48. Інститут призиденства в сучасному світі..

Проблема інституту президентства в світі є надзвичайно актуальна, оскільки президент як державна інституція посідає своє особливе, специфічне становище, охоплюючи своєї діяльністю весь широке коло питань державного значення.

У конституційному праві поняття для глави держави саме і однозначно не визначено. Конституції багатьох інших держав взагалі використовують цей термін, а повноваження глави держави полягає можуть визначатися сформованій конституційної практикою. Але зазвичай главу держави є обличчям, які втілюють собою уявлення про даному державі, як у внутрішні справи держави, і у міжнародних відносинах. Його може бути символом держави й офіційним представником всього народу.

Термін «президент» походить від латинськогоpresident, що означає «котра сидить попереду», тобто головуючий зборах.

Інститут президентства є невід'ємний елемент політичної системи на 150 країн світу. Він існує в багатьох країнах Європи, Азії, Африки, Північної та Південної Америці. У той самий час, кожне з цих держав характеризується своїми специфічними особливостями, своєї різновидом республіканської форми управління, і залежно що від цього якісно різними буде статусу і повноваження Президента у державі. Саме тому надзвичайно важливим вивчення інституту президентства на етапі.

Історично батьківщиною президентства були США, де Президент на одній особі є і глава держави, і главою уряду. З США інституцію Президента поширився у країни Латинська Америка, серед країн Європи першими посаду Президента запровадили одночасно Франція і Швейцарія в 1848 р. Але стала вельми поширеною цей інститут одержав у XX столітті, під час розпаду колоніальних імперій і безперервної освіти безлічі незалежних держав, більшість із яких вибрали президентську форму правління.

Зарубіжна практика свідчить про особливу значущість інституту президентства у житті держави.Прерогативи дозволяють їй чинити неабиякий впливом геть суспільно-політичні процеси країни. У демократичних країнах нею покладається функція ведучого гаранта стабільності основ конституційного ладу. Відповідно до особливим статусом і повноваженнями Президента, у ньому лежить особлива відповідальність збереження законності й суспільного добробуту.

З 183 країн, які входили на початку 1993 р. в ООН, понад 130 видів мають у своєму державному устрої посаду Президента. З одного боку, цю цифру відбиває масштабність поширення президентства в світі, але з іншого – важливо відзначити, що у різних країнах президенти мають різний обсяг повноважень.

У наукових роботах вживаються такі формулювання, як «президентська форма правління», «парламентарна (чи парламентська) форма правління», хоча прийнято вважати, що є дві основні форми управління – республіканська і монархічна.

При дослідженні феномена президентської влади неможливо обмежитися лише аналізом які стосуються президентству конституційних та інших правових норм. Так само важливо й визначення співвідношення цих норм з політичною практикою президентів. Очевидним є й те, що саме собою установа посади президента тій чи іншій країні значить одномоментного виникнення інституту президентства з властивою йому законодавчими і адміністративними актами, добре розробленої структурою різних підрозділів, тісними взаємозв'язками загалом. Становлення інституту президентства – це дуже тривалий історичний процес, і їх формуванні корисний облік багатого закордонного досвіду функціонування президентської влади у різних країнах.

Вивченням проблем інституту президентства присвячені численні публікації, монографічні і дисертаційні дослідження вітчизняних і зарубіжних політологів, правознавців, соціологів, істориків.

Серед конституцій розвинених країн особливе значення має тут Конституція США 1787 року. У початковий період вона носила історично прогресивний характер, розвитку нових виробничих відносин.

Конституція Франції 1958 року дозволила проблему співвідношення внутрішнього законодавства та міжнародно-правових норм.

«Інститут президентства здебільшого – це глава, покликаний уособлювати забезпечуватиме державну цілісність і єдність, ефективне функціонування всіх «влади», передусім виконавчої».

Президент може обіймати свою різне становище у системі структурі державної влади: бути тільки главою держави (Німеччина), одночасно глава держави і владі (Бразилія, США), глава держави і фактичним керівником уряду за наявності особливої посади адміністративного прем'єр – міністра (Єгипет, Франція). Президент обирається визначений термін: 3 роки Латвії, чотири роки у США, п'ять – у Бразилії, шість – в Єгипті, сім – у Казахстані мови у Франції. Бували, проте, «довічні президенти», і навіть президенти, котрі обіймали свої посади іншими шляхами, ніж вибори.

Відповідно до концепції поділу влади президентська влада зазвичай сприймається як виконавча влада. Найчастіше відповідне становище міститься у конституціях (США 1787 р., Філіппіни 1986 р., Бразилія 1988 р., Азербайджан 1995 р. та інших.). Проте багато хто основні закони не дають характеристики влади президента. Одне слово, в конституціях країн світу питання природі президентської влади має однозначної відповіді, часто їй ся не дає ніякої характеристики в концепціях поділу влади.

Таке відсутність визначеності переважно нових конституцій, особливо які у останнє десятиліття, невипадково. За сучасних умов багатьох країн президентська влади посідають особливе становище, її як і «урядова влада» характеризується своєрідністю. У зв'язку з цим виникає запитання: чи можливо «жорстке» віднесення президентської влади до визначеної рубриці тріади, і ще за різні форми правління?

Визначаючи природу президентської влади, слід виходити із взаємопроникнення різних гілок відомої тріади: при безсумнівною домінанту у кожному влади, яка її сутність, у кожній із них якісь, іноді дрібні, а то й значні елементи, характерні загалом іншої галузі. З сказаного можна дійти невтішного висновку: природу президентської владі не можна «жорстко» прив'язати тільки одного з елементів тріади поділу влади, особливо за умов деяких форм правління.

Для природи президентської владі, слід пам'ятати як хиткість кордонів гілки влади й процес відбруньковування нових гілок, а й три інших моменту, системи стримання та противаг влади, їх взаємозалежність і правильну трактування положення про єдності структурі державної влади. У разі демократичного устрою президентська влада то, можливо безмежній.

Оцінюючи місця президентської влади у суспільстві потрібно враховувати як поділ влади з наступною уточненнями цю концепцію, не можна ігнорувати щонайменше важливу проблему взаємодії влади й загалом – єдності самої структурі державної влади.