2. Основні фонди підприємства: види вартісної оцінки та порядок переоцінки

Основні засоби мають грошову оцінку і відображаються в балансі підприємства як основні активи. Існує кілька оцінок грошового виразу основних засобів: первісна, відновлювальна, справедлива, ліквідаційна, залишкова.

Первісна вартість основних засобів – це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих) чи витрачених для їх придбання (створення).

Ліквідаційна вартість основних засобів – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією).

Справедлива вартість основних засобів – сума, за якою здійснюють обмін активу або оплачують зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Відновлювальна вартість основних активів – це вартість відтворення основних засобів у сучасних умовах і дійсних цінах (сучасна вартість придбання).

Залишкова вартість відображає вартість основних засобів на відповідний момент з урахуванням зносу. Залишкова вартість визначається у вигляді різниці між первісною вартістю активів і величиною їх зносу.

Залишкова вартість основних засобів визначається так:

Оаз = ОЗп – А, де

ОЗз – залишкова вартість основних засобів;

ОЗп – первісна вартість основних засобів;

А – амортизаційні відрахування.

Важливе значення для формування капіталу підприємства і відшкодування основних засобів має їх переоцінка. Відповідно до податкового законодавства, підприємства всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фонді в та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації (Кі), який визначається за формулою:

Кі = (Ін(а-1) - 10): 100, де

Кі - коефіцієнт індексації;

Ін - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці (10%), індексація не проводиться.

За вимогами національних бухгалтерських стандартів основні засоби підлягають переоцінці, якщо їх залишкова вартість більш як на 10 відсотків відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Дооцінці підлягає не окремий об’єкт, а група основних засобів, до якої він належить.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу групи основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу цього об'єкта на індекс переоцінки. Індекс переоцінки розраховують шляхом ділення справедливої вартості об'єкта на його залишкову вартість.

ОЗзп = ОЗс * Іп - Зоз * Іп,

Іп = О3с / ОЗз, або ОЗзп = (ОЗп - Зоз) * Іп, де

ОЗзп – переоцінена залишкова вартість основних засобів;

ОЗс – справедлива вартість основних засобів;

ОЗз – залишкова вартість основних засобів;

Зоз – сума зносу основних засобів;

Іп – індекс переоцінки основних засобів.

Визначення вартості об'єктів амортизації

Згідно з п. 146.4 ПКУ придбані (самостійно виготовлені) ОЗ зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, що складається з таких витрат:

• суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт ОЗ;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) ОЗ (якщо вони не відшкодовуються платнику);

• витрати на страхування ризиків доставки ОЗ;

• витрати на транспортування, встановлення, монтаж, налагодження ОЗ;

• фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

• інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням ОЗ до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою (п. 146.5 ПКУ).

Якщо підприємство здійснює самостійне виготовлення ОЗ для власних виробничих потреб, вартість ОЗ, яка амортизується, збільшується на суму всіх виробничих затрат, що були понесені при їх виготовленні та введенні в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких ОЗ, без урахування сплаченого ПДВ, у разі якщо платник податку зареєстрований платником ПДВ, незалежно від джерел фінансування (п. 146.6 ПКУ).

Якщо підприємство придбало декілька об'єктів ОЗ, що мають загальну вартість, то для цілей податкового обліку вартість кожного окремого об'єкта визначається розподілом цієї загальної суми пропорційно звичайній ціні окремого об'єкта основних засобів (п. 146.7 ПКУ).

Коли підприємство отримало ОЗ як внесок до статутного фонду, то первісна вартість такого ОЗ буде визначатися за погодженням засновників (учасників) підприємства, але вона не повинна бути вище звичайної ціни (п. 146.8 ПКУ).

Первісна вартість об'єкта ОЗ, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює вартості переданого об'єкта ОЗ, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, але не вище звичайної ціни об'єкта ОЗ, отриманого в обмін (п. 146.9 ПКУ).

Первісна вартість об'єкта ОЗ, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює вартості переданого об'єкта ОЗ, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації, збільшеній/зменшеній на суму коштів чи їх еквівалента, що була передана/отримана під час обміну, але не вище звичайної ціни об'єкта ОЗ, отриманого в обмін (п. 146.10 ПКУ).

Якщо підприємство проводить ремонт та поліпшення  ОЗ (наприклад, модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію) і очікує, що це призведе до зростання економічних вигод у майбутньому, то воно має право збільшити первісну вартість ОЗ на суму витрат, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року (п. 146.11 ПКУ).