6.7.2. Аналіз обґрунтованості та виконання кошторису (бюджету) витрат виробничої діяльності підприємства

Сумарний обсяг витрат виробничої та інших видів операційної діяльності визначається їх кошторисом (бюджетом), який складається чи облічується в цілому відносно господарюючого суб’єкта на обумовлений період. Кошторис операційної діяльності підприємства виражає по елементний розріз витрат, оскільки цим досягається їх сумування незалежно від виду діяльності чи виду вироблюваної продукції (робіт, послуг). За кошторисом можна дати оцінку повноти покриття витрат матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів за визначений період діяльності підприємства.

В процесі аналізу кошторису витрат підприємства вирішуються такі основні завдання:

• визначається обґрунтованість планового кошторису витрат при індикативному чи бізнес плануванні;

• проводиться аналіз виконання планового кошторису та впливу факторів на зміну фактичного кошторису проти запланованого;

• проводиться аналіз резервів раціоналізації кошторисних витрат;

• проводиться аналіз ефективності раціоналізації кошторису за зміною граничного рівня витрат.

При обґрунтуванні планових витрат операційної діяльності виходять із запланованого обсягу виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) та діючих форм і нормативів (стандартів) витрат на одиницю діяльності. При цьому плановий обсяг діяльності визначається за методикою обґрунтування виробничої програми, а планові калькуляції визначаються у системі управлінського обліку.

При аналізі виконання кошторису витрат операційної діяльності необхідно дати оцінку дотримання обсягу витрат за економічними елементами та структурних змін в складі загального кошторису (табл. 6.39).

Таблиця 6.39

Характеристика виконання кошторису витрат виробничої (операційної) діяльності

Елементи витрат	Очікуваний результат		Фактичний результат		Відхилення ( +, - )
	сума тис. грн	питома вага, %	сума тис. грн	питома вага, %	сума тис. грн	питома вага, %
Матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів), в т.ч.: - сировини і матеріалів, - покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, - палива, - енергії, - інших матеріальних витрат	10200 6000 2000 1000 900 300	86,44 50,85 16,95 8,48 7,63 2,53	10100 5800 1800 1200 1000 300	87,7 50,00 15,52 10,34 9,62 2,58	-100 -200 -200 +200 +100 -	+0,63 -0,85 -1,43 +1,86 +1,99 +0,05
Витрати на оплату праці	780	6,60	790	6,81	+10	+0,21
Відрахування на соціальні заходи	120	1,02	120	1,03	-	+0,01
Амортизаційні відрахування	360	3,06	375	3,23	+15	+0,17
Інші витрати	340	2,88	215	2,86	-125	-0,02
Разом	11800	100	11600	100	-200	-

При факторному аналізі відхилень за кошторисом слід виходити із адитивної моделі його функціонального зв’язку:

КВ = МВ + ВОП + СВ + АМ + ІВ,

де КВ – сума кошторисних витрат операційної діяльності

підприємства, тис. грн;

МВ – матеріальні витрати, тис. грн;

ВОП – витрати на оплату праці, тис. грн;

СВ – соціальні витрати, тис. грн;

АМ – амортизаційні відрахування, тис. грн;

ІВ – інші витрати, тис. грн.

При загальному зниженні витрат проти очікуваного результату 200 тис. грн. відбулися зміни в структурі елементів витрат. Зростання частки витрат на оплату праці (+0,21%) є свідченням підвищення трудомісткості продукції чи зростання ставок оплати праці. Підвищення питомої ваги амортизаційних відрахувань пов’язане із зростанням фондомісткості продукції та застосування прискореної амортизації і т. п. Це передбачає оцінку ефективності проведення організаційно-технічних засобів щодо раціоналізації витрат операційної діяльності. Планові параметри раціоналізації витрат розраховують у розрізі дії техніко-економічних факторів (підвищення технічного рівня виробництва: вдосконалення організації виробництва і праці; зміна обсягу і структури виробництва продукції, покращення використання природних умов; галузеві та ін.).

Загальний вплив підвищення технічного і організаційного рівня виробництва проявляється у зниженні прямих витрат (Е_п), яке визначається спеціальним розрахунком для кожного організаційно-технічного заходу:

,

де С_пі – прямі витрати на одиницю і-ої продукції після проведення

заходів, грн;

С_ді – прямі витрати на одиницю і-ої до проведення заходів, грн;

П_ні – обсяг і-ої продукції від початку реалізації заходу до кінця

року, од.

Ефективність проведення заходів з підвищення конкурентоспроможності продукції може оцінюватись за відносним зниженням собівартості продукції (С):

,

де С_іо і С_it – собівартість одиниці і-ої продукції до і після проведення

заходів з підвищення її конкурентоспроможності, грн;

Ц_іо і Ц_it – ціна продажу і-ої продукції до і після проведення заходів,

грн.

Заходи щодо вдосконалення організації виробництва і праці сприяють зниженню витрат внаслідок ефективної спеціалізації і кооперування виробництва, скорочення транспортно-заготівельних витрат, кращого обслуговування устаткування, усунення непродуктивних витрат і втрат, зменшення частки управлінських видатків. Порівняльна оцінка витрат до і після здійснення таких заходів вказує на прямі резерви раціоналізації витрат.

Синтетичним виразником ефективності раціоналізації витрат операційної діяльності є зміна граничного рівня витрат, який визначається відношенням витрат до доходу операційної діяльності. Він вказує на ступінь їх конкурентності в аналізованому періоді.

Загальне відхилення граничного рівня витрат (ГЗ) проти базового буде визначатися так:

,

де З^/ і З^о – базовий і граничний рівні витрат операційної діяльності,

тис. грн;

Д^/ і Д^о – базовий і граничний рівні доходу операційної діяльності,

тис. грн.

Очевидно, що:

, а

де К_і – кількість одиниць продукції (робіт, послуг) і-го виду, од.;

С_і – собівартість продукції (робіт, послуг) і-го виду, грн;

Ц_і – ціна продукції (робіт, послуг) і-го виду, грн.

На зміну граничного рівня витрат впливають фактори:

• зміна структури продукції (робіт, послуг);

• зміна собівартості окремих виробів;

• зміна цін на продукцію.

Для проведення факторного аналізу граничного рівня витрат використовують наступну методику:

1) Визначають загальне відхилення граничного рівня витрат:

2) Щоб розрахувати вплив структурних зрушень треба визначити граничний рівень витрат за фактичним обсягом і структурою продукції при базовому рівні її собівартості та цін і цей рівень порівняти з базовим:

3) Щоб розрахувати вплив собівартості окремих виробів необхідно розрахувати граничний рівень витрат за фактичним обсягом, структурою та собівартістю продукції при її базових цінах і цей рівень порівняти з граничними витратами, розрахованими за фактичним обсягом і структурою продукції та базовою собівартістю і цінами на продукцію:

4) Щоб розрахувати вплив цін на продукцію на зміну граничного рівня витрат необхідно фактичний рівень граничних витрат порівняти з рівнем витрат, розрахованим за фактичним обсягом, структурою і собівартістю продукції при її базових цінах:

Сумарний вплив факторів буде визначатися:

.

Зміна граничного рівня витрат вказує на зміну конкурентних позицій підприємства та стан його прибутковості. Більш поглиблений аналіз витрат підприємства можна провести при аналізі калькуляційних статей з виділенням центрів формування витрат та центрів відповідальності.