2. Банківське кредитування підприємств:

а) загальна характеристика банківських кредитів

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. Банківський кредит – це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються підприємству у позику банками.

Залежно від терміну розрізняють:

Короткострокові кредити — це кредити, які надаються банками господарським органам для подолання тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва і обороту, не забезпечених надходженням власних коштів у відповідному періоді. Видаються короткострокові позики на строк до одного року.

Середньостроковими є кредити, що надаються для оплати обладнання, поточних витрат, фінансування капітальних вкладень. Видаються вони на строк до трьох років.

Довгострокові кредити — це кредити, що надаються на фінансування капітальних витрат з реконструкції, модернізації та розширення діючих основних фондів, будівництво нових об’єктів тощо. Довгострокові кредити видаються на строк понад три роки. Основною формою надання вказаних позик є пряме банківське кредитування, тобто видача установами банків позик безпосередньо суб’єктам господарювання в порядку оплати розрахунково-платіжних документів за придбані товарно-матеріальні цінності, обладнання, конструкції, отримані послуги та на інші передбачені договором цілі.

Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуг кредитного характеру: позичка на визначений термін, кредитна лінія, контокорентний кредит (овердрафт), кредит під облік векселів та факторинг.

Строковий кредит – це кредит, який надається повністю не­гайно після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем наприкінці терміну.

Кредитна лінія – це згода банку надавати кредит протягом певного часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.

Кредитна лінія відкривається, як правило, на рік, але її можна відкрити й на коротший період. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатити за рахунок кредиту будь-які розрахункові документи, передбачені у кредитній угоді, що укладається між підприємством та банком. Протягом строку дії кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додаткових переговорів з банком та інших формальностей. Проте за банком зберігається право відмовити підприємству у позиці в межах затвердженого ліміту, якщо банк виявить погіршання фінансового стану позичальника. Через це кредитну лінію відкривають підприємствам зі стійким фінансовим становищем та доброю репутацією. На прохання підприємства ліміт кредитування можна переглядати.

Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійно відновлювальну.

Підприємство може підтримувати комерційні стосунки з багатьма партнерами, і в нього постійно виникають грошові зобов’язання та вимоги. Банк бере на себе здійснен­ня розрахунків за поточними вимо­гами і зобов’язаннями підприємства і з цією метою відкриває йому контокорентний рахунок. Грошові зобов’язання, які має підприємство, можуть у певний час перевищувати його фінансові можливості. У зв’яз­ку з цим виникає потреба в отриманні контокорентного кредиту.

Для підприємства у комерційному банку може відкриватись спеціальний позичковий рахунок —контокорент (італ. conto corrente — поточний рахунок) — єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції підприємства. На контокорентному рахунку відображуються, з одного боку, погашення кредиту банку та інші платежі з доручення підприємства, з іншого — кошти, які надходять на користь підприємства (виручка від реалізації продукції, наданий кредит та інші надходження).

Контокорент — це поєднання позикового рахунка з поточним, і він може мати дебетове та кредитове сальдо.

За дебетового сальдо контокорентного рахунка банк за використані ним кошти сплачує підприємству відсотки, як правило, у розмірі ставки на вклади до запитання. За кредитового сальдо — навпаки, підприємство сплачує банку відсотки в розмірі, передбаченому кредитною угодою.

Відкриваючи контокорентний рахунок підприємству, банк ви­значає ліміт кредиту, який може бути протягом року переглянутий за згодою сторін. Ліміт кредитування може бути збільшений, якщо підприємство переконає банк у доцільності такого рішення (пла­новане збільшення обсягів виробництва тощо). Ліміт кредиту за контокорентним рахунком залежить від розміру необхідного кредиту, можливості підприємства погашати його, щоденного обсягу реалізації продукції, міри довіри банку до свого клієнта.

Контокорентний кредит може використовуватись для:

− фінансування придбання засобів виробництва, готової продукції, виробничих запасів;

− подолання тимчасових фінансових труднощів.

Характерні особливості контокорентного кредиту:

− встановлення ліміту кредитування;

− можливість скасування кредитної угоди будь-коли.

З іншого боку, контокорентний кредит має певні переваги для підприємства позичальника:

− відсотки за кредит нараховуються лише за фактичні дні користування;

− кредитними коштами підприємство може скористатись будь-коли без укладення додаткової кредитної угоди.

Якщо підприємство використовує контокорентний кредит без згоди з банком або виходить за встановлені межі кредиту, то цю частину кредиту називають терміном «овердрафт».

Овердрафт — короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) — це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред’явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов’язань за ними і сплачуючи пред’явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.

Переваги такого кредиту для підприємства:

− гарантія того, що кредити, які надає підприємство своїм контрагентам, можуть бути рефінансовані в банку за вигідною відсотковою ставкою;

− у зв’язку з наявністю солідарної відповідальності за векселем, банки не вимагають додаткових гарантій від підприємств;

− такий кредит поліпшує умови ліквідності суб’єкта господарювання.

Надання облікового кредиту здійснюється на підставі поданої підприємством заяви на дисконтування векселів. Банк ретельно перевіряє репутацію підприємства-векселедавця, а

також підприємства-пред’явника векселя. Коли їх фінансовий стан є позитивним, банк дисконтує векселі. При цьому він залишає за собою право повернути ті векселі, які викликають підозру.

Розмір та термін дії вексельного кредиту залежать від строку пред’явленого векселя. Термін, на який видається вексель, не може перевищувати 90 днів.

Усі операції з обліку векселів здійснюються банком на підставі договору, укладеного з підприємством-власником векселя.

Приклад

Державне підприємство «Промінь» предявляє достроково вексель виданий ПАТ «Оріон» на суму 600 тис.грн., термін погашення якого передбачений 1 вересня 2009 року, у банк 21 липня 2010 року.

Банк враховє вексель ПАТ «Оріон» з дисконтом на умовах 50% річних (використання звичайного процента).

Врахування векселя проводиться таким чином:

Д=Н*(П*Т/365), де

Д – сума дисконту (грн);

Н – номінальна вартість векселя (600 тис.грн);

Т – строк від дня обліку векселя до дня платежу (40 днів=10днів липень+30 днів серпень);

П – річна ставка за якою обліковується вексель (50%).

Д=600*(0,5*40/360)=33,3 (грн)

Сума, що виплачується підприємству «Промінь» після врахування векселя (вексельний кредит):

Розрахунок суми вексельного кредиту

Тв=Н*((1-0,5*40)/360)

До кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємствам банками, належать:

Акцептний кредит. Особливість акцептного кредиту полягає в тому, що банк дає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений термін. При цьому банк стає першим боржником і з економічного погляду виконує умовне зобов’язання, тобто здійснює оплату векселя лише тоді, коли підприємство не виконує своїх зобов’язань.

Акцептний кредит має короткостроковий характер і використовується для фінансування оборотних засобів підприємства і переважно у сфері зовнішньої торгівлі. Цей кредит дешевший для підприємств, порівнянно з дисконтним, оскільки вони сплачують банку лише комісійні за акцепт векселя.

Авальний кредит — це позика, коли банк бере на себе відповідальність за зобов’язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії. Підприємство-одержувач платежу, як і за акцептного кредиту, отримує від банку-гаранта (аваліста) умовне платіжне зобов’язання. Якщо власник векселя вносить протест у зв’язку з несплатою векселя, банк-аваліст погашає всю суму векселя за платника.

За авальний кредит банк одержує комісійні, розмір яких залежить від виду вимог, що випливають з гарантії, а також терміну дії гарантії. Крім того, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.

До послуг кредитного характеру, що надаються банками під­приємствам, належить факторинг – система фінансування, за умовами якої піприємство-постачальник товарів перевідступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку.

Факторингові операції включають:

− кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;

− ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції;

− інкасацію заборгованості клієнту;

− страхування його від кредитного ризику.

В основу факторингової операції покладено принцип придбання банком рахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобто передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця продукції.

Приклад

Банк задовільняє прохання підприємства викупити дебіторську заборгованість шляхом укладання угоди на суму 348 000 грн. Плата за кредит 16,8% - річних. Середній термін обертання коштів у розрахунках з покупцями 45 днів. Комісійна винагорода за факторингове обслуговування – 4,5%. Плата за факторинг складається із плати за кредит та комісійної винагороди. Визначити плату за факторинг.

Плата за кредит визначається за формулою:

Пф=ДЗ*К*Т/365, де

Пф – плата за кредити (грн);

ДЗ – дебіторська заборгованість (348 000 грн);

К – ставка плати за кредит(16,8%);

Т – середній термін обороту коштів у розрахунках з покупцями (45 днів).

Пф=348 000*0,168*45/365=7208 (грн)

348 000*0,045=15660 (грн)

П(факторинг)=7208+15660=22868 (грн)