6.5. Аналіз виконання договорів поставки

В умовах ринкових відносин вся виробнича діяльність будується на системі договорів ділового партнерства, виконання яких є не лише гарантією фінансової стабільності підприємства, а й формою його високого авторитету (іміджу). Провідне місце у системі економічних договорів займають договори з виробництва і поставок продукції (виконання робіт, надання послуг) В України зобов’язання за договорами поставки продукції підприємства виконують:

• на державне замовлення;

• за державними контрактами;

• за прямими договорами.

Державні замовлення виражають потреби держави у поставках продукції для задоволення суспільних потреб на прискорення науково-технічного прогресу. Міністерства і відомства визначають обсяг і склад держзамовлень, несуть відповідальність за надання підприємствам важливих матеріально-технічних ресурсів і вирі­шення питань збуту виготовленої на державне замовлення про­дукції.

На відміну від держзамовлення, держконтракт виражає потребу у поставках продукції державі, але випуск її підприємством фінансує державний бюджет.

Прямі договори поставки – це найпрогресивніша форма поставки продукції споживачам підприємствами-виробниками і підприємствами оптової торгівлі. До них належать договори між виробничими об’єднаннями, підприємствами, організаціями-виробниками та споживачами.

В умовах, коли скорочується частка держзамовлень і розширюється самостійність підприємств у формуванні “портфеля замовлень”, суттєво зростає відповідальність трудових колективів за чітке виконання своїх зобов’язань, значно зростає ризик не знайти сфери збуту для своєї продукції, якщо імідж підприємства не став гарантом високої якості та конкурентоспроможності.

Головна мета економічного аналізу обґрунтованості та виконан­ня договорів поставки полягає у забезпеченні повного і своєчасного виконання договорів на найвигідніших економічних умовах.

В умовах ринку формується комплекс завдань аналізу виконан­ня договорів поставки:

• аналіз обґрунтованості та ефективності формування “портфе­ля замовлень”;

• аналіз виконання замовлень за асортиментом продукції;

• аналіз виконання замовлень за якістю продукції;

• аналіз виконання замовлень за поставками продукції у визна­чений час;

• аналіз наслідків невиконання замовлень за поставками про­дукції.

Треба враховувати, що виконання зобов’язань за поставками продукції перебуває у тісному взаємозв’язку з виробництвом і реалізацією продукції, що і визначає фінансово-економічний стан підприємства (рис. 6.13).

Рис. 6.13. Схема взаємозв’язку виробничих і фінансових результатів

виконання договорів поставки

Господарську ситуацію з виконання поставок, яка склалася на підприємстві подано у табл. 6.26.

Таблиця 6.26

Виробництво і реалізація продукції підприємства, тис. Грн

Показник	Завдан­ня	Факт	Відхи­лення
Залишок готової продукції на складі на початок року	100	120	+20
Випуск товарної продукції за звітний рік	1500	1550	+50
Залишок готової продукції на складі на кінець року	100	260	+160
Відвантаження продукції з урахуванням виконання зобов’язань за поставками (рядок 1 + рядок 2 – рядок 3)	1500	1410	-90
Товари відвантажені, неоплачені і строк на початок року	25	30	+5
Товари відвантажені, неоплачені в строк на кінець року	25	70	+45
Реалізація продукції	1500	1370	-130

Комплексний економічний аналіз виконання завдань з поставок продукції за договорами й оцінка господарської ситуації передбачають реалізацію цілої системи завдань, поданих у моделі (рис. 6.14).

Рис. 6.14. Загальна модель економічного аналізу результатів виконання договорів поставки продукції підприємства

Виконання договірних зобов’язань і його фінансово-економічна результативність залежать від багатьох факторів. Найважливіші з них:

• чітка узгодженість за строками, обсягом, якістю, асортиментом продукції, стан матеріально-технічного забезпечення виробництва, його організація та можливості транспортування продукції;

• відсутність корекцій завдань з випуску та реалізації продукції;

• узгоджена робота внутрівиробничих підрозділів;

• чіткий облік, контроль і аналіз;

• система економічного стимулювання та санкціонування.

Вихідний етап аналізу – оцінка обґрунтованості та напруже­ності договірних зобов'язань. Цей аналіз виконується в двох пло­щинах. По-перше, треба оцінити сформований портфель замов­лень з огляду використання потужностей, по-друге – виявити, чому не були укладені договори стосовно найвигідніших для підприємства пропозицій.

Для оцінки напруженості виробничої діяльності розраховують коефіцієнт на­пруженості поставок і порівнюють з фактичним виконанням до­говірних зобов’язань. Коефіцієнт напруженості поставок продукції обчислюється відношенням обсягу необхідних поставок продукції за укладеними договорами чи фактично поставленої за аналізова­ний період до виробничої потужності підприємства. У нашому при­кладі:

,

де – вироблено продукції за укладеними договорами і

фак­тичні поставки продукції за договорами, тис. грн;

– потужність підприємства з виробництва даної продукції,

тис. грн.

Для аналізу втрат у ринковій конкуренції треба порівняти фактичний і бажаний портфелі замовлень з огляду викорис­тання виробничої потужності та фінансово-економічної результа­тивності.

Дані свідчать, що сформований портфель замовлень не був уз­годжений з виробничими можливостями підприємства (перевищен­ня можливостей становить 0,007 пункту), що стало причиною неви­конання договірних зобов’язань. Фактичні поставки були нижчі від наявних можливостей на 0,028 пункту (1 - 0,972).

Водночас не лише абсолютні порівняння портфеля замовлень і виробничої потужності є свідченням обґрунтованості договорів по­ставки. Часто їх невиконання зумовлене нерівномірністю розмі­щення договорів відповідно до можливостей використання вироб­ничої потужності підприємства. Підприємства, які формують пропорціональність виробництва і поставок продукції у часі, мають кращі фінансові результати внаслідок прискорення обороту капі­талу.

Такий аналіз можна провести, використовуючи табл. 6.27.

Таблиця 6.27