8. Образи та мотиви "Слова" в українській літературі.

Понад 20 опублікованих - повних і неповних - перекладів переспівів "Слова" існує в українській літературі. Перший переклаі

34

" на українську мову здійснив у 1833 р. Маркіян Шашкевич "Слова _^^ "Плач Ярославни"), потім над твором працював його (до нас ^^ ^дц Вагилевич. У Тараса Шевченка є переспіви друг '.•'„о^зд" - "Битва на Каялі" ("З передсвіта до вечора...")

''ІТііч Ярославни".

1857 р в Києві було здійснене видання «"Песнь о полку

" переведенная на украинское наречие М. Максимовичем». Ло°перекладів пам'ятки звертались С. Руданський, І. Франко, Ю. ^д „ькович, Панас Мирний (він викоритав для цього перекладу (Ьорму думи), М. Чернявський, В. Щурат, Б. Грінченко, М.

ричьський, Л. Махновець та ін.

Образи й мотиви "Слова" осмислювались українськими митцями

nvci вимог часу. В циклі "На старі теми" І. Франко використовує пял епіграфів із "Слова", підкреслюючи волелюбні і патріотичні традиції українського письменства, його громадянську спрямованість та вічну жертовність народу:

Давно забута рать в забутій спить могилі, І Ігор спить, і з ним все плем'я соколине;

Лиш крик поета ще лунає в давній силі,

Байдужість сірая куняє на могилі,

А кров із руських ран все рине, рине, рине.

У бурхливому XX ст. образи, теми, сюжети "Слова" відгукнулись у творах поетів різноманітних спрямувань і течій. Оплакуючи смерть великого композитора Миколи Лисенка, поет Грицько Чупринка в поезії "Славетна могила" (1912 р.) звертається до незабутніх образів безсмертного твору:

Славетна могила - оселя Бояна! Тут ліг незабутній натхненний співець. Тут край положила незгоєна рана Будителю сонних байдужих сердець.

У циклі "Ноктюрн" Богдана Лепкого, написаному у роки першої світової війни, відбито враження від побаченого й пережитого. До поезії "Дванадцять жінок" поет поставив епіграфом рядок із "Слова":

Жени рускія всплакаша ся". Вірш-молитва розгортає тему постійних втрат і сліз, яких так багато в історичній долі українського жіноцтва:

Дванадцять жінок

Минає цвинтарні ворота.

Терновий вінок

Хтось сплів з крові, сліз і з болота.

О, Пречиста!

Поезія Павла Тичини "Плач Ярославни" (1923 p.) no-нов переосмислює цю улюблену поетами тему, вводячи до неї мо громадянської війни:

Прислухається княгиня - тільки сніг,

. тільки сніг та сніжок, та за полем, та за лісом голос-голосок:

- Батька війна!

Матері ма!

Хто пооре, хто засіє? -

А-а!

У збірці "Книга Лева" (1936 p.) Богдан-Ігор Антонич вміщує третій главі поезії, що навіть у самих назвах відлунюють традщ давнього твору: "Слово до розстріляних", "Слово про чорний поля

"Слово про золотий полк", "Слово про полк піхоти", "Стяги;

куряві".

У спадщині Миколи Зерова два сонети: "Сон Святослава" "Князь Ігор". Перший сонет створено 31 квітня 1931 р., ли;

передчуття огортали його душу. Зеров примушений був виступаї "свідком" на сфабрикованому процесі СВУ - Спілки визволені України, з дня на день чекав арешту. "У сонеті "Сон Святослава'І висловив поет безперечно свої глибокі особисті переживання. |

А ось напоєні зеровським життєлюбством, зеровською зак ханістю в світ рядки із сонета "Князь Ігор":

В стременах став, зорить. А кінь гребе І ловить ніздрями далеку вогкість Дону".

Максим Рильський У самого Рильського розгорнена тема втечі Ігоря з поло;

"Свиснув Овлур за рікою" (1940 р.). У знаменитому "Слові про рід:

матір", виголошеному поетом на радіомітингу, що транслювався ]

окупованій Україні в 1941 р., використано чимало патріотичні образів "Слова".

... Коли шумлять-дзвенять світи Від рику раненого лева, Лисиці брешуть на щити І кличе див поверху древа! Хто золоту порве струну, Коли у гуслях - дух Боянів...

36

іьгький трактує "Слово" як високу мистецьку прадавнину

- ьпї культури, котра збурює в душі кожного українця укра¹¹""^"¹ •'.'• •'•

""^А'ндиій Малишко у збірці "Битва" (1943 р.) порівнює з княгинею д -щвною свою рідну матір - скромну селянку-колгоспницю з — „_'рд - '(вгу Остапівну. Ця своєрідна трансформація переростає

иге поетичне узагальнення, сприймається як образ матері­ї/країни, покинутої нерозумними синами.

Поклонися Дніпру, гостював він у морі недавно, Пошукав би дітей твоїх, радість приніс немалу. І стоїш ти одна, посивіла, стара Ярославна, На дніпровськім лужку, на трипільському древнім

валу.

Збірка поезій А. Малишка 1946 р.так і названа "Ярославна". "Счово о полку Ігоревім" - невичерпне джерело натхнення

українських митців.

9. "Та хто б не був незнаний на ім'я автор, "Слово" його виявляє і великий індивідуальний талант, і існування в ті часи на Україні цілої школи літературної з виробленою технікою, стилем і тради­ціями. Читаючи навіть тепер це "Слово", до того ж у попсованій редакції, почуваєш усю його красу надзвичайну, його високу образнісать, кований стиль, подекуди ясно ритмічний, влучні вирази й класичні характеристики". Сергій Єфремов.