Групування витрат за кваліфікаційними ознаками
Ознака кваліфікації |
Групування витрат |
1 |
2 |
За способом перенесення вартості на продукцію |
Прямі витрати Непрямі витрати |
За видами продукції (робіт, послуг) |
Витрати на вироби Витрати на групи виробів Витрати на замовлення |
За економічним змістом (елементами витрат) |
Матеріальні витрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи Амортизація Інші витрати |
За цільовим призначенням (статтями калькуляції) |
Витрати на утримання і експлуатацію машин Загально виробничі витрати Адміністративні Витрати на збут |
За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат |
Умовно-змінні витрати Умовно-постійні витрати Інші (змішані, альтернативні, необоротні) |
Закінчення табл. 6.38
1 |
2 |
За місцем виникнення витрат |
Витрати виробництва Витрати цеху Витрати дільниці Витрати функціональних служб |
За календарними періодами |
Поточні витрати Одноразові витрати |
За функціями управління |
Виробничі витрати Невиробничі витрати |
За рівнем планування і контрольованості |
Регульовані (контрольовані) витрати Нерегульовані (неконтрольовані) витрати |
За звітними періодами |
Капітальні витрати Фінансові витрати |
В залежності від доцільності їх здійснення |
Продуктивні витрати Непродуктивні витрати |
За ступенем залежності від прийняття рішень |
Релевантні витрати Не релевантні витрати |
За порядком обчислення (складом) |
Фактичні витрати Планові (бюджетні) або прогнозовані Нормативні витрати |
За ознакою переносу вартості в часі |
Операційні витрати Витрати на амортизацію |
Визначальними в системі комплексного економічного аналізу та в аналітичному забезпеченні групування витрат за схемою „діяльність-витрати-фінансовий результат” є їх групування за економічними елементами та статтями калькуляції.
Групування за економічними елементами дозволяє провести аналіз складу, структури та ефективності витрат. При цьому можна встановити залежність витрат від технічного рівня розвитку та ефективності використання матеріальних, трудових ресурсів, визначати пріоритетні напрямки їх раціоналізації. По елементне групування використовують при визначенні граничного рівня витрат, для складання кошторисів та формування їх нормативної бази. Групування витрат за економічними елементами має типову структуру (рис. 6.20).
Групування витрат за статтями калькуляції дозволяє встановити цільове здійснення витрат, узагальнити їх за місцем виникнення, відповідно до виготовленої продукції, виконаних робіт, стосовно до видів діяльності та у зв’язку з проведенням різних організаційно-технічних заходів. Найбільш поширеною є класифікація, представлена на рис. 6.21.
Рис. 6.20 Класифікація витрат виробничої діяльності підприємства
за економічними елементами
Рис. 6.21. Класифікація витрат підприємства
Управління витратами на підприємстві здійснюється за місцем їх виникнення та за центрами відповідальності. Для здійснення аналізу раціональності витрат та контролю за їх рівнем, формуються бюджети витрат за калькуляційними підрозділами (виробничими, адміністративними, збутовими і ін..). Облік фактичних витрат здійснюється роздільно на окремих синтетичних рахунках кожного підрозділу. Фактичні витрати зіставляють з бюджетними, які коректують на обсяг діяльності визначеного центру витрат чи центру відповідальності (найчастіше вони співпадають). У відповідності з цим слід встановити одиниці виміру обсягу діяльності. Для виробничих підрозділів – це обсяг виготовленої продукції, чи виконаних робіт (послуг). Для адміністративних чи інших функціональних підрозділів за одиницю діяльності часто приймають витрати праці у певній кількості нормативного (стандартизованого) часу.
За центрами відповідальності витрати групуються відповідними кошторисами для кожного рівня управління. У зв’язку з цим проводять класифікацію витрат на контрольовані і неконтрольовані для кожного рівня відповідальності. У процесі аналізу дотримання бюджету витрат та активності керівників кожного рівня щодо їх раціоналізації.
В економічному аналізі класифікація витрат залежить також від того, яке управлінське завдання слід вирішити, а саме:
розрахунок собівартості продукції (робіт, послуг) і визначення фінансового результату;
прийняття управлінських рішень щодо раціоналізації витрат і їх планування;
здійснення контролю і регулювання центрів відповідальності.
З огляду на це витрати класифікуються наступним чином (рис. 6.22).
Вичерпані витрати – це витрати, які призводять до зменшення активів або до збільшення зобов’язань у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду. Невичерпані – це витрати майбутніх періодів.
Витрати на продукцію – це витрати, пов’язані з виробництвом або з придбанням товарів для продажу. Витрати періоду – це витрати, які не пов’язані з виробничою діяльністю і розглядаються як витрати того періоду, коли вони були здійсненні (маркетингові, дослідницькі та ін.).
Рис. 6.22. Класифікація витрат для цілей управління
Прямі витрати – це такі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до певного об’єкту (сировина і основні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, основна заробітна плата виробничих робітників, паливо на технологічні цілі та силова електроенергія). Непрямі витрати – це такі, що не можуть бути безпосередньо віднесені до певного об’єкта і розподіляються спеціальними методами (амортизація, витрати на опалення і освітлення тощо).
Основними називаються витрати, які безпосередньо пов’язані з технологічним процесом виробництва. Вони поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати (рис. 4.21). Виробничі накладні витрати виникають у зв’язку з організацією, обслуговуванням виробництва управління ним. Частина цих витрат знаходиться в еластичній залежності від обсягу виробництва (на ремонт устаткування, утримання і експлуатація основних засобів виробничого призначення і т.п.). Інші витрати є постійними і визначаються політикою вищої адміністрації
Релевантні (нерелевантні) витрати – це такі, які можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінських рішень. Різниця між альтернативними рішеннями щодо витрат називається диференціальними витратами.
Дійсні витрати вимагають оплати грошима чи іншими активами. Можливі витрати – це втрачена вигода, коли вибір одного варіанту вимагає відмови від альтернативного рішення. Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткових видів продукції. Середні витрати – це середньозважені витрати на одиницю продукції.
Механізм управління та аналітичне забезпечення прийняття рішень щодо раціоналізації витрат періоду має аналогічну методологічну основу.