Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-100.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

40. Типологія держав

Типол́огія держ́ави — поділ усіх держав, що існували й існують, на великі групи—типи за їх найсуттєвішими ознаками.В науці склалося декілька різних підходів щодо визначення цих груп.

Основні положення формаційного підходуВідповідно до марксистського положення, при формаційному підході класова сутність держави визначається економічним чинником, станом виробничих відносин, способом виробництва в цілому, а сама держава є лише надбудовою над економічним базисом. Інакше кажучи, за формою держава зумовлена економічним ладом суспільства. Вона вторинна, а економіка — первинна. Економічна структура суспільства, як підкреслював Ф. Енгельс, утворює ту реальну основу, якою і пояснюється врешті-решт вся надбудова правових та політичних установ. Звідси — похідний характер держави від соціально-економічного ладу.Кожна держава має свою соціальну базу. Держава завжди спирається на певні соціальні сили—класи, прошарки, релігійні формування та ін. Саме опора влади в державі на певні соціальні сили визначає її сутність за формаційною теорією. Ця ознака поєднується у названій теорії з іншими—на базі якого способу виробництва виникає держава і чиї інтереси вона обслуговує. Скоригована шляхом відкидання вульгарного економізму і винятково класового підходу, відповідно до сучасних досягнень науки, формаційна теорія залишається найпоширенішою у вітчизняній літературі.Залежно від характеру розвитку продуктивних сил у сучасній західній літературі держави поділяють на доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні (інформаційні)....Типи держав за формаційним підходом: Рабовласницький тип держави, Феодальний тип держави, Буржуазний тип держави, Соціалістичний тип держави.

Цивілізаційний підхід до типології держави

Цивілізаційний підхід — покладає в основу класифікації держав поняття «цивілізація», її рівень, досягнутий тими чи іншими народами. Прихильники цивілізаційного підходу (Еллінек, Кельзен, Коркунов, Крюгер, Гелбрейт, Тойнбі) відкидають формаційний підхід як одномірний і співвідносять державу насамперед із духовно-моральними і культурними чинниками суспільного розвитку. Виходячи із ступеня духовності народу, культури, ідеологія національного характеру, менталітету, географічного середовища та інших чинників, прихильники цивілізаційного підходу поділяють цивілізації на:

первинні;

вторинні.

Первинним цивілізаціям притаманна командно-адміністративна організація державної влади. Держава забезпечує як політичне, так і господарсько-соціальне функціонування суспільства, а не визначається ними. З первинних цивілізацій збереглися лише ті, що спромоглися послідовно розвинути духовно-культурні засади в усіх видах діяльності людини (єгипетська, китайська, мексиканська, західна, православна, арабська та ін.).Вторинні цивілізації (держави Нового і Новітнього часу, сучасні держави) виникли на основі відмінності, що позначилася від самого початку, між державною владою і культурно-релігійним комплексом. Влада виявилася не такою всемогутньою і всепроникаючою силою, якою вона поставала у первинних цивілізаціях. Європейська цивілізація, починаючи з часів античності, тяжіє до ринкововласницького устрою, громадянського суспільства і правової організації. Держави Північної Америки сприйняли і розвили цю спрямованість європейських держав.Сучасна типологія згідно з цивілізаційним підходом також виділяє:

аграрні, промислові та науково-технічні держави;

доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні держави;

локальні, особливі та сучасні держави.

Правова́ держа́ва — форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону. У правовій державі всі — і державні органи, і громадяни — однаковою мірою відповідальні перед законом. В ній реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову. Тобто це така організація суспільства, де закон і правовий порядок мають пріоритет над державою та іншими інститутами політичної і соціальної влади, а не навпаки. А основні права особи та її соціальна безпека складають зміст свободи, заснованої на законах, які приймаються і піддаються зміні законним шляхом. Соціа́льна держа́ва — це вид держави, яка у своїй діяльності прагне до загального добробуту всіх громадян, соціальної захищеності і соціальної справедливості для всіх членів суспільства. Вона, зокрема охоплює сукупність державних установ, податкову політику, діючі стандарти та заходи контролю для досягнення мети щодо зниження соціальних та вітальних ризиків для громадян. Держава та уряд зобов'язуються підтримувати та забезпечувати в законодавстві і управлінні соціальну рівність та справедливість.