9.4.2. Антитромбоцитарні засоби.

Ацитилсалицилова кислота (75 – 100 мг на добу) та тієнопіридини (клопідогрель) – в комбінації або окремо - показані:

а) хворим з ХСН на фоні ІХС з гострим коронарним синдромом, перкутанними втручаннями, стенокардією – у відповідності із чинними стандартами лікування зазначених категорій пацієнтів;

б) пацієнтам із показаннями до прийому ПАК за їх непереносності.

9.4.3. Статини

Пацієнтам з ХСН, обумовленою ІХС, прийом статинів

а) рекомендовано продовжувати, якщо він був рекомендований раніше;

б) має бути ініційований у випадку виникнення гострого коронарного синдрому у відповідності до стандартних показань.

У дослідженні CORONA прийом розувастатину у доповнення до стандартної терапії симптомної (NYHA II-IV) ХСН ішемічного походження з ФВ ЛШ < 40 % не впливав на смертність, але асоціювався із достовірним зниженням госпіталізацій з серцево-судинних причин та декомпенсації кровообігу [62].

9.5. Застосування лікувальних пристроїв у пацієнтів з хсн та сдлш

9.5.1. Імплантовуваний кардіовертер дефібрилятор

Імплантація кардіовертера-дефібрилятора (ІКД) показана

1) з метою вторинної профілактики раптової серцевої смерті (РСС) – пацієнтам, що мають в анамнезі епізод (и) шлуночкової аритмії з неефективною гемодинамікою/зупинкою кровообігу (стійка шлуночкові тахікардія, фібриляція шлуночків), незалежно від величини ФВ ЛШ;

2) з метою первинної профілактики РСС – пацієнтам з ХСН ІІ-Ш класів за NYHA та ФВ ЛШ < 35 % на фоні рекомендованої оптимальної фармакотерапії не менш ніж впродовж останніх 3-х місяців, за умови очікуваного сприятливого прогнозу їх виживання понад 1 рік:

а) при ішемічній етіології ХСН за умови, що минуло більше 40 днів після гострого ІМ;

б) при неішемічній етіології ХСН (ДКМП).

Тривале застосування ІКД у хворих із ХСН та СДЛШ на фоні оптимізованої стандартної фармакотерапії, що включає ІАПФ та ББ, знижує ризик передчасної смерті у порівнянні з аміодароном або плацебо [13]. Втім, зниження ризику РСС не спостерігалося у пацієнтів з ІКД, якщо він був імплантований у ранній (< 40 днів) період після ІМ [56,103].

9.5.2. Кардіоресинхронізуюча терапія (крт)

9.5.2.1. Пацієнти з хсн та синусовим ритмом

Кардіоресинхронізуюча терапія у режимах CRT-P (бівентрикулярна електростимуляція) або CRT-D (бівентрикулярна електростимуляція з паралельною функцією дефібрилятора) показана гемодинамічно стабільним пацієнтам з клінічними проявами ХСН (NYHA II-IV), синусовим ритмом та величиною ФВ ЛШ < 30-35 % , на фоні рекомендованої оптимізованої фармакотерапії:

а) за тривалості комплексу QRS > 130 мс, якщо його графіка відповідає блокаді лівої ніжки пучка Гіса (ЛНПГ);

б) за тривалості комплексу QRS > 150 мс, якщо його графіка не відповідає блокаді ЛНПГ.

Тривале застосування КРТ у пацієнтів з клінічними ознаками ХСН (NYHA II-IV), синусовим ритмом та низькою ФВЛШ, що лишається такою на фоні оптимізованої фармакотерапії, зменшує ризик смерті та ризик госпіталізацій з приводу декомпенсації кровообігу, а також покращує якість життя і функцію ЛШ [18,20].