27. Питання вивчення поетичного епосу.

Ліро-епічні жанри вивчаємо, розглядаючи творчість, наприклад, С. Руданського (співомовки), Стефаника (поезії в прозі), Т. Шевченка та І. Драча (балади), Т. Шевченка та Л. Українки (поеми), Ліни Костенко (роман у віршах), глыбова (байки).

Поняття про баладу учні отримають у 7 класі, під час вивчення «Тополі» Шевченка, більш грунтовно систематизують у 9 класі під час вивчення народних балад. В баладі описуються незвичайні ситуації і люди (наприклад, перетворення дівчини на тополю).

При аналізі байок (наприклад, Л. Глібова) зазначати, що людські характери втілені в образи тварин. Байка має фабулу (короткий сюжет) і мораль (повчальний висновок).

Співомовки – невеликі за обсягом вірші, створені на основі анекдотів, комічних ситуацій.

У поемах зображуються важливі події, яскраві, сильні людські характери, при чому зображення супроводжується авторськими ліричними відступами. (Т. Шевченко «катерина», «Сон», «Наймичка»).

Роман у віршах – найбільш розгорнута за обсягом форма ліро-епічного жанру, що з’явилася в період переходу від романтизму до реалізму. Твір визначається широко-розвиненим сюжетом, який поєднує людей, події і водночас пронизаний ліричними відступами, які в цілому створюють образ ліричного героя. Приклад, «Маруся Чурай» Ліни Костенко.

Етапи вивчення: прочитання, елементи аналізу ліричного та епічного творів, висновки.

Особливості ліроепічних жанрів потрібно подавати у таблиці: спільне з епосом, спільне з лірикою.

28. Методика вивчення малих епічних форм.

Особливу увагу вчителю слід звернути на суб’єктивізм школярів у сприйманні малих епічних форм, зокрема надмірне осучаснення учнями героїв, відхід від принципу історизму у їх трактуванні. Важливо аналізувати не тільки зміст, але й форму твору. Робити це комплексно. Потрібно зауважити, що засобами творення персонажів твору є мова. Через образи стверджується авторська концепція, ідея. Потрібно звертати увагу на розвиток дії. Основні прийоми вивчення: виразне читання, самостійна робота, бесіда, доповідь, переказ, складання плану тощо.

У 5-6 класах учитель зосереджує увагу учнів на розвиткові сюжету в творі, і на вчинках літературних персонажів. Потім починаємо виділяти ідею та проблеми творів, характеризувати не тільки зміст твору, але й його форму, систему персонажів.

У 6 класі під час вивчення твору Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки» дається поняття про повість. З 7 класу вже починають виділяти історичні («Захар Беркут» Франка), автобіографічні (М. Стельмах «гуси-лебеді летять»), соціально-побутові (І. Нечуй-Левицький «Микола Джеря») тощо різновиди повісті.

3 7 класу починають вивчати новели (розпочинають з Григіра Тютюника «Зав’язь»). Психологічні новели у творчості Михайла Коцюбинського. Наприклад, «Интермеццо» - психологічна новела з жанровими ознаками поезії в прозі. Вивчають також новели Стефаника «Марія», «Камінний хрест», Яновського, Гончара тощо.

Важливим при сприйманні новелістики є психологізм. Вивчення твору пов’язувати з жанровими різновидами, а також з літературним напрямом, в якому написано той чи інший твір.

Пов’язуємо також з теорією літератури. Під час вивчення «Сосонки» Олени Пчілки даємо поняття про оповідання.

Вивчення твору повязувати з жанровими різновидами, а також з літературним напрямом, в якому написано той чи інший твір. Також важливо підкреслювати різницю між різними епічними жанрами.