- •Розділ 1. Загальні питання вивчення дисципліни
- •1.1. Вступ. Місце та значення вивчення обчислювальних мереж
- •Розділ 2. Комп’ютерні системи та обчислювальні мережі.
- •2.1. Комутаційне забезпечення персональних комп’ютерів.
- •2.1.1. Принципи побудови сучасних комп’ютерних мереж
- •2.1.2 Системи керування потоком
- •2.1.3 Системи керування інтерфейсом користувача
- •2.2. Глобальні комп'ютерні мережі і пакетні мережі.
- •2.2.1 Модель взаємодії відкритих систем
- •2.2.2 Багаторівневе представлення протоколів
- •2.2.3 Можливості X.25
- •2.2.4 Процедура laвv та процедури пакетного рівня.[1]
- •2.2.5 Стандарти 802.Х
- •2.2.6 Мережі Frame Relay
- •2.3. Локальні обчислювальні мережі.
- •2.3.1. Основні поняття та характеристики комп’ютерних систем та обчислювальних мереж
- •2.3.2 Апаратні і програмні засоби обчислювальних мереж
- •2.3.3. Сучасні засоби інтеграції комп’ютерних систем
- •2.3.4 Структура локальних та глобальних комп'ютерних мереж
- •2.3.5 Основні особливості локальних обчислювальних мереж
- •2.3.6. Топологія обчислювальних мереж
- •2.4 Інтернет та інтранет
- •2.4.1 Поняття Internet
- •2.4.2 Інформаційні та комунікаційні послуги Internet
- •2.4.3 Основні етапи розвитку Internet
- •2.5. Прикладні служби Internet
- •2.5.1 Служба ftp. Протокол ftp
- •2.5.2 Служба Telnet і протокол telnet
- •2.5.3 Служба www та протокол http
- •2.5.4 Способи підключення до Internet
- •2.5.6 Протокол icmp
- •2.5.8 Віртуальна частина мережі (vpn) і використання X.25 і Frame Relay. [11]
- •3. Локальні обчислювальні мережі
- •3.1. Асинхронні модеми і інтерфейси та їх програмування.
- •3 .1.1 Неможливість безпосередньої передачі даних
- •3.1.2 Рішення проблеми передачі за допомогою модему
- •3.1.3 Інтерфейси модему
- •Аналогова модуляція
- •Методи частотної модуляції в низько швидкісних модемах
- •3.1.4 Стандарт V.21
- •Модеми типу Bell System 212а і модеми V.22
- •Характеристики і можливості модемів
- •Стиснення даних і стандарт V.42bis
- •Алгоритм lzw
- •Параметри стиснення
- •Виявлення і виправлення помилок
- •3.1.6 Протокол mnp
- •3.1.7 Стандарти комунікаційних інтерфейсів
- •3.1.8 Інтерфейси rs-232 і v24
- •Конструкція інтерфейсу
- •Приклади використання інтерфейсу rs-232
- •3.1.9 Керування асинхронним модемом
- •3.1.10 Керування потоком
- •3.1.11 Інші інтерфейси
- •3.1.12 Команди модему
- •Факс-модеми
- •Тема 3.2. Передача даних в локальних мережах.
- •3.2.1 Способи і методи передачі даних. [14]
- •3.2.2 Ущільнення. [14]
- •3.2.3 Передача немодульованих та модульованих сигналів. [14]
- •3.2.4 Характеристика мережевого програмного забезпечення NetWare [15]
- •3.2.5 Керування км (Network Managment) [16]
- •3.2.6 Технологія відкритих протоколів (Open protocol technology) [16]
- •3.2.7 Стійкість до системних помилок (System fault tolerance) [17]
- •3.2.8 Технологія файл-серверу (Fileserver technology) [18]
- •3.3. Локальні комп'ютерні мережі Ethernet, Token-Ring та fddi.
- •3.3.1. Стандарти локальних комп'ютерних мереж [2]
- •3.3.2. Модель osi [2]
- •3.3.3. Fast Ethernet: разподіл фізичного рівня, повторювачі [2]
- •3.3.5. Локальні обчислювальні мережі з передачею маркера [2]
- •3.3.6. Мережі fddi [2]
- •Розділ 4. Програмування в локальних комп'ютерних мережах.
- •4.1. Мережеві операційні системи та програмне забезпечення підтримки комп'ютерних мереж.
- •4.1.1 Еволюція ос
- •4.1.2 Структура програмних засобів комп'ютерних систем
- •4.1.3 Класифікація операційних систем
- •4.1.4 Керування комп’ютерної системи
- •Керування інтерфейсом
- •Керування потоком
- •Керування ресурсами
- •Керування процесами
- •Стани процесів
- •4.1.5 Розподілення ресурсів між процесами Виклик віддалених процедур
- •Динамічне зв'язування
- •Семантика rpc при відмовах
- •Примітиви керування процесами
- •Концепція процесу
- •Загальна характеристика
- •Керування процесами.
- •Зародження процесів
- •Керування пам'яттю.
- •4.1.7. Мережеві продукти фірми Novell.
- •Версії ос NetWare.
- •Структура NetWare і її особливості
- •Способи забезпечення відкритості і розширюваності
- •Способи забезпечення надійності
- •Засоби захисту інформації
- •4.1.8 Операційні системи Windows'х
- •Основні відмінності w' 98
- •Операційні системи w' nt
- •4.2. Програмування обміну інформацією по протоколу ipx.
- •4.2.1 Основи програмування в комп'ютерних мережах. Визначення в комп’ютерній системі присутності мережевих пристроїв та присутності драйверів.[19]
- •4.2.2 Визначення в комп’ютерній мережі присутності мережевих пристроїв та присутності драйверів. [19]
- •4.2.3 Прийом і передача пакетів даних [19]
- •4.2.4 Мережеві функції ipx.
- •Тема 4.3. Програмування обміну інформацією по протоколу spx
- •4.3.1. Пакети даних в протоколі spx [20]
- •4.3.2. Робота з файлами. Програма роботи з файлами [20]
- •4.4. Програмування роботи з об’єктами, діагностика обчислювальних мереж.
- •4.4.1 Робота з об’єктами. [20]
- •4.4.2. Семафори
- •4.4.3 Обслуговування Транзакцій
- •4.4.4. Робоча станція Novell NetWare [20]
- •Розділ 5. Цифрові обчислювальні мережі.
- •5.1. Мережа isdn. [23]
- •5.1.1 Загальні відомості про isdn
- •5.1.2 Області застосування, основні та додаткові послуги [24]
- •5.1.3 Переваги isdn
- •5.1.4 Концепція isdn
- •5.1.5. З’єднання з мережею Internet через isdn
- •5.2.1 Основи доступу до морежі Internet через isdn
- •5.1.6 Пристрої isdn
- •5.1.7 Телефонні послуги isdn і мережа Інтернет
- •5.1.8 Апаратні і програмні засоби для отримання доступу до мережі Інтернет через isdn
- •5.2. Мережа atm
- •5.2.1 Концепція технології atm [26]
- •5.2.2 Архітектура та маршрутизація в atm. Служб (QoS).[25],[26]
- •5.2.3 Емуляція локальної мережі: клієнт lane, сервер lane, bus [25]
- •5.2.4 Превага технології atm відносно Ethernet, Token-Ring, fddi [25]
- •5.2.5 Підключення до мережі
- •5.3 Бездротові мережі
- •5.3.1 Мобільний зв'язок [27]
- •5.3.2 Взаємодія компонентів мобільного зв’язку [2]
- •5.3.3 Доступ в Інтернет, протокол wap [2]
- •5.3.4 Методи передачі сигналу [2]
- •5.3.5 Стандарт локальних мереж ieee 802.11 [2]
- •5.3.6 Служби та застосування бездротових обчислювальних мереж [2]
- •Розділ 6 Проектування і адміністрування комп’ютерних мережах.
- •Тема 6.1 Вимоги до комп’ютерних мереж та методи проектування.
- •6.1.1 Вимоги до комп’ютерних мереж: [2]
- •6.1.2 Мережеві пристрої
- •6.1.3 Питання адміністрування комп’ютерної мережі
- •6.1.4 Програмні аналізатори комп’ютерної мережі
- •6.2 Стандарти адміністрування обчислювальних мереж
- •6.2.1 Віддалений моніторинг
- •Додатки а. Перлік практичних занять
- •Б. Перлік лабораторних робіт
- •В. Завдання для самостійного вивчення (самостійна робота)
- •Г. Модульні контрольні роботи
3.3.3. Fast Ethernet: разподіл фізичного рівня, повторювачі [2]
Fast Ethernet - це назва серії, що складається з трьох специфікацій для ЛКМ зі швидкістю передачі 100 Мбіт/с, описаних у додатку IEEE 802.3u до стандарту 802.3. У цей список входять специфікації 100BASE-T4, 100BASE-TX і 100BASE-FX. Кожній з них визначається принцип використання протоколу доступу CSMA / CD, а також мережевих адаптерів, які підтримують швидкості передачі даних від 10 до 100 Мбіт/с, що дозволяє забезпечити сумісність при переході від мереж зі швидкістю 10 Мбіт/с до мереж зі швидкістю 100 Мбіт/с.
Згідно зі специфікацією IEEE 802.3u, фізичний рівень, подібно канальному, додатково поділяється на підрівні, що забезпечує підтримку стандартом трьох типів середовища передачі: неекранованої витої пари, екранованої витої пари і оптоволокна (див. рис. 8.4). Оскільки для роботи на швидкості 100 Мбіт/с в різних типах середовища використовуються різні схеми кодування, необхідна наявність підрівня фізичного кодування, який дозволяє здійснювати потрібну обробку в кожному середовищі. Нижче підрівня фізичного кодування розташований підрівень, залежний від середовища (Physical Media Dependent, PMD). Підрівень PMD за допомогою відповідного інтерфейсу середовища передає в неї інформацію про метод фізичного кодування.
EMBED Visio.Drawing.11
Рис. 3.13. Розподіл фізичного рівня в Fast Ethernet
Специфікація 100ВАSЕ-Т4 описує КМ з методом доступу СSМА/СD і швидкістю передачі даних 100 Мбіт/с, де в якості середовища передачі використовується кабель з чотирма неекранованими / екранованими витими парами категорії 3, 4 або 5. Хоча в мережі 100ВАSЕ-Т4, як і в мережі 10ВАSЕ-Т, застосовуються концентратори, однак, для своєчасного виявлення колізій діаметр мережі було зменшено до 250 м, а максимальна відстань між РС і портом концентратора - до 100 м.
З метою досягнення швидкості передачі 100 Мбіт/с внесені зміни на фізичному рівні. Перш за все для передачі сигналів були задіяні три виті пари (плюс одна вита пара для виявлення колізій), що дозволило втричі збільшити швидкість в порівнянні з мережею 100ВАSЕ-Т. Замість схеми манчестерського кодування стали використовувати схему кодування 8В6Т, в якій 8 вхідних бітів перетворюються в унікальну кодову групу з 6 трійкових символів, що збільшило пропускну здатність у 2,65 рази в порівнянні з 10ВАSЕ-Т. Ще одна зміна полягала у підвищенні тактової частоти з 20 до 25 МГц, що забезпечило збільшення пропускної здатності в 1,25 рази в порівнянні з 10ВАSЕ-Т. У результаті всіх перерахованих змін мережа 100ВАSЕ-Т4 стала працювати в 10 разів швидше мережі 10ВАSЕ-Т, тобто зі швидкістю 100 Мбіт/с.
100BASE-TX - Ethernet, швидкість пересилання даних в якій становить 100 Мбіт/с. Відповідно до цього стандарту, в якості середовища передачі використовується кабель з двома неекранованими витими парами категорії 5. Одна з витих пар служить для виявлення колізій і отримання даних.
Застосування двох витих пар замість чотирьох, як у стандарті 100BASE-T4 вимагає зміни тактової частоти і методу кодування. У КМ 100BASE-TX використовується тактова частота 125 МГц і схема кодування 4В5В, в якій кожні 4 біти даних кодуються за допомогою 5 біт. Отже, для представлення даних необхідно тільки 16 символів, решта символи служать в якості керуючих.
Оскільки в мережі 100BASE-TX дані передаються з більш високою тактовою частотою, допустимим є використання витої пари тільки категорії 5. Зазначимо, що в КМ 100BASE-T4 з тактовою частотою 25 МГц дозволяється застосовувати екранований / неекранований кабель з чотирма витими парами категорій 3, 4 і 5. Однак максимальний діаметр мережі 100BASE-TX, так само як і мережі 100BASE-T4, становить 250 м, а максимальна довжина кабелю від РС до концентратора - 100 м.
100BASE-FX. Ще одним видом середовища передачі, який підтримується стандартом Fast Ethernet, є двожильний багатомодовий волоконно-оптичний кабель діаметром 62,5 / 125 мкм. Це середовище використовується в КМ стандарту 100BASE-FX. Схема кодування тут та сама, що і в стандарті 100BASE-TX.
Передача і прийом даних в двожильним многомодовом волоконно-оптичному кабелі здійснюється в окремих жилах, а перехрещення сигналів - у мережному адаптері. Передача сигналів здійснюється в світловому діапазоні 1350 нм, а довжина сегмента в стандарті 100BASE-FX може досягати 412 м.
Стандартом 100BASE-FX підтримуються три типи роз'ємів: SC, MIC і ST. Роз'єм типу SC дозволяє швидко робити з'єднання пристроїв і зручний у застосуванні. Роз'єм типу MIC (Media Interface Connector - з'єднувач інтерфейсу з середовищем) є стандартним роз'ємом і використовується в мережах FDDI. Роз'єм типу ST представляє собою з'єднувальний механізм з пружиною і засувкою, що має перемикач на внутрішній втулці і зовнішнє запірний кільце. Щоб з'єднати роз'єм типу ST, перш за все необхідно поєднати перемикач на його внутрішньої втулці з канавкою на відповідній їй зовнішній частині роз'єму і ввести їх в роз'єм. Для фіксації з'єднання слід повернути зовнішнє запірний кільце.
Повторювачі. Стандартом Fast Ethernet визначено два типи повторювачів: класу I і класу II.
Повторювач класу I транслює сигнали, що приймаються з вхідного порту, в цифровий формат, а потім ретранслює їх у відповідний сигнал для передачі у вихідний порт. Хоча описана схема функціонування збільшує затримку в повторювачі, але вона дозволяє генерувати потоки сигналів між двома сегментами, в яких використовуються різні середовища передачі сигналів. Наприклад, такий повторювач можна встановити між сегментами мереж 100BASE-TX і 100BASE-T4. Оскільки затримка в повторювачі класу I досить велика, то у випадку, коли довжина кабелю максимальна, у заданій області колізій може бути встановлений лише один такий повторювач.
Повторювачі класу II застосовуються для з'єднання сегментів, в яких використовуються однакові методи передачі сигналів. Наприклад, за допомогою повторювача класу II можна з'єднати сегменти 100BASE-TX і 100BASE-FX. Оскільки повторювач класу II має набагато меншу затримку, ніж повторювач класу I, то при максимальній довжині кабелю в заданій області колізій можна встановити і два таких повторювача.
3.3.4. Gigabit Ethernet [2]
Gigabit Ethernet - це сама нова версія стандарту Ethernet, розробленого комітетом IEEE. Забезпечуючи передачу даних зі швидкістю 1 Гбіт/с. КМ Gigabit Ethernet має пропускну здатність, в 10 разів вищу в порівнянні з КМ Fast Ethernet і в 100 разів - для КМ Ethernet.
Розробка стандарту Gigabit Ethernet почалася в 1996 році, коли комітетом IEEE 802.3z було схвалено проект стандарту Ethernet для КМ зі швидкістю 1 Гбіт/с. Був запропонований проект IEEE 802.3z Gigabit Ethernet, на основі якого в 1997 році було створено попередній стандарт передачі сигналів у КМ з волоконно-оптичними каналами та сегментами, що знаходяться на невеликих відстанях і сполученими за допомогою мідних дротів. В цей час завершилось формування спеціального комітету (802.Зz) з розробки стандарту передачі сигналів в мідній витій парі, який затвердили у 1999 році.
В якості середовища передачі стандартом Gigabit Ethernet передбачено три типи ВОК (діаметром 9, 50 і 62,5 мкм), кабель з екранованою витою парою і кабель з чотирма неекранованими витими парами категорії 5. Передача сигналів в кожному середовищі здійснюється згідно специфікації стандарту Gigabit Ethernet, що позначається як 1000ВASE-X. У табл. 3.11 приведені стандарти Gigabit Ethernet відповідно до середовища передачі, яке використовується.
Табл.3.11 - Типи середовища передічі даних в КМ Gigabit Ethernet
Стандарт |
Середовище передачі даних |
1000ВASE-SX |
Багатомодовий ВОК, дані передаються за допомогою лазера з λ=850 нм |
1000ВASE-LX |
Одномодовий / багатомодовий ВОК, дані передаються за допомогою лазера з λ=1300 нм |
1000ВASE-CX |
Кабель з екранованої витою парою мідних провідників |
1000ВASE-T |
Кабель типу UTP з 4 витими парами |
Суфікс SX означає, що для передачі сигналів використовується короткохвильовий лазер з λ=850 нм, а суфікс LX вказує на те, що для передачі сигналів застосовується довгохвильовий лазер з λ=1300 нм. Суфікс СХ говорить про те, що в якості середовища передачі використовується кабель на основі екранованої витої пари мідних проводів, а суфікс Т означає, що сигнали передаються в кабелі типу UTP категорії 5.
Лазер з довжиною хвилі 1300 нм може бути задіяний для передачі сигналів як у одномодовому, так і в багатомодовому ВОК. Для роботи в КМ Gigabit Ethernet можуть застосовуватися два типи багатомодових ВОК: з діаметром 50 і 62,5 мкм. Отже, у КМ Gigabit Ethernet можна використовувати три види ВОК і два типи лазера. Оскільки відстань передачі залежить як від типу лазера, так і від типу середовища, для визначення можливості здійснювати передачу зі швидкістю 1 Гбіт/с необхідно враховувати обидва ці чинники. У табл. 3.12 наведені відстані, на які можна робити передачу даних у різних типах середовища КМ Gigabit Ethernet.
Табл.3.12. Відстані передачі в КМ Gigabit Ethernet
Середовище |
Відстань для передачі даних, м. |
Одномодове волокно (9 мкм): лазер з λ=1300 нм (LX) |
3000 |
Багатомодове волокно (62,5 мкм): - лазер з λ=850 нм (SX) - лазер з λ=1300 нм (LX) |
300 550 |
Багатомодове волокно (50 мкм): - лазер з λ=850 нм (SX) - лазер з λ=1300 нм (LX) |
550 550 |
Екранована вита пара типу STP (CX) |
25 |
Неекранована вита пара типу UTP категорії 5 (7) |
100 |
