§ 5. Поняття, зміст і стадії конституційного процесу

Конституційно-правові відносини, як, власне, і будь-які інші від-

носини, що регулюються правом, надзвичайно складні, різноманітні і

багатогранні, вони відзначаються багатоаспектністю та ступеневістю.

Зазначені риси вимагають встановлення у державі правових механіз-

мів, процедур використання прав, виконання обов’язків, несення від-

повідальності. З цією метою держава створює процесуальні норми,

покликані забезпечувати оптимальну та ефективну реалізацію прав

та законних інтересів суб’єктів конституційних правовідносин, закрі-

плених у нормах конституційного матеріального права.

Центральне місце серед усіх видів юридичного процесу без сум-

ніву займає конституційний процес. Конституційний процес (від лат.

processus — проходження, просування вперед) — це встановлений

нормами конституційного права порядок здійснення його суб’єктами

діяльності зі створення, тлумачення та реалізації конституційно-

правових та інших юридичних норм, спрямований на реалізацію

Тема 1. Конституц ійно-процесуальне право

як галуз ь права, н аук а і н авчальна дисципліна

— 25 —

матеріальних норм конституційного права в ході виконання цими

суб’єктами своїх обов’язків і повноважень, здійснення окремими з

них своїх прав і законних інтересів.

Сутність конституційного процесу проявляється у таких його

рисах:

1) обумовлений одночасністю виникнення і узгодженістю дії

процесуальних норм з матеріальними нормами, здійснення

яких ці процесуальні норми забезпечують;

2) вимагає відповідності законодавчого рівня процесуальних

норм законодавчому рівню відповідних норм матеріального

права;

3) не суперечить положенням норм конституційного права, здій-

снюється у повній відповідності з ними;

4) містить імперативну складову, встановлюючи такий

процедурно-процесуальний порядок, який передбачає ба-

жаний варіант реалізації конституційних прав і обов’язків,

і за якого, однак, в окремих випадках правовідносин кожен

суб’єкт одержує можливість самостійно і на власний розсуд,

але в межах закону, обирати один з альтернативних шляхів

такої реалізації;

5) ґрунтується на принципах демократизму і законності, пріори-

тету прав і свобод громадян;

6) має системний характер, що забезпечує ефективну і опти-

мальну організацію конституційно-процесуального регулю-

вання, його послідовність і строковість.

Отже, конституційно-процесуальні норми, формуючи конститу-

ційний процес, повинні визначати цільове призначення останнього,

тип регульованих відносин, коло осіб, що є безпосередніми учасника-

ми цього процесу, дії, що мають ними здійснюватися, строки і черго-

вість здійснення цих дій, а також правові засоби, якими забезпечуєть-

ся функціонування цього процесу.

Розкриваючи зміст конституційного процесу, доцільно також

визначити місце процесуальних норм у правовій системі суспільства.

Урегульованість правової діяльності процесуальними нормами, її

якісний ступінь залежить від важливості відповідних соціальних від-

носин для суспільства, їх складності та багатогранності, імперативно-

го чи диспозитивного характеру регулювання матеріальних правових

норм, низки інших об’єктивних і суб’єктивних факторів. О скільки

В. Е. Теліпко