31. Методика вивчення жанрово-стильових аспектів комічного.

До жанрів гумору і сатири належать гумореска, сатира, епіграма, пародія, памфлет, комедія, буфонада, фарс, бурлеск, травестія тощо. Відзначаємо, що градація емоційного реагування на різні прояви гумору і сатири відзначається в поняттях усмішка, жарт, іронія, гумор, гротеск, сарказм, карикатура, які лежать в основі відповідних жанрових структур, стилістичних фігур чи тропів.

Гумор – це різновид комічного, відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах. Досліджуємо у творах Котляревського, Гребінки, Гулака-Артемовського, Глібова, Руданського, о. Вишні тощо.

Сатира носить викривальний характер. Завжди вказуємо, що є об’єктом сатири і чому до цієї вади або явища автор ставиться так непримиренно. В українській літературі це твори Сковороди, Шевченка, Лесі Українки, Франка, Винниченко тощо.

Відзначаємо особливості комічних жанрів: вони віддзеркалюють противоріччя дійсності (прекрасного – потворного, великого – незначному).

Комізм в літературі – засіб розкриття суспільних суперечностей шляхом їх зіставлення з ідеалами даного часу та середовища.

Міра, відтінок або мета комічного визначають й особливості обраного жанру.

Гумор та сатиру доцільно вивчати при вивченні «Кайдашевої сімї» Нечуй-Левицького. Вони виступають як каркас твору. Даємо учням поняття про гумор, іронію, сатиру та сарказм. в народному гуморі та сатирі І. Нечуя-Левицького найбільше цікавить висміювання дріб’язковості, скнарості, претензійності, гоноровитості, прагнення диктувати ближнім свою волю та інші якості характеру, які суперечать виробленим упродовж віків здоровим нормам народної моралі, етики та психології, нормам трудового життя взагалі.

Гуморески вивчаємо при вивченні творчості С. Руданського. Про гумор та сатиру говоримо при вивчення байок, про сатиру – при вивченні творчості Шевченка.

Відзначаємо наявність комічних обставин, комічного конфлікту, наявність комічних персонажів тощо.

При вивченні сатиричних та гумористичних творів потрібно звертати увагу на прихований зміст творів (особливо при вивченні сатири).

32. Методика вивчення жанру роману.

За програмою у школі вивчають великі епічні твори – романи. Наприклад, Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні», Гончара «Собор», Підмогильного «Місто» тощо.

Пропонують декілька варіантів читання-спостереження романів для дальшого вивчення їх. 1. Коментований запис змісту роману (автор, розділи, головні особи, короткий зміст кожного розділу, образотворчі засоби, висновки); 2. осмислений запис змісту (назва, короткий зміст, сприйняття учнем), 3. складання схем.

Прийоми роботи з романом: план, переказ, прийом усного малювання, прийом інсценізування, бесіда тощо. Використовуються різні методи аналізу. Наприклад, пообразний, проблемно-тематичний, історичний тощо.

Учні аналізують як зміст, так і форму твору. Доцільно розглядати роман за розділами. Поділити його вивчення на кілька уроків. Обов’язково провести заключний урок, щоб повністю систематизувати та узагальнити знання учнів.

Поняття про роман дається у 8 класі при вивченні «Яничарів» Романа Іваничука. Вивчають роман-баладу Валерія Шевчука «Дим на горі» (11 клас), пригодницький роман І. Багряного «Тигролови» (11 клас), проблемно-філософський роман-попередження Гончара «Собор», історичний роман-хроніка «Чорна рада» тощо.