- •1. Українська мова як навчальна дисципліна в школі.
- •2. Методи і прийоми вивчення фонетики й орфоепії.
- •3. Предмет, завдання і наукові основи методики викладання української мови.
- •4. Зміст і побудова курсу методики викладання української мови.
- •5. Зв'язок методики викладання української мови з суміжними дисциплінами.
- •6. Визначення складу в мовознавчій науці та шкільних підручниках. Програми з української мови для загальноосвітніх шкіл
- •7. Підручники та посібники з української мови для загальноосвітніх шкіл.
- •8. Основні компоненти уроків з української мови.
- •10. Загальна характеристика методів і прийомів навчання.
- •9. Викладання української мови в школах з іншою мовою навчання.
- •11. Методи і прийоми вивчення орфографії.
- •12. Значення і завдання вивчення лексики і фразеології в школі.
- •13. Методика вивчення лексики і фразеології.
- •14. Психологічні основи навчання мови.
- •15. Дидактичні основи навчання мови.
- •16. Метод зв’язного викладу вчителя на уроках мови.
- •17. Використання методу спостереження й аналізу мовних явищ на уроках словесності.
- •18. Метод бесіди на уроках мови.
- •19. Метод роботи з підручником на уроках мови.
- •20. Програмове навчання української мови.
- •21. Метод вправ і мовного розбору на уроках мови.
- •22. Метод проблемного навчання української мови.
- •23. Зміст і значення вивчення розділів «Будова слів» і «Словотвір» в школі.
- •24. Методи і прийоми вивчення теми «Словотвір».
- •25. Методи і прийоми вивчення розділу «Будова слова й орфографія».
- •26. Структура й методика уроку вивчення нового матеріалу.
- •27. Структура й методика уроку формування умінь і навичок.
- •28. Змістові лінії уроку української мови.
- •29. Методика вивчення загальних питань про частини мови.
- •30. Методика проведення навчального і контрольного переказів.
- •31. Методика і прийоми вивчення словозміни частин мови.
- •32. Типи творів, методика проведення і перевірки.
- •33. Методика проведення уроків навчального і контрольного творів.
- •34. Робота над розвитком ділового і публіцистичного мовлення учнів.
- •35. Перевірка і оцінка робіт з розвитку зв’язного мовлення. Робота над помилками.
- •36. Методика вивчення словотвору частин мови.
- •37. Структура і методика уроку аналізу контрольної роботи.
- •38. Структура і методика уроку узагальнення і систематизації вивченого.
- •39. Структура і методика уроку повторення теми, розділу.
- •40. Структура і методика уроку перевірки й обліку набутих знань, умінь і навичок.
- •41. Зміст і завдання роботи з мови в 10-11 класах.
- •42. Форми підрядного синтаксичного зв’язку між компонентами словосполучень у науковій та шкільній граматиці і засоби їхнього вираження. Методика вивчення словосполучення.
- •43. Методика вивчення речення.
- •44. Методика роботи вчителя-словесника.
- •45. Факультативні заняття з української мови.
- •46. Зміст і форми позакласної роботи з мови та методика її проведення.
- •47. Культурологічна змістова лінія на уроках мови.
- •48. Комунікативна змістова лінія на уроках мови.
- •49. Лінгвістична змістова лінія на уроках мови.
- •50. Діяльнісна змістова лінія на уроках мови.
- •51. Принципи відбору змісту вивчення української мови.
- •52. Робота над пунктуаційними помилками.
- •53. Види орфографічних вправ та методика їх проведення і перевірки.
- •54. Робота над орфографічними помилками.
- •55. Види переказів, методика проведення і перевірки.
- •56. Методика вивчення стилістики.
- •57. Оцінювання диктантів, переказів, творів і контрольних робіт з української мови.
- •58. Шкільний кабінет мови.
- •59. Оцінювання усних відповідей учнів на уроках мови. Виведення підсумкових оцінок.
- •60. Структура мовної освіти у загальноосвітній школі.
- •Українська література
- •1. Зміст і структура шкільного курсу з літератури
- •2. Мета і завдання вивчення літератури в середній школі.
- •3. Завдання методики викладання літератури в середній школі.
- •4. Особливості сприймання учнями художніх творів.
- •5. Спілкування на уроках літератури.
- •6. Методи навчання на уроках літератури.
- •7. Типологія уроків літератури.
- •8. Вивчення біографії письменника.
- •9. Основні етапи роботи над художнім твором.
- •10. Підготовка учнів до сприймання творів. Значення вступних занять.
- •11. Аналіз художнього твору.
- •12. Методика вивчення фольклорної лірики.
- •13. Методика вивчення функціонування біблійних образів та мотивів у художній літературі.
- •14. Особливості викладання давньої української літератури в середній школі.
- •15. Методика вивчення ліричних жанрів давньої української поезії.
- •16. Особливості вивчення жанру байки.
- •17. Питання вивчення мистецького синкретизму на уроках літератури.
- •18. Методика вивчення драматичних творів.
- •19. Методика вивчення системи персонажів епічного твору.
- •20. Методика вивчення жанрів гумору й сатири.
- •21. Особливості вивчення теми "Література рідного краю".
- •22. Методика проведення уроку-диспуту.
- •23. Проблеми вивчення української драматургії другої половини XIX ст., використання позакласних та позашкільних методів при осягненні цієї теми.
- •24. Методика вивчення патріотичної лірики.
- •25. Питання вивчення жанрів великої прози.
- •26. Використання позааудиторних засобів при вивченні літератури.
- •27. Питання вивчення поетичного епосу.
- •28. Методика вивчення малих епічних форм.
- •29. Міжпредметні зв’язки на уроках літератури.
- •30. Методика вивчення драматургії в її пов'язаності з театральним мистецтвом.
- •31. Методика вивчення жанрово-стильових аспектів комічного.
- •32. Методика вивчення жанру роману.
- •33. Специфіка вивчення історичних подій на уроках літератури.
- •34. Методика вивчення фольклорного епосу в школі.
- •35. Методика вивчення оригінальної літератури Київської Русі.
- •36. Методика вивчення полемічної літератури кінця хvi ст.
- •38. Особливості вивчення філософських питань на уроках літератури.
- •39. Методика вивчення перекладу і переспіву.
- •40. Методика вивчення фольклорних традицій в українській літературі.
- •41. Методика вивчення функціонування публіцистичних мотивів у ліричній та епічній поезії.
- •42. Методика вивчення епічних жанрів.
- •43. Методика вивчення системи персонажів епічного твору.
- •44. Методика вивчення особливостей композиції великого епічного твору.
- •45. Методика вивчення жанру літературно-критичної статті.
- •46. Методика вивчення ліричного твору.
- •48. Методика вивчення взаємозв’язку драматургії з театральним мистецтвом
- •49. Методика вивчення драматургічної класики у зв’язку з її сучасними сценічними та кінематографічними інтерпретаціями.
- •50. Особливості структури уроку з теми «Література рідного краю».
- •51. Методика вивчення пейзажної лірики.
- •52. Методика вивчення специфіки функціонування міфологічних та фольклорних образів у творі художньої літератури.
- •53. Методика вивчення мистецького синкретизму літературного твору.
- •54. Методика вивчення знакового твору в контексті творчості автора.
- •55. Методика вивчення творчості письменника в контексті розвитку художніх напрямків та течій.
- •56. Методика проведення уроку з позакласного читання.
- •57. Методика вивчення композиції художнього твору.
- •58. Методика вивчення зв’язків художньої літератури і кіномистецтва.
- •59. Методика вивчення творчості письменника у контексті художніх осягнень літературної школи, до якої він належить.
- •60. Виховання патріотизму на уроках літератури.
11. Методи і прийоми вивчення орфографії.
Засвоєння орфографії забезпечується вмілим використанням методів теоретичного вивчення рідної мови. Добір методів, прийомів і вправ для кожного конкретного випадку при вивченні орфографії має бути винятково дбайливим, враховувати вікові особливості дітей, рівень їхнього розвитку й те, які психічні якості учнів удосконалюються: пам’ять, увага, сприйняття тощо.
Зв'язний виклад учителя як метод навчання орфографії використовують для теоретичного обґрунтування тих написань, які своєю складністю вимагають або затрати великих зусиль учнів, або просто непосильні для самостійного усвідомлення. Насамперед слово вчителя потрібне для з'ясування правопису слів, зв'язаних з чергуванням голосних у коренях слів (чергування о — а, е — й та ін.), окремих правил правопису іншомовних слів, написань через дефіс тощо. Звичайно, слово вчителя має місце й тоді, коли подаються історичні довідки до правопису слів, що не підлягають правилам, чи до написань, які відбивають складні фонетичні процеси.
Оскільки вивчення орфографії будується на базі граматики (опрацювання якої передує вивченню орфографії), то цілком природно, що такого типу написання можна вільно з'ясувати шляхом бесіди. Це стосується правопису закінчень, суфіксів, префіксів, складних слів тощо.
Спостереження й аналіз мовних явищ як метод теоретичного вивчення доцільний тоді, коли виникає потреба користуватися зіставленням і порівнянням для усвідомлення правопису орфограми. Це стосується вивчення правопису букв, що позначають ненаголошені голосні, написання слів, де відбуваються асимілятивні процеси і т. ін.
Доступні для самостійного опрацювання всьому колективові класу теми варто вивчати шляхом роботи з підручником.
Вивчення орфографії має носити проблемний характер, щоб постійно зацікавлювати учнів, спонукати їх до творчої праці, шукати й знаходити розв'язання тих чи інших поставлених завдань. Знаходять своє застосування при вивченні орфографії й алгоритми, за допомогою яких обґрунтовується правильне написання.
Метод вправ сприяє виробленню орфографічних умінь і навичок, реалізації принципу свідомості й автоматизму. Необхідно також завжди враховувати, якому принципу українського правопису підлягає те чи інше написання, що забезпечить вибір опори для навчання, добір методів і прийомів, відбір тренувальних вправ для успішного опрацювання і засвоєння учнями матеріалу.
Коли, наприклад, вивчаються написання за морфологічним принципом правопису, тоді необхідний тісний зв'язок орфографії з будовою слова, словотвором, словозміною, а також з розвитком уміння в дітей знаходити опорну форму й визначати семантику морфем. Фонетичні написання потребують чіткого усвідомлення звукового складу слова і повної відповідності між написанням і вимовою.
Для успішного навчання орфографії велике значення має якість дидактичного матеріалу. Цікаві, різноманітні за змістом речення й тексти зміцнюють орфографічні навички і разом з тим підвищують рівень знань і загальний розвиток учнів. Засвоєння орфографії успішніше тоді, коли воно здійснюється на широкій лексичній базі.
Вищий рівень грамотності певною мірою зумовлює чітке, охайне письмо. Здебільшого учні, які пишуть старанно, чисто, охайно, гарним почерком, мають кращі орфографічні навички. У таких учнів і зошити в належному порядку, і завдання виконані дбайливо.
Для засвоєння орфографії використовуються різноманітні види вправ, які можна об'єднати в такі групи: 1) списування, 2) диктанти, 3) орфографічний розбір, 4) робота з орфографічним словником, 5) довільне письмо — добирання слів з орфограмами, 6) вправи з розвитку мовлення (переклади, перекази, твори), які включають і орфографічні завдання.
