9. Лібералізм і неолібералізм

Термін «лібералізм» (лат. лібераліз – вільний) почали активно вживати у першій половині XIX ст., тоді ж виникли перші політичні партії лібералів. Але ідеологія лібералізму сягає своїм корінням у XVII—XVIII ст. У її творення значний внесок зро­били такі видатні мислителі, як ДЛокк, Ш.Монтеск'є, І.Кант та ін. Ліберали обгрунтували буржуазні права й свободи, передовсім свободу особи, промислової конкуренції, не­доторканості приватної власності. Лібералізм — це індивідуалістська сис­тема поглядів, перевага в ній надається потребам і правам окремої людини. Але індивідуалізм цей не набуває абсолютного характеру. Основні риси лібералізму: 1.критика феодальної регламентації економічного життя 2.критика обмеження зовнішньої торгівлі. 3.за повний простір приватної ініціативи 4.звільнення економіки з-під опіки держави 5.пропаганда буржуазно-парламентського устрою. Найбільшого розквіту лібералізм досяг в Великобританії. Соціальному лібералізму або неолібералізму, що прийшов на зміну класичному варіанту, були вже притаманні ідеї посилення ролі державних органів у суспільному житті, створення «держави загального добробуту». Така держава мусила була запобігати соціальним конфліктам, допомагати найбільш знедоленим верствам суспільства, активно втручатись в еко­номічне життя через податки, бюджет, планування. У сфері економічної політики прихильники неолібералізму обстоювали необхідність збереження змішаної економіки, рівноправності різних форм власності, життєздатність яких мав визначити ринок.

Ліберальна течія в Україні – органічна частина її суспільно-політичного і культурного життя. Історіософія лібералізму займала одне з домінуючих місць у суспільній свідомості другої половини XIX ст., була невіддільна від діяльності громад, «Просвіти», народницьких груп, зародження політичних партій. Без всебічного дослідження цієї проблеми неможливо створити цілісну картину політичної і духовної історії України. Ліберально-демократичний рух в Україні – складний феномен, що поєднав у собі як національні особливості, так і західноєвропейські впливи, мав певну специфіку на підросійських та підавстроугорських українських землях. З'ясування загальних тенденцій і особливостей, порівняльний аналіз проявів ліберально-демократичної течії в різних регіонах України – важлива передумова її об’єктивної оцінки. Ліберальний рух в Україні, його ідейні засади тривалий час були віднесені до заборонених або неактуальних тем, чимало його аспектів спотворені більшовицькою ідеологією та радянською історіографією. Як наслідок, історія ліберального руху залишається малодослідженою проблемою. Відомо, що історично для українського народу характерне прагнення до індивідуальної свободи і рівноправності в громадському житті. Тому є достатньо причин припускати, що українські національні традиції виступали однією з умов виникнення ліберальних ідей в Україні, оскільки вони відобразилися в менталітеті народу. З іншого боку, ліберальні погляди формувалися і еволюціонували, на думку М. Драгоманова, не стільки на національному, скільки на загальноєвропейському ґрунті. Разом з тим були широко представлені монархістські та революційно-демократичні ідеї. В Україні всі ці ідеї перепліталися, змішувалися з місцевою традицією політичних вольностей і державної автономії. Національно та ліберально налаштована українська інтелігенція виступила з м’якою критикою офіційної російської імперської ідеології, за політичні та національні права народу. Вона обґрунтувала необхідність реформ шляхом мирного вирішення всіх громадянських конфліктів. Нині Україна переживає непрості часи формування громадянського суспільства. Це зумовлює радикальні перетворення в політичній, економічній та духовній сферах нашого життя. Повернення України в річище загальноцивілізаційного розвитку бачиться на шляху ринку, демократії, широких особистих прав і свобод громадян. І хоч сучасний досвід лібералізму в Україні оцінюється досить неоднозначно, інтерес до ідеології та цінностей лібералізму як і до діяльності ліберально-демократичних партій початку ХХ ст. не зменшується. Треба відзначити, що лібералізм – як ідейний напрям – поєднав у собі багато понять, якими живе сучасне західне суспільство, але перенесення західних ідей і досвіду на політичний ґрунт України може привести до серйозних помилок. Відтак треба звертатися до свого, національного досвіду ліберального руху, вивчати теоретичну та практичну діяльність лібералів України початку ХХ ст., періоду першої російської революції, Українських визвольних змагань початку ХХ століття.