Тема 3. Іван Вишенський середньовіччя.

видатний полеміст

"Послання до єпископів".

і. Що донесли століття.

В середині XVI ст. в містечку Судова Вишня на Львівщині народився Іван Вишенський ("Іоан мних з Вишнє", "странник речений Вишенський"), очевидно, в убогій міщанській родині.

Початкова освіта набута у Луцьку й Острозі, куди його міг запросити, за припущенням І. Франка, український магнат князь Василь Костянтин Острозький, який оточував себе талано­витими людьми.

70-80 pp. - з невідомих причин Вишенський переселяється на гору Афон (Греція) - найважливіший духовний центр православ'я у

37

ті часи, стає послушником, потім ченцем і далі аскетом-пустельником в одній з печер над Егейським морем.

1604-1606 pp. - перебуває в Укроїм, потім знов Афон, живе як аскет-пустельник, "Іоан мних з Вишнє" ніколи не забував матері-України і її стражденного народу, жваво цікавився подіями, що відбувались в рідному краї, надсилав туди свої послання. Його дух був у постійній борні: пустельник-аскет і полум'яний патріот жили в його душі разом. "Перша і найважливіша ознака харак­теру Вишенського - це живе чуття і фантазія, тобто те, що становить поета-пропагандиста, агітатора. Вся натура його рветься до гарячої любові, сильної ненависті, глибокого пошану­вання; рівнодушних, холодних відносин до людей чи ідей він не знає. Можлива річ, що іменно ця сторона його натури, ця живість чуття, була предметом його найтяжчої внутрішньої боротьби на Афоні, де аскетичне правило вважало всі такі прояви гарячого людського чуття гріхом". Іван Франка.

У 20-ті роки XVI cm. Іван Вишенський помер, припускають - в одній з печер Афона.

2. Збірка полемічних послань "Книжка".

- До наших часів дійшло 16 творів письменника в різних списках. Літературна спадщина Вишенського складається з послань і полемічних трактатів.

Послання - прозовий, частіше віршований літературниі твір, написаний у формі листа чи звертання автора до якої іншої особи чи кількох осіб - адресата. Послання може маъ як інтимний, так і громадський зміст.

Трактат - науково-літературний твір, присвячений обгов ренню якогось одного певного питання.

Рукописна "Книжка", яку Вишенський готував до друку Острозькій друкарні, складалася з кількох передмов і десят полемічних послань (1599-1600 pp.). Серед них "Послання до всі] в Лядській землі живущих", "Послання до єпископів", "Викритті диявола-світодержця" та ін.

|| Полеміка - дискусія, зіткнення різних поглядів під часЦ || обговорення будь-яких питань.

- Полемічна література - твори українських письменників XVI-XVII ст., спрямовані проти церковної унії 1596 р., засилля єзуїтів, а також вищого духівництва православ'я, що зрадило віру.

Унія 1596 р. несла українському народові зверхність католи­цизму над православ'ям, а значить посилення соціально-політичного | і національного гніту з боку шляхетської Польщі. На захисті національно-релігійної незалежності України піднесли свій голос|

38

нські письменники тієї епохи: Герасим Смотрицький ("Ключ ^УКРЛ1 „ небесного"), Стефан Зизаній ("Катехізис"), Христофор ^wtpc^-ет ("Апокрисис"), Мелетій Смотрицький ("Відпис", "Плач")

^{та 1} _ у бурхливий "бР^Д наприкінці XVI ст. в ідеологічно-

мічній боротьбі зазвучав голос Івана Вишенського - письмен-^по -демократа, гуманіста, вогненного поборника прав людини, ^н іондпьного патріота, який піднісся до заперечення всього ^одально-католицького ладу тодішньої Речі Посполитої.

Послання Вишенського, написані за межами України, були цистами до всього народу українського, він неодноразово звертався до земляків з проханням читати їх "сукупно", тобто громадою, на

сходах чи зібраннях.

Багато років твори Вишенського були невідомі новій українській

пюмадськості. Тільки 1865 р. Микола Костомаров у "Актах, относя­щихся к истории Южной и Западной России" опублікував чотири твори видатного полеміста. Відтак почалося відшукування і вивчення

його спадщини.

Іван Франко написав монографію-дослідження "Іван Вишенсь­кий і його твори" (1895 р.). Натхненний образом середньовічного українського письменника-патріота, великий Каменяр створив поему "Іван Вишенський" (1900 р.).