5.2.5 Підключення до мережі
ATM Forum розробив багато стандартів, заснованих на виключно моделі ATM, у цьому числі наступні: User-to-Network Interface (UNI - інтерфейс " користувач-мережа " ) визначає інтерфейс між кінцевої станцією і комутатором; Private Network-to-Network Interface (PNNI - приватний інтерфейс «мережа-мережа» ) визначає інтерфейс між комутаторами.
Ці стандарти визначають, як РС і комутатори взаємодіють у мережі ATM.
Стандарти UNI, розроблені ATM Forum, визначають як пристрої взаємодіють із комутатором. Спочатку користувач посилає дані, наприклад аудіо-, відеоінформацію тощо. Відповідно до типів даних якійсь із чотирьох протоколів AAL отримує ці дані і розбиває їх на ячейки. Потім ячейки передаються до рівня ATM, який додає до них інформацію, необхідну маршрутизації. Потім осередки передаються на фізичний рівень, розбиваючи їх на блоки, і надсилає через середовище передачі комутатору.
Рис. 5.16. Взаємодія робочої станції АТМ з комутатором
ATM Forum розробив дві версії UNI - UNI 3.0 і 3. 1 UNI, які майже ідентичні, за винятком того, що UNI 3.1 заснований на останній версії специфікації передачі сигналів МСЕ. Це, на жаль, робить UNI 3.1 несумісним з UNI 3.0 з передачі сигналів. Зазначимо, що більшість комутаторів підтримує UNI 3.0, 3.1 і UNI. Є специфікація UNI 4.0, яка включає зміни специфікації передачі сигналів, підтримка ABR і інші розширення. Стандарт UNI 4.0 сумісний з UNI 3.1.
Специфікація PNNI, включає в себе стандарти, які дають можливість двом комутаторів різних виробників працювати разом. На рис. 5.16 показано, як осередок проходить через комутатор ATM. Комутатор отримує комірку на фізичному рівні як фізичний сигнал, передає цей сигнал на рівень ATM і перетворює його у комірку. Потім комутатор перевіряє заголовок осередку, визначаючи, куди вона повинна бути спрямована, знову перетворює комірку у фізичний сигнал і передає його наступному комутатора або кінцевої станції.
PNNI – це протокол маршрутизації з визначенням стану зв'язку, подібний протоколу NetWare Link Services Protocol (NLSP), використовуваному в мережах IPX, і протоколу маршрутизації найкоротшого шляху (OSPF), що застосовується в IP-мережах. Даний протокол дозволяє комутаторів поширювати інформацію про топологію мережі та якість сервісу, що підтримується мережею ATM. У результаті кожен комутатор "розуміє" топологію всієї мережі і може визначати маршрут по мережі з урахуванням специфічних умов трафіку, наприклад перевантажень.
Крім того, оскільки PNNI дає можливість комутаторів поширювати інформацію ієрархічно, то для пересилання осередків кожному з них не потрібно знати топологію всієї мережі. Провайдер ATM-послуг або мережевий адміністратор може розділити мережу на кілька концептуальних рівнів і тоді кожен комутатор повинен знати буде топологію тільки того рівня, до якого він відноситься. Отже, можна створити великі мережі, не перенавантажуючи комутатори інформацією.
Мережа також може мати лише один рівень. Відомо, що мережа АТМ, яка має лише 1 рівень, здатна підтримувати приблизно 200 комутаторів.
На найнижчому рівні мережевої топології комутатори розподілені на кластери, які називаються «групами рівних»(peer groups). Всі комутатори, які відносяться до такої групи, обмінюються один з одним маршрутизованою інформацією. Комутатор, який є граничним вузлом (входить більш ніж в одну групу), обмінюється маршрутизованою інформацією. Комутатор, який є граничним вузлом, обмінюється маршрутизаційною інформацією. Комутатор, який являється граничним вузлом, обмінюється інформацією зі всіма групами рівних, до яких він належить. Отже, групи «впізнають», як подобаються ячейки адресатам, які знаходяться в межах досягненості однієї із груп. Використовуючи PNNI, комутатори в середині кожної групи рівних вибирають «лідера» групи.
На наступному рівні мережевої топології декілька лідерів груп рівних складають власну групу рівних, а потім за допомогою PNNI також вибирають лідера. Ці лідери можуть складати групи рівних наступного рівня і так далі, до найвищого рівня, на якому вся мережа представлена однією групою рівних.
Комутатори, які знаходяться на найнижчому рівні мережевої топології, використовують для маршрутів інформації з більш високих рівнів. В результаті комутатори не повинні знати топологію всієї мережі.
Стандарти PNNI також встановлюють, як повинна виконуватися передача сигналів. Стандарти PNNI на передачу сигналів визначають, як встановлюються, підтримуються і знищуються віртуальні канали АТМ з відповідною якістю сервісу. Крім того, ці стандарти регламентують виконання захисту мережі від переповнення та дозволяють встановлювати лише ті з’єднання, які мережа може підтримувати, і контролювати, щоб дійсні з’єднання не використовували велику ширину полоси пропускання, відмінна від виділеної.