Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-100.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

97. Міжнародні та регіональні організації як суб'єкти світового політичного процесу. Роль і місце в них України

Активними й повноправними суб'єктами міжнародних відносин стають різні міжнародні організації. Вплив цих організацій на світовий політичний процес постійно зростає. Особливо це помітно в економічній, політичній, соціальній і культурній галузях.

Особливу роль у системі міжнародних відносин відіграє Організація Об'єднаних Націй (ООН). Вона виступає міжнародним арбітром у питаннях підтримки миру й безпеки на Землі, сприяє економічному, соціальному, культурному розвитку всіх народів. ООН є найбільшою й авторитетною структурою міжнародного права, що об'єднала майже всі держави світу.

У рамках ООН діють кілька міжнародних організацій. Найбільш значущими з них є:

–  Всесвітня організація охорони здоров'я – ВОЗ.

– Міжнародна асоціація праці – МОП.

– Міжнародна організація з атомної енергії – МАГАТЕ.

– Організація, що займається питаннями культури й науки – ЮНЕСКО тощо.

На міжнародній арені діють численні неурядові організації різної спрямованості. З регіональних організацій найвідоміші: Асоціація держав південно-східної Азії (АСЕАН), Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС, Спільний ринок). Організаціями економічного характеру є: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародна торговельна палата (МТП). Організації в сфері окремих галузей світового господарства – Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК). Професійні організації – Міжнародна організація кримінальної поліції (ІНТЕРПОЛ). Існують також міжнародні організації в сфері культури й спорту, освіти, релігії, оборони, екології тощо.

Міжнародні організації полегшують врегулювання деяких міжнародних конфліктів. Крім того існує близько трьох тисяч так званих “неурядових організацій”, які покликані на міжнародні рівні без прибуткової мети розв’язувати найрізноманітніші завдання (наукові дослідження, гуманітарні акції захист прав людини, охорона довкілля).Численні приватні юридичні особи, які створюють спільні підприємства чи мають філії своїх структур за кордоном, є активними учасниками м.в. Але чи не найважливішими суб’єктами м.в. є особи – десятки мільйонів емігрантів, комерсантів, студентів, спортсменів, туристів та ін. Тобто, м.в. є суспільними відносинами, які виходять за межі внутрішньосуспільних взаємодій і територіальних утворень.

З початку 90-х рр. Україна вийшла на міжнародну арену як самостійний суб’єкт міжнародної політики. Роль і вага нашої держави у сфері міжнародних відносин багато у чому залежить від того, на яких засадах будується її зовнішньополітична діяльність. Курс на інтеграцію України в Європу означає не однолінійну орієнтацію на шкоду двосторньому співробітництву з іншими держав. н.а щучку систему взаємовідносин у глобальному простору Європа – Росія-Азія – Північна Америка, яка в свою чергу складається з важливих для України інтересів регіональних “угрупувань”, де на першому місці суміжні держави. Саме із встановлення дружніх відносин з Росією, Білорусією, Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією, Молдовою розпочався “вихід” України в Європу. Україна бере активну участь у будівництві верхнього поверху” нової архітектурної безпеки, яка складається з таких організацій і структур як ОБСЄ, НАТО. ЗЕС, Рада Європи. Наша держава вносить безпосередньо вклад у зміцнення міжнародної безпеки своєю активною участю у миротворчих операціях, що проводяться під егідою ООН і ОБСЕ. Українські миротворці та дипломати добре зарекомендували себе в Анголі, Молдові, республіках колишньої Югославії, Таджикистані, Гватемалі, Грузії. Таким чином Україна демонструє світові, що вона є не тільки споживачем, а й виробником безпеки.

У контексті адаптації і зростання ролі європейських і євроатлантичних структур безпеки неабияке місце займає співробітництво України з НАТО. Ставлення до цього як у політиків, так і у громадян України неоднозначне. Кількості прихильників і противників зближення з НАТО приблизно одинакові, при цьому значний відсоток “невизначених” є свідченням амбівалентного співіснування у масовій свідомості двох образів Альянсу – старого “ймовірного противника” і нового “стратегічного партнера”.