- •Рецензенти
- •1. Вступ
- •2. Визначення серцевої недостатності
- •3. Термінологія, що застосовується для опису серцевої недостатності Систолічна та діастолічна серцева недостатність
- •Можливі клінічні чинники та механізми діастолічної серцевої недостатності
- •4. Епідеміологія, фактори ризику, етіологічні чинники та прогноз хсн
- •Хронічна серцева недостатність зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка
- •Ліво- та правосерцева недостатність. Лівошлуночкова, правошлуночкова та бівентрикулярна недостатність
- •Декомпенсована та стабільна хсн
- •Безсимптомна дисфункція лівого шлуночка.
- •5. Патогенетичні чинники прогресування хсн
- •6. Діагностика серцевої недостатності
- •6.1. Критерії клінічного діагнозу сн
- •Суб’єктивні та об’єктивні клінічні ознаки сн
- •6.2. Інструментальна діагностика хсн.
- •6.2.1. Електрокардіографія.
- •6.2.2. Ехокардіографія.
- •Орієнтовна клінічна оцінка допплерівських показників діастолічної функції лш*
- •6.2.3. Рентгенографія грудної клітки.
- •Найбільш типові дані рентгенологічного дослідження грудної клітки при сн, тактика лікаря
- •6.2.4. Лабораторні тести
- •Натрійуретичні пептиди.
- •Найбільш типові лабораторні відхилення при сн
- •6.2.5. Інструментальні методи , що можуть застосовуватися у пацієнтів з хсн за окремими показаннями. Черезстравохідна ехокардіографія
- •Стрес-ехокардіографія
- •Магнітно-резонансне дослідження серця
- •Холтерівське моніторування екг
- •7. Класифікація хронічної серцевої недостатності Української Асоціації кардіологів
- •Додаток 2. Приклади формулювання клінічного діагнозу
- •Показники очікуваної низької виживаності у хворих з хсн
- •Інгібітори апф та їх дози, що застосовуються при хсн та систолічній дисфункції лш
- •Правила призначення та контролю лікування іапф та бра
- •Можливі прояви побічної дії іапф, тактика лікаря
- •9.2.1.2. Бета-адреноблокатори.
- •Бета-блокатори, що застосовуються у хворих з хсн та систолічною дисфункцією лш
- •9.2.1.3. Антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів (амр).
- •Антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів та їх дози, що застосовуються при хсн із сдлш
- •Можливі прояви побічної дії амр, тактика лікаря
- •9.2.2.2. Івабрадин (інгібітор If каналів у синусовому вузлі).
- •9.2.2.3. Дигоксин.
- •9.2.3. Ліки або комбінації ліків, які є потенційно шкідливими у пацієнтів з симптомною хсн (nyha II-IV) та сдлш
- •9.3. Діуретики при хсн
- •Дози діуретиків , що застосовуються у хворих з хсн
- •Найбільш типові прояви побічної дії діуретиків (салуретиків), тактика лікаря
- •9.4. Антитромботичне лікування та статини при хсн
- •9.4.1. Пероральні антикоагулянти.
- •9.4.2. Антитромбоцитарні засоби.
- •9.4.3. Статини
- •9.5. Застосування лікувальних пристроїв у пацієнтів з хсн та сдлш
- •9.5.1. Імплантовуваний кардіовертер дефібрилятор
- •9.5.2. Кардіоресинхронізуюча терапія (крт)
- •9.5.2.1. Пацієнти з хсн та синусовим ритмом
- •9.5.2.2. Пацієнти з хсн та персистуючою/постійною формою фібриляції передсердь
- •9.5.2.3. Пацієнти з хсн та показами до рутинної постійної екс.
- •9.6. Медикаментозне лікування при хсн зі збереженою фракцією викиду лш
- •9.7. Лікування порушень ритму та провідності серця у пацієнтів з хсн
- •9.7.1. Фібриляція передсердь
- •9.7.1.1. Контроль чшс
- •Рекомендації з контролю частоти шлуночкових скорочень у гемо-динамічно стабільних пацієнтів з хсн із систолічною дисфункцією лш та постійною/персистуючою фібриляцією передсердь
- •9.7.1.2. Контроль ритму
- •9.7.1.3. Профілактика теу
- •Визначення ризику інсульту у пацієнтів з фібриляцією передсердь*
- •Визначення ризику кровотеч у пацієнтів з фібриляцією передсердь*
- •Рекомендації з попередження тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з хсн та фібриляцією передсердь (постійною, персистуючою, пароксизмальною)
- •9.7.2. Шлуночкові аритмії
- •Рекомендації з лікування пацієнтів з хсн та шлуночковими аритміями
- •9.8. Лікування стенокардії у пацієнтів з хсн.
- •Рекомендації з медикаментозного контролю стабільної стенокардії у пацієнтів з клінічними проявами хсн (nyha II-IV) та сдлш
- •9.9. Лікування пацієнтів з хсн та артеріальною гіпертензією
- •Рекомендації щодо лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів з клінічними проявами хсн (nyha II-IV) та сдлш
- •9.10. Лікування пацієнтів з хсн, ускладненою кахектичним синдромом
- •9.11. Декомпенсована хсн.
- •Чинники, що сприяють декомпенсації клінічного стану хворих з хсн
- •9.12. Роль фізичних тренувань при хсн
- •9.13. Ультрафільтрація крові
- •9.14. Роль способу життя та дотримання спеціальних рекомендацій
- •Припинення тютюнопаління.
- •7. Сексуальна активність.
- •9.15. Кардіохірургічні методи в лікуванні пацієнтів з хсн
- •9.15.1. Категорії пацієнтів з хсн, яким показана консультація кардіохірурга
- •9.15.2. Показання та протипоказання до трансплантації серця
- •9.15.3. Ліво- та бівентрикулярні допоміжні пристрої (лвдп та бвдп)
- •Основні показання до застосування лвдп та бвдп при хсн
- •9.16. Лікування пацієнтів з хсн та некардіальними супутніми патологічними станами
- •9.16.1. Цукровий діабет
- •9.16.2. Хронічне обструктивне захворювання легень, бронхіальна астма
- •9.16.3. Ниркова недостатність
- •9.16.4. Анемія
- •9.16.5. Подагра
- •9.16.6. Депресія.
- •9.16.7. Злоякісні новоутворення.
- •9.16.8. Еректильна дисфункція
- •9.16.9. Гіпертрофія простати.
- •9.16.10. Розлади дихання під час сну.
- •9.17. Особливості лікування пацієнтів з хсн похилого віку
- •11. Трудова експертиза.
- •10. Диспансерний нагляд
- •10.1. Загальні положення.
- •10.2. Терміни клінічного огляду.
- •10.3. Рекомендовані при диспансерному спостереженні процедури.
- •.Вступ …………………………………………………………..…4
9.2.2.2. Івабрадин (інгібітор If каналів у синусовому вузлі).
Івабрадин показаний пацієнтам із синусовим ритмом та ФВЛШ <35 %, в яких ЧСС лишається не меншою ніж 70 на хв.. на фоні прийому оптимізованої рекомендованої схеми фармакотерапії, що включає ІАПФ (за непереносності - БРА), ББ та АМР (за непереносності – БРА).
Призначення івабрадину також можливе у пацієнтів з ХСН, синусовим ритмом та ФВ ЛШ <35 %, в яких ЧСС лишається не меншою за 70 на хв., які отримують ІАПФ (або БРА), АМР (або БРА), але не переносять ББ.
Тривалий прийом івабрадину пацієнтами з ФВ ЛШ <35 % та частотою синусового ритму > 70 на хв. на додаток до стандартного лікування ХСН зменшує ризик смерті від серцево-судинних причин та госпіталізацій з приводу декомпенсації кровообігу на 18 % [107], а у когорті пацієнтів з ЧСС > 75 на хв., окрім зазначеного, супроводжується (за даними субаналізу дослідження SHIfT) зменшенням ризику смерті від будь-яких причин на 17 % [16].
Протипоказаннями до призначення івабрадину є вагітність та лактація, АТ < 90 / 50 мм рт.ст. синдром слабкості синусового вузла, синоатріальна блокада, aтріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступеня, імплантований водій ритму, тяжка печінкова недостатність, прийом протигрибкових препаратів групи азолів (кетоназол, ітраконазол) макролідних антибіотиків та противірусних засобів (нелфенавір, ритонавір), препаратів, що подовжують інтервал QT (амідарон, соталолол, цизапрід та ін.).
Можливими проявами побічної дії івабрадину є синусова брадикардія, фотопсії, головний біль та головокружіння; рідко – шлуночкова або суправентрикулярна екстрасистолія, атріовентрикулярна блокада І ст., подовження інтервалу QT, диспептичні скарги.
Рекомендована початкова доза івабрадину – 5 мг двічі на день, яка у разі відсутності уповільнення ЧСС менше 70 на хв. та адекватній переносності препарата має бути збільшена до максимальної – 7,5 мг двічі на день.
9.2.2.3. Дигоксин.
Дигоксин показаний:
а) на додаток до ББ, гемодинамічно стабільним пацієнтам з ХСН та персистуючою або постійною формою ФП, в яких за допомогою самого лише ББ не вдається досягти адекватного контролю частоти шлуночкових скорочень (ЧШС);
б) пацієнтам з ХСН та персистуючою постійною формою ФП, які не переносять бета-блокатор, з метою контролю ЧШС;
в) пацієнтам з ФВ ЛШ <40-45 %, та синусовим ритмом – замість ББ за його непереносності;
Пацієнтам з ХСН у стані гострої декомпенсації дигоксин може бути застосований внутрішньовенно інфузійно з метою контролю ЧШС.
Тривале застосування дигоксину у пацієнтів з ХСН та СДЛШ, із синусовим ритмом, що отримували ІАПФ та діуретик, не супроводжувалося зниженням їх смертності, але асоціювалося із достовірним зниженням госпіталізацій з приводу декомпенсації кровообігу та поліпшенням симптоматики у порівнянні із застосуванням плацебо [111].
Протипоказаннями до призначення дигоксину є синусова брадикардія, aтріовентрикулярна блокада, гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП) з обструкцією виносного тракту ЛШ, мітральний стеноз із збереженим синусовим ритмом, гострий коронарний синдром, синдром WPW, синдром пре-екситації, шлуночкові аритмії (ША) високих градацій.
Добові дози дигоксину при ХСН за нормального рівня креатиніну плазми - 0,125-0,25 мг, а в осіб похилого віку – 0,0625-0,125 мг. Застосування у хворих з ХСН підтримуючої добової дози дигоксину понад за 0,25 мг не рекомендується [57, 111].
Проявами побічної дії дигоксину (дигіталісної інтоксикації) є: синоатріальні та aтріовентрикулярні блокади, передсердні та шлуночкові аритмії (особливо за наявності гіпокаліємії), коритоподібна депресія сегмента ST на ЕКГ (за наявності клінічних проявів інтоксикації), анорексія, нудота, сплутання свідомості, розлади сприйняття кольорів. Профілактика дигіталісної інтоксикації передбачає:
а) відмову від застосування добових доз дигоксину вищих за 0,25 мг,
б) зниження його дози у пацієнтів з нирковою недостатністю на 30-70 % (залежно від ступеня азотемії та ШКФ), а також з гіпотиреозом,
в) підтримання нормальних рівнів К+, Mg2+ плазми.
Оскільки доказова база щодо впливу інших серцевих глікозидів, в тому числі інших препаратів дигіталісу, на клінічний перебіг ХСН практично відсутня, жоден з них наразі не може бути рекомендований для застосування у таких пацієнтів.