44. Методика вивчення особливостей композиції великого епічного твору.

Є. Пасічник радить вивчати епічний твір так, щоб учні зрозуміли тісний взаємозв'язок усіх його компонентів, які у своїй сукупності створюють цілісну картину людського життя. Тому і радить вчити їх зіставляти епізоди твору, бачити логічну доцільність у загальній композиційній побудові, простежувати, як поступово вимальовуються людські характери.

Ті епічні твори, які пропонуються до вивчення в старших класах, великі за обсягом. І щоб учні правильно його сприйняли, навчились бачити його художню неповторність, виробили вміння аналізувати художній твір з урахуванням його особливостей, учитель повинен продумати, які частини детально слід розглянути, які розділи докладно переказати, які епізоди ще раз перечити і нехай вони прозвучать на уроці, щоб підсилити

емоційний вплив на учнів , щоб викликати відповідний катарсис, відповідні емоції – гніву, обурення чи осуду; чи емоції радісні, окрилені.

Уже з 5 класу роботу над осмисленням композиції епічного твору вчителі проводять. І вже з середніх класів варто вчити учнів на основі тексту проникати в особливості художнього зображення. Це завдання здійснюється практично, на основі тексту художнього твору.

Композиція виражає взаємини , взаємозв'язок, взаємодію персонажів, сцен, епізодів зображених подій, розділів твору, способів зображення і компонування художнього світу (розповідь, оповідь, опис, портрет, пейзаж, інтер'єр, монолог, діалог, полілог, репліка, ремарка) і кутів зору суб'єктів художнього твору (автора, розповідача, оповідача, персонажів).

Композиція "дисциплінує" процес реалізації творчого задуму письменника, забезпечує відповідність задумові всіх рівнів структури художнього твору, динамізує читацьке сприйняття.

Вивчення композиції часто обмежується виділенням компонентів сюжету (експозиція, зав'язка, розв'язка... ) Композиція ж твору – це наслідок творчого компонування як основного механізму створення художнього світу.

Під час аналізу слід враховувати, що композиція кожного твору індивідуальна, її типові особливості треба подавати з урахуванням своєрідності літературних напрямів, стильових течій, жанрових пластів. На тематичному рівні композиція з хаосу , плину подієвого матеріалу вибирає, розташовує окремі епізоди, відводить їм певне місце, чергує реальне з уявним, фантастичним.

45. Методика вивчення жанру літературно-критичної статті.

Літературна критика та наукові праці – надійний орієнтир у шкільному літературному аналізі. У чинних програмах з української літератури критиці та виданням з теорії літератури приділяється велика увага. Учитель має ознайомити учнів з жанровими різновидами літературної критики: стаття, рецензія, творчий портрет, анотація тощо. Окрім того потрібно навчити учнів користуватися науковими працями: словниками (літературознавчими), підручниками і посібниками з теорії літератури та літературознавства.

Термін критика знайомий старшокласникам, оскільки і в середніх класах учителі нерідко посилалися на критиків, цитували думки вчених про художні твори. У дев’ятому класі на питанні наукової та критичної літератури слід зосередити увагу. Учні мають дійти висновку, що критика та наукові праці- джерело вивчення художньої творчості і водночас це теж творчість. Окремої уваги слід приділити вивченню жанрової різноманітності критики та наукової літератури (підручники, посібники тощо). Ці жанри слід розглядати на комбінованих уроках.

Творче, методично правильне використання цих жанрів, супроводжене поясненнями вчителя, сприятиме формуванню світогляду і літературних здібностей учнів, розвиватиме їх критичне мислення.

Цікаво, що учні мають також виконувати такі роботи: наукові (реферати, доповіді), критичні (рецензії, анотації).