- •Розділ 1. Загальні питання вивчення дисципліни
- •1.1. Вступ. Місце та значення вивчення обчислювальних мереж
- •Розділ 2. Комп’ютерні системи та обчислювальні мережі.
- •2.1. Комутаційне забезпечення персональних комп’ютерів.
- •2.1.1. Принципи побудови сучасних комп’ютерних мереж
- •2.1.2 Системи керування потоком
- •2.1.3 Системи керування інтерфейсом користувача
- •2.2. Глобальні комп'ютерні мережі і пакетні мережі.
- •2.2.1 Модель взаємодії відкритих систем
- •2.2.2 Багаторівневе представлення протоколів
- •2.2.3 Можливості X.25
- •2.2.4 Процедура laвv та процедури пакетного рівня.[1]
- •2.2.5 Стандарти 802.Х
- •2.2.6 Мережі Frame Relay
- •2.3. Локальні обчислювальні мережі.
- •2.3.1. Основні поняття та характеристики комп’ютерних систем та обчислювальних мереж
- •2.3.2 Апаратні і програмні засоби обчислювальних мереж
- •2.3.3. Сучасні засоби інтеграції комп’ютерних систем
- •2.3.4 Структура локальних та глобальних комп'ютерних мереж
- •2.3.5 Основні особливості локальних обчислювальних мереж
- •2.3.6. Топологія обчислювальних мереж
- •2.4 Інтернет та інтранет
- •2.4.1 Поняття Internet
- •2.4.2 Інформаційні та комунікаційні послуги Internet
- •2.4.3 Основні етапи розвитку Internet
- •2.5. Прикладні служби Internet
- •2.5.1 Служба ftp. Протокол ftp
- •2.5.2 Служба Telnet і протокол telnet
- •2.5.3 Служба www та протокол http
- •2.5.4 Способи підключення до Internet
- •2.5.6 Протокол icmp
- •2.5.8 Віртуальна частина мережі (vpn) і використання X.25 і Frame Relay. [11]
- •3. Локальні обчислювальні мережі
- •3.1. Асинхронні модеми і інтерфейси та їх програмування.
- •3 .1.1 Неможливість безпосередньої передачі даних
- •3.1.2 Рішення проблеми передачі за допомогою модему
- •3.1.3 Інтерфейси модему
- •Аналогова модуляція
- •Методи частотної модуляції в низько швидкісних модемах
- •3.1.4 Стандарт V.21
- •Модеми типу Bell System 212а і модеми V.22
- •Характеристики і можливості модемів
- •Стиснення даних і стандарт V.42bis
- •Алгоритм lzw
- •Параметри стиснення
- •Виявлення і виправлення помилок
- •3.1.6 Протокол mnp
- •3.1.7 Стандарти комунікаційних інтерфейсів
- •3.1.8 Інтерфейси rs-232 і v24
- •Конструкція інтерфейсу
- •Приклади використання інтерфейсу rs-232
- •3.1.9 Керування асинхронним модемом
- •3.1.10 Керування потоком
- •3.1.11 Інші інтерфейси
- •3.1.12 Команди модему
- •Факс-модеми
- •Тема 3.2. Передача даних в локальних мережах.
- •3.2.1 Способи і методи передачі даних. [14]
- •3.2.2 Ущільнення. [14]
- •3.2.3 Передача немодульованих та модульованих сигналів. [14]
- •3.2.4 Характеристика мережевого програмного забезпечення NetWare [15]
- •3.2.5 Керування км (Network Managment) [16]
- •3.2.6 Технологія відкритих протоколів (Open protocol technology) [16]
- •3.2.7 Стійкість до системних помилок (System fault tolerance) [17]
- •3.2.8 Технологія файл-серверу (Fileserver technology) [18]
- •3.3. Локальні комп'ютерні мережі Ethernet, Token-Ring та fddi.
- •3.3.1. Стандарти локальних комп'ютерних мереж [2]
- •3.3.2. Модель osi [2]
- •3.3.3. Fast Ethernet: разподіл фізичного рівня, повторювачі [2]
- •3.3.5. Локальні обчислювальні мережі з передачею маркера [2]
- •3.3.6. Мережі fddi [2]
- •Розділ 4. Програмування в локальних комп'ютерних мережах.
- •4.1. Мережеві операційні системи та програмне забезпечення підтримки комп'ютерних мереж.
- •4.1.1 Еволюція ос
- •4.1.2 Структура програмних засобів комп'ютерних систем
- •4.1.3 Класифікація операційних систем
- •4.1.4 Керування комп’ютерної системи
- •Керування інтерфейсом
- •Керування потоком
- •Керування ресурсами
- •Керування процесами
- •Стани процесів
- •4.1.5 Розподілення ресурсів між процесами Виклик віддалених процедур
- •Динамічне зв'язування
- •Семантика rpc при відмовах
- •Примітиви керування процесами
- •Концепція процесу
- •Загальна характеристика
- •Керування процесами.
- •Зародження процесів
- •Керування пам'яттю.
- •4.1.7. Мережеві продукти фірми Novell.
- •Версії ос NetWare.
- •Структура NetWare і її особливості
- •Способи забезпечення відкритості і розширюваності
- •Способи забезпечення надійності
- •Засоби захисту інформації
- •4.1.8 Операційні системи Windows'х
- •Основні відмінності w' 98
- •Операційні системи w' nt
- •4.2. Програмування обміну інформацією по протоколу ipx.
- •4.2.1 Основи програмування в комп'ютерних мережах. Визначення в комп’ютерній системі присутності мережевих пристроїв та присутності драйверів.[19]
- •4.2.2 Визначення в комп’ютерній мережі присутності мережевих пристроїв та присутності драйверів. [19]
- •4.2.3 Прийом і передача пакетів даних [19]
- •4.2.4 Мережеві функції ipx.
- •Тема 4.3. Програмування обміну інформацією по протоколу spx
- •4.3.1. Пакети даних в протоколі spx [20]
- •4.3.2. Робота з файлами. Програма роботи з файлами [20]
- •4.4. Програмування роботи з об’єктами, діагностика обчислювальних мереж.
- •4.4.1 Робота з об’єктами. [20]
- •4.4.2. Семафори
- •4.4.3 Обслуговування Транзакцій
- •4.4.4. Робоча станція Novell NetWare [20]
- •Розділ 5. Цифрові обчислювальні мережі.
- •5.1. Мережа isdn. [23]
- •5.1.1 Загальні відомості про isdn
- •5.1.2 Області застосування, основні та додаткові послуги [24]
- •5.1.3 Переваги isdn
- •5.1.4 Концепція isdn
- •5.1.5. З’єднання з мережею Internet через isdn
- •5.2.1 Основи доступу до морежі Internet через isdn
- •5.1.6 Пристрої isdn
- •5.1.7 Телефонні послуги isdn і мережа Інтернет
- •5.1.8 Апаратні і програмні засоби для отримання доступу до мережі Інтернет через isdn
- •5.2. Мережа atm
- •5.2.1 Концепція технології atm [26]
- •5.2.2 Архітектура та маршрутизація в atm. Служб (QoS).[25],[26]
- •5.2.3 Емуляція локальної мережі: клієнт lane, сервер lane, bus [25]
- •5.2.4 Превага технології atm відносно Ethernet, Token-Ring, fddi [25]
- •5.2.5 Підключення до мережі
- •5.3 Бездротові мережі
- •5.3.1 Мобільний зв'язок [27]
- •5.3.2 Взаємодія компонентів мобільного зв’язку [2]
- •5.3.3 Доступ в Інтернет, протокол wap [2]
- •5.3.4 Методи передачі сигналу [2]
- •5.3.5 Стандарт локальних мереж ieee 802.11 [2]
- •5.3.6 Служби та застосування бездротових обчислювальних мереж [2]
- •Розділ 6 Проектування і адміністрування комп’ютерних мережах.
- •Тема 6.1 Вимоги до комп’ютерних мереж та методи проектування.
- •6.1.1 Вимоги до комп’ютерних мереж: [2]
- •6.1.2 Мережеві пристрої
- •6.1.3 Питання адміністрування комп’ютерної мережі
- •6.1.4 Програмні аналізатори комп’ютерної мережі
- •6.2 Стандарти адміністрування обчислювальних мереж
- •6.2.1 Віддалений моніторинг
- •Додатки а. Перлік практичних занять
- •Б. Перлік лабораторних робіт
- •В. Завдання для самостійного вивчення (самостійна робота)
- •Г. Модульні контрольні роботи
5.2.5 Підключення до мережі
ATM Forum розробив багато стандартів, заснованих на виключно моделі ATM, у цьому числі наступні: User-to-Network Interface (UNI - інтерфейс " користувач-мережа " ) визначає інтерфейс між кінцевої станцією і комутатором; Private Network-to-Network Interface (PNNI - приватний інтерфейс «мережа-мережа» ) визначає інтерфейс між комутаторами.
Ці стандарти визначають, як РС і комутатори взаємодіють у мережі ATM.
Стандарти UNI, розроблені ATM Forum, визначають як пристрої взаємодіють із комутатором. Спочатку користувач посилає дані, наприклад аудіо-, відеоінформацію тощо. Відповідно до типів даних якійсь із чотирьох протоколів AAL отримує ці дані і розбиває їх на ячейки. Потім ячейки передаються до рівня ATM, який додає до них інформацію, необхідну маршрутизації. Потім осередки передаються на фізичний рівень, розбиваючи їх на блоки, і надсилає через середовище передачі комутатору.
Рис. 5.16. Взаємодія робочої станції АТМ з комутатором
ATM Forum розробив дві версії UNI - UNI 3.0 і 3. 1 UNI, які майже ідентичні, за винятком того, що UNI 3.1 заснований на останній версії специфікації передачі сигналів МСЕ. Це, на жаль, робить UNI 3.1 несумісним з UNI 3.0 з передачі сигналів. Зазначимо, що більшість комутаторів підтримує UNI 3.0, 3.1 і UNI. Є специфікація UNI 4.0, яка включає зміни специфікації передачі сигналів, підтримка ABR і інші розширення. Стандарт UNI 4.0 сумісний з UNI 3.1.
Специфікація PNNI, включає в себе стандарти, які дають можливість двом комутаторів різних виробників працювати разом. На рис. 5.16 показано, як осередок проходить через комутатор ATM. Комутатор отримує комірку на фізичному рівні як фізичний сигнал, передає цей сигнал на рівень ATM і перетворює його у комірку. Потім комутатор перевіряє заголовок осередку, визначаючи, куди вона повинна бути спрямована, знову перетворює комірку у фізичний сигнал і передає його наступному комутатора або кінцевої станції.
PNNI – це протокол маршрутизації з визначенням стану зв'язку, подібний протоколу NetWare Link Services Protocol (NLSP), використовуваному в мережах IPX, і протоколу маршрутизації найкоротшого шляху (OSPF), що застосовується в IP-мережах. Даний протокол дозволяє комутаторів поширювати інформацію про топологію мережі та якість сервісу, що підтримується мережею ATM. У результаті кожен комутатор "розуміє" топологію всієї мережі і може визначати маршрут по мережі з урахуванням специфічних умов трафіку, наприклад перевантажень.
Крім того, оскільки PNNI дає можливість комутаторів поширювати інформацію ієрархічно, то для пересилання осередків кожному з них не потрібно знати топологію всієї мережі. Провайдер ATM-послуг або мережевий адміністратор може розділити мережу на кілька концептуальних рівнів і тоді кожен комутатор повинен знати буде топологію тільки того рівня, до якого він відноситься. Отже, можна створити великі мережі, не перенавантажуючи комутатори інформацією.
Мережа також може мати лише один рівень. Відомо, що мережа АТМ, яка має лише 1 рівень, здатна підтримувати приблизно 200 комутаторів.
На найнижчому рівні мережевої топології комутатори розподілені на кластери, які називаються «групами рівних»(peer groups). Всі комутатори, які відносяться до такої групи, обмінюються один з одним маршрутизованою інформацією. Комутатор, який є граничним вузлом (входить більш ніж в одну групу), обмінюється маршрутизованою інформацією. Комутатор, який є граничним вузлом, обмінюється маршрутизаційною інформацією. Комутатор, який являється граничним вузлом, обмінюється інформацією зі всіма групами рівних, до яких він належить. Отже, групи «впізнають», як подобаються ячейки адресатам, які знаходяться в межах досягненості однієї із груп. Використовуючи PNNI, комутатори в середині кожної групи рівних вибирають «лідера» групи.
На наступному рівні мережевої топології декілька лідерів груп рівних складають власну групу рівних, а потім за допомогою PNNI також вибирають лідера. Ці лідери можуть складати групи рівних наступного рівня і так далі, до найвищого рівня, на якому вся мережа представлена однією групою рівних.
Комутатори, які знаходяться на найнижчому рівні мережевої топології, використовують для маршрутів інформації з більш високих рівнів. В результаті комутатори не повинні знати топологію всієї мережі.
Стандарти PNNI також встановлюють, як повинна виконуватися передача сигналів. Стандарти PNNI на передачу сигналів визначають, як встановлюються, підтримуються і знищуються віртуальні канали АТМ з відповідною якістю сервісу. Крім того, ці стандарти регламентують виконання захисту мережі від переповнення та дозволяють встановлювати лише ті з’єднання, які мережа може підтримувати, і контролювати, щоб дійсні з’єднання не використовували велику ширину полоси пропускання, відмінна від виділеної.
