Б) порядок отримання банківського кредиту;

Основними принципами банківського кредитування є:

• принцип раціональності та ефективності банківського кредитування характеризує економічність використання позики як з позицій банку, так і з позицій позичальника;

• принцип забезпеченості кредиту означає використання банком права на захист своїх інтересів у разі можливого порушення позичальником узятих на себе зобов’язань;

• принцип терміновості передбачає повернення позичальником банкові кредиту у визначений кредитною угодою термін;

• принцип платності означає, що кредит повертається позичальником з відповідною платою за його користування у вигляді відсотка;

• принцип цільової спрямованості кредиту передбачає вкладення позичених коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитною угодою.

Процес банківського кредитування передбачає такі етапи:

1. Перший етап. Розгляд обґрунтованого клопотання клієнта на отримання кредиту, в якому вказується сума кредиту, термін користування ним, економічний ефект від прокредитованих заходів та необхідних документів, перелік яких залежить від конкретних обставин (бізнес-план; техніко-економічне обґрунтування проекту, що кредитуватиметься; копії контрактів; документи, що підтверджують забезпечення повернення кредиту – договір-застава, гарантійний лист; фінансова звітність).

2. Другий етап – вивчення кредитоспроможності потенційного позичальника й оцінка ризику за позикою.

Оцінка фінансового стану позичальника здійснюється за допомогою відповідних коефіцієнтів ліквідності, які розраховуються за балансом:

коефіцієнт загальної ліквідності. Теоретичне значення 2-2,5. Тобто підприємство повинно мати 2-2,5 гривні ліквідних активів на 1 гривню короткотермінових зобов'язань;

коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності. Теоретичне значення 0,2-0,25. Це означає, що позичальник повинен мати на одну гривню короткотермінових зобов’язань 20-25 коп. абсолютно ліквідних активів;

коефіцієнт автономності. Теоретичне значення коефіцієнта не більше 1, тобто зобов’язання позичальника не повинні перевищувати його власні кошти;

коефіцієнт маневреності власних коштів. Теоретичне значення коефіцієнта не може бути меншим 0,5, тобто розмір обігових активів позичальника не може бути меншим половини всіх власних коштів.

При необхідності банк може застосовувати й інші показники (рентабельності, ділової активності, використання основного капіталу та ін.).

3. Третій етап – складання кредитної угоди. Зміст кредитного договору визначається підприємством і банком самостійно. У ньому вказується мета кредитування, умови, порядок надання й погашення позички, спосіб забезпечення кредитом, відсоткові ставки за кредитом, права і відповідальність сторін та інші умови.

Кредитний договір, як правило, містить такі розділи:

І. Загальні положення.

II. Права та обов’язки позичальника.

III. Права та обов’язки банку.

IV. Відповідальність сторін.

V. Порядок розв’язання суперечок.

VI. Термін дії договору.

VII. Юридичні адреси сторін.