5. До питання про жанр "Слова".

Сам автор визначає свій твір як "слово" (зразок ораторської прози). Неодноразово називає його "повістю", або "трудною повістю" (тобто військовим твором), причому поняття "повість" у нього зовсім не сучасне, воно означає скоріше "оповідь", "розповідь", "повістуван-

ня". Із згадками про Бояна приходить ще одне визначення жанру -пісня.

Українські дослідники "Слова" - П. Куліш, М. Максимович О. Огоновський, О. Потебня, С. Гординський - підкреслюючі подібність твору до українських дум. "Слово в'яжеться тісно і українськими голосіннями і думами, передовсім свобідною речиї тивною формою" (Філарет Колесса), поділом на періоди, а не :

строфи, і

Є припущення, що "Слово", як і думи, виконувалося у супровод музичного інструменту.

В сучасних публікаціях "Слово" іноді визначають як поему, аб ліро-епічну поему, пошуки визначення жанру "Слова" тривають.!

6. "Слово" - визначний витвір мистецтва.

Це твір, безумовно епічний (значні події, сюжет, герої), aj водночас він перейнятий глибокими людськими переживанням Щире захоплення і важкі передчуття, відверта радість і глибоки.-, сум, безмірна туга і трепетна ніжність, пристрасна закличність,:;

патетика і гірка іронія сповнюють його рядки, створюючи багатиі|,

32

ініивий спектр людських емоцій. Твір свідчить про високу ./ *. tvpv почуттів давніх українців, про багатство їх внутрішнього

"віту 'емоційне світосприймання.

Вражає поетична фантазія автора, його виняткова обдарованість,

• ^ нев'януча образність його мови. Кожний рядок "Слова", ^св ний період насичений високою поетичністю. Його проза-поезія

• пізняється мелодійністю, ритмічністю, мова - незрівнянною

красою.

У творі широко використовуються символи. Вступив Ігор-князь

в зпоте стремено" - символ початку військового походу. "Упали стяги Ігореві" - дружина Ігоря розбита, князь зазнав поразки. "Зочотий шолом" - князівська відзнака під час битви.

Пісенність мови близька до фольклорної

Народнопоетичні заперечні паралелізми: "Не буря соколів несе через поля широкії - стадами галки біжать до Дону великого".

Постійні епітети; чисте поле, чорний ворон, красні дівчата.

Народнопоетичні порівняння:

...тут кривавого вина недостало;

тут бенкет докінчили хоробрі русичі:

сватів напоїли і самі полягли за землю Руськую.

Розгром Ігоревої дружини порівнюється з кривавим бенкетом. Братовбивча сутичка на річці Немизі асоціюється з хлібо­робською працею:

На Немизі снопи стелять головами,

молотять ціпами харалужними,

на току життя кладуть,

віють душу од тіла.

Образність "Слова" виказує високу, неперехідну поезію, котра ніколи не зів'яне.

7. Проблема авторства "Слова".

З часу віднайдення твору науковців і читачів бентежить питання: хто ж він, невідомий автор безсмертної пам'ятки.

^ "Як свідчить мова "Слова", його автор був, безперечно, українець, та .й увесь зміст поеми ясно вказує, що вона могла повстати тільки на півдні Русі, а не на півночі її. Автор "Слова про горів похід" був великим українським патріотом". Іван Огієнко.

~ Існує низка гіпотез щодо конкретних осіб.

33

"Боярська" версія академіка Б. Рибакова припускає, що авторо» "Слова" міг бути київський тисяцький (найвища боярська "посада"| Петро Бориславич, історик і публіцист. "Він був виразнико| загальнобоярських інтересів, котрі в ряді пунктів збігались | загальнонародними. Так, боярство було проти усобиць, віщ боярство активно намагалось захистити Русь від половців, ц відбивало інтереси всіх людей південної, пристепової Русі

Б. Рыбаков. Ця гіпотеза заснована на аналізі широкого кола відомц науці літописів.

- Проте більш вірогідна "князівська" версія, оскільки ;івтс вільно почувається в князівському колі, критикує князів за їхі помилки і, головне, звертається до них "братіє", як було заведено ті часи між князями. З цієї точки зору мають рацію Леон! Махновець і Віктор Чивиліхін, хоча думка, що сам князь оспів;

самого себе - меншою мірою безпідставна.

Версія Леоніда Махновця називає ім'я князя Володимира, сиі галицького князя Ярослава Осмомисла, брата Ярославни, до якої з прихильністю ставився новгород-сіверський володар. Шість княз відмовили князеві в притулку, коли він покинув батька в Галичі, Ігоря ж у Путивлі він перебував три роки, й той примирив-таки йоі з Ярославом Осмомислом: Л. Махновець вказує на пряму вказівк у самому тексті "Слова", яка твердить, що саме князь Володимир є автором "Слова".

- Найцінніші відомості про автора містить сам твір. "У спів] Ігоря вгадується не тільки його сучасник, але й учасник у йоі нещасливому поході на р. Каялу... Всі подробиці свідчать, що воі написана під живим враженням безпосередніх подій того час співцем, який добре знав тодішню Русь". Михайло Максимови Головна його риса - палкий патріотизм, який робить безсмертни, це вічно молоде творіння. Любов'ю до рідної землі, болем за ти хто найбільше потерпає від наскоків половців і князівськи усобиць - чорних людей, простих смердів, ратаїв, тривогою з. престиж Руської держави, за її майбутнє наповнений увесь твір Безумовно, це геніально обдарована, високоосвічена людина, як стояла на найвищому щаблі тогочасного суспільства, прекрасні знала стосунки між князями-сучасниками і добре орієнтувалась рідній історії та літературі.

Автор "Слова" зараз промовляє до нас, людей XX ст., і да важливі уроки.