6.4.2. Аналіз формування та використання коштів на оплату праці
Заробітна плата визначається як основна частина засобів, яку направляють на споживання і є частиною доходу підприємств, який залежить від кінцевих результатів роботи колективу і розподіляється між працівниками відповідно до кількості та якості витраченої праці, реальним трудовим внеском кожного і розміром вкладеного капіталу.
В умовах формування ринкового середовища докорінно змінюється організація оплати праці та механізм забезпечення зростання її стимулюючої ролі. Це зумовлене такими обставинами:
оплата праці визначається як цінність товару “робоча сила”, її величина та динаміка формується під впливом ринкових факторів, насамперед попиту і пропозиції робочої сили;
виділяється два рівні соціальної орієнтації заробітної плати. Перший – державне регулювання оплати праці через визначення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму соціальних гарантій, які закріплені трудовим законодавством. Другий – забезпечується через визначені механізми оцінки кількості та якості праці, величини трудового вкладу у досягнуті кінцеві результати безпосередньо на підприємстві. Залежно від системи оплати праці та її організації на підприємстві мотиваційним стимулом для працівників може бути як величина заробітної плати, так і безпосередня оцінка їхніх заслуг;
орієнтація в оплаті праці на зміни ринку праці, стан соціальної напруги, демографічні процеси і т.п.
В аналізі оплати праці варто виділити такі напрями досліджень:
аналіз організації оплати праці;
аналіз фонду оплати праці;
аналіз середньої заробітної плати;
пошук резервів підвищення стимулюючої ролі оплати праці.
Організація оплати праці передбачає:
визначення форм і систем оплати праці працівників підприємства;
розроблення критеріїв і визначення розмірів доплат за окремі досягнення працівників і фахівців підприємства;
розроблення системи посадових окладів службовців і фахівців;
вибір бази і системи преміювання співробітників.
Організовуючи оплату праці, враховують такі принципи:
принцип оплати за витратами та результатами, який випливає з необхідності відшкодування витрат на відтворення робочої сили та закону визнання цінностей;
принцип підвищення рівня оплати праці на основі зростання ефективності діяльності, що випливає з закону неухильного зростання продуктивності праці та закону зростання потреб;
принципу випереджуючого зростання продуктивності праці щодо приросту середньої заробітної плати, що випливає з необхідності нагромадження коштів та розширення сфери впливу на ринку.
Оплата праці працівників на підприємствах здійснюється зі застосуванням погодинної або відрядної оплати, а також змішаних систем (рис. 6.8).
Рис. 6.8. Форми оплати праці на підприємстві
У небюджетній сфері система оплати праці визначається роботодавцем з врахуванням механізму державного регулювання. Регулювання оплати праці здійснюється у поєднанні заходів державного впливу та системи відомчих договорів і угод (генеральних, галузевих, регіональних, колективних, індивідуальних).
Сума коштів, потрібна для оплати праці, називається фондом заробітної плати. Охоплює основну та додаткову заробітну плату персоналу підприємства й інші заохочувальні і компенсаційні виплати (рис. 6.9).
