2. Жінка-страдниця - головний, збірний образ першої книг, "Народних оповідань ".

«Оповідання - невеликий за обсягом розповідний художній твір, у якому йдеться про одну або кілька подій у житті одніґ людини (іноді кількох).

а) Страдницьке життя вільної козачки Олесі, яка вийшла заміж за кріпака Івана Золотаренка (оповідання "Козачка").

б) Трагічна доля юної матері-кріпачки, дитина якої, напоєна

маком, заснула навіки, бо матір погнали на панщину (оповідання "Горпина").

в) Передчасно зів'яла дівчина-квітка (оповідання "Одарка").

3. Продовження теми життя українських селян у другій книзі "Народних оповідань ".

а) Рекрутчина - жахлива потвора, яка пожирає молоді життя (оповідання "Два сини").

б) Новий тип жінки-кріпачки, здатної до протесту, до відстою­вання занапащених прав на волю (оповідання "Ледащиця").

4. "Інститутка" - перша соціальна повість в українській літературі.

Повість - розповідний художній твір, що і за своїм обсягом, і за широтою охоплення життєвих явищ, і за глибиною їх розкриття займає місце між оповіданням і романом. Більш розгорнутий сюжет, ширше охоплення подій із життя головного персонажа, більша кількість другорядних персонажів, їхня повніша характеристика, наявність значних описів відрізняють повість від оповідання. У порівнянні з романом у повісті менше персонажів, однолінійний сюжет, а перехрещення самостійних сюжетних ліній буває дуже рідко.

а) Класично прозора композиція повісті: di| експозиція (знайомство з оповідачкою кріпачкою Устиною,|И лагідним характером, благородним внутрішнім світом); Ц

зав'язка (приїзд молодої панночки до маєтку, Устина в понЩ ївках); Д

розвиток дії (заміжжя панночки і покоївки - дівчат-ровесницід від'їзд до маєтку пана); '||

мінація (побиття панночкою кріпачок, Прокіп зупиняє її чрі-pHV над головою дружини: "Годі, пані, годі... Цього вже

rkV^V, ЗЛ^¹¹"' ^J

^р буде! Годі'");

зв'язка (Прокопа віддають у солдати, Устина йде в місто в

наймички) „

6) Головні образи твору.

Мо'юда, освічена панночка насправді є жорстокою поміщицею-людиноненависницею, тупою і бездушною.

Оповідачка - покоївка Устинп, морально значно вища за вічену панночку, устами Устини говорить у творі сам народ;

Кріпаки-протестанти у повісті (Прокіп, Назар, Катря);

Панство може бути добрим лише у своєму колі, з кріпаками всі піни - жорстокі насильники (стара пані, пан полковий лікар).

в) Пісенна, ритмізована мова твору, сповнена народних афоризмів, приказок, прислів'їв, народнопоетичних зворотів ("Коли б воля, заспівав би так, щоб і на селі лунало..", "Батька-матері не знаю", "Не такий страшний чорт, як намальований", "Мандрівочка -рідна тіточка").

5. Повість-казка "Кармалюк".

а) Джерела повісті.

- Конкретно-історичні: Кармалюк Устим Якович (10.03.1797-

23.10,1835) - видатний керівник селянського руху на Поділлі, герой українського народу. Був кріпаком поміщика Пигловського. Вів повстанську боротьбу з 1813-го по 1835-й рік. Чотири рази втікав із Сибірської каторги. Керовані Кармалюком загони налічували близько 20 тисяч селян. Підступно вбитий у с. Шляхові Коричинці

(Хмельницька обл.)

- Фольклорні: легенди, перекази про Кармалюка; йому припису­ється пісня "За Сибіром сонце сходить..."

б) Романтичний казково-легендарний образ Кармалюка у повісті, "...як уступив він у вісімнадцятий рік, таким він зробивсь красенем невимовленим, невиписаним, що хто його уперше стрічав, той стане перед ним й оніміє і потім ніколи вже не міг забути його обличчя красного". Втілення в образі соціальної ідеї - помсти народу

гнобителям.

^- Казкова манера оповіді, гіперболізація, народнопоетичний ліризм: "по цілім широкім і великім світі, та ще удень при ясному сонцеві, та ще із свічею пломенистою..."

6- "Хто читав українського Марка Вовчка, той, хто би який запеклий теоретик, напевно, стоятиме під впливом чару й розкіш­ності його чудової мови. При всій простоті й популярності вона дуже багата лексиконом і незрівнянно мелодійна". Іван Франка.

91