Факс-модеми

Факс-модем - це модем, що володіє можливістю передавати зображення (факсимільні дані) по аналоговим телефонним каналам. Робота таких пристроїв регламентується стандартами факсимільного зв'язку, а саме ITU-T Т.4; Т.ЗО.

Стандартом ITU-T Т.4 задаються параметри форматування факсимільних даних. Згідно з цим стандартом, кожен сканований рядок документа складається з 1728 точок, сканування виконується зліва направо, підрядн, до досягнення правого нижнього кута сторінки. Стандарт Т.4 також визначає дозвіл по вертикалі при скануванні документа, воно може бути одно 1143 / 2287 ліній на сторінку високого дозволу. Для вибору режиму сканування факс-модему є кнопка Fine / High Resolution, після натискання якої модем стане «звертати увагу» на більш дрібні деталі документа.

Стандарт ITU-T Т. ЗО, який регламентує встановлення з'єднання між двома факс-модемами, процес узгодження режимів роботи, а також безпосередньо процес передачі факсимільних даних.

Однак стандарти Т.4 і Т. ЗО визначаються тільки параметри форматування і процес передачі факсимільних даних між двома факс-модемами. Отже, інтерфейс між комп'ютером, який використовується для зберігання / отримання зображень, і факс-модемом, призначеним для передачі і прийому зображень, регламентується іншим стандартом, який визначає команди. Вони є ще одним розширенням набору АТ-команд і називаються команда факс-модему (див. табл. 3.6)

Таблиця 3.6. Команди, які використовуються для отримання інформації факс-модему.

Опис	Клас 2	Класс 2.0
Клас служби	AT+FCLASS	AT+FCLASS
Ідентифікатор фірми-виробника	AT+FMFR?	AT+FMI?
Ідентифікатор модему	AT+FMDL?	AT+FMM?
Ідентифікатор версії модему	AT+FREV?	AT+FMR?

Тема 3.2. Передача даних в локальних мережах.

3.2.1 Способи і методи передачі даних. [14]

Існують два методи передачі даних: паралельна, послідовна. Це передача даних. Зазвичай передача даних між комп’ютерами та терміналами виконується за рахунок скачко подібної зміни напруги в каналі зв’язку. При паралельній передачі інформації пересилається по групі ліній ( тобто передаються 8 біт даних одночасно), при послідовній - по одній лінії. На рис. 3.7 наведені сигнали, які передаються при послідовній і паралельній передачі даних.

При паралельній передачі кожен біт символу передається по окремій лінії. Коли на відповідній лінії є всі біти , по додатковій лінії передається сигнал (строб) , який сигналізує приймачу про те, що біти чергового символу сформовані та можуть бути прийняті. Паралельна передача даних застосовується в тому випадку, коли комп’ютер і взаємодіючі з ним цифрові прилади знаходяться на відстані декількох метрів. На великих відстанях із-за дорожнечі прокладки великої кількості проводів , також із-за складності організації пересилки та отримання імпульсних сигналів паралельна передача не використовується.

Послідовна передача застосовується при передачі даних на великі відстані. Перетворення групи бітів в послідовність та навпаки здійснюється за допомогою регістрів зміщення. Послідовна передача називається синхронною, якщо точно визначений момент відправки та прийому кожного біту. Послідовна передача називається асинхронною, якщо синхронізація кожного з переданих символів здійснюється незалежно від інших.

Рис.3.7. Методи передачі ASCII – символу К з контролем парності: a – паралельна; б – послідовна.

Синхронізація. Виконання тактової синхронізації є обов’язковою умовою передачі та успішного прийому даних, але з нею зв’язана одна із фундаментальних проблем , які виникають при передачі даних. Не зважаючи на те, що передавач та приймач мають генератори тактових імпульсів однакової частоти, для декодування даних приймач повинен вміти визначити(виділити) тактову частоту передавача більш точно. Розглянемо послідовність, яка передається по лінії бітів. У випадку, який показаний на рис. 3.8а, приймач налаштовує свій тактовий генератор на використання переходу 1 на 0 для визначення стартового біту( тобто налаштовується на синхронізацію по задньому фронту) , а потім визначає середину інтервалу часу проходження біту. З рис. 3.8б видно, що хоча тактовий генератор приймача має трохи більшу частоту, це не призводить до виникнення помилки, оскільки строб потрапляє в інтервал часу проходження біту.

На рис. 3.8в показанаа ще одна ситуація. Тут частота тактового генератора настільки менша тактової частоти передавача, що під час проходження четвертого біта строб не генерується взагалі, отже на виході виникає помилка. Для запобігання помилки система передачі повинна забезпечувати синхронізацію приймача.

Кадрова синхронізація. Наступним етапом після тактової синхронізації є кадрова синхронізація, яка використовується при асинхронній передачі. Кожний символ задається бітами / роздільниками початку і кінця передачі. Отже на приведеному вище рис. 3.8 представлений випадок символьної синхронізації, так як символи, які оримує приймач, мають роздільники початку та кінця (стартовий та стоповий біти).

Асинхронна передача даних. Засоби асинхронної передачі даних використовувалися ще до появи електронних систем в електромеханих прилади. В такому випадку було б досить тяжко синхронізувати працююче на різних кінцях лінії електромеханічні приладах. Проблема тактової та кадрової синхронізації була вирішена шляхом пересилки стартового біту перед початком передачі символу. Якщо електромеханічні прилади працювали з дуже різними швидкостями, то з кожним прийнятим символом виникало все більше відхилення тактової частоти, а отже чергова наступна помилка. В низько швидкісному телетайпному коді для передачі одного символу використовувалося лише 5 біт, оскільки при великій їх кількості різко зростала ймовірність виникнення помилки.

Представте роботу оператора, який набирає символи на клавіатурі телетайпа. Кожен такий символ при його передачі по лінії починається з стартового біта і закінчується одним / двома стоповими. Ознакою закінчення передачі символу є позначка, в якості якої використовується додатні / від’ємні напруги в лінії. В такому стані лінія знаходиться до початку пересилки наступного імпульсу. Коли в лінію передається стартовий біт, приймач переходить в робочий стан, виконуючи таким чином синхронізацію з передавачем.

Рис. 3.8. Асинхронна передача даних: а – строб потрапляє в середину інтервалу часу проходження кожного біту; б – генератор тактової частоти приймача має дещо більшу частоту; генератор тактової частоти приймача має досить низьку частоту