1.8. Промова прокурора при відмові від обвинувачення в кримінальній справі в.І. Чечка

Шановний суд!

Згідно з вимогами ст. 36 Закону України «Про прокуратуру», ст. 264 Кримінально-процесуального кодексу Украї­ни прокурор підтримує обвинувачення в судових дебатах, коли винність підсудного у вчиненні злочину доведена судовим слідством, і відмовляється від обвинувачення, коли дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення.

Всебічне, повне, об'єктивне дослідження кримінальної спра­ви щодо обвинувачення Чечка за ч. З ст. 140 Кримінального кодексу України свідчить, що дані судового слідства не підтверджують ви­сунутого органом попереднього слідства обвинувачення. У зв'язку з цим вважаю, що сьогодні обов'язок прокурора в інтересах держа­ви, суспільства, особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, сприяти встановленню законності і справедливості, за­побігти засудженню невинного і допомогти суду прийняти правильне рішення по справі.

Органи попереднього слідства обвинувачують Чечка Віктора Іва­новича у крадіжці індивідуального майна гр-ки Лучини Степаниди Іванівни з квартири 12 будинку № 4 по вул. Шевченка, яку підсуд­ний скоїв 20 травня 1997 року близько 14 години, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 140 Кримінального кодексу, — вик­радення індивідуального майна громадян, що завдало значної шко­ди потерпілому, із проникненням у житло.

Підсудний у судовому засіданні, як і на попередньому слідстві, своєї вини не визнав, заперечував докази, зібрані по справі, і вик­лав версію про свою непричетність до крадіжки.

Органи попереднього слідства вважали, що винність Чечка у крадіжці доведена зібраними по справі доказами:

• речовим доказом — золотою каблучкою, яка належала по­терпілій, була викрадена разом з іншим майном і речами 20 травня 1997 р., а вилучена у Чечка при затриманні 20 липня;

• явкою з повинною Чечка, в якій він виклав обставини вчи­нення крадіжки майна з квартири Лучини;

• протоколом впізнання особи. Свідок Мовчан серед чоловіків, пред'явлених для впізнання, вказала на Чечка, як на чоловіка, якого вона бачила біля квартири Лучини 20 травня 1997 року після обіду з валізою.

У ході судового слідства Чечко стверджував, що він не вчи­няв злочину. Гр-ку Лучину раніше не знав і не має уявлення, де вона проживає. Явку з повинною написав за вказівкою робітни­ка міліції, який затримав його і обіцяв відпустити, якщо він на­пише явку про крадіжку. Він написав про обставини крадіжки, як запропонував працівник міліції. Але його з міліції не відпус­тили і затримали. Він на попередньому слідстві заперечував свою причетність до крадіжки майна з квартири Лучини. Золоту каб­лучку він придбав десь 3 місяці тому, тобто у квітні, на базарі у незнайомого чоловіка за 300 грн.

Потерпіла Лучина суду пояснила, що вона 20 травня 1997 року після 18 години повернулась з роботи додому, двері в квартиру були відчинені. Вона побачила, що в квартирі відсутні речі: відеомагнітофон, музичний центр, золота каблучка та інші речі, всього на суму близько 3000 грн. 25 липня її викликав слідчий і показав каб­лучку, яка дуже схожа з тією, яку викрали у неї 20 травня 1997 р. Слідчий сказав, що чоловік на прізвище Чечко вчинив у її квар­тирі крадіжку. Вона Чечка не знала і ніколи не бачила біля свого будинку.

Свідок Мовчан Василина суду пояснила, що 20 травня 1997 року близько 14 години вона піднімалася східцями на свій поверх, біля Дверей квартири 12, в якій мешкає Лучина, побачила незнайомого чоловіка років 30, чорнявого, одягненого у спортивний костюм. У нього була валіза. Наступного дня сусіди розповіли, що квартиру Лучини пограбували. 21 липня 1997 року її запросив слідчий і показав через вікно чергової частини на чоловіка, який вчинив крадіжку речей у Лучини. Чоловік був чорнявий, років 30, але вона не дуже була впевнена, що це той, якого вона бачила 20 травня з валізою Слідчий сказав, що це він, у нього навіть вилучили золоту каб­лучку, яка була викрадена разом з іншими речами з квартири Лучини. Потім слідчий запропонував Мовчан впізнати цього чоловіка серед інших, що вона і зробила. Його прізвище Чечко. У судовому засі­данні свідок Мовчан не стверджувала, що Чечко і чоловік, якого вона бачила 20 травня з валізою в руці біля дверей квартири Лучи­ни, є одна і та ж особа.

Таким чином, судовим слідством встановлено, що при прове­денні впізнання слідчий порушив вимоги Кримінально-процесуаль­ного кодексу України і до провадження даної процесуальної дії по­казав свідку особу, тобто Чечка, яку необхідно було впізнати серед інших чоловіків, який вчинив крадіжку речей з квартири Лучини і якого свідок бачила з валізою біля дверей потерпілої 20 травня 1997р.

При проведенні перехресного допиту у судовому засіданні підсудного Чечка і свідка Мовчан підсудний стверджував, що його не могла бачити Мовчан біля квартири Лучини, тому що він краді­жку не скоював. Свідок Мовчан не заперечила показанням підсуд­ного в суді, не може впевнено стверджувати, що Чечко і чоловік, якого вона бачила 20 травня біля дверей квартири Лучини з валі­зою в руці, одна й та сама особа. Протокол очної ставки писав слідчий, вона була без окулярів і не читала протокол вголос, а тільки його підписала. Мовчан підтвердила показання Чечка на поперед­ньому слідстві, зокрема при проведенні очної ставки Чечко запере­чував вчинення крадіжки з квартири Лучини.

Шановний суд!

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналі­зуючи докази, які були зібрані на попередньому слідстві і ретельно досліджені в суді, вважаю, що висунуте Чечку обвинувачення не підтверджується даними судового слідства. В основу обвинувачення не можуть бути покладені недостовірні та сумнівні докази. Усі сум­ніви щодо доведеності вини підсудного тлумачаться на його користь. Викладене дозволяє зробити висновок, що судовим слідством не доведена участь підсудного Чечка у вчиненні крадіжки індивідуаль­ного майна з квартири гр-ки Лучини, оскільки не зібрано достатніх доказів його вини у скоєні злочину.

Шановний суд!

Вважаю, що дані судового слідства дають підстави для вине­сення виправдувального вироку за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину.

У зв'язку з цим прошу виправдати Чечка Віктора Івановича, обвинуваченого за ч. З ст. 140 КК України, на підставі ст. 213 п. 2 КПК України за недоведеністю його вини у скоєні цього злочину.

• Завдання •

1. Прочитайте захисну промову С. Андрієвського у справі Андреєва і розкажіть, як він добивається ясності й точності викладу.

2. Порівняйте вступні частини заключних промов головних обвинувачів від СРСР і США на Нюрнберзькому процесі і дайте їм характеристику.

3. Визначте обсяг окремих частин і порядок й розташування в обвинувальних промовах Р. Руденка і О. Коляди.

4. Проаналізуйте процес доказування дванадцяти побічних доказів у захисній промові С. Любітова у справі Назаренка.

5. Визначте обсяг окремих частин і порядок їх розташування в захисних про­мовах С. Андрієвського, С. Любітова, С. Ткаченка.

6. Зробіть критичний аналіз надрукованих судових промов.

7. Проаналізуйте порушення норм КПК України, допущених слідчими в наве­дених промовах прокурорів при відмові від обвинувачення.