75. Політична еліта України: особливості формування та етапи еволюції

Видатним українським політичним мислителем і політичним діячем консервативного напрямку був В.Липинський (1882-1931). Українська держава у майбутньому, на думку Липинського, має бути назалежною монархією спадкового характеру з обов'язковою передачею усплдкованої гетьманської влади. В Україні гетьман повинен уособлювати державу і виступати своєрідним "національним прапором", найвищим символом держави. Ос­новним пунктом українського державного будівництва Липинський вважав встановлення правової монархії у традиційній формі гетьманату. Політична програма В.Липинського базувалася на таких юридичних та економічних засадах: 1) гарантія недоторканності особи; 2) за­безпечення права приватної власності на землю; 3) проведення аграр­ної реформи; 4) гарантія об'єднання в українській державі всіх укра­їнських земель, а в зовнішній політиці — військового та економічного союзу з Росією і Білорусією. В.Липинський дає своє визначення і поняттю української нації. Нація — це реалізація хотіння до буття нацією. Коли нема хотіння, ви­явленого в формі ідеї, — нема нації. Але так само нема нації, коли це хотіння не реалізується в матеріальних формах держави. Вчений говорить про три вічні стадії, які наслідують одна одну і через які проходять у своєму житті всі нації (вже згадувані класокра-тія, демократія та охлократіяУ цілому високо оцінюючи роль української творчої інтелігенції, її великі заслуги перед нацією на ниві культурної та наукової праці, літератури, кооперації, Липинський водночас відзначає її абсолютну нездатність до праці політичної. В.Липинський зазначав, що одним із головних політичних зав­дань української еліти має бути тривале виховання провідними вер­ствами, об'єднаними в організацію, всього українського громадян­ства в дусі державно-ідеалістичної ідеї, боротьба за здійснення якої, на його думку, завжди була необхідною передумовою перетворення нації недержавної в державну.

76. Типологія еліт

Зарубіжні соціологи (П.Робінс, Д.Тарнер, К.Морган, Є.Вятр) вважають, що коли питання заходить про визначення, що таке влада і які її механізми дії, то до нього слід підходити через розкриття поняття еліти (від французького elite—краще, відбірне). Визначення еліти в соціології неоднозначне. За В. Парето, еліта — це люди, що отримали владу. Г. Моска стверджував, що це найбільш активні в політичному відношенні особистості, які орієнтовані на владу, організована меншість суспільства; іспанський соціолог X. Ортега-і-Гассет зазначав, що еліта — це ті, які користуються в суспільстві найвищим престижем, статусом, багатством, мають інтелектуальну і моральну вищість над масою, володіють чуттям відповідальності. А.Тойнбі вважає, що еліта — це люди, які користуються формальною владою в організаціях і соціальних інститутах; "натхненні Богом" харизматичні особистості; послідовники "елітного плюралізму"; порівняно невеликі групи, які складаються з осіб, що займають провідне положення в житті суспільства. Послідовники "технічного детермінізму" вважають елітою найбільш кваліфікованих фахівців.

До суб'єктів еліти належать ті, підкреслює В.Веселовський, хто бере участь у процесі формування і прийняття рішень на різних рівнях управління державних і соціальних структур. їх влада виражається в тому, що вони можуть безпосередньо впливати на вирішення різного роду проблем суспільного життя. З точки зору форми діяльності, еліту влади, вважає вчений, можна поділяти на "еліту, яка приймає рішення" і "еліту впливів".

До "еліти впливів" учений зараховує ті кола і групи, які часом хоч і не мають формального політичного статусу, але завдяки різного роду засобам впливу можуть робити тиск на урядову еліту (еліту рішень). Часом цей вплив настільки сильний, пише Веселовський, що має визначальний характер на процес діяльності урядових чиновників.

Цілком зрозуміло, що і урядова еліта може виступати в ролі еліти впливу. В уряді перехрещуються різного роду інтереси політичних партій, лобістські інтереси, інтереси груп підтримки тощо. Уряд—це не лише осередок ухвали програм, сформованих і поданих ззовні через членів еліти впливів. Він і сам є осередком формування політичної, економічної і культурної програми життя країни чи окремих ЇЇ регіонів.

Отже, еліту в найбільш загальному розумінні цього терміна складають ті люди" які відповідно до свого статусу в політичній структурі приймають рішення державної ваги або безпосередньо впливають на прийняття цих рішень.