Основна заробітна плата

Рис. 6.9. Структура заробітної плати підприємства

Аналіз використання фонду оплати праці починається з оцінки виконання його планових завдань. Зіставляючи фактично на­раховану заробітну плату з плановою за місяць, квартал, нароста­ючим підсумком з початку року, за рік загалом і за групами персо­налу на підприємстві, а також у цехах, дільницях, бригадах, визначаємо абсолютну економію чи перевитрати коштів на заробіт­ну плату проти планових значень (табл. 6.11).

Таблиця 6.11

Оцінка використання фонду заробітної плати, грн.

Фонд заробітної плати	за планом	фактично	відхилення
Промислово-виробничий персонал Невиробничий персонал	8 816 207 311 611	9 843 676 347 791	+1 027 469 +36 180
Всього	9 127 818	1 019 1467	+1 063 694

Як видно з таблиці 6.11, перевитрати всього фонду заробітної пла­ти становлять 1063694 грн., у тому числі для промислово-виробни­чого персоналу – 1027496 грн. та невиробничого персоналу – 36180 грн.

Абсолютна перевитрата (економія) фонду заробітної плати всьо­го персоналу, в тому числі промислово-виробничого, без урахуван­ня використання плану з обсягу виробництва продукції не дає змоги оцінити ефективність використання коштів на оплату праці.

Оскільки фонд оплати праці промислово-виробничого персо­налу тісно пов’язаний з обсягом виробництва продукції та продук­тивністю праці, то вираховуємо ще відносну економію (перевитра­ту) фонду заробітної плати. Відносну економію (перевитрата) фонду оплати праці визначають як різницю між фактично нарахова­ною заробітною платою та базовим її фондом, скоректованим на фактичний темп зростання (зниження) обсягу виробництва і про­дуктивності праці.

Враховуючи стан економіки на аналізований час категорично заявляти про перевитрати чи економію не можна, оскільки, з одного боку, не зазначено суму індексації фонду заробітної плати у зв’язку з підвищенням цін та зростанням інфляції, а з іншого, підприємства наділені широкими правами у визначенні коштів, які спрямовують на споживання. Вони по­винні забезпечити своїм працівникам добробут, нормальні умови життя та підтримувати стимулюючу функцію оплати праці.

Якщо норматив приросту загального фонду заробітної плати на кожен процент приросту обсягу виробництва продукції не визначають, то при розрахунку відносної економії (перевитрат) з фонду заробітної плати корегуванню підлягає лише його змінна частина (зарплата робітників за відрядними розцінками, премії за виробничі результати, відпускні нарахування відповідно до частки змінної зарплати).

Для цього використовують корегуючий коефіцієнт питомої ваги змінної частини заробітної плати у загальній величині фонду ( ). Тоді відносне відхилення з фонду оплати праці ( ) буде визначатись так:

де ФОП_пл. і ФОП_ф – плановий і фактичний фонд оплати праці, грн;

І_вп – процент перевиконання плану виробництва продукції (робіт,

послуг, %).

При факторному аналізі виділяють фактори, які впливають на відхилення змінної та постійної частини фонду оплати праці. Відхилення змінної частини фонду може бути під впливом факторів: обсягу виробництва, структури продукції, питомої трудомісткості та середньогодинної оплати праці. Розрахунок впливу факторів треба проводити у такій послідовності:

1) розрахувати умовну величину змінної частини фонду оплати праці ( ) за його плановою величиною, перерахованою на процент виконання плану з обсягу виробництва продукції при плановій структурі (І_вп ):

2) розрахувати умовну величину змінної частини фонду оплати праці ( ) за його плановою величиною перерахованою на фактичний обсяг і структуру вироблюваної продукції:

де – фактичний обсяг випуску і-го виду продукції, од.;

– пряма оплата праці на одиницю продукції і-го виду за

планом, грн;

3) розрахувати умовну величину змінної частини фонду оплати праці ( ) за фактичним обсягом виробництва продукції і-го виду при її фактичній трудомісткості та плановому рівні оплати за одну людино-годину:

де – фактична трудомісткість і-го виду продукції, людино-години;

– плановий рівень оплати праці за одну людино-годину, грн.

Розрахунок факторів на відхилення фактичної змінної частини фонду оплати праці від планової матиме вигляд:

• за рахунок зміни обсягу виробництва продукції ( ):

• за рахунок зміни структури вироблюваної продукції ( ):

• за рахунок зміни трудомісткості продукції ( ):

• за рахунок зміни оплати праці за одну людино-годину ( ):

Загальне відхилення змінної частини фонду оплати праці ( ) буде дорівнювати:

+ .

Зміну постійної частини фонду оплати праці (ФОП^п) можна подати у вигляді чотирифакторної мультиплікативної моделі детермінованого зв’язку за факторами: середньоспискової кількості працівників-погодинників (ЧП_г), середньої кількості днів відпрацьованих одним працівником (Д), середньої тривалості робочого дня (Т_д) і середньогодинного заробітку (З_г).

Вплив названих факторів можна розрахувати за методами елімінування.

На відхилення фактично нарахованої заробітної плати від пла­нового фонду для всього персоналу, у тому числі за групами і ка­тегоріями, впливає зміна кількості персоналу і його середньої за­робітної плати. Розмір впливу кількості (зміни) персоналу визначається добутком різниці між фактичною та плановою кількістю і планової середньої заробітної плати одного працюючого, а вплив другого фактора – добутком різниці між фактичною та плановою середньою заробітною платою одного працюючого і їх фактичної кількості (табл. 6.12).

Аналізуючи склад фонду оплати праці, вивчають види оплат різних категорій персоналу, визначають його структурні зміни, зіставляють фактично нараховані суми за видами оплати з плано­вими, а також плановими перерахованими – за одними видами виплат на фактичний обсяг виробництва, а за іншими — на фак­тичну кількість персоналу. Треба визначити стимулююче зна­чення премій, підрахувати невиробничі втрати та розробити заходи щодо їх скорочення.

Таблиця 6.12