- •Рецензенти
- •1. Вступ
- •2. Визначення серцевої недостатності
- •3. Термінологія, що застосовується для опису серцевої недостатності Систолічна та діастолічна серцева недостатність
- •Можливі клінічні чинники та механізми діастолічної серцевої недостатності
- •4. Епідеміологія, фактори ризику, етіологічні чинники та прогноз хсн
- •Хронічна серцева недостатність зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка
- •Ліво- та правосерцева недостатність. Лівошлуночкова, правошлуночкова та бівентрикулярна недостатність
- •Декомпенсована та стабільна хсн
- •Безсимптомна дисфункція лівого шлуночка.
- •5. Патогенетичні чинники прогресування хсн
- •6. Діагностика серцевої недостатності
- •6.1. Критерії клінічного діагнозу сн
- •Суб’єктивні та об’єктивні клінічні ознаки сн
- •6.2. Інструментальна діагностика хсн.
- •6.2.1. Електрокардіографія.
- •6.2.2. Ехокардіографія.
- •Орієнтовна клінічна оцінка допплерівських показників діастолічної функції лш*
- •6.2.3. Рентгенографія грудної клітки.
- •Найбільш типові дані рентгенологічного дослідження грудної клітки при сн, тактика лікаря
- •6.2.4. Лабораторні тести
- •Натрійуретичні пептиди.
- •Найбільш типові лабораторні відхилення при сн
- •6.2.5. Інструментальні методи , що можуть застосовуватися у пацієнтів з хсн за окремими показаннями. Черезстравохідна ехокардіографія
- •Стрес-ехокардіографія
- •Магнітно-резонансне дослідження серця
- •Холтерівське моніторування екг
- •7. Класифікація хронічної серцевої недостатності Української Асоціації кардіологів
- •Додаток 2. Приклади формулювання клінічного діагнозу
- •Показники очікуваної низької виживаності у хворих з хсн
- •Інгібітори апф та їх дози, що застосовуються при хсн та систолічній дисфункції лш
- •Правила призначення та контролю лікування іапф та бра
- •Можливі прояви побічної дії іапф, тактика лікаря
- •9.2.1.2. Бета-адреноблокатори.
- •Бета-блокатори, що застосовуються у хворих з хсн та систолічною дисфункцією лш
- •9.2.1.3. Антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів (амр).
- •Антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів та їх дози, що застосовуються при хсн із сдлш
- •Можливі прояви побічної дії амр, тактика лікаря
- •9.2.2.2. Івабрадин (інгібітор If каналів у синусовому вузлі).
- •9.2.2.3. Дигоксин.
- •9.2.3. Ліки або комбінації ліків, які є потенційно шкідливими у пацієнтів з симптомною хсн (nyha II-IV) та сдлш
- •9.3. Діуретики при хсн
- •Дози діуретиків , що застосовуються у хворих з хсн
- •Найбільш типові прояви побічної дії діуретиків (салуретиків), тактика лікаря
- •9.4. Антитромботичне лікування та статини при хсн
- •9.4.1. Пероральні антикоагулянти.
- •9.4.2. Антитромбоцитарні засоби.
- •9.4.3. Статини
- •9.5. Застосування лікувальних пристроїв у пацієнтів з хсн та сдлш
- •9.5.1. Імплантовуваний кардіовертер дефібрилятор
- •9.5.2. Кардіоресинхронізуюча терапія (крт)
- •9.5.2.1. Пацієнти з хсн та синусовим ритмом
- •9.5.2.2. Пацієнти з хсн та персистуючою/постійною формою фібриляції передсердь
- •9.5.2.3. Пацієнти з хсн та показами до рутинної постійної екс.
- •9.6. Медикаментозне лікування при хсн зі збереженою фракцією викиду лш
- •9.7. Лікування порушень ритму та провідності серця у пацієнтів з хсн
- •9.7.1. Фібриляція передсердь
- •9.7.1.1. Контроль чшс
- •Рекомендації з контролю частоти шлуночкових скорочень у гемо-динамічно стабільних пацієнтів з хсн із систолічною дисфункцією лш та постійною/персистуючою фібриляцією передсердь
- •9.7.1.2. Контроль ритму
- •9.7.1.3. Профілактика теу
- •Визначення ризику інсульту у пацієнтів з фібриляцією передсердь*
- •Визначення ризику кровотеч у пацієнтів з фібриляцією передсердь*
- •Рекомендації з попередження тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з хсн та фібриляцією передсердь (постійною, персистуючою, пароксизмальною)
- •9.7.2. Шлуночкові аритмії
- •Рекомендації з лікування пацієнтів з хсн та шлуночковими аритміями
- •9.8. Лікування стенокардії у пацієнтів з хсн.
- •Рекомендації з медикаментозного контролю стабільної стенокардії у пацієнтів з клінічними проявами хсн (nyha II-IV) та сдлш
- •9.9. Лікування пацієнтів з хсн та артеріальною гіпертензією
- •Рекомендації щодо лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів з клінічними проявами хсн (nyha II-IV) та сдлш
- •9.10. Лікування пацієнтів з хсн, ускладненою кахектичним синдромом
- •9.11. Декомпенсована хсн.
- •Чинники, що сприяють декомпенсації клінічного стану хворих з хсн
- •9.12. Роль фізичних тренувань при хсн
- •9.13. Ультрафільтрація крові
- •9.14. Роль способу життя та дотримання спеціальних рекомендацій
- •Припинення тютюнопаління.
- •7. Сексуальна активність.
- •9.15. Кардіохірургічні методи в лікуванні пацієнтів з хсн
- •9.15.1. Категорії пацієнтів з хсн, яким показана консультація кардіохірурга
- •9.15.2. Показання та протипоказання до трансплантації серця
- •9.15.3. Ліво- та бівентрикулярні допоміжні пристрої (лвдп та бвдп)
- •Основні показання до застосування лвдп та бвдп при хсн
- •9.16. Лікування пацієнтів з хсн та некардіальними супутніми патологічними станами
- •9.16.1. Цукровий діабет
- •9.16.2. Хронічне обструктивне захворювання легень, бронхіальна астма
- •9.16.3. Ниркова недостатність
- •9.16.4. Анемія
- •9.16.5. Подагра
- •9.16.6. Депресія.
- •9.16.7. Злоякісні новоутворення.
- •9.16.8. Еректильна дисфункція
- •9.16.9. Гіпертрофія простати.
- •9.16.10. Розлади дихання під час сну.
- •9.17. Особливості лікування пацієнтів з хсн похилого віку
- •11. Трудова експертиза.
- •10. Диспансерний нагляд
- •10.1. Загальні положення.
- •10.2. Терміни клінічного огляду.
- •10.3. Рекомендовані при диспансерному спостереженні процедури.
- •.Вступ …………………………………………………………..…4
9.16.6. Депресія.
Депресивні розлади нерідко зістрічаються при ХСН, частота їх виявлення зростає відповідно до тяжкості клінічних проявів даного синдрому [70]. Наявність депресії асоціюється із гіршим клінічним прогнозом ХСН [50,52]. Орієнтовно наявність та вираженість депресивних порушень можна оцінити за допомогою відповідних стандартизованих опитувальників, наприклад, анкети Бека. Відповідні терапевтичні заходи передбачають раціональну психотерапію та, за потреби, прийом антидепресантів (під наглядом фахівця). Застосування селективних інгібіторів зворотнього захвату серотоніну у таких пацієнтів, у цілому, безпечне, на відміну від трициклічних антидепресантів, здатних провокувати гіпотензію, прогресування СН та порушення ритму серця [85].
9.16.7. Злоякісні новоутворення.
Хіміотерапія, зокрема антрациклінами та трастузумабом, може викликати дисфункцію ЛШ або спричиняти її прогресування [41,60]. Тому хіміотерапевтичним втручанням за допомогою потенційно кардіотоксичних засобів має передувати у кардіологічних пацієнтів ехоКГ дослідження, а на фоні їх проведення – моніторинг ФВ ЛШ [41,60]. У разі виявлення СДЛШ хіміотерапія протипоказана, пацієнту має бути призначене стандартне лікування ХСН.
9.16.8. Еректильна дисфункція
Її лікування у пацієнтів з ХСН не відрізняється від звичайного. Інгібітори фосфодіестерази 5 при ХСН не протипоказані, за винятком супутнього прийому нітратів, артеріальної гіпотензії та ГКМП з обструкцією виносного тракту ЛШ.
9.16.9. Гіпертрофія простати.
У пацієнтів з ХСН похилого віку з лабораторними ознаками дисфункції нирок має бути виключена гіпертрофія простати (ГП) як одна з її можливих причин. Оскільки застосування альфа-адреноблокаторів при ХСН, насамперед із СДЛШ, не показане (табл..18), у разі медикаментозного лікування доброякісної ГП перевагу варто надавати інгібіторам 5-альфа редуктази.
9.16.10. Розлади дихання під час сну.
До 1/3 пацієнтів з ХСН мають розлади дихання під час сну, зокрема епізоди апное. Останні чинять транзиторну гіпоксемію, гіперкапнію та активацію симпато-адреналової системи. Обструктивне нічне апное, яке є більш характерним для пацієнтів з ожирінням, окрім зазначеного, спричиняє епізоди негативного внутрішньогрудного тиску, які супроводжуються підвищенням післянавантаження на ЛШ. У частини пацієнтів з ХСН спостерігається центральне апное сну, в тому числі, розлади дихання за типом Чейн-Стокса.
Наявність розладів дихання під час сну сполучена із підвищенням ризику смерті та інших ускладнень [61,79]. Діагноз нічного апное встановлюється на основі даних полісомнографії. Основним лікувальним підходом при обструктивному нічному апное є застосування пристроїв із подовженим позитивним тиском повітря у фазі вдиху. Терапевтичний ефект при центральному апное сну у хворих із ХСН здатні чинити ББ та КРТ [79].
9.17. Особливості лікування пацієнтів з хсн похилого віку
Характерними рисами ХСН у старших (понад 70-75 років) вікових групах є тяжче її діагностування, зростання частка хворих із збереженою ФВ ЛШ та більш часте її поєднання із супутніми патологічними станами – зокрема, захворюваннями опорно-рухового апарату, когнітивними та цереброішемічними розладами, ХОЗЛ, ЦД, гіпотиреозом, анемією. Зазначена супутня патологія нерідко зумовлює поліпрагмазію, при якій зростає ризик побічних ефектів та небажаних взаємодій препаратів. Наявність психоемоційних та когнітивних розладів зумовлює зниження здатності адекватно виконувати призначення лікаря, а відтак – погіршення клінічного перебігу ХСН.
Застосування ІАПФ та БРА асоціюється у похилому віці з підвищеним ризиком гіперкаліємії, азотемії та гіпотензії, а максимальні переносні їх дози зазвичай є нижчими, ніж у молодих хворих [6]. Ризик гіперкаліємії при застосуванні АМР у похилому віці також зростає.
Ефективність гідрохлортіазиду у похилому віці може бути недостатньою внаслідок залежного від віку зниження ШКФ. З тієї ж причини знижується елімінація дігоксину, що вимагає застосування принаймні вдвічі менших його доз, ніж стандартні (розд. 5.3.1.).
Особливого значення набуває догляд за такими хворими, зокрема контроль з боку близьких за регулярним прийомом рекомендованих ліків в амбулаторних умовах.