2.6. Про голос, жести, міміку, рухи тіла оратора

  

... Його вирази, його очі, голос, рухи тіла, сама пристрасть є істинною. Оратор вражає почуття, а через це вражає душу, тривожить її й торжествує...

А. Тома

  

Як у голосі людини відображаються різні ступені її віку, так людина виявляє тембром голосу свої внутрішні здібності і стан духу. Ясний i глухий, високий i низький, густий i рідкий, дзвінкий i приглушеним тембр, швидкість i млявість, монотонність i різка зміна інтонацій, високий i дзвінкий дискант i низький гучний бас, од­ним словом, — уся гама звуків від першого, ледь чутного, до гучних гуркотань грому має певне значення, i ще з'явиться колись людина, яка буде здатна по голосу визначити людський характер...

К. Шубарт

  

Тон голосу, очі i вираз обличчя мовця є не менше красномовними, н1ж слова.

Ж. Лабрюйер

  

Модуляція голосу — найпрекрасніша з ycix чарівностей красномовства. Це музика мовлення.

І хороші оратори, коли хочугь переконати у чомусь своїх слухачів, завжди супроводжують рухами свої слова, хоча деякі дурні не турбуються про таку окрасу i здаються на трибуні дерев'яними статуями.

Леонардо да Bінчі

  

... А чого ми тільки не виражаємо руками? Ми вимагаємо, o6iцяемо, кличемо и проганяємо, погрожуємо, просимо, вимовляємо, захоплюємося, розкаюємося, лякаємося, наказуємо, підбадьорюємо, заохочуємо, звинувачуємо, прощаємо, зневажаємо, плещемо в долоні, благословляємо, принижуємо, звеличуємо, вшановуємо, paдiємo, співчуваємо, сумуємо, дивуємося, вигукуємо.

Стільки ж найрізноманітніших речей, як i за допомогою язика! Кивком голови ми погоджуємося, відмовляємо, бігаємо, вшановуємо, величаємо, запитуємо, виряджаємо, тішимося, пестимо, підкоряємося, погрожуємо, запевняємо, повідомляємо. А чого тільки не виражаємо ми за допомогою брів чи за допомогою плечей. Heмає руху, який не говорив би i причому мовою, зрозумілою yciм без усякого навчання, цілком узвичаєною мовою.

М. Монтень

  

Коли промова складається з гарячих pyxiв, живих вигуків i різноманітних змін голосу, то уява має більше роботи, й пристрасті зрушуються швидше.

X. Блер

  

Виразний погляд, доречно зроблений рух тіла варті значно більше ycix промов.

Г. Гайар

  

Як багато може означати вираз душевних рухів в очах, легкий порух руки, маленька зморшка на обличчі, погляд! З якою ясністю, з якою силою, з якою тонкістю й гнучкістю бувають від того ви­димі й найм’якші риси відчувань, найнепримітніші спорідненості. Ними i тільки ними можуть душі начебто безпосередньо бесідувати з душами, торкатися одна одну, проникати, оживлювати и полонити рвучкою силою. Ними часто робить оратор в одну мить такі дії, яких не зробила б поєднана сила діалектики й красномовства відбірними словами.

К. Віланд

  

Можна язиком говорити одне, а обличчям i жестами виражати прямо протилежне.

І. Ньєво

  

Жести й маневри повинні бути як мимовільний наслідок сердечних pyxiв, а не навпаки...

Ф. Вейсс

2.7. Про емоційність, ясність, стислість, простоту мовлення

Кожна промова, яка не творить у вас ніякого відчуття, яка служить тільки для звесеління вашого розуму i яка не зачіпає вашого серця, хоч би якою гарною вона здавалася, не може називатися красномовною... Вся сила слова повинна прагнути єди­но до того, щоб надавати руху таємним пружинам, які натура вкладає у серце людське.

Ф. Фенелон

  

Пристрасті — це єдині оратори, докази яких е завжди переконливими, їхнє мистецтво народжене начебто самою природою i ґрунтується на незмінних законах. Тому людина безхитрісна, але захоплена пристрастю, може переконати швидше, ніж красномовна, але байдужа.

Ф. Ларошфуко

  

Природа робить людину красномовною, коли вона має вели­кий стрес або велику пристрасть. Хто дійсно збуджений, той бачить речі в іншому світлі, ніж інші люди. Все дає для неї привід до швидкого порівняння i до метафори: без усякої умисності вона все одухотворяє i в cвoїx слухачів переносить частину свого ентузіазму.

Вольтер

  

Усі ефекти, що викликані красномовством, вищою мipoю приємні, як i почуття, що викликані живописом i театром.

Д.Юм

  

Пристрасті — небезпечна зброя, коли вони не керуються розумом, якщо супроводжують його i служать йому. За допомогою пристрастей красномовство володарює i торжествує над серцем. Хто вміє пристойно збуджувати їх, той керує розумом людей...

Ш. Баттьо

  

Подбайте про те, щоб yci ваші слова були зрозумілими, пристойними i правильно розташованими, щоб кожне речення i кожний ваш період, вигадливий i повнозвучний, з найбільшою можливою i доступною вам простотою й жвавістю передавав те, що ви хочете сказати; висловлюйтесь ясніше, не затуманюючи i не заплутуючи смислу. Подбайте також про те, щоб слухаючи вашу промову, меланхолік, розсміявся, веселун став ще веселішим, простак не скучав, розумний прийшов у захоплення від вашої вигадки, поважний не засудив її, мудрий не мiг не віддати їй хвалу.

М. Сервантес

  

Головна причина довгих речей — брак правоти у відстоюваній справі.

К.Гільті

  

І найблискучіша промова набридає, якщо її затягти...

Б. Паскаль

  

Часто оратори надолужують довжиною те, чого не вистачає у них у глибину.

Ш. Монтеск'є

  

Ясність — краса глибоких думок.

К. Вовенарг

  

Люди, обдаровані природним красномовством, говорять іноді з такою ясністю й стислою про великі речі, що більшість людей не передбачає у словах їxнix глибини.

Уми важкі, софісти, не визнають філософію, коли красномовство робить и загальнодоступною i відважуються зображати істину рясами сильними i сміливими. Вони вважають поверховим i пустим балакучий виклад, який сприяє доказові великих думок. Вони хочуть визначень, розподілів, дріб'язковостей i аргументів. Якби Локк виклав жваво на небагатьох сторінках мудрі істини своїх писань, вони не насмілилися б зарахувати його до числа філософів століття.

К. Вовенарг

  

Ясний виклад думок — незмінний супутник розуму, краща його оздоба, i немає жодної великої думки, яка б не виграла від викладення толкового и доброго; влучність i доцільність сказаного слова мають часто вирішальне значення для того поняття, яке ним виражене.

Ф. Вейсс

  

Талант школи не говорить трьох слів там, де досить двох. Стислість корисна завжди i всюди, особливо ж у серйозних спра­вах, в яких виграти час означає часто виграти саму справу.

Г. Ліхтенберг

  

Велике правило: якщо твоє небагато що не становить нічого оригінального, тоді вислови його у крайньому випадку оригінально.

П. Буаст

  

Коли не можуть злетіти думками, тоді звертаються до високопарного стилю.

Жан-Жак Руссо

  

Безумовно, що найпереконливіші промови тi, що сповнені найбільше образів.

К. Гельвеций

  

Чому... є потреба у різноманітності стилю й зворотах мовлення? Тому що одноманітні зворот мовлення притупляють увагу, а коли увага притуплена, ідеї й образи виступають перед нашим ро­зумом менш ясно i справляють на нас слабке враження.

Т. Карлейль

  

У душі оратора повинна лежати істина й висловлюватися полум'яно, а інакше набагато краще, якщо він буде мовчати.

Г. Лансон

  

У багатьох людей є цілий словник, який позбавляє їх від думок: він складається iз слів, які мало що виражають, а тому додаються до чого завгодно. Це — наліпка на порожніх пляшках.

А. Шопенгауер

  

Занадто багато слів затемнюють думку, яка повідомляється. Кожне зайве слово, хоча й поставлене для роз'яснення, справляє зворотну дію. Багато слів для небагатьох думок — неспростовне свідчення для посередності ознака видатної голови — багато думок у небага­тьох словах.

А. Шопенгауер

  

Істина красивіша в голому вигляді i враження від неї тим глибше, чим простіше є вираження... Як у будівельному мистецтві слід уникати нагромадження прикрас, так у мистецтвах словесних слід застерігатися передусім від зайвих риторичних прикрас, непотрібних поширень i взагалі усіляких зайвих виразів.

Істинна стислістъ виразів полягає у тому, щоб говорити лише те, що достойно бути сказаним i, навпаки, не говорити того, що кожен сам може подумати. Але стислості ніколи не слід приносити в жертву ясність чи граматичну правильність мовлення.

А. Шопенгауер

  

Хто ясно мислить, той ясно викладає... Усякий прекрасний i багатий думками розум завжди буде висловлюватися найбільш природно, без натяків i ясно повідомляти свої думки іншим. Навпаки, розумова злиденність, заплутаність, пихатість будуть обряджатися у найвишуканіші вирази й найтемніші промови, щоб пишними фразами прикрити хирляві, нікчемні й буденні думки, подібно до людини, яка, не маючи величі краси, хоче замінити цей недолік одягом.

А. Шопенгауер

  

Хоч би що говорили дипломата й поети, головне достоїнство мови — в ясності.

Стендаль

  

Стислість надає сили мові. Є вирази, які мають властивості променів сонячних: чим більше вони згущені, тим сильніше вони.

Для ясності промови необхідно, щоб кожне слово вживалося в якомусь із добре відомих йому значень i щоб для думки добиралися найбільш доречні слова. Але цього не можуть навчити ніякою пра­вила стилістики; це залежить від загального розвитку розуму.

О. Бен

  

Ясність думки i ясність виразів звичайно зустрічаються разом.

Т. Маколей

  

Людина, яка засуджує i висміює помилкові думки и погані вчинки інших людей, повинна мата особливу силу переконання, а для цього, крім гострого ока, необхідно володіти i не менш цінним мистецтвом ясно викладати свої думки.

М. Ларра

  

Одного неточного, невдало сказаного або хоча б погано вимовленого слова іноді досить, щоб зіпсувати усе враження.

А. Міцкевич