5. Фінансові аспекти банкрутства підприємства

Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який набрав чинності з 01.01.2000 р., дає таке визначення банкрутства: банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом в­моги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Під неплатоспроможністю (дійсним банкрутством) розуміється визнана господарським судом або оголошена самим боржником нездатність у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями і (або) сплатити обов’язкові платежі через недостатність у нього активів у ліквідаційній формі. Підприємство вважається нездатним задовольнити вимоги кредиторів, якщо його зобов’язання або обов’язки не виконуються протягом трьох місяців з моменту настання дати їх виконання.

Господарський суд порушує справу про банкрутство, якщо вимоги до боржника в сукупності становлять не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

Варто враховувати, що банкрутство може бути прихованим, фіктивним або навмисним.

Приховане банкрутство – навмисне приховування факту стійкості фінансової неспроможності через подання неправдивої інформації, яке призводить до матеріальних збитків кредиторів.

Фіктивне банкрутство є тим випадком, коли у боржника при подачі заяви до господарського суду є можливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі. Боржник, який подав таку заяву, несе перед кредиторами відповідальність за збитки, заподіяні подачею такої заяви.

Навмисне банкрутство виникає з вини фундаторів (учасників) боржника й інших осіб, у тому числі керівника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки або мають можливість іншим чином визначати його дії. У цій ситуації на власників та інших осіб, при недостатності майна боржника, може бути покладена субсидарна відповідальність за його зобов’язаннями.

Процедури банкрутства:

Досудова санація – заходи для відновлення платоспроможності боржника, прийняті власником, фундаторами, кредиторами й іншими особами з метою попередження банкрутства.

Мирова угода – процедура досягнення домовленості між боржником і кредиторами щодо відстрочки і (або) розстрочки належних кредиторам платежів або знижки з боргів.

Спостереження – процедура банкрутства, застосовувана до боржника з моменту прийняття господарським судом заяви про визнання боржника банкрутом з метою забезпечення цілісності майна боржника і проведення аналізу фінансового стану боржника. Спостереження припиняється з моменту визнання господарським судом боржника банкрутом і відкриття конкурсного виробництва, введення зовнішнього керування або затвердження мирової угоди.

Конкурсне виробництво – процедура банкрутства, що застосовується до боржника, визнаного банкрутом, з метою співрозмірного задоволення вимог кредиторів.

Зовнішнє керування (судова санація) – процедура банкрутства, що застосовується до боржника з метою відновлення його платоспроможності, з переданням повноважень з керування боржником зовнішньому (конкурсному) керуючому – особі, яка призначається господарським судом для проведення зовнішнього керування або конкурсного виробництва.

Кошти, виручені від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів. Згідно із законодавством в першу чергу покриваються витрати, пов’язані з провадженням справи про банкрутство в господарському суді, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою.

У другу чергу виконуються зобов’язання перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства або виплат за акціями, що належать трудовому колективу).

У третю чергу – вимоги щодо сплати державних і місцевих податків та неподаткових платежів до бюджету, вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення.

У четверту чергу – вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

У п’яту чергу – вимоги членів трудового колективу щодо повернення їхніх внесків до статутного капіталу підприємства та інші їхні вимоги.

У шосту чергу задовольняються всі інші вимоги, зокрема вимоги власників корпоративних прав.

Слід зазначити, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. Коли майна бракує для повного задоволення всіх вимог однієї черги, претензії задовольняються пропорційно належній кожному кредиторові суми. Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними.

Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги за його зобов’язаннями, він вважається вільним від боргів і продовжує свою господарську (підприємницьку) діяльність. Якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна після задоволення вимог кредиторів, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення фінансової кризи підприємства.

2. Яку фактори можуть зумовити фінансову кризу підприємства та охарактеризуйте їх?

3. Охарактеризуйте види криз.

4. Визначте сутність санації та досудової санації.

5. У яких випадках здійснюється санація?

6. Сформулюйте основний зміст, завдання та порядок проведення санаційного аудиту.

7. Що таке санаційна спроможність?

8. Розкрийте порядок проведення санаційного аудиту.

9. У чому сутність мирової угоди?

10. Охарактеризуйте порядок укладання мирової угоди.

11. Визначте організаційні та фінансові заходи фінансової санації.

12. Розмежуйте поняття реструктуризації та реорганізації.

13. Які заходи передбачає реструктуризація, реорганізація підприємства?

14. Охарактеризуйте види реструктуризації.

15. Який порядок визначення підприємства банкрутом відповідно до чинного законодавства?

16. Як здійснюється процедура порушення справи про банкрутство?