2. Види банківських рахунків, порядок їх відкриття та використання коштів на рахунках підприємства

Суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) відповідно до «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою НБУ № 492 від 12.11.2003 р., та з метою здійснення банківських операцій можуть відкривати різні ра­хунки в установах банків (рис. 2.1.2).

Для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій суб’єкти підприємницької діяльності відкривають рахунки в банківських установах на власний вибір за згодою цих банків.

Рис. 2.1.2. Види та призначення рахунків, які відкриваються суб’єктам господарювання в установах банків

Підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.

Про факт відкриття рахунку підприємству банк повідомляє податковий орган за місцем реєстрації власника рахунку та Національний банк протягом трьох робочих днів із дня його відкриття.

Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті:

— поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;

— бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти з державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;

— кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати;

— депозитні (вкладні), що відкриваються установою банку Власникові рахунка на певний конкретний строк.

Перелік документів, необхідних для відкриття поточних рахунків, які подаються підприємством банківській установі:

• заява на відкриття рахунку, підписана керівником та головним бухгалтером;

• копія свідоцтва (засвідчена нотаріально) про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

• копія статуту (положення), засвідчена нотаріально чи органом реєстрації;

• копія документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

• картка зі зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджання рахунком та підписання розрахункових документів зі зразком відбитку печатки підприємства;

• копія документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчена нотаріально або органом, що видав відповідний документ;

• копія довідки про внесення підприємства в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, завірена нотаріально або органом, який її видав;

• документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків або його копія, завірена нотаріально або органом, який її видав.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на: поточні; розподільчі; кредитні; депозитні (вкладні).

Особливістю розподільчого рахунку є те, що він призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті.

3. Форми безготівкових розрахунків у господарському обороті. Характеристика основних розрахункових документів

Під безготівковими розрахунками розуміють перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки їх одержувачів в, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів згаданих коштів.

Розрахунковий документ — це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів.

Відповідно до «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» виділяють певні форми платіжних інст­рументів під час здійснення розрахункових операцій (рис. 2.3.1).

Рис.2.3.1. Форми платіжних інструментів під час здійснення розрахункових операцій

1. Меморіальний ордер - розрахунковий документ, за допомогою якого після прийняття рішення суду й за наявності на рахунку підприємства коштів банк перераховує та накопичує необхідну суму на спеціальному рахунка, а також перераховує накопичену суму зі спеціального рахунка на такий, з якого вона перераховувалася раніше. Після цього на підставі виконавчого документа та платіжної вимоги стягувача банк перераховує кошти на рахунок, зазначений у платіжній вимозі. Тобто у разі наявності на рахунку клієнта суми, що визначена рішенням (ухвалою) суду, санк­ціонованою прокурором, постановою слідчого, постановою державного виконавця, банк меморіальним ордером списує заз­начену суму з рахунка, на який накладено арешт, і резервує її на спеціальному рахунку, а також здійснює подальше перерахування;

2. Платіжне доручення розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів і перерахування її на рахунок одержувача. Платіжне доручення приймається банком до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки;

3. Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (або при договірному списанні-отримувача) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів, а банк платника — протягом 30 календарних днів з дати їх складання;

4. Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої частини — вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої частини — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем;

5. Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Строк дії чекової книжки — один рік, розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або розрахункового чека не враховується. Розрахункові чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються;

6. Акредитив - договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи;

7), 8) — використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Націо­нального банку. Векселі є переказні та прості.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає: класифікацію та організацію розрахунків, форми відповідних документів, взаємовідносини суб’єктів із приводу розрахунків.

Класифікація безготівкових розрахунків за ознаками подана на рис. 2.3.2.

Ознака	Розрахунки
1 . Призначення платежу	Розрахунки за товарними операціями Розрахунки за нетоварними операціями
2 . Місце проведення безготівкових розрахунків	Внутрішньодержавні Міждержавні
3 . За способом реалізації	Прямі Транзитні
4 . За способом отримання платежу	Гарантовані Негарантовані

Рис. 2.1.3. Класифікація безготівкових розрахунків

Усі безготівкові форми розрахунків здійснюються за допомогою таких основних принципів:

− збереження підприємствами грошових коштів в установах банків;

− самостійність вибору підприємством установи банку;

− самостійність вибору підприємством виду і форми розрахунків;

− самостійність розпорядження підприємства своїми ко-штами в межах чинного законодавства;

− максимальне наближення грошових розрахунків до моменту реалізації продукції;

− здійснення грошових розрахунків у межах коштів на рахунках підприємства.