеск, сарказм, карикатура, які лежать в основі відповідних жанрових структур, стилістичних фігур чи тропів.

Гумор – це різновид комічного, відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах. Досліджуємо у творах Котляревського, Гребінки, Гулака-Артемовського, Глібова, Руданського, о. Вишні тощо.

Сатира носить викривальний характер. Завжди вказуємо, що є об’єктом сатири і чому до цієї вади або явища автор ставиться так непримиренно. В українській літературі це твори Сковороди, Шевченка, Лесі Українки, Франка, Винниченко тощо.

Відзначаємо особливості комічних жанрів: вони віддзеркалюють противоріччя дійсності (прекрасного – потворного, великого – незначному).

Комізм в літературі – засіб розкриття суспільних суперечностей шляхом їх зіставлення з ідеалами даного часу та середовища.

Міра, відтінок або мета комічного визначають й особливості обраного жанру.

Гумор та сатиру доцільно вивчати при вивченні «Кайдашевої сімї» Нечуй-Левицького. Вони виступають як каркас твору. Даємо учням поняття про гумор, іронію, сатиру та сарказм. в народному гуморі та сатирі І. Нечуя-Левицького найбільше цікавить висміювання дріб’язковості, скнарості, претензійності, гоноровитості, прагнення диктувати ближнім свою волю та інші якості характеру, які суперечать виробленим упродовж віків здоровим нормам народної моралі, етики та психології, нормам трудового життя взагалі.

Гуморески вивчаємо при вивченні творчості С. Руданського. Про гумор та сатиру говоримо при вивчення байок, про сатиру – при вивченні творчості Шевченка.

Відзначаємо наявність комічних обставин, комічного конфлікту, наявність комічних персонажів тощо.

21. Особливості вивчення теми "Література рідного краю".

Основними методами навчання та формами організації навчально-пізнавальної діяльності на заняттях із літератури рідного краю для 5-8 класів є: бесіда за змістом книжки, твору; бесіда з елементами лекції; бесіда з елементами диспуту; розповідь; художня розповідь; заочна подорож; конкурс знавців літератури рідного краю; інсценізація тощо. У 9-11 класах: лекція; оглядова лекція тематичного характеру; семінар за творчістю письменника; диспут; конференція; зустріч і розмова з письменником; екскурсія або заочна подорож; обговорення проблем за круглим столом та ін.

Залежно від мети, завдань уроку, особливостей та жанру художнього твору, обраного вчителем методу проведення заняття можна використати різноманітні прийоми роботи: повідомлення; стислі, докладні та творчі перекази, художню розповідь; виразне читання та інсценізацію; читання творів і уривків уголос; «оживлення» подій та словесний опис картини; підготовку й обговорення відгуків, анотацій, рецензій; дослідно-пошукову роботу в місцевих бібліотеках, музеях, картинних галереях, архівах; виписування образних висловлювань, афоризмів; підготовку виставок літературних, мистецьких і художніх творів, публікацій, репродукцій; інтерв’ю з автором, його рідними, друзями, знайомими; складання словничків термінів, понять; виставку учнівських ілюстрацій до твору; сценічні замальовки, фрагменти діа- та відеофільмів тощо.

Методичною наукою ще не розроблена типологія уроків літератури рідного краю. Тут можуть бути представлені як вступні заняття (настановчо-мотиваційні, на яких учитель поведе учнів-читачів у мистецький світ регіону, з’ясує, що їм відомо, що вони читали, бачили, чули під час канікул чи опрацювали за рекомендаційним списком); уроки-спілкування за прочитаним твором чи всією творчістю митця; підсумково-рекомендаційні уроки, на яких учні мають представити творчу роботу: літературний портрет письменника-земляка, звуковий альбом «Пісні мого краю», відеокліп (сюжет) «Ох анекдот, анекдот» або «Народні байки з вуст мого дідуся (батька)» тощо. На підсумковому уроці узагальнюється вивчене впродовж року, осмислюється ступінь оволодіння навчальним матеріалом, подається список творів для самостійного читання, відбувається презентація нових видань тощо.

Уроки літератури рідного краю можуть бути як традиційними, так і нестандартними: урок-конкурс, заочна подорож, інсценізація, «оживлення», художня розповідь тощо (для 5-8 класів); урок-конференція, семінар, диспут, зустріч, екскурсія, візуалізація, практикум (для 9-11 класів).

Мета, яку вчитель ставить перед собою: навчати учнів так, щоб вони мали бажання читати художні твори письменників-земляків, обговорювати їхні надбання, дискутувати щодо проблемних питань; ставити запитання, писати власні творчі роботи. Зацікавленість учителя (якщо вона існує) передається учням.