9.12. Роль фізичних тренувань при хсн

Гемодинамічно стабільним пацієнтам з ХСН ІІ-ІІІ класів по NYHA з СДЛШ показані регулярні аеробні (низької – помірної інтенсивності) фізичні тренування (ФТ) оскільки вони підвищують в них функціональну спроможність, поліпшують якість життя та знижують ризик госпиталізацій, зумовлених декомпенсацією кровообігу [94].

Реалізація програм фізичної реабілітації хворих з ХСН перебуває у спільній компетенції фахівця з лікувальної фізкультури та кардіолога і має здійснюватися за відповідними рекомендаціями [67,78,102]. Основними протипоказаннями до ФТ є декомпенсація ХСН, міокардит, клапанні стенози, «сині» вроджені вади серця, симптомні ША, незкоригована тахісистолія/тахікардія, відсутність контролю стенокардії антиангінальними засобами.

Вплив ФТ на клінічний перебіг ХСН зі збереженою ФВЛШ практично не вивчений. Також лишаються не дослідженими ефективність і безпечність ФТ при стабільній тяжкій ХСН та у пацієнтів з ХСН похилого віку.

9.13. Ультрафільтрація крові

Вено-венозна ізольована ультрафільтрація крові може бути застосована з метою подолання гіперволемії в окремих пацієнтів, рефрактерних до лікування високими дозами діуретиків, насамперед, за наявності гіпонатріємії [30,46].

9.14. Роль способу життя та дотримання спеціальних рекомендацій

Лікар має надавати пацієнтам адекватну інформацію щодо їхнього стану, лікувальних заходів, дієти, способу життя, режиму прийому ліків та самодогляду. Дуже бажаним є формулювання відповідних рекомендацій у вигляді окремих чітких письмових інструкцій пацієнтові та його родичам при виписці з стаціонару.

Рекомендується обговорення з пацієнтом та, бажано, з його родичами, наступних пунктів.

1. Припинення тютюнопаління.

2. Заборона вживання алкоголю при алкогольній кардіоміопатії, різке його обмеження при ХСН іншої етіології – не більше 10 мл етанолу на день, що є еквівалентним 1 келиху сухого вина.

3. Питний режим та харчування. У гемодинамічно стабільних пацієнтів свідоме обмеження вживання рідини не є виправданим. У хворих із застійними явищами рекомендується обмеження добового вживання рідини до 1,5 л, у стаціонарних пацієнтів з декомпенсованою тяжкою ХСН – приблизно до 1,0 л на добу. З метою запобігання гіпонатріємії доцільно вживати мінеральну, а не фільтровану або кип’ячену воду.

Амбулаторні клінічно стабільні пацієнти не потребують істотного обмеження споживання хлориду натрію, але, втім, мають утримуватися від регулярного вживання солоних продуктів (добова кількість хлоріду натрію - < 5 г). Пацієнтам з ХСН у фазі декомпенсації не слід вживати солоних продуктів та досолювати їжу. Так звана безсольова дієта повинна застосовуватися лише у пацієнтів із супутньою тяжкою нирковою недостатністю.

4. Режим фізичної активності. Істотне обмеження фізич­ної активності (ліжковий або “палатний” режим) рекомендоване лише при декомпенсованій (з явищами вираженої гіперволемії) СН. В усіх інших випадках показана регулярна щоденна фізична активність (насамперед, ходіння) у межах, які не супроводжуються виникненням таких симптомів СН як задишка, серцебиття.

5. Самоконтроль клінічних симптомів та маси тіла. У випадках наростання маси тіла (за даними її регулярної оцінки (на домашніх вагах)) пацієнт може самостійно збільшити дозу діуретика з наступним консультуванням із лікарем щодо подальшої схеми лікування.

6. Прийом ліків. Пацієнту має бути роз’яснена необхідність постійної підтримуючої фармакотерапії ХСН, охарактеризовані очікувані клінічні ефекти (сенс прийому) кожного з призначених препаратів, а також надана інформація щодо можливих проявів їх побічної дії.

Пацієнт та його родичі мають бути проінформовані щодо тих ліків, а також лікувальних підходів (наприклад, масивні інфузії лікувальних розчинів), які здатні спричинити погіршення клінічного стану та/або клінічного прогнозу при ХСН.