42. Методика вивчення епічних жанрів.

Розглядати епічний твір у школі можемо за одним із типів шкільного аналізу (цілісний, композиційний, пообразний, проблемно-тематичний, структурно-стильовий). Г.Клочек рекомендує ширше вво­дити у практику ще один тип аналізу - "повільне читання", методику якого для вивчення епічного тво­ру він розробив. Учений-методист називає такі засади цього типу аналізу:

• Вибір епізодів, фрагментів, які розглядатимуться «під мік­роскопом».

• Визначення мети, яка спрямовуватиме весь хід аналізу.

• Учитель сам повинен побачити в частковому ціле, усвідо­мити системну організацію літературного твору.

• Успіх аналізу - в проблемності поставлених завдань.

• Необхідно виробляти в учнів навички й уміння самостійно читати текст "під мікроскопом". Для цього треба систематично вдаватися до методу "повільного читання" ще в середніх класах, давати індивідуальні домашні завдання на зразок: "Підготува­тися до усного "мікроскопічного" аналізу такого-то фрагмента".

• Методика "повільного читання" потребує продуманого "врощення" в систему традиційних методичних прийомів.

Г.Клочек визначає й теоретичні засади пропоно­ваного ним аналізу:

«...Текст містить у собі закодовану "генетичну" програ­му, декодування якої і становить сутність методики "по­вільного читання».

Б. Степанишин рекомендує аналіз твору розпо­чинати з мікрообразу (наприклад, з епіте­тів, ужитих Панасом Мирним щодо погляду Чіпки -"палкий, бистрий, незвичайна міць, хижа туга"). По­тім перейти до порівняння, символів, але не будь-яких, а саме ключових, знакових у творі. Проводити усне малювання, щоб зримо уявити описане. І, врешті, шукати підтекст фрази або цілого твору, бо саме в ньому ховається ідейна оцінка, дана автором.

Потрібно також використовувати досвід Євгена Ільїна. Відомий ро­сійський учитель пропагує нетрадиційний, оригіналь­ний підхід до прочитання епічного твору в школі. Зокрема він радить:

• Деталь - від неї йти до цілого.

• Другорядні персонажі інколи відкривають глибину за­думу, допомагають побачити головних героїв на весь зріст.

• Прийом: хороший учень той, котрий виправить учителя.

• Влучний рядок з тексту давати як завдання учням для розкриття думки.

• Мистецьке читання і коментування лише найяскраві­ших сцен та епізодів; не слід прагнути охопити асе.

• Додому питання одне, а не кілька дрібних: переходи­ти від уроку до домашнього завдання через художній текст.

• Не треба художню книжку перетворювати на наукову: спрощуймо, а не ускладнюймо шлях до неї.

• Не "розбирати" героїв, а спілкуватися з ними.

• Ставлю завдання: написати передмову до книжки.

• Треба не тільки ставити питання учням, важливіше -викликати а них питання до письменника.

• Вступ до вивчення твору - через обкладинку книжки. її оформлення.

• Зіставлення літературних героїв - важливий прийом роботи з епічним твором.

• Через перевантаження сумлінний учень гине, а леда­чий зовсім перестає вчитися.

Методика КЕЙС розрахована на дітей 11-14-річного віку. Так, у 7 класі доцільно працювати за цією методикою при вивченні творів І. Франка, А. Кащенка, Г. Тютюника, у 8 класі – М. Коцюбинського, Б. Антоненка-Давидовича, Є. Гуцала, у 9-му – Т. Шевченка, П. Куліша, у 10-му – Панаса Мирного, І. Франка, Лесі Українки, О. Кобилянської, а в 11-ому – М. Куліша, І. Кочерги, О. Гончара, Л. Костенко, публіцистики У. Самчука, І. Багряного.

На першому етапі роботі учитель повинен розробити навчальну практичну ситуацію, визначити, чого саме він прагне досягти на уроці.

На другому етапі потрібно сформулювати основні проблемні питання та ознайомити з ними учнів.

Залежно від кількості проблемних питань учитель поділяє клас на групи.

На четвертому етапі кожна група вибере лідера – спікера.

П’ятий етап діяльності – презентація вирішень питань з кейса малою групою.

Шостий етап – загальна дискусія, виступи учнів.

Сьомий етап – підведення підсумків роботи.