Розрахунок впливу окремих факторів на показник віддачі основних засобів

Показник	минулий рік	звітний рік	відхи­лення
Валова продукція, тис. грн Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн Середньорічна вартість машин і устаткування, тис. грн Питома вага машин і устаткування у загальній вартості основних засобів (коеф.) Віддача основних засобів, грн./грн. Віддача машин і устаткування, грн./грн. Зміна віддачі основних засобів за рахунок: - зміни питомої ваги машин і устаткування, - зміни віддачі машин і устаткування	1850 2530 1200 0,474 0,73 1,54 - -	2000 2550 1250 0,490 0,78 1,60 - -	+150 +20 +50 +0,016 +0,05 +0,06 +0,02 +0,03

Як відомо, все устаткування поділяється на наявне, встановлене і діюче. До наявного належить усе устаткування підприємства не­залежно від того, де воно перебуває і в якому стані.

До встановленого – змонтоване, підготовлене до роботи устаткування, що розміщене в цехах. Встановлене устаткування може бути в резерві, на консервації, в ремонті і модернізації.

Діюче устаткування – це фактично працююче устаткуван­ня незалежно від часу його роботи.

При аналізі оцінюють коефіцієнти використання наявного і вста­новленого устаткування (табл. 6.19).

Таблиця 6.19

Характеристика використання наявного та встановленого устаткування

Показник	План	Факт	Відхилення, %
Наявне устаткування, од.	1200	1200	100
Встановлене устаткування, од.	1108	1112	100,4
Діюче устаткування, од.	940	956	101,7
Працююче, % до наявного	78,3	79,7	101,7
Діюче, % до встановленого	84,8	85,97	101,4

Із даних табл. 6.19 видно, що на підприємстві фактично 82 одиниці устаткування не встановлено (перебуває на складі 7,3 % = 82 х 100/1200), а 20,3 % наявного і 14,03 % встановленого устаткування не працює. Для аналізу потрібно з діючого устаткування виділити запасне та незмонтоване, а із встановленого – надпланове, невстановлене. Введення в дію невстановленого устаткування збільшує випуск продукції. Недоотриману продукцію можна визначити множенням кількості невстановленого устаткування на кількість відпрацьова­них годин за зміну і на годинну продуктивність одного верстата за планом.

Другий напрям аналізу – це оцінка ефективності експлуатації устаткування. Підвищення ефективності експлуатації працюючого устаткування забезпечується двома шляхами – екстенсивним (в часі) та інтенсивним (за рахунок потужності).

Показниками, які характеризують екстенсивний шлях викорис­тання устаткування, є кількість устаткування; відпрацьований час; коефіцієнт змінності роботи устаткування; структура парку машин і верстатів.

Інтенсивне використання устаткування характеризується по­казником випуску продукції за 1 верстато-годину, тобто його про­дуктивністю.

Вихідні дані в аналізі – баланс робочого часу устаткуван­ня: календарний, режимний, плановий. Календарний визначається як добуток кількості календарних днів у році і верстато-годин на добу. Він поділяється на режимний і позарежимний час.

Режимний фонд визначають з кількості робочих днів у році, планового коефіцієнта змінності роботи устаткування, кількості верстатів, крім тих, які підлягають планово-запобіжному ремонту або повинні бути у капітальному та поточному ремонті.

Позарежимний час охоплює вихідні та святкові дні, час невироб­ничих змін, міжзмінні та обідні перерви.

Плановий фонд часу охоплює кількість годин, які підлягають відпрацюванню за вирахуванням планових зупинок устаткування (ремонт, у резерві тощо). Плановий фонд відрізняється від режимного кількістю планових втрат робочого часу.

Фактично використаний фонд часу роботи устаткування – це кількість фактично відпрацьованих верстато-годин.

Показники використання календарного, режимного та планового фондів часу роботи устаткування виражають ступінь його заванта­ження. Однак діюча система обліку й звітності не сприяє точній оцінці, оскільки не відображає реально відпрацьованого часу. На практиці оцінка використання устаткування в часі проводиться за даними разових спостережень (фотографії).

Сукупний вплив екстенсивних та інтенсивних факторів на обсяг продукції можна проаналізувати, використовуючи табл. 6.20.

Таблиця 6.20

Вплив факторів завантаження устаткування за час його роботи

на додатковий випуск продукції

Показник	План	Звіт	Відхи­лення
Валова продукція, тис. грн	1900	2000	+ 100
Відпрацьовано верстато-годин, тис. грн	432	400	- 32
Вироблено продукції за верстато-годину, тис. грн	4,4	5,0	+ 0,6

Розраховуємо коефіцієнт екстенсивного використання устатку­вання (відношення фактично відпрацьованих верстато-годин до планових) 400:432=0,93, коефіцієнт інтенсивного використання устаткування (відношення фактичного випуску продукції за одну верстато-годину до планового) 5,0:4,4 = 1,14, а також коефіцієнт інтегрального використання 0,93х1,4=1,05. Результати свідчать про резерви виробництва, зумовлені втратами робочого часу (пла­новий фонд часу виконаний на 93 %), що призвело до недовипуску продукції, хоча ці втрати були покриті зростанням продуктивності устаткування на 14 %.

Загальне відхилення від плану валової продукції становить 100 тис. грн., у тому числі:

• за рахунок зменшення кількості відпрацьованих верстато-годин не додано продукції на (-32 х 4, 4) = -140,8 тис. грн;

• внаслідок зростання виробітку за верстато-годину випуск продукції зріс на 0,6 : 400 = 240 тис. грн.

Загальний вплив двох факторів становить суму перевиконання плану: 240 – 140,8 = +99,2 тис. грн.

Екстенсивне використання устаткування характеризується також коефіцієнтом змінності (К_зм), який визначають як відно­шення відпрацьованих верстато-змін (Т_зм) до загальної кількості встановленого устаткування (С_вст):

Наприклад, у цеху 100 одиниць устаткування, з них 90 працює у першу зміну, 50 – у другу, тоді загальний коефіцієнт змінності становитиме 90 х 50 : 100 = 1,4.

Підвищення коефіцієнта змінності прямо пропорційне збільшен­ню випуску продукції. Якщо К_зм зростає з 1,4 до 1,6, то додатковий випуск продукції в умовах попередньої задачі зростає до 2000 х 1,6:1,4 = 2 286 тис. грн.

Основні причини низького коефіцієнта змінності – неукомплектованість робітниками, несправність устаткування, тривалий позаплановий ремонт, недоліки у забезпеченні матеріальними ре­сурсами тощо.

Інтенсивне використання основних засобів характеризується не тільки показниками випуску продукції за одну верстато-годину, а й низкою натуральних і умовно натуральних показників: отри­мана продукція з 1м² виробничої площі, навантаження на вироб­ничу одиницю та ін.

Ці показники характеризують також ефективність використан­ня виробничих засобів у їх пасивній частині. Випуск продукції з 1м² виробничої площі визначають як відношення валової про­дукції підприємства до його виробничої площі. Зростання випуску продукції з 1м² виробничої площі свідчить про підвищення ефек­тивності її використання.

При аналізі враховують прогресивні зміни у структурі виробничих площ (табл. 6.21).

Таблиця 6.21