Електротехнічні порошкові матеріали

 Електроконтактні порошкові матеріали діляться на матеріали для розривних контактів і матеріали для ковзних контактів.

Матеріали розривних контактів повинні бути тепло - і електропровідними, ерозіоностійкими при впливі електричної дуги, не зварюватися в процесі роботи. Контактний опір повинне бути можливо меншим, а критичні сила струму й напруга при утворенні дуги - можливо більшими. Чистих металів, що задовольняють всім цим вимогам, немає. Виготовляють контактні матеріали пресуванням з наступним спіканням або просоченням пористого тугоплавкого каркаса більше легкоплавким металом (наприклад, вольфрам просочують міддю або сріблом).

Важконавантажені розривні контакти для високовольтних апаратів роблять із сумішей вольфрам - срібло - нікель або залізо - мідь. У низьковольтній і слабкострумовій апаратурі широко використовують матеріали на основі срібла з нікелем, оксидом кадмію й інших добавок, а також мідно - графітові матеріали.

Ковзні контакти широко використовують у приладах, колекторних електричних машинах і електричному транспорті (струмознімачі). Являють собою пари тертя, повинні мати високі антифрикційні властивості, причому контакт повинен бути м'якше, ніж контр тіло й не зношувати його, тому що замінити ковзний контакт простіше, ніж колектор або привод. Для забезпечення антифрикційності, до складу сумішей для ковзних контактів уводять тверді змащення - графить, дисульфід молібдену, гексагональний нітрид бору. Більшість контактів електричних машин виготовляють із міді із графітом. Для колекторних пластин пантографів використовують бронзографітові контакти. Контакти приладів виготовляють зі срібла із графітом, срібла з палладієм, нікелем, дисульфідом молібдену, вольфраму з палладієм.

 

Магнітні порошкові матеріали

 Розрізняють магнитом’які й магнитотверді матеріали.

Магнитом’які – це матеріали з великою магнітною проникністю й малою коерцитивною силою, швидко намагнічуються й швидко втрачають магнітні властивості при знятті магнітного поля. Основний магнитом’який матеріал - чисте залізо і його сплави з нікелем і кобальтом. Для підвищення електроопір легують кремнієм, алюмінієм. Для поліпшення пресуємості сплавів уводять до 1 % пластмаси, що повністю випаровується при спіканні. Пористість матеріалів повинна бути мінімальної.

Окремо виділяється група магнитодиелектриків – це частки магнитом’якого матеріалу, розділені тонким шаром діелектрика – рідкого скла або синтетичної смоли. Таким матеріалам властиві високе електроопір й мінімальні втрати на вихрові струми й на перемагнічування. Виготовляються в результаті змішування, пресування й спікання, особливістю є те, що при нагріванні частки магнітного матеріалу залишаються ізольованими й не міняють форми. За основу використовують чисте залізо, альсифери.

Магнитотверді матеріали (постійні магніти) – матеріали з малою магнітною проникністю й великою коерцитивною силою.

Магніти масою до 100 г виготовляють із порошкових сумішей такої ж сполуки, як литі магніти: залізо - алюміній - нікель (альни), залізо - алюміній - нікель - кобальт (альнико). Після спікання цих сплавів обов'язкова термічна обробка з накладенням магнітного поля.

Високі магнітні властивості мають магніти зі сплавів рідкоземельних металів (церій, самарій, празеодим) з кобальтом.