- •Судова риторика навчальний посібник
- •Isbn 966-7863-00-X
- •Наукове видання в. В. Молдован судова риторика
- •Переднє слово
- •Частина перша
- •Глава 1. Начерк історії красномовства
- •1.1. Античне красномовство
- •1.2. Красномовство слов'ян
- •Академічний
- •Реферат
- •Лекційний
- •Лекція-концерт...
- •Лекція-екскурсія
- •Військовий
- •Запалювальна промова…
- •Красномовство слов'ян
- •1.3. Жанри красномовства
- •Глава 2. Судова промова
- •2.1. Предмет судової промови
- •2.2. Види судових промов
- •2.3. Засади і функції судової промови
- •2.4. Спілкування із судовою аудиторією
- •Несподіване переривання думки
- •Заздалегідь сказати про те, про що передбачається говорити пізніше
- •Засоби мовної виразності (прислів'я, приказки, гумор, яскраві образи)
- •Жести, міміка, рухи
- •2.5. Словесна наочність
- •Питання для контролю та самоконтролю
- •Глава 3. Підготовка судової промови
- •3.1 Збирання матеріалів
- •3.2. Аналіз матеріалів
- •3.3. Систематизація матеріалів і письмова підготовка промови
- •Питання для контролю та самоконтролю
- •Глава 4. Промова державного обвинувача
- •4.1. Зміст і побудова обвинувальної промови
- •4.2. Вступна частина промови
- •4.3. Виклад фактичних обставин злочину (фабула справи)
- •4.4. Аналіз і оцінка зібраних у справі доказів
- •4.5. Обґрунтування кваліфікації злочину
- •4.6. Характеристика особи підсудного
- •4.7. Обґрунтування пропозицій про міру покарання, цивільний позов
- •4.8. Аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину
- •4.9. Заключна частина промови
- •4.10. Репліка прокурора
- •4.11. Промова прокурора при відмові від обвинувачення
- •Питання для контролю та самоконтролю
- •Глава 5. Захисна промова
- •5.1. Зміст захисної промови адвоката
- •5.2. Вступна частина захисної промови
- •5.3. Установлення фактичних обставин справи, аналіз і оцінка доказів
- •5.4. Обґрунтування кваліфікації злочину
- •5.5. Характеристика особи підсудного
- •5.6. Міркування про цивільний позов, міру покарання
- •5.7. Заключна частина захисної промови
- •5.8. Репліка адвоката
- •5.9. Альтернатива в захисній промові
- •Питання для контролю та самоконтролю
- •Глава 6. Навчальні ігри
- •6.1. «Адвокати і прокурори»
- •6.2. «Допитливі й кмітливі»
- •6.3. «Судові дебати»
- •6.4. «Судова промова»
- •Література
- •Частина друга
- •Глава 1. Судові промови
- •1.1. Захисна промова с. Андрієвського у справі м. Андреєва
- •1.2. Промова прокурора Української рср р. Руденка
- •Деякі правові питання процесу
- •Принцип «nullum crimen Sine lege»
- •Виконання наказу
- •Відповідальність держави і окремих осіб
- •Про поняття змови
- •Ріббентроп
- •Військова група
- •Деніц і редер
- •Кальтенбруннер
- •Розенберг
- •Штрейхер
- •1.3. Захисна промова с. Любітова у справі л. Назаренка
- •1.4. Звинувачувальна промова о.Коляди у справі в.Губаєва ٭
- •1.5. Захисна промова с. Ткаченка у справі в. Губаєва*
- •1.6. Звинувачувальна промова ю. Апришко у справі а. Ігнатосяна*
- •1.7. Промова прокурора при відмові від обвинувачення в кримінальній справі с.І. Мельника
- •1.8. Промова прокурора при відмові від обвинувачення в кримінальній справі в.І. Чечка
- •Глава 2. Мислителі стародавнього і сучасного світу про ораторське мистецтво
- •2.1. Про якості оратора 1
- •Про Демосфена і Цицерона
- •2.2. Сила й краса красномовства 1
- •Добра новина
- •2.3. Про ораторське слово. Гармонія думки й слова1
- •2.4. Про побудову промови. Композиція виступу1
- •2.5. Оратор і аудиторія. Контакт оратора з аудиторією
- •2.6. Про голос, жести, міміку, рухи тіла оратора
- •2.7. Про емоційність, ясність, стислість, простоту мовлення
- •2.8. Слово I музика. Музика слова1
- •2.9. Про красномовство жартома I серйозно
- •І. Докази в суперечці
- •Іі. Спростування в суперечці
- •1. Відповісти так, щоб поставити того, хто питає, у глупий кут.
- •2.10. Техніка мовлення1
- •Глава 3. Крилаті латинські вислови та афоризми
- •3.1 Крилаті латинські вислови про слово
- •1. Аlіа соmmitепdа, аlіа соеlапdа.
- •3. Сlаvіs іп Іiпguа.
- •3.2. Юридичні афоризми римського права
- •110. Jos cogens.
- •126. Lex posterior derogat priori. Quae postea geruntur prioribus derogant.
- •146. Nasciturus pro iam nato habetur, quotiens de commodis eins agitur.
- •149. Nenio ex suo delicto meliorem suam conditionem facere potest.
- •153. Nihil consensum tam contrarium est, quam vis atque metus.
- •Глава 4. Держава і право у афоризмах, висловах, прислів’ях та приказках*
- •4.1. Право і влада в афоризмах і висловах
- •Клод Гельвецій
- •Л.Берне
- •4.2. Держава й закон у прислів’ях та приказках народів світу Умовні скорочення
- •Влада і держава
- •Права, право, закон
- •Цивільне право
- •Сімейне право.
- •Кримінальне право
- •Суд і процес
- •* Завдання *
2.5. Оратор і аудиторія. Контакт оратора з аудиторією
Усякому, хто творить промову, годиться прилаштовуватися до слухачів, хто не хоче слів на вітер кидати.
Сократ
Є три причини, які збуджують довір'я до мовця, тому що є рівно стільки речей, в яких ми віримо без доказів, — це розум, доброчесність і благоприхильність... Крім цих (трьох причин) немає ніяких інших. Якщо таким чином слухачам здається, що оратор має усі ці якості, вони неодмінно проймаються до нього довір'ям.
Арістотель
Слухач завжди співчуває оратору, який говорить із почуттям якщо навіть він не говорить нічого ґрунтовного; ось таким способом багато ораторів за допомогою тільки шуму справляють сильне враження на слухачів.
Арістотель
Збуджувати сміх оратор має не тільки тому, що сама веселість, викликана оратором серед слухачів, робить їх доброзичливими до нього, не тільки тому, що всі дивуються дотепності, яка часто криється в одному слові, особливо коли вона сказана при суперечці чи нападі. Але це необхідно й тому, що, збуджуючи сміх, оратор або розбиває, або заплутує, або принижує, або страхає, або втихомирює супротивника.
Цицерон
Змагання вимагає великих зусиль від оратора. Тут корисніша поміркованість, а іноді й терплячість.
Квінтіліан
Занадто вільні оратори не знають, що ненависть творить більше дії, ніж лайка; бо збуджена нами ненависть робить ненависними нашого супротивника, а наша лайка робить ненависними нас самих.
Квінтіліан
Красномовство полягає в умінні встановлювати зв'язок між умами й серцями наших слухачів і нашими власними думками і словами, а це означає, що передусім ми повинні добре вивчити людське серце, знати всі його пружини, лише тоді наша промова дійде до нього і його переконає.
Станемо самі на місце тих, хто нас слухає, і перевіримо на самих себе, чи є вірною обрана нами форма, чи гармонує вона з темою, чи справляє на тих, хто зібрався, таке враження, що вони не в змозі їй протистояти.
Слід по можливості зберегти простоту й природність, не перебільшувати дрібниць, не применшувати значного. Форма повинна бути вишуканою, але цього замало, вона повинна відповідати змістові й мати в собі усе необхідне, але тільки необхідне.
Б. Паскаль
Якби ми так само досконало говорили, як ми відчуваємо, тоді б оратори зустріли мало незговірних слухачів.
Г. Ліхтенберг
Відомо, що, проголошуючи промову, я повинен передусім потурбуватися про те, щоб переконати своїх слухачів... Найсильніше ж переконання — обіцянка сказати нові й дуже важливі речі, щоб привернути увагу аудиторії.
А. Данте
Одна справа земля на початку весни, готова до прийому в себе насіння трав і квітів, інша — взимку; різні пори року по-різному схильні до прийому насіння... Тому й слова, які начебто насіння дій, мають досить обережно вживатися, щоб добре були сприйняті й дали плоди. Тому час має бути передбачений як мовцем, так і тим, хто має слухати: справді, якщо перший висловлюється, будучи далеко не прихильним до цього, тоді слова його найбільше приносять шкоди, а якщо слухачі зовсім не прихильні до сприйняття, тоді слова сприймаються погано, хоч би якими хорошими вони не були.
А. Данте
Є люди, які говорять гарно, але пишуть далеко не так. Це буває тому, що місце, слухачі, тощо схвильовують їх і видобувають з їхнього розуму більше, ніж вони могли б дати без цього тепла.
Б. Паскаль
Якщо хочеш переконати, прагни насамперед сподобатися, прагни, щоб голос твій звучав гармонійно, щоб кожен склад твій був ясно відбитий, щоб головні пункти у твоїй промові та її висновках звучали сильно й голосно. Все повинно захоплювати. Якщо ти говориш не так, тоді краще не говорити зовсім.
Ф. Честерфілд
Краса стилю й заокругленість періодів справляють на слухачів надзвичайно сильне враження. Надай їй у своїй промові хоча б два заокруглених благозвучних періоди, які вони могли б запам'ятати і повторити, і вони підуть додому настільки ж задоволені, як і ті які, повертаючись із опери, всю дорогу наспівують одну чи дві мелодії, що вразили їхній слух і втримались у пам'яті.
Ф. Честерфілд
Щоб стати переконливим оратором, головне правило, здається, полягає у тому, що людина повинна бути завжди впевнена у тому, в чому вона інших переконати наміряється.
X. Блер
Оратор, який виступає на громадських зборах і який бажає привернути увагу слухачів, повинен говорити з чистим серцем і відкритою душею; він повинен бути завжди однаково налаштованим відносно своєї аудиторії. Він повинен показати, що усі, маючи хоч будь-які розбіжності в окремих питаннях, насправді переслідують одну мету — істину.
Е. Фукс
Якщо хочемо ми когось навчити чи розчулити, необхідно спочатку сподобатися: у цьому-то й криється найголовніша пружина, за допомогою якої приводиться в дію уся машина розуму й серця людського.
Г. Гайар
Це великий ораторський прийом — вміти іноді тільки вговорити людей, коли їх можна було б переконати. Потім вони часто думають, що їх переконали, однак як їх просто вмовили.
Г. Ліхтенберг
Оскільки оратор прагне до живого практичного впливу промови, він передусім повинен враховувати місце, де виголошується його промова, ступінь освіченості, рівень розуміння., характер слухачів, щоб не втратити бажаного практичного результату, помилившись у виборі тону, який підходить саме для цієї хвилини, людей і місця.
Г. Гегель
Учися подобатися... вдалим вибором слів і точною зміною голосу. Той, хто вміє приємно говорити, прихиляє до себе слухачів, і тому, коли прийде час спонукати їх до чогось доброго чи застерігати від будь-чого злого, він матиме на них більший вплив.
С. Пелліко
Якщо людина говорить дійсно те, що думає, то знайдуться слухачі, хоч би якими були перешкоди.
Т. Карлейль
Враження, які зберігаються в уяві слухачів після справжньої ораторської промови, являють собою ряд образів. Люди не стільки слухають велику промову, скільки бачать і відчувають її. Внаслідок цього слова, які не викликають образів, утомлюють їх. Дитина, яка гортає книгу без малюнків, — це абсолютно те саме, що слухач перед людиною, яка здатна тільки на слововиверження.
Р. Гарріс
Публіка — це той інструмент, на якому грає оратор, але це живий інструмент, який виявляє, зі свого боку, свою активність. Між тими, хто говорить, і тими, хто слухає, відбувається безперервний обмін почуттями й настроями; хто не відчуває цього, не створений бути оратором для натовпу.
Е. Лабуле
Кожне слово має тільки те значення, в якому його може сприйняти слухач.
Дж. Рескін
Хто береться пояснити щось дуже складне людині, розум якої не досить розвинений, той помічає, що людина ця хоч і розуміє кожну окрему частину пояснення, їй не вдається проте зв'язати ці частини в струнке ціле, тому що перша з них вислизає з розуму раніше, ніж засвоюється остання. Це стосується не лише слухачів, але й багатьох читачів.
Г. Спенсер
Кращою похвалою ораторові буде, якщо кожний, хто чув його промову, скаже собі: «Але я сам так думав, він лише висловив те, що я відчув».
Віоле де Дюк
Неприйняття до уваги характеру слухачів зробить безплідними зусилля навіть великого таланту.
О. Бен
Будьте сміливими! Горе тому, в кого немає сміливості повторить, зустрічатися віч-на-віч з аудиторією, яка часто тим грізніша, коли вона спокійна й мовчазна.
Ф. Честерфілд
Оратор має бути ознайомлений з предметом промови до найменших дрібниць, тоді він зможе скористатися yciмa сторонами для досягнення ycnixy.
У наявності двох умов — знання предмета і знання слухачів — ycпix оратора залежить від сили і обсягу тих розумових здібностей, якими він володіє. Недостатньо навести лише декілька очевидних точок зіткнення предмета з поглядами слухачів; оратор повинен розкрити yci факти, які сюди належать, близько і віддалені, в усьому їх обсязі.
Для переконливості слід уміти урізноманітнювати вирази. Факт, який не залишив враження в одній формі може мати ycпix при її зміні.
О. Бен
Поведінка самого оратора може відбитися на його yспixoвi.
Під пoвeдiнкoю оратора розуміється взагалі його тон i манери, а зокрема, вибір того чи іншого духу промови — примирливого чи суворого, смиренного чи зверхнього.
Поступливість необхідна при наявності сильної опозиції, але дія цієї м'якої манери посилюється, якщо відомо, що оратор має здібність нападати.
О. Бен
Якби yci люди були однаковими i перебували завжди у тому самому настрої, ораторові досить було б знати самого себе, щоб уміти впливати на інших. Але при наявності великого розуміння людських xapaктepiв потрібен важкий труд для вивчення значної кількості людей...
Безумовно, кожен оратор має безліч спільних точок зору зi своїми слухачами, але вважати, що вci люди у всьому схильні вчиняти так, як ми самі, це хоча и природно, але невірно...
Є ще важлива умова — інтелектуальне обличчя слухачів, тобто характер i розміри наявних у них знань, її практичний cnoci6 дій.
3 розумовим запасом людини i з її здатністю сприйняття необхідно рахуватися, хоч би за чим ми зверталися до неї — навчити її чого-небудь, переконати у чомусь або дата їй насолоду. В ораторському мистецтві це знання дає точку опори доказам оратора i становить необхідну умову для доступності промови.
О. Бен
Елемент поезії може бути введений в ораторську промову для посилення її дії, якщо оратор має художню вдачу. Поетичний ореол яким оточений предмет промови, схиляє слухачів на користь думок оратора.
Закони, які керують дією на почуття у художньому творі, застосовують i до ораторської промови, коли треба посилити почуття або збудити інтерес.
О. Бен
Що стосується вияву почуттів самим оратором, то краще, якщо він буде стримувати себе доти, доки аудиторія не почне надихатися; тоді вона буде чекати натхнення i з його боку.
Виявлення своїх почуттів оратором є могутній засіб захоплювати інших, але часто споглядання того, як оратор стримує свого почуття, швидше захоплює аудиторію...
Зрозуміло, що при всякому способі переконання повинен, хоча б тільки зовні, лежати в основі якийсь аргумент, на якому i базується звернення до пристрастей переконуваного.
О. Бен