Тема 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 51 —

26 березня 1994 р. Р ада Міжпарламентського С оюзу, який об’єднує

парламенти 129 держав, прийняла Д екларацію про критерії вільних і

справедливих виборів. У ній визначено, що “держави повинні:

 встановити дієву і недискримінаційну процедуру реєстрації

виборців;

 сприяти становленню і вільній діяльності політичних партій,

регулювати фінансування політичних партій і виборчих кам-

паній, встановлювати рівні умови для суперництва в ході ви-

борів;

 приймати національні програми соціальної освіти, забезпе-

чувати умови для ознайомлення з виборчими процедурами і

правилами”.

Крім того, під час виборів “держава та її органи зобов’язані забез-

печувати:

 свободу пересування, зібрань, об’єднань і вираження думок,

особливо під час політичних зборів і мітингів;

 такі умови, коли при голосуванні виключається підкуп чи

інші протизаконні дії, зберігається безпека і цілісність проце-

су голосування, а підрахунок голосів проводиться підготовле-

ним персоналом і є таким, що його можна піддати об’єктивній

перевірці;

 щоб випадки порушення прав людини і скарги, які стосують-

ся виборчого процесу, розглядалися швидко й ефективно в

часових межах виборчого процесу виборчими комісіями чи

суддями”.

Виборче законодавство різних держав повинне відповідати

міжнародно-правовим нормам. П ри цьому держави самі визначають

виборчу систему, структуру представницького органу влади, систему

квотування при виборах представників у різні органи влади, а також

систему контролю і заходи відповідальності за порушення виборчого

законодавства. Види виборів, які проводяться у державі, також ви-

значаються самою державою, а точніше — вони обумовлюються сис-

темою органів влади і організації народовладдя.

В Україні проводяться такі види виборів:

1) президентські, що можуть бути:

а) черговими — проводяться у зв’язку із закінченням консти-

туційного строку повноважень П резидента України і відбу-

ваються в останню неділю останнього місяця п’ятого року

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 52 —

повноважень П резидента України. Вони призначаються Вер-

ховною Р адою України не пізніш як за сто тридцять днів до

дня виборів; виборчий процес розпочинається за сто двадцять

днів до дня виборів;

б) позачерговими — проводяться у зв’язку із достроковим при-

пиненням повноважень П резидента України у випадках,

передбачених Конституцією України. Вони призначають-

ся Верховною Р адою України в день припинення повнова-

жень П резидента України, відбуваються в останню неділю

дев’яностоденного строку з дня припинення цих повнова-

жень; виборчий процес розпочинається з дня, наступного за

днем призначення виборів;

в) повторними — призначаються Верховною Р адою України на

підставі подання Центральної виборчої комісії і проводяться

у випадках:

• якщо до виборчого бюлетеня для голосування було вклю-

чено не більше двох кандидатів на пост П резидента Украї-

ни і жодного з них не було обрано;

• якщо всі кандидати на пост П резидента України, включені

до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повтор-

ного голосування зняли свої кандидатури.

Повторні вибори П резидента України відбуваються в останню

неділю дев’яностоденного строку з дня прийняття постанови Верхо-

вної Р ади України про призначення повторних виборів. Т ака поста-

нова приймається не пізніш як на п’ятнадцятий день після дня вне-

сення до Верховної Р ади України відповідного подання Центральної

виборчої комісії. Виборчий процес повторних виборів П резидента

України розпочинається наступного дня після офіційного опубліку-

вання постанови Верховної Р ади України про їх призначення;

2) парламентські, що можуть бути:

а) черговими — проводяться у зв’язку із закінченням консти-

туційного строку повноважень Верховної Р ади України і не

потребують окремого рішення про їх призначення; відбува-

ються в останню неділю останнього місяця п’ятого року по-

вноважень Верховної Р ади України. Виборчий процес черго-

вих виборів народних депутатів України розпочинається за

сто двадцять днів до дня виборів. Центральна виборча комісія

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 53 —

оголошує про початок виборчого процесу не пізніше ніж за

сто двадцять п’ять днів до дня виборів;

б) позачерговими — проводяться у зв’язку із достроковим при-

пиненням повноважень Верховної Р ади України у випадках,

передбачених Конституцією України. Вони призначаються

Президентом України з підстав і в порядку, встановлених

Конституцією України, і відбуваються в останню неділю

шістдесятиденного строку з дня опублікування Указу П ре-

зидента України про дострокове припинення повноважень

Верховної Р ади України, виданого відповідно до Конституції

України; виборчий процес починається з дня, наступного за

днем опублікування Указу П резидента України про призна-

чення позачергових виборів;

• повторними позачерговими — проводяться у разі визнання

позачергових парламентських виборів такими, що не від-

булися, — якщо в них взяло участь менше половини від

кількості виборців, включених до списків виборців, і ого-

лошуються Центральною виборчою комісією у двомісяч-

ний термін з дня позачергових виборів;

3) місцеві, що можуть бути:

а) черговими, що проводяться у зв’язку із закінченням визначе-

ного Конституцією України строку повноважень Верховної

Ради А втономної Р еспубліки Крим, місцевої ради та сільсько-

го, селищного, міського голови. Р ішення про проведення чер-

гових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних,

міських голів приймає Верховна Р ада України. Р ішення про

проведення чергових виборів депутатів Верховної Р ади А вто-

номної Р еспубліки Крим приймає Верховна Р ада А втоном-

ної Р еспубліки Крим. Ч ергові вибори депутатів та сільських,

селищних, міських голів відбуваються одночасно з виборами

народних депутатів України;

б) позачерговими, що призначаються Верховною Р адою Украї-

ни у разі дострокового припинення повноважень Верховної

Ради А втономної Р еспубліки Крим, місцевої ради, сільського,

селищного, міського голови;

в) повторними, що призначаються територіальною виборчою

комісією у разі визнання виборів депутата (депутатів) у цьо-

му окрузі недійсними або такими, що не відбулися, або у разі

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 54 —

визнання особи такою, яка відмовилася від депутатського

мандата. П овторні вибори сільського, селищного, міського

голови призначаються територіальною виборчою комісією у

разі визнання місцевих виборів недійсними або такими, що не

відбулися, або у разі визнання особи такою, яка відмовилася

від посади сільського, селищного, міського голови;

г) проміжними, що призначаються територіальною виборчою

комісією у разі дострокового припинення повноважень депу-

тата, обраного в цьому одномандатному окрузі;

д) першими (у разі формування нових місцевих рад), що призна-

чаються відповідно Верховною Р адою А втономної Р еспублі-

ки Крим, обласною, Київською або С евастопольською місь-

кою радою, якщо інше не передбачено законом.

§ 3. Еволюція виборчого права.

Поняття і типи виборчих систем

Більшість держав сучасного світу претендують на звання демо-

кратичних і прагнуть в світлі цього підтвердити свій статус, форму-

ючи представницьку систему виконавчої влади. П раво голосу є чи

не єдиним універсальним правом людини у світі в теперішні часи. З

понад 200 держав світу лише в шести — Брунеї, О мані, Катарі, С а-

удівській А равії, О б’єднаних А рабських Е міратах і Ватикані — не-

має нічого, що хоча б віддалено нагадувало народно-представницькі

органи управління. Власне, в перелічених країнах це, мабуть, й не

потрібно. А ще в кількох десятках країн, переважно з монархічною

формою правління, дуалістична система організації влади передба-

чає квазіпредставницьку парламентську систему. В кількох соціа-

лістичних країнах, що ще залишилися, таких як В’єтнам, Л аос чи

Китай, парламенти взагалі мають характер зібрань непредставниць-

кого характеру, позаяк члени їх фактично призначаються правля-

чою верхівкою, адже обираються на безальтернативних виборах. У

решті країн зустрічаються різноманітні типи і системи народного

представництва.

В конституціях більшості країн передбачається загальне виборче

право громадян, що досягли певного віку. В деяких країнах населен-

ня одержало це право відносно недавно. Наприклад, в С амоа в 1990 р.

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 55 —

право голосу мали лише люди, які володіли званням “матаї”, тобто

мали титул виборних вождів кланів. У деяких державах за конститу-

цією освіта є обов’язковою умовою для набуття виборчого права, тоді

як в І ндії, Г ондурасі і Мадаґаскарі, де рівень грамотності дуже низь-

кий, кожна партія повинна мати свій спеціальний символ для тих ви-

борців, які не вміють читати. В П апуа-Новій Ґвінеї неграмотним ви-

борцям дозволяється навіть “нашіптувати” свою думку чиновникам.

У більшості країн жінки останніми набули виборче право. В Но-

вій Зеландії це відбулося досить давно — в 1893 р., задовго до того, як

країна стала повністю незалежною державою. В 1920 р. це відбулося

в С ША. В Швейцарії жінки здобули право голосу тільки в 1971 р.,

в Й орданії це мало місце в 1982 р., в Л іхтенштейні — в 1984 р.

У 2003 році жінки здобули право голосу в Кувейті.

До 1994 р. ПАР залишалася єдиною країною, де значна частина

населення не мала права голосу з причини расово-етнічної прина-

лежності. О днак в деяких країнах і досі існують закони, які позбав-

ляють певні національні меншини виборчого права. Наприклад, в

Естонії обов’язковою умовою для прийняття участі у виборах 1992 р.

була приналежність до естонської етнічної групи або їх нащадків,

які мали громадянство країни з 1918 до 1940 р. Т аке обмеження по-

збавило права голосу близько 40% населення, переважно російських

емігрантів. У сусідній Л атвії подібну роль відіграв закон про грома-

дянство 1992 р.

Сучасне виборче право суттєво відрізняється від виборчого права

періоду зародження парламентаризму. П раво обирати депутатів спо-

чатку було надане лише обмеженій кількості громадян. Т ак, в А нглії

у 1832 р. право голосу мали всього 5% дорослого населення країни.

Всі мешканці графств чоловічої статі отримали право голосу лише

у 1884 році, жінки ж здобули це право аж у 1928 р. У 1969 р. віковий

ценз було зменшено з 21 до 18 років.

Раніше у багатьох країнах виборче право громадян обмежува-

лося майновим цензом, рівнем освіти, сплатою податків і триваліс-

тю проживання у тій чи іншій місцевості. Зокрема, майновий ценз

мав на меті обмеження виборчої активності незаможних громадян.

У країнах Західного світу тривалий час існували обмеження, які не

допускали до участі у виборах осіб найманої праці та й узагалі пред-

ставників нижчих прошарків суспільства. У С ША до 1964 р. існував

податковий ценз, а в Швеції облік виборців і досі ведуть податківці.

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 56 —

Законами часто встановлювався дуже високий віковий ценз — не

молодше 30 і навіть 40 років. П роте з часом віковий ценз зменшував-

ся і тепер становить від 15 (Іран, Ґвінея-Бісау) до 25 (Монголія) ро-

ків у різних країнах в залежності від типу правової системи і системи

законодавства. В двох третинах держав право голосу громадяни набу-

вають з 18 років (Україна, Р осія тощо), в понад 20 країнах — з 21 року

(Іспанія, Т уреччина, Малайзія, С инґапур) і та ін. Ценз осілості й досі

зберігається у законах більшості країн до цього часу: у С ША він ста-

новить 1 місяць, в А встралії, Німеччині та Я понії — 3 місяці, у Фран-

ції — 6 місяців, в Канаді і Фінляндії — 1 рік. Крім вимоги певного

строку проживання на території відповідного виборчого округу, ви-

борче право деяких країн встановлює і строк проживання в цій країні,

необхідний для набуття можливості реалізації активного виборчого

права. Т акий строк у Норвегії та І сландії становить 5 років, А встра-

лії — півроку, Україні — 2 роки. Це обмежує електоральну активність

мігрантів.

Еволюція виборчого права призвела до того, що тепер обмежен-

ня виборчих прав громадян у більшості країн обумовлюються лише

кримінальним законодавством — так званим моральним цензом, який

обмежує чи позбавляє виборчих прав осіб, які перебувають за виро-

ком суду в місцях позбавлення волі, і цензом недієздатності, що об-

межує виборчі права психічно хворих людей, визнаних судом неді-

єздатними.

Можливість віддавати голос за свого представника в органах дер-

жавної влади у більшості держав є правом громадян, а не обов’язком.

Однак у багатьох країнах встановлене обов’язкове голосування, по-

кликане боротися з явищем абсентеїзму1 в суспільстві, а в А встралії,

Бельгії, Л юксембургу і Нідерландах передбачено навіть штрафні

санкції за неучасть у виборах.

Головним регулятором виборів є виборча система, яка визначає

загальні принципи організації виборів, а також способи “переведен-

ня” голосів виборців у мандати і владні посади. Г оловне призначен-

ня виборчої системи — забезпечити представництво волі народу, а

також сформувати життєздатні та ефективні органи влади. Т ож ви-

борча система — це встановлений законодавством держави порядок

1 А бсентеїзм — це байдуже ставлення людей до реалізації своїх політичних

прав, їх свідоме ухилення від здійснення своїх громадянських обов’язків,

насамперед від участі у виборах.

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 57 —

організації і проведення виборів до її представницьких органів та по-

рядок формування виборних органів держави.

Сучасні демократії використовують широку палітру різноманіт-

них виборчих систем. Всього їх нараховується близько 350, і кожна з

них має власні особливості, вади і переваги. А ле якою б не була ви-

борча система, при її застосуванні неможливо абсолютно виключити

небажані, а іноді й руйнівні наслідки. Т ому досконалої виборчої сис-

теми не існує. П роте кожну систему виборів на практиці можна пев-

ною мірою удосконалити, а її вади урівноважити іншими чинниками

політичного процесу, проте для цього потрібні дієві політико-правові

механізми.

Для кожної держави характерна певна виборча система. Р озріз-

няють три основні типи (види) виборчих систем:

• мажоритарну (альтернативну);

• пропорційну (представницьку);

• змішану.

Існує дуже мало країн, у яких виборчі системи будуються на “чис-

тих”, мажоритарному або пропорційному, принципах. П рикладом

перших є виборчі системи Канади, Великої Британії та С ША. “Чис-

тий” пропорційний принцип використовує лише І рландія. Більшість

країн намагаються поєднати переваги обох принципів і нейтралізу-

вати їхні вади. Т ому говорять про змішані системи з домінуванням

того чи іншого принципу. З урахуванням світової практики моделі

виборчих систем можна охарактеризувати так:

Основні

параметри

Модель

виборчої

системи

Мажоритарна Пропорційна Змішана

Моделі

виборчих

округів

 одномандатні або

багатомандатні

 приблизно од-

накова кількість

виборців на округ

 наближеність

меж округів до

меж відповідних

адміністративно-

територіальних

одиниць

 багатомандатні

 межі округів

збігаються

або з межами

усієї країни (у

невеликих за

територією

однонаціональ-

них державах),

або з межами її

окремих регіонів

 одномандатні

(для частини,

що обирається

за мажоритар-

ною системою)

 багатомандатні

(для частини,

що обирається

за пропорцій-

ною системою)

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 58 —

Спосіб

голосування

 за конкретних

кандидатів

 тільки за одного

кандидата в одно-

мандатному окрузі

або за кількох

кандидатів — у

багатомандатному

 за списки канди-

датів

 за список у

цілому або із

наданням пере-

ваг окремим кан-

дидатам з того

списку, якому

віддається голос

 за конкретних

кандидатів і за

партійні списки

Спосіб

визначення

результатів

 за абсолютною

(50%+1 від кіль-

кості виборців,

які взяли участь

у голосуванні),

або за відносною

(більшість щодо

інших кандидатів)

більшістю голосів

при голосуванні

в одномандатних

округах

 за відносною

більшістю при

голосуванні по

багатомандатних

округах

 за пропорційною

відповідністю

кількості манда-

тів, одержаних

списком, до

кількості голосів,

поданих за спи-

сок — при розпо-

ділі мандатів між

списками;

 за порядком

розміщення

кандидатів з

урахуванням

преференцій (у

разі їх наявнос-

ті) — при роз-

поділі мандатів

усередині списку

 за абсолютною

або (частіше)

відносною біль-

шістю голосів

і за пропорцій-

ною відповідніс-

тю

Країни, що

практикують

систему

 Франція, Е квадор,

Білорусь (абсолют-

на більшість);

 США, Велика Бри-

танія, ФРН (від-

носна більшість);

 Японія, Т уреч-

чина (багато-

мандатні округи)

за відносною

більшістю — при

голосуванні по

багатомандатних

округах

 Португалія,

Ізраїль, П ольща,

Чехія, Україна

(без преферен-

цій)

 Швеція, Д анія,

Австрія, І талія,

Іспанія, Фін-

ляндія, Нор-

вегія, Бельгія,

Нідерланди (з

преференціями)

 ФРН, Болга-

рія, Угорщина,

Росія, Г рузія,

Литва, Молдова

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 59 —

Загальна

характеристика

 за сталої двопартій-

ної системи забез-

печує стабільність

роботи уряду

 не забезпечує про-

порційності між

кількістю поданих

голосів і кількістю

одержаних манда-

тів

 забезпечує

представництво

в парламенті різ-

них політичних

сил пропорційно

до їхнього реаль-

ного впливу

 за відсутнос-

ті «бар’єру»

призводить

до надмірного

розпорошення

мандатів

 є спробою

компромісу між

принципами

представництва

різних по-

літичних сил

і стабільністю

уряду зсередини

Історично першою виникла мажоритарна виборча система,

яка базується на принципі, за якого обраними вважаються ті канди-

дати, які одержали передбачену законом більшість голосів виборців

виборчого округу, в якому вони балотувалися; решта ж кандидатів

вважаються необраними. На виборах, що проводяться за цією систе-

мою, виборці голосують безпосередньо за конкретну особу, яка є кан-

дидатом на виборну посаду.

Мажоритарна система має кілька різновидів: відносної, абсолют-

ної та кваліфікованої більшості. Мажоритарна система абсолютної

більшості (французька модель) передбачає, що обраним вважається

той кандидат, який набрав більше половини (50% + 1 голос) голосів

виборців у відповідному виборчому окрузі. Т ака система сьогодні за-

стосовується досить рідко, адже, як правило, вимагає проведення дру-

гого туру голосування, до участі в якому допускаються два кандидати,

які набирають найбільшу кількість голосів виборців у першому турі.

Поширенішою є мажоритарна система відносної більшості (англійська

модель), за якої обраним вважається кандидат, який одержав кількість

голосів виборців більшу, ніж кожен з інших кандидатів, взятих окремо.

При цій системі поріг виборчої активності, як правило, не встановлю-

ється, тож обраним може стати кандидат, який одержав відносну біль-

шість голосів, що належать абсолютній меншості виборців. Мажори-

тарна система кваліфікованої більшості (змішана модель) передбачає,

що для обрання кандидату необхідно набрати більше половини голосів

виборців, і більше, аніж інші кандидати (2/3, 3/4 від загального числа

поданих голосів). У зв’язку зі складністю одержання такої кількості го-

лосів ця система на практиці застосовується досить рідко.

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 60 —

Специфічною модифікацією мажоритарної виборчої системи є

американська система виборів президента. Д ля неї характерно те, що

виборці обирають свого президента не прямо, а через колегії вибор-

щиків. Кандидатів у члени колегії висувають єдиним списком коміте-

ти політичних партій з усіх 50 штатів. Кількість колегій виборщиків

дорівнює кількості сенаторів і членів палати представників Конгресу

США, обраних з відповідного штату. У день президентських виборів

виборці голосують за членів колегії виборщиків від тієї чи іншої полі-

тичної партії. На заключному етапі колегії виборщиків віддають свої

голоси персонально за кандидатів у президенти та віце-президенти.

Самі ж кандидати визначаються на передвиборах, так званих “прай-

меріз”, що передують власне виборам і проводяться кожною з полі-

тичних партій, яка прагне висунути свого єдиного кандидата безпо-

середньо на президентських виборах.

До числа переваг мажоритарної системи зазвичай відносять:

1) відносно простий шлях формування уряду і його значну

стабільність. Це досягається за рахунок розподілу депутат-

ських мандатів здебільшого серед великих партій, відсівання

дрібних партій, які не в змозі забезпечити своїм кандидатам

більшість у виборчих округах, а також спонукання партій до

створення коаліцій чи злиття (блокування) ще до початку ви-

борів. Ця виборча система спрямована на утворення дієвої

парламентської більшості, тобто на створення умов для фор-

мування уряду, який був би солідарно відповідальним за свої

дії і ефективно провадив у життя державну політику, визна-

чену парламентом;

2) формування стійких зв’язків між виборцями та депутата-

ми. О скільки депутатів безпосередньо обирають громадяни

відповідного округу і, звичайно ж, депутати розраховують

на своє переобрання, то вони й орієнтуються більше на свій

електорат, який за таких умов краще знає депутатів, ніж коли

їх обирають за загальним партійним списком при пропорцій-

ній системі. С аме так обраний депутат зможе більше займати-

ся проблемами виборців, а також брати на себе роль їхнього

захисника. А ле саме тут може виникнути й велика небезпе-

ка, адже в діяльності такого депутата інтереси свого округу

можуть вступати в гостре протиріччя із загальнодержавними

інтересами.

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 61 —

Мажоритарна виборча система має чимало вад. Вона багато в чому

спотворює реальну картину переваг і волю виборців, не відображає ре-

альної розстановки політичних сил в країні. П ри ній можлива ситуація,

за якої партія, що користується меншою підтримкою виборців, здобуде

перемогу над партією, яка одержала в цілому по країні більшість голо-

сів. Це може бути досягнуто за рахунок різного ступеня концентрації у

виборчих округах прихильників різних партій. Власне, головний аргу-

мент супротивників мажоритарного представництва завжди полягав і

полягає у тому, що воно ігнорує меншість. Т ак викривляється реальне

співвідношення політичних сил і не забезпечується адекватне пред-

ставництво. Це відбувається тому, що кількість одержаних мандатів

залежить не стільки від кількості зібраних голосів, скільки від того, як

саме розподілено ці голоси по округах.

Безпосередня залежність результатів виборів від розподілу ви-

борців по округах створює небезпеку маніпулювання голосами за до-

помогою тенденційного формування виборчих округів. Т ака практи-

ка перекручування волі виборців одержала назву “джеримендеринг”.

Для наочності розглянемо таку ситуацію. С кажімо, маємо три виборчі

округи по 100 000 виборців у кожному. У них балотуються кандида-

ти від партій А , Б і В. Ставиться мета: послабити партію А і зміцнити

партію Б за її рахунок. Д ля цього створюється виборчий округ 1, де

партія А має незаперечну перевагу. Вибори в окрузі 1 дають такі ре-

зультати: кандидат партії А одержує 90 000 голосів, кандидат партії

Б — 2 000 голосів, кандидат партії В — 8 000 голосів. В округах 2 і 3 пе-

ремагає кандидат від партії Б, який набирає в них по 34 000 голосів, а

кандидати від партій А і В — по 33 000 голосів відповідно. У результаті

партія А , зібравши в трьох округах 156 000 голосів, одержує одне місце

в парламенті, партія Б, зібравши 70 000 голосів, але перемігши у двох

виборчих округах з трьох, одержує два місця в представницькому ор-

гані, а партія В, зібравши 74 000 голосів, але не здобувши переконливої

перемоги в жодному з трьох округів, не матиме ні одного місця в пар-

ламенті. Т аким чином, мажоритарна виборча система уможливлює си-

туацію, коли значне число виборців залишається без свого фактичного

представника в законодавчому органі, а партія, яка завоювала голосів

менше, ніж конкурент, одержує значну частину місць у парламенті.

В Україні мажоритарна виборча система застосовується на пре-

зидентських виборах, а також виборах депутатів сільських і селищ-

них рад та виборах сільських, селищних і міських голів.

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 62 —

Мажоритарна система виборів має кілька різновидів. Найпро-

стішим з них є система простої більшості голосів. Відповідно до цієї

системи кандидат, який здобув більшість голосів, і стає переможцем,

незалежно від того, який відсоток склали виборці, що за нього про-

голосували. П одібна система практикується в 1/3 країн, включаючи

США, Індію, С получене Королівство і більшість колишніх британ-

ських домініонів, політична система яких після здобуття незалежнос-

ті склалася за Вестмінстерською моделлю організації влади.

Країни, де існує подібна система, навіть не намагаються зрівня-

ти кількість одержаних голосів і депутатських місць у парламенті.

Відповідно в державах з двопартійною системою, наприклад у Ве-

ликій Британії, партія, що програла, отримує дуже мало мандатів,

непропорційно до завойованих нею голосів. Було, щоправда, два

випадки, коли партія, яка здобула там найбільшу кількість голосів,

одержала менше місць в парламенті, ніж партія, що йшла за нею. В

країнах, де існує велика кількість незначних партій, заснованих на

регіональному рівні, і одна національна фракція, що користується

широкою підтримкою, влада постійно знаходиться в руках остан-

ньої, незважаючи на те, що на виборах її частка голосів є незначною

відносно загальної їх кількості. В країнах, де існує кілька впливо-

вих місцевих етнічних фракцій, система простої більшості може

давати цим незначним партіям значні переваги. Це характерно для

Шотландії, Уельсу та П івнічної І рландії. На Філіппінах, де система

простої більшості використовується як на парламентських, так і на

президентських виборах, у 1992 р. здобув перемогу кандидат на пре-

зидентський пост, який набрав тільки 23% голосів. Т ак само було і

в П анамі в 1994 р., де президентом став кандидат, який одержав під-

тримку лише 1/3 виборців.

Привабливими рисами цієї системи є можливість сформувати

єдиний і сильний уряд, а також реальність існування прямого зв’язку

між виборцями та народними обранцями. Хоча в деяких країнах, зо-

крема у Новій Зеландії, від цієї системи відмовилися з причини не-

справедливості по відношенню до незначних партій і спільнот, воле-

виявлення яких на практиці втрачається.

Ще одним різновидом мажоритарної виборчої системи є так

зване альтернативне голосування. С истема альтернативного голосу-

вання також не може гарантувати відповідності одержаних партією

голосів і місць в парламенті для її членів та дійсно призводить, часом,

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 63 —

до приголомшливих результатів. О днак це одна з найбільш справед-

ливих систем голосування.

Від кожного виборчого округу має бути висунутий один депутат;

виборець обирає кандидата і ставить цифру “1” навпроти його пріз-

вища в бюлетені. П ри бажанні виборець ставить цифру “2” навпроти

прізвища кандидата, якого він би обрав в другу чергу і та ін., але це

не обов’язково. П отім підраховуються голоси, відмічені цифрою “1”, і

будь-який кандидат, що набрав понад 50% голосів, автоматично стає

переможцем. Я кщо жоден з кандидатів не набрав понад 50% голосів,

то його кандидатура виключається, і із тих бюлетенів, де навпроти

його прізвища стоїть цифра “1”, обираються прізвища з цифрою “2”,

і ці голоси також поширюються серед кандидатів, які залишилися.

Цей процес продовжується доти, доки хоча б один із кандидатів не

досягне результату “50%+1голос”.

Головним недоліком системи альтернативного голосування є те,

що воно побудоване на компромісах і може призвести до неперед-

бачуваних наслідків; іноді переможцем виявляється той кандидат,

за якого спершу проголосувала найменша кількість людей. С ьогодні

лише А встралія використовує таку виборчу систему. Вперше вона

була уведена в 1919 р. Вона справила незначний вплив на партійну

систему, яка являла собою міцний двопартійний конгломерат, а ін-

декс її пропорційності (87%) мало відрізняється від індексів, зареє-

строваних в країнах із системою простої більшості. О днак на загаль-

них виборах, що відбулися в 1998 р., вийшло так, що екстремістська

партія, що здобула підтримку 8% голосів виборців, не одержала жод-

ного місця у парламенті.

Близькою до альтернативного голосування є система пере-

балотування. Я кщо в першому турі жоден з кандидатів не наби-

рає 50% голосів, то далі проводиться другий тур, але з числа учас-

ників виключається кандидат, що отримав найменшу підтримку.

Правила, що визначають право на участь у перебалотуванні, зна-

чно варіюються. У Франції, де подібна система використовуєть-

ся на виборах в Національну асамблею, кандидати, що здобули

підтримку принаймні 12,5% виборців, мають право взяти участь

у перебалотуванні. І той кандидат, який у другому турі отримує

більшість голосів, оголошується переможцем. У Франції під час

президентських виборів у перебалотуванні можуть взяти участь

лише два кандидати з більшою кількістю голосів. Ця умова є га-

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 64 —

рантом того, що президент обирається більшістю голосів і корис-

тується підтримкою населення.

В цілому для досягнення більшої пропорційності система пере-

балотування працює гірше, аніж альтернативне голосування і навіть

система простої більшості, її індекс пропорційності складає 81% (за

результатами виборів до французького парламенту). Д о того ж вона

є дорожчою для держбюджету. О днак ця система використовується

для того, щоб створити більш упорядковану і цілеспрямовану пар-

тійну систему. Д о парламенту не повинні входити кілька партій, що

є суперниками між собою, які то входять до коаліції, то виходять з її

складу і щораз відмовляються брати участь у перебалотуванні; партії,

що набирали меншу кількість голосів, також погоджувалися зняти

висунуті ними кандидатури з другого туру, а перший тур вони ефек-

тивно використовували для розподілу голосів не на користь своїх су-

перників.

Сьогодні система перебалотування використовується у 25 краї-

нах, зокрема в Болгарії, Кіпрі та Е квадорі. У порівнянні із системою

простої більшості, і перебалотування і альтернативне голосування

більшою мірою сприяють формуванню союзів між дрібними і зна-

чними партіями і просто між малочисельними партіями. Т акі альянси

збільшують їх шанс на успіх. С истема більшості голосів спрямована

на те, щоб ефективний уряд завжди повертався до влади; доміную-

че місце у ньому зазвичай займає одна партія. О сновним завданням

пропорційних виборчих систем є, навпаки, створення такого уряду,

партійний, соціальний і етнічний склад якого відображав би реальну

ситуацію в країні і максимально задовольняв бажання виборців.

Пропорційна виборча система вимагає розподілу депутатських

мандатів між політичними партіями (виборчими блоками партій)

пропорційно кількості голосів виборців, зібраних кожною з них у

межах відповідного виборчого округу. За цією системою кандидати

висуваються виключно політичними партіями у вигляді партійних

списків і виборці голосують фактично не за окремих кандидатів, а за

виборчий список тієї чи іншої партії (виборчого блоку партій) в ці-

лому. О собливістю цієї системи є те, що вона, як правило, передбачає

встановлення відсоткового бар’єру, подолання якого є обов’язковим

для партії (виборчого блоку партій), що набуває права на участь у

розподілі депутатських мандатів. В Україні такий бар’єр на сьогодні

складає три відсотки.

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 65 —

Процес розподілу мандатів починається з вирахування квоти,

тобто мінімального числа голосів, одержання яких гарантує пар-

тії одне депутатське місце. Кількість депутатських місць дорівнює

числу отриманих партією квот: Q (квота) = Х (всі подані по округу

голоси)/Y (кількість депутатів, які вибираються від округу).

Існує три основні види списків для голосування: тверді списки,

коли голосують за партію в цілому і кандидати одержують мандати в

тій послідовності, в якій вони представлені в партійних списках (Іс-

панія, П ортугалія, І зраїль); напівтверді — у цьому випадку мандат

обов’язково одержує той кандидат, який очолює партійний список, а

розподіл інших мандатів, які партія одержала, здійснюється залежно

від кількості голосів, що одержав відповідний кандидат (Італія, А в-

стрія, Швейцарія); вільні — розподіл усіх депутатських місць відбува-

ється відповідно до преференцій (переваг), відданих безпосередньо

виборцями, відповідно до їх політичних уподобань, незалежно від

порядкового номера в партійному списку того чи іншого кандидата

(Фінляндія, Бельгія, Нідерланди).

Таким чином, пропорційна виборча система, на відміну від ма-

жоритарної, краще враховує відповідність між кількістю голосів ви-

борців і кількістю одержаних певною політичною силою мандатів, і

виборець тут голосує, як правило, за конкретні політичні платформи,

а не за позицію окремих політиків.

Однак пропорційна система має і свої вади. Зокрема:

1) відносно менша стабільність уряду. Відсутність домінуючої

політичної партії робить неминучим появу коаліцій, полі-

тичні програми яких страждають своєю еклектичністю і не-

визначеністю, тому що створюються на основі компромісів і

узгодження політичних позицій з різними цільовими наста-

новами. О скільки такі компроміси неміцні, то й дії урядів час-

то відзначаються непослідовністю і суперечливістю;

2) безпосередня залежність висування депутатів від позицій пар-

тійного апарату, яка може, керуючись своїми вузькогрупови-

ми інтересами, включати в партійні списки будь-кого, навіть

тих, хто взагалі невідомий широкому загалу громадськості.

Для того щоб перебороти надмірне дроблення складу парла-

менту, обмежити можливість проникнення до нього представ-

ників вкрай радикальних або малочисельних позасистемних

партій, багато країн використовують загороджувальні бар’єри

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 66 —

чи застереження, що встановлюють необхідний для одержан-

ня депутатських мандатів мінімум голосів. У випадку, якщо

партія не долає цей бар’єр, вона не одержує ні одного мандата,

а віддані їй голоси виборців розподіляються між партіями, що

спромоглися подолати цей бар’єр.

В Україні пропорційна система застосовується на парламент-

ських виборах, а також виборах депутатів міських, районних, район-

них у містах, обласних рад та депутатів Верховної Р ади А втономної

Республіки Крим.

Система пропорційного представництва функціонує в чотирьох

основних варіантах.

Партійні списки. С истема партійних списків близька до самої ідеї

пропорційного представництва, вона розроблена таким чином, що до-

зволяє повертатися до влади тим депутатам, які виражають дуже ши-

рокий спектр суспільних світоглядів. Від кожного виборчого округу,

переважно регіонального, а іноді, як у випадку із Нідерландами та

Ізраїлем, і національного масштабу, висувається кілька кандидатів.

На першому етапі реалізації цієї досить складної системи виборів

кожна політична партія, що має намір взяти участь у виборчих пере-

гонах, має подати списки своїх кандидатів. У цьому списку прізвища

кандидатів розміщуються не в довільному порядку, а в порядку від

більш значущого до менш значущого, і такий порядок формується са-

мою партією. У більшості випадків виборці голосують по суті за саму

партію та її лідера, а місця в парламенті розподіляються потім пропо-

рційно до загальної кількості одержаних голосів, і більшість мандатів

одержують, як правило, ті люди, яких виборець не знає.

Як і система альтернативного голосування, система партійних

списків не може гарантувати абсолютного пропорційного представ-

ництва. П артійні списки існують в кількох варіантах: наприклад, в І з-

раїлі та І спанії виборцям пропонуються “закриті списки”, тобто вони

не можуть голосувати за окремих кандидатів, а лише за партію. П оді-

бний варіант піддається критиці в більшості країн, оскільки він не дає

можливості голосувати за окрему людину і передає надто багато вла-

ди до рук самої партії. О днак інші версії партійних списків дозволя-

ють виборцям вказати свої уподобання не лише у зв’язку із партією,

але й з індивідуальними її представниками. П рикладами їм можуть

слугувати “гнучкі списки”, що застосовуються в Бельгії, “відкриті

списки”, що використовуються в Фінляндії, і найбільш ліберальні

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 67 —

“вільні списки”, що мають місце в Л юксембурзі та Швейцарії, що до-

зволяють виборцям віддати свої переваги кандидатам, які навіть не

вказуються у списках.

У системі партійних списків обговорюється мінімальний рівень

(у відсотковому відношенні), якого мають досягти партії, аби здобути

представництво в парламенті. Я кби ця система не була обумовлена

певним обмеженням, то в кінцевому результаті будь-яка, навіть най-

дрібніша партія мала би можливість одержати хоча б одне місце в

представницькому органі, і він би перетворився у строкате зібрання.

Цей мінімальний поріг варіюється дуже значною мірою в залежнос-

ті від характеру правової системи держави. У Д анії, наприклад, 2%,

в Болгарії та Швеції — 4%, Ч ехії, Угорщині, Німеччині, С ловаччи-

ні — 5%, Т уреччині — 10%, Шрі-Ланці — 12,5% тощо. С ьогодні близь-

ко 60 країн застосовують систему партійних списків. Д ля подальшого

розподілу місць використовуються різноманітні пропорційні підсис-

теми: “вища середня величина” (в Бельгії, Нідерландах, П ортугалії,

Іспанії), система С ент-Лак (Данія), що дає переваги дрібним партіям,

квота Хаґенбаха-Бішофа (Греція), за якою число голосів поділяється

на число місць плюс один тощо.

В цілому партійні списки створюють сприятливі умови для ство-

рення багатопартійного коаліційного уряду. О днак в деяких країнах

існує значна пропорційна невідповідність. Наприклад, у П араґваї від-

буваються вибори за партійними списками, поданими національни-

ми партіями, однак партії, яка здобувала більшість голосів виборців,

автоматично передавалося 2/3 депутатських мандатів, тобто консти-

туційна більшість. П одібний підхід можна вважати непропорційним

представництвом. Воно також має місце в Ґібралтарі, де партією-

переможницею оголошується та, яка одержала більшість голосів, на-

віть якщо її перевага склала всього один голос.

Позитивним боком системи партійних списків є те, що при до-

строковому припиненні повноважень окремих депутатів парламенту

немає потреби в проведенні довиборів (проміжних виборів), оскільки

на їх місця автоматично приходять кандидати, які були наступними

за черговістю в партійних списках, з якими партії йшли на вибори.

Система додаткового членства. В системі додаткового членства

також використовуються партійні списки, але виборець тут віддає два

голоси одразу: один — за окремого кандидата, і другий — за партію в

цілому. Т аким чином, половина уряду обирається на основі системи

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 68 —

простої більшості, як, наприклад, в А лбанії, Г рузії і Угорщині, а друга

половина — на основі пропорційного представництва. П артійні спис-

ки, відтак, застосовуються задля уникнення будь-якої несправедли-

вості, що можлива при системі простої більшості.

Головною перевагою системи додаткового членства є те, що го-

лосування відбувається в одномандатних виборчих округах, тобто

зберігається безпосередній зв’язок між кандидатом і електоратом.

Водночас досягається високий рівень пропорційності.

Система додаткового членства проявляється в чистому вигляді

на виборах до бундестаґу Німеччини. П артійні списки складаються

тут на загальнодержавному рівні, і для того, щоби пройти до друго-

го туру, партіям треба або заручитися підтримкою 5% виборців, або

посісти місця в трьох одномандатних виборчих округах. Я кщо партія

здобуває перемогу у більшій кількості виборчих округів, ніж вона має

на те право, спираючись на її відсоткову частку національного голосу,

їй дозволяється зберегти за собою ці місця, і розміри парламенту від-

повідно збільшуються.

Різні варіанти системи додаткового членства застосовуються в

близько 25 країнах. У більшості з них система додаткового членства

не є повністю пропорційною системою, оскільки вона піддається

впливу додаткового національного списку.

Система єдиного голосу. С истема єдиного голосу в багатьох ас-

пектах є кращим методом, що гарантує пропорційне представництво і

зменшує шанси втрати голосів, що є характерним для систем простої

більшості та перебалотування. Британське виборне реформістське

суспільство віддає перевагу саме цій системі. За її умовами в кож-

ному виборчому окрузі обирається кілька кандидатів (в середньому

три). С кладаються бюлетені із списками кандидатів, прізвища яких

розташовані в алфавітному порядку, і виборці мають поставити на-

впроти прізвищ бали відповідно до своїх переваг, від одного і нижче.

Потім усі голоси підраховуються і вираховується виборча квота, ін-

шими словами, мінімальна кількість голосів, необхідна для того, аби

бути обраним.

Вирахування ведуться таким чином: загальна кількість голосів

поділяється на число місць у парламенті плюс один. Це відношення

і є виборча квота. Т аким чином, у тримандатному виборчому окру-

зі із загальною кількістю голосів виборців, що складає, припусти-

мо, 120 000, виборча квота складатиме: 120 000/(3+1)+1=30 001. І

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 69 —

будь-який кандидат, що матиме 30 001 голос і більше балів з позна-

чкою “1”, буде автоматично обраний.

Наприклад, 12 кандидатів можуть претендувати на три місця, і ви-

борча квота тільки одного з них більша за 30 001, можливо, він набрав

зайву 1 000 голосів. Т оді підраховуються всі “другі” бали із бюлетенів

тих виборців, які віддали свої “перші” бали кандидату-переможцю, і

робиться відсотковий перерахунок серед кандидатів, які залишилися.

Зайва 1 000 голосів розподіляється потім на цій відсотковій основі.

Якщо подібний перерозподіл дає ще якому-небудь кандидату квоту

у 30 001 голос, то він обирається, і процес продовжується до тих пір,

поки усі “треті” місця не заповняться. Я кщо надлишок “других” балів

повністю вичерпано, а кандидати на місця ще не обрані, то з виборчих

перегонів вибувають кандидати, які набрали мінімальну кількість го-

лосів, а з тих бюлетенів, де вони стояли на першому місці, беруться

“другі” бали і перерозподіляються серед кандидатів, що залишилися,

на пропорційній основі.

Необхідною умовою для функціонування системи єдиного голо-

су є наявність численних виборчих округів. У цілому система єдино-

го голосу робить великий акцент на особистості, оскільки теоретично

вона дає право громадянам обирати не лише партії, а й окремих кан-

дидатів, що представляють одну й ту саму партію.

Система єдиного голосу застосовується на парламентських ви-

борах в І рландії, на Мальті, А встралії, а також на президентських ви-

борах у Шрі-Ланці.

Система обмеженого голосування. С истема обмеженого голо-

сування, як один із варіантів пропорційного представництва, вико-

ристовується у Л іхтенштейні, С ан-Маріно, Я понії, І спанії та ще в

кількох країнах. За цією системою створюються численні виборчі

округи, в кожному з яких обирається по 3–5 депутатів, але населення

має право лише на один голос, що не передається. Т і 3–5 кандидатів,

які одержують більшу кількість голосів в кожному виборчому окрузі,

здобувають перемогу за системою простої більшості голосів.

Використання численних виборчих округів означає, що дрібні

партії, що виставляють по одному кандидату в кожному виборчому

окрузі, можуть отримати лише відносно невелику частку місць і го-

лосів, близько 15–30%, залежно від розмірів виборчого округу і за-

гальної кількості голосів виборців. У цьому аспекті система обмеже-

ного голосування є лише напівпропорційною. С истема обмеженого

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 70 —

голосування часто піддавалася критиці і обвинуваченням у сприянні

розвитку корупційної політики. П одібна система веде до укладення

нелегальних угод між лідерами основних парламентських партій для

того, щоб усі місця у виборчих округах гарантовано перейшли під

контроль цих партій.

Як бачимо, кожен з варіантів пропорційного представництва

має свої недоліки. Р аціональною виборчою системою в цьому пла-

ні можна назвати хіба що вибори до Національної ради Швейцарії.

Висунення кандидатів здійснюється політичними партіями. Кожна

партія висуває таку кількість кандидатів, яка не перевищує числа де-

путатських місць від даного округу. У бюлетені для голосування по-

даються списки кандидатів від кожної партії. Виборець повинен про-

голосувати за ту кількість кандидатів, яка відповідає числу мандатів

у даному окрузі. П ри цьому він має право голосувати за кандидатів

різних партій, проголосувати два рази за одного і того ж кандидата,

щоб забезпечити йому перемогу. У таких багатомандатних округах

розподіл місць відбувається за спеціальною системою, відповідно

до якої кількість голосів для обрання одного депутата визначається

шляхом ділення дійсних голосів виборців на число мандатів окру-

гу плюс один (це називається “виборчим метром”). Щоб визначити,

скільки мандатів округу отримала кожна партія, число поданих за

партію голосів ділиться на “виборчий метр”. П артія, яка набрала кіль-

кість голосів, меншу від цього “виборчого метра”, не одержує жодного

мандата. За партійним списком мандати отримують ті кандидати, які

набрали найбільшу кількість голосів. Т ака система створює певні пе-

реваги для великих і потужних партій, члени яких, потрапляючи до

парламенту, можуть утворити парламентську більшість, що матиме

реальну можливість реалізовувати свою власну партійну програму.

Змішана виборча система передбачає, що частина депутатів

обирається за мажоритарним принципом, інша — за пропорційним. В

Україні змішана система виборів не застосовується.

В останні десятиліття деякі організації і політичні сили викорис-

товують консенсусну систему виборів. Вона має позитивну спрямо-

ваність, оскільки орієнтована не на критику супротивника, а на зна-

ходження найприйнятнішої для всіх кандидатів виборчої платформи.

Практично це виражається в тому, що виборець голосує не за один,

а за всіх (обов’язково більш як за двох) кандидатів і ранжирує їхній

список у порядку їхніх переваг. Наприклад, якщо на посаду прези-

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 71 —

дента претендують 5 кандидатів, то виборець визначає місце кожно-

го з них. За перше місце дається 5 балів, за друге — 4, за третє — 3, за

четверте — 2, за п’яте — 1 бал. П ісля голосування одержані бали під-

сумовуються, і за їхньою кількістю визначається переможець.

У системі виборчого права відомим є поділ суспільства на курії,

так зване куріальне представництво. Т ак, за законом 1873 р. все на-

селення А встрії було поділене на 4 курії: 1) землевласників; 2) торго-

вельних та промислових палат; 3) міст; 4) сільських громад. Кожна

курія обирала до парламенту певну кількість представників. Виборці

курії землевласників повинні були володіти нерухомістю, курії міст

і сільських громад — платити встановлений виборчий податок, курії

торговельних і промислових палат — бути членами палат.

Куріальне представництво було запроваджене також і у Р осій-

ській імперії при виборах Д ержавної Д уми у 1906 р. Все населення

поділялося також на 4 курії: землеробська, селянська, міська і робіт-

нича. У землеробській курії один депутат представляв 2000 чоловік,

у селянській — 30000, у міській — 4000, а у робітничій — 90000, тобто

вибори були нерівними і непрямими.

Сьогодні куріальні виборчі системи створюються в суспільствах,

де існує гостра проблема забезпечення представництва в парламенті

нечисленних етнічних, соціальних, професійних або демографічних

груп. Д ля кожної курії передбачаються норми представництва і від-

повідно до них створюються виборчі округи.

Елементи системи куріального представництва мають місце у

процедурах формування верхніх палат двопалатних парламентів і в

наш час. За куріальною виборчою системою проводять вибори пар-

ламенту в Зімбабве, на Фіджі і в Новій Зеландії тощо.

§ 4. З агальні засади проведення виборів

Сутність і зміст виборів найбільш узагальнено виражають їх

принципи. Вони опосередковують основні, фундаментальні засади

правового регулювання відносин, що виникають в процесі організації

і проведення виборів.

Отже, принципи виборчого права — це умови його визнання

і здійснення, які у своїй системній єдності забезпечують реальний

характер волевиявлення народу і легітимність виборних органів пу-

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 72 —

блічної влади. З огляду на сферу їх застосування та цільового при-

значення принципи виборчого права поділяються на загальні та спе-

ціальні (інституційні).

Відповідно до загальних принципів виборчого права вибори в

Україні є вільними і відбуваються на основі загального1, рівного і

прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Ці принци-

пи є фундаментальними засадами проведення виборів, вони визнані

такими, що носять універсальний характер.

Принцип загальності виборчого права означає, що активне ви-

борче право, тобто право обирати, право голосу на виборах мають усі

громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять

років.

Документом, який підтверджує громадянство України, є:

1) паспорт громадянина України;

2) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

3) дипломатичний паспорт;

4) службовий паспорт;

5) посвідчення особи моряка;

6) посвідчення члена екіпажу;

7) військовий квиток для військовослужбовців строкової служби;

8) тимчасове посвідчення громадянина України;

9) картка (довідка) установи кримінально-виконавчої системи,

що повинна містити: прізвище, ім’я, по батькові, число, мі-

сяць, рік народження, громадянство, фотокартку особи, під-

пис керівника та печатку установи, — для осіб, які перебува-

ють в установах кримінально-виконавчої системи.

Громадяни України, які мають право голосу, можуть брати участь

у роботі виборчих комісій як їх члени, а також у проведенні перед-

виборної агітації, здійсненні спостереження за проведенням виборів

та інших заходах у порядку, визначеному виборчим законодавством

України.

Будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих

прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,

релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального по-

ходження, майнового стану, місця проживання, за мовними або ін-

1 А ктуально тут звучать слова Віктора Ґюґо, який казав: “Нехай загальне

голосування і має свої темні боки, однак це єдиний спосіб розумного прав-

ління, адже він являє собою міць, що переважає грубу силу”.

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 73 —

шими ознаками забороняються. Не допускаються обмеження щодо

участі громадян у виборчому процесі, крім обмежень, передбачених

Конституцією України та законом.

Не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним.

Громадянин України, який проживає або перебуває в період під-

готовки і проведення виборів за межами України, перетнувши дер-

жавний кордон України на законних підставах, реалізує своє право

голосу на виборах на загальних підставах.

Громадяни України, які мають право голосу, є виборцями.

Принцип рівності виборчого права передбачає, що всі громадя-

ни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Кожен вибо-

рець на виборах має лише один голос. Виборець може використати

свій голос у день голосування тільки на одній виборчій дільниці.

Усі кандидати на пост П резидента України, кандидати у народні

депутати України, депутати А втономної Р еспубліки Крим, місцевих

рад та кандидати у сільські, селищні, міські голови мають рівні права

і можливості брати участь у виборчому процесі. Р івність прав і мож-

ливостей участі у виборчому процесі забезпечується:

а) забороною привілеїв чи обмежень кандидатів за ознаками

раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переко-

нань, статі, етнічного та соціального походження, майнового

стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

б) забороною втручання органів державної влади і місцевого са-

моврядування у виборчий процес, за винятком випадків, пря-

мо передбачених законом;

в) забороною використання для фінансування передвибор-

ної агітації інших коштів, крім коштів Д ержавного бюджету

України та коштів виборчих фондів кандидатів.

Принцип прямого виборчого права передбачає право громадяни

обирати П резидента України, народних депутатів України, депутатів

Автономної Р еспубліки Крим, місцевих рад та сільських, селищних,

міських голів безпосередньо.

Принцип вільності виборчого права гарантує виборцям свобо-

ду волевиявлення. Він передбачає, що участь громадян України у ви-

борах є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі чи

неучасті у виборах.

Виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї

волі та її вільного виявлення при голосуванні. Застосування насиль-

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 74 —

ства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешко-

джають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця,

забороняється.

Військовослужбовці голосують на звичайних виборчих дільни-

цях, розташованих за межами місць дислокації військових частин, за

винятком випадків, передбачених законом. Д ля забезпечення вільно-

го волевиявлення військовослужбовцям строкової служби надається

відпустка для участі в голосуванні не менш як на чотири години.

Принцип таємності голосування означає, що контроль за во-

левиявленням виборців забороняється. Цей принцип забезпечується

правом і можливістю кожного виборця голосувати на виборах осо-

бисто. Г олосування за інших осіб, а також передача виборцем права

голосу будь-якій іншій особі забороняються.

Пасивне виборче право, тобто правом бути обраним, має свої

особливості залежно від виду виборів. Зокрема, Президентом Укра-

їни може бути обраний громадянин України, який на день виборів

досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, володіє державною мо-

вою і проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем ви-

борів років.

Одна й та сама особа не може бути П резидентом України більш

як два строки підряд. О соба, яка двічі підряд обиралася на пост П ре-

зидента України, не може бути висунута кандидатом на цей пост.

Особа, повноваження якої на посту П резидента України були

припинені достроково відповідно до Конституції України, не може

бути висунута кандидатом на пост П резидента України на позачерго-

вих виборах, призначених у зв’язку з вказаним припиненням повно-

важень.

Право висування кандидата на пост П резидента України на-

лежить громадянам України, які мають право голосу. Це право ре-

алізується ними через політичні партії та їх виборчі блоки, а також

шляхом самовисування у порядку, визначеному законом. П ри цьому

партія (блок) може висунути лише одного кандидата на пост П рези-

дента України.

Народним депутатом може бути обраний громадянин України,

який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і

проживає в Україні протягом останніх п’яти років.

Право висування кандидатів у депутати належить громадянам

України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 75 —

політичні партії та їх виборчі блоки. С лід при цьому відзначити, що

кандидатів у депутати може висувати партія, яка зареєстрована в

установленому законом порядку не пізніше ніж за триста шістдесят

п’ять днів до дня виборів, або виборчий блок партій за умови, що всі

партії, які входять до його складу, зареєстровані не пізніш як за трис-

та шістдесят п’ять днів до дня виборів.

Депутатом та сільським, селищним, міським головою може

бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг вісім-

надцяти років та має право голосу.

Право висування кандидатів у депутати та кандидатів на посаду

сільського, селищного, міського голови належить громадянам Украї-

ни, які мають право голосу. Це право реалізується ними через місцеві

організації партій (блоки) або шляхом самовисування у випадках, пе-

редбачених законом.

Не може бути висунутий кандидатом на пост П резидента Укра-

їни, висунутий кандидатом та обраний депутатом, сільським, селищ-

ним, міським головою громадянин, який має судимість за вчинення

умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в уста-

новленому законом порядку.

До спеціальних принципів виборчого права відносяться принципи

альтернативності і гласності виборів, основні засади виборчого про-

цесу, принцип юридичної відповідальності за порушення виборчого

законодавства тощо.

§ 5. Поняття, принципи і стадії, суб’єкти виборчого процесу

Принципи виборчого права якнайкраще втілюються у процедурі

організації та проведення виборів, яку традиційно називають вибор-

чим процесом.

Процесуальне здійснення суб’єктами своїх прав і обов’язків є

основним змістом норм виборчого права, переважна більшість яких є

процесуальними. Т ож виборчий процес можна визначити як спрямо-

вану на формування представницьких органів публічної влади та об-

рання виборних посадових осіб діяльність суб’єктів виборчого права

з реалізації закріплених процесуальними нормами юридичних прав

і обов’язків шляхом здійснення в певній послідовності низки вибор-

чих дій.

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 76 —

Отже, виборчий процес — це:

1) діяльність суб’єктів виборчого права, тобто здійснення ними

юридично значущих дій, шляхом здійснення яких ці суб’єкти

реалізують закріплені правовими нормами права і обов’язки;

2) діяльність прямо передбачених правовими нормами суб’єктів,

тобто осіб, органів, організацій та їх об’єднань, наділених від-

повідними їх правовому статусу процесуальними правами і

обов’язками;

3) діяльність, спрямована на формування виборних органів і об-

рання виборних осіб. Виборчий процес має суто цільове при-

значення, юридичним результатом якого стає формування

органів державної влади, органів місцевого самоврядування і

обрання посадових і службових осіб цих органів;

4) діяльність, врегульована процесуально-правовими нормами.

Це означає, що виборчий процес може розпочатися лише на

підставі і у відповідності з законом. Виборчий процес здійсню-

ється у визначеній правовими нормами процесуальній формі;

5) здійснення виборчих дій в певно визначеній послідовності.

Поступальний перебіг виборчого процесу — його необхідна і

неодмінна риса. Виборчі дії здійснюються послідовно.

За часовими рамками виборчий процес цілком співпадає з по-

няттям “виборча кампанія” — періодом з дня офіційного оприлюд-

нення рішення уповноваженого органу державної влади чи місцевого

самоврядування, його посадової особи про призначення виборів і до

дня офіційного опублікування результатів цих виборів.

Таким чином, виборчий процес — це здійснення суб’єктами вибор-

чого процесу виборчих процедур, передбачених виборчим законом.

Виборчий процес здійснюється на засадах:

 законності та заборони незаконного втручання будь-кого у

цей процес;

 політичного плюралізму та багатопартійності;

 публічності та відкритості;

 рівності суб’єктів виборчого процесу перед законом;

 рівності прав усіх кандидатів, а також партій (бло-

ків) — суб’єктів виборчого процесу;

 свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу

всіх кандидатів і партій (блоків) — суб’єктів виборчого про-

цесу до засобів масової інформації незалежно від їх форми

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 77 —

власності, крім засобів масової інформації, засновниками

(власниками) яких є політичні партії;

 неупередженості органів виконавчої влади, органів місцевого

самоврядування, судів, підприємств, закладів, установ і орга-

нізацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до

партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу, і кандидатів

на пост П резидента України, кандидатів у депутати та канди-

датів на посаду сільського, селищного, міського голови.

Слід відзначити, що ціла низка процесуально-правових принци-

пів закріплює на практиці основні засади виборчого процесу, пере-

лічені вище. Це, зокрема:

1. П ринцип здійснення організації і проведення виборів спеці-

ально уповноваженими незалежними органами — виборчими

комісіями.

2. П ринцип безперервності і поступальності виборчого процесу.

Безперервність процесу означає, що, будучи розпочатим в на-

лежний строк, виборчий процес проходить через усі передба-

чені законом процесуальні стадії і обов’язково завершується

прийняттям виборчою комісією відповідного рівня рішення

за результатами виборів. Виборчий процес не може закінчи-

тися в інший спосіб, достроково, за волею будь-кого з учас-

ників процесу. П оступальність процесу означає заздалегідь

встановлену законом послідовність зміни стадій виборчого

процесу. Будь-яка інша послідовність, окрім передбаченої за-

коном, є неможливою.

Принцип поступального здійснення виборчого процесу дозволяє

розподілити його на відносно самостійні стадії, що почергово зміню-

ють одна одну, в сукупності утворюючи його структуру. Вказані стадії

складають зміст будь-якого виборчого процесу, і він є неможливим за

відсутності хоча б однієї з них. Факультативною стадією виборчого

процесу є, хіба що, повторне голосування, яке проводиться лише у

визначених законом випадках.

3. П ринцип законності знаходить свій прояв в обов’язку всіх

учасників процесу дотримуватися вимог, встановлених зако-

ном, діяти в межах наданих законом повноважень, виконува-

ти обов’язки, покладені правовими нормами.

4. П ринцип гласності (відкритості). Будучи публічно-правовою

процедурою, виборчий процес передбачає відкритість. Цей

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 78 —

принцип, щоправда, не є абсолютним, оскільки не до всіх дій

суб’єктів процесу закон встановлює вимогу публічного здій-

снення.

Наприклад, процес підбору кандидатур для висунення партією

(виборчим блоком), їх розміщення в списках кандидатів, договірний

процес партій у зв’язку з формуванням виборчого блоку залишають-

ся так би мовити “в тіні” процесу. Д оведення такого роду інформації

до відома виборців — справа відповідних партій і блоків — учасників

виборчого процесу.

Основне значення принцип відкритості набуває в діяльності ви-

борчих комісій, яка відповідно до вимог закону має здійснюватися

гласно. Це забезпечується закріпленням права зареєстрованих кан-

дидатів, їх довірених осіб, уповноважених представників партій і ви-

борчих блоків, засобів масової інформації бути присутніми на всіх за-

сіданнях виборчих комісій; обов’язку виборчих комісій публікувати

свої рішення в засобах масової інформації; права спостерігачів бути

присутніми на виборчих дільницях в день голосування і т. ін.

Однак дія цього принципу не обмежується вказаною сферою. Всі

дії інших суб’єктів процесу, що мають важливе значення для повно-

цінної реалізації виборчих прав громадян і для здійснення яких необ-

хідним є контроль з боку держави, мають здійснюватися публічно.

Найбільш наочно це проявляється в регулюванні відносин із фінан-

сування виборів. У цьому аспекті виборче законодавство спрямоване

на досягнення максимальної прозорості.

Попри все треба зауважити, що принцип відкритості не є і не

може бути абсолютним, особливо у виборчому процесі. Завжди за-

лишатимуться якісь можливості здійснити певні дії “за лаштунками”.

Відносно цього ще А ристотель попереджав: “Коли вибори відбува-

ються з намічених заздалегідь кандидатів, складається небезпечна

ситуація: якщо певна кількість осіб, хай і невелика, захоче укласти

між собою угоду, то вибори завжди відбуватимуться так, як вони того

забажають”.

5. П ринцип рівноправності однопорядкових суб’єктів виборчо-

го процесу. Цей принцип означає рівність прав і обов’язків

суб’єктів процесу. Р івноправність можлива лише між однако-

вими за статусом суб’єктами. Не можна говорити, наприклад,

про рівність прав виборця і виборчого блоку, позаяк вони

мають абсолютно різний статус, різні повноваження і призна-

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 79 —

чення в процесі. Р івність прав означає рівність між собою ви-

борців, рівність між собою партій і виборчих блоків партій,

рівність між собою кандидатів. Цей принцип означає також

рівність прав зазначених суб’єктів у відносинах з виборчими

комісіями.

6. П ринцип документованості виборчого процесу означає фік-

сування провадження процесуальних дій у відповідних про-

цесуальних актах і документах. Законодавство в свою чергу

встановлює цілу низку вимог до форми і змісту таких доку-

ментів. Зокрема це стосується виборчих бюлетенів, відкріп-

них посвідчень та протоколів виборчих комісій про підсумки

голосування.

Наведений перелік принципів безумовно не є вичерпним, у ньо-

му відображені лише основні принципу процесу. О крім них слід ви-

діляти принципи, що відбивають зміст окремих стадій виборчого

процесу, наприклад: свобода у виборі форм і методів ведення перед-

виборної агітації, принцип рівного доступу до засобів масової інфор-

мації, принцип недопустимості фінансування виборів окремими осо-

бами та органами, принцип єдиного порядку встановлення підсумків

голосування і визначення результатів виборів і т. ін.

Поряд із загальною логічною єдністю виборчого процесу необхід-

но відмітити його поділ на стадії відповідно до потреб, вимог, цілей і

методів здійснення. Виборчий процес в Україні включає встановлену

законом сукупність стадій, що складаються з конкретних виборчих

процедур і виборчих дій. Стадії виборчого процесу — це етапи орга-

нізації і проведення виборів, в межах яких здійснюються передбачені

законом виборчі дії, а також виборчі процедури, що забезпечують ре-

алізацію виборчих прав громадян та інших учасників виборів, ціліс-

ність, завершеність і легітимність виборчого процесу при формуванні

представницького органу публічної влади. Л ише сукупність юридич-

но необхідних процедур і дій, стадій як елементів виборчого процесу

може забезпечити конституційно-правову легітимність виборів.

Функціональне призначення стадій виборчого процесу полягає

у забезпеченні послідовного у часі і поетапного за змістом виконання

різноманітних виборчих дій і процедур, які забезпечують легітимний

характер виборів і обрання відповідних органів і осіб. Низка елемен-

тів організації виборчого процесу має допоміжний характер. Т ак,

проведення виборів неможливе без своєчасного їх фінансування.

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 80 —

В цих умовах основні технологічні елементи організації виборчого

процесу в тому чи іншому обсязі своїх функціональних характерис-

тик обслуговують відповідні стадії виборчого процесу.

Час виборчих дій (строки виконання виборчих процедур в меж-

ах стадій виборчого процесу виборчої кампанії) — це одночасно по-

літичне і юридичне поняття. Ч ас є невід’ємним елементом організації

виборів, і в структурі виборчого процесу має самостійне технологіч-

не і юридичне значення. З ним пов’язано виникнення, зміна та при-

пинення відповідних виборчих правовідносин; він виступає в якості

юридичного факту і предмета правового регулювання, розглядається

в якості політичного ресурсу виборчої кампанії, неналежне чи не-

ефективне використання якого суттєво обмежує потенційні можли-

вості конкретних учасників виборчого процесу. Виборчими комісія-

ми з урахуванням рівня і виду виборів складається і затверджується

календарний план заходів із підготовки та проведення виборів. Ви-

борчий календар фактично і юридично регламентує строки здійснен-

ня окремих виборчих дій і процедур на тій чи іншій стадії виборчого

процесу.

Поряд із суто технологічними компонентами (строки, фінансу-

вання тощо) власне структурними елементами основних стадій ви-

борчого процесу є виборчі процедури і виборчі дії. Виборчі процеду-

ри — це конкретний порядок здійснення (виконання) передбачених

виборчим законодавством дій, прийняття відповідними виборчими

комісіями рішень, які забезпечують реалізацію виборчих прав учасни-

ків виборів на відповідних стадіях виборчого процесу. Виборчі дії за

характером свого включення до структури виборчої процедури і ста-

дії виборчого процесу є їхньою первинною організаційно-правовою

формою, що забезпечує в ході виборів їх динамічне розгортання і за-

вершення.

У виборчому законодавстві в межах переважної більшості стадій

виборчого процесу закріплюються як вимоги (критерії) для здійснен-

ня виборчих дій, так і певні організаційно-правові гарантії у вигляді

обов’язкових і факультативних виборчих процедур, які з урахуванням

дотримання відповідних строків їх виконання в сукупності своїй за-

безпечують функціональну завершеність відповідної стадії виборчо-

го процесу, перехід від однієї стадії до іншої, аж до останньої — вста-

новлення і оприлюднення результатів виборів. О бов’язкові та/або

факультативні виборчі процедури, а також їх поєднання на різних

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 81 —

стадіях виборчого процесу закріплюються по-різному, при цьому у

випадках, передбачених законом, факультативна виборча процедура

може стати обов’язковою (основною).

Вимоги (критерії), що ставляться до структурних елементів ста-

дії виборчого процесу, виражаються в необхідності дотримання як

строків здійснення виборчих дій, виконання виборчих процедур і три-

валості стадії виборчого процесу, так і певних кількісних відношень

(пропорцій) показників виборчого процесу, передбачених законом.

При невиконанні основного процедурного варіанта в дію вводиться

додатковий (факультативний) процедурний варіант, що забезпечує

виконання виборчої процедури в цілому в установлені законом стро-

ки, при цьому виконані з порушенням вимог закону виборчі дії і ви-

борчі процедури стають незаконними.

Виборче законодавство, по суті, являє собою “каталог” юридично

визначених виборчих дій і процедур, гарантій і умов їх здійснення,

які з урахуванням дотримання строків їх виконання забезпечують в

сукупності перехід від однієї стадії виборчого процесу до наступних,

аж до опублікування офіційних результатів виборів у засобах масо-

вої інформації. Юридичний режим виконання виборчих процедур і

дій знаходить свій прояв у конкретних правах та обов’язках, якими

наділяються учасники виборчого процесу на тій чи іншій його стадії і

дотриманні передбачених законом строків і правил їх здійснення. Ви-

конані з порушенням вимог закону виборчі дії і процедури (як за їх

юридичним змістом, так і за нормативним часом) є юридично нікчем-

ними, не мають юридичної сили і, відповідно, не породжують жодних

позитивних юридичних наслідків.

Зміст стадій виборчого процесу детально розкривається у вибор-

чому законодавстві України.

Початок виборчого процесу оголошує відповідна виборча комі-

сія у строки та в порядку, визначені Конституцією України та вибор-

чим законом.

Виборчий процес включає такі етапи:

1) утворення територіальних виборчих округів;

2) утворення виборчих дільниць;

3) утворення територіальних та дільничних виборчих комісій;

4) складання та уточнення списків виборців;

5) висування та реєстрація кандидатів;

6) проведення передвиборної агітації;

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 82 —

7) голосування (повторне голосування);

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голо-

сування;

9) встановлення результатів виборів та їх офіційне оприлюднення.

Суб’єктами виборчого процесу є:

а) виборці;

б) виборчі комісії;

в) кандидати на пост П резидента України, кандидати у депутати

та кандидати на посаду сільського, селищного, міського голо-

ви, зареєстровані у встановленому законом порядку;

г) партії (блоки), які висунули кандидатів;

д) уповноважені представники, довірені особи, офіційні спосте-

рігачі від партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу та від

кандидатів.

Підготовка та проведення виборів здійснюються публічно і від-

крито.

Для забезпечення публічності і відкритості виборчого процесу

виборчі комісії відповідно до своїх повноважень:

1) оприлюднюють відомості про свій склад, місцезнаходження

та режим роботи, про утворення територіальних виборчих

округів і виборчих дільниць, про час і місце проведення голо-

сування, про основні права виборців, у тому числі про право

оскарження неправомірних рішень, дій чи бездіяльності ви-

борчих комісій, органів виконавчої влади та органів місцевого

самоврядування, підприємств, установ і організацій, їх керів-

ників, інших посадових та службових осіб, які порушують або

обмежують виборчі права;

2) забезпечують можливість ознайомлення громадян із списка-

ми виборців, відомостями про кандидатів, передвиборними

програмами кандидатів, з порядком заповнення підписних

листів і виборчих бюлетенів;

3) оприлюднюють підсумки голосування і результати виборів;

4) надають іншу інформацію у випадках, передбачених законом.

Рішення виборчих комісій доводяться до відома громадян через

друковані засоби масової інформації або, у разі неможливості, опри-

люднюються в інший спосіб.

Засоби масової інформації зобов’язані об’єктивно висвітлюва-

ти хід виборчого процесу. Ї х представникам гарантується безпере-

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 83 —

шкодний доступ на всі публічні заходи, пов’язані з виборами, а на

засідання виборчих комісій та на виборчі дільниці у день виборів

та в день повторного голосування — на умовах, встановлених за-

коном. Виборчі комісії, органи виконавчої влади, органи місцевого

самоврядування, посадові і службові особи цих органів зобов’язані

в межах своїх повноважень і компетенції надавати представникам

засобів масової інформації необхідні їм відомості щодо підготовки

та проведення виборів.

Виборчі комісії при дипломатичних та інших закордонних пред-

ставництвах України у державах, де проживає значна кількість ви-

борців, забезпечують опублікування у місцевих засобах масової ін-

формації відомостей про час і місце голосування та місцезнаходження

відповідних виборчих дільниць. П ерелік таких держав визначається

Центральною виборчою комісією.

Отже, загальна картина виборчого процесу виглядає таким чи-

ном. У встановлений законом строк уповноважений на те орган (по-

садова особа) видає акт про призначення виборів, яким визначається

дата голосування. П ісля оприлюднення цього акта починається фор-

мування так званої “інфраструктури виборів”: формування виборчих

округів, виборчих дільниць, складання і уточнення списків виборців,

формування відповідних виборчих комісій. П ісля цього починається

висування кандидатів, формування ними виборчих фондів, збір під-

писів на їх підтримку. С тадія висування кандидатів завершується ре-

єстрацією, що визначає коло учасників процесу, які будуть змагатися

за одержання мандатів і які у разі, якщо в подальшому не відмовлять-

ся від участі у виборах, будуть представлені у списках кандидатів, а

потім і у виборчих бюлетенях.

Після реєстрації кандидати, партії і виборчі блоки партій мають

право розпочинати передвиборну агітацію, в ході якої в різноманіт-

них формах здійснюється вплив на виборців з тим, аби сформувати

відповідну громадські думку і схилити електорат на свою користь,

щоб здобути його підтримку під час голосування. П ередвиборна

агітація, як правило, завершується за день до дня голосування, щоб

дати виборцям можливість “зібратися з думками” напередодні воле-

виявлення, яке здійснюється шляхом голосування бюлетенями на

виборчих дільницях. П ісля завершення голосування виборчі комісії

здійснюють підрахунок голосів, а комісії вищого рівня — підведення

підсумків голосування і визначення результатів виборів в цілому. За-

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 84 —

ключним моментом виборчого процесу є оприлюднення результатів

виборів.

Слід відмітити, що й після опублікування результатів виборів

здійснюються деякі виборчі дії: подання кандидатами, партіями і ви-

борчими блоками фінансових звітів, передача на зберігання виборчої

документації тощо. О днак зазначені дії не спрямовані безпосередньо

на обрання виборних органів і осіб, а є такими, що забезпечують і су-

проводжують основні виборчо-процесуальні дії, які здійснюються в

межах визначених законом стадій виборчого процесу.

Таким чином, можна зробити висновок, що виборчий процес є

сукупністю юридично значущих дій, що відбуваються безперервно

одна за одною. Кожна стадія виборчого процесу має суто індивіду-

альне юридичне значення, але разом з тим зазначений процес є не-

можливим за відсутності хоча б однієї з них.

§ 6. Територіальна організація виборів

Територіальна організація виборів

Президента і народних депутатів України

Вибори П резидента України проводяться в єдиному загально-

державному одномандатному виборчому окрузі, який включає

в себе всю територію України. Вибори народних депутатів України

проводяться в єдиному загальнодержавному багатомандатному

виборчому окрузі, який включає в себе всю територію України та за-

кордонний виборчий округ.

Для проведення виборів П резидента і народних депутатів тери-

торія України поділяється на 225 територіальних виборчих окру-

гів. Кількість таких округів в А втономній Р еспубліці Крим, областях,

містах Києві та С евастополі встановлюється Центральною вибор-

чою комісією з урахуванням їх адміністративно-територіального

устрою та кількості виборців. Т ериторіальні виборчі округи утво-

рюються з приблизно рівною кількістю виборчих дільниць, виходя-

чи з кількості виборчих дільниць, які були утворені під час попере-

дніх чергових виборів П резидента України або народних депутатів

України. Т ериторіальний виборчий округ включає в себе один або

кілька районів, міст, районів у містах. Не допускається включення

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 85 —

до одного територіального виборчого округу частин території двох

чи більше регіонів.

Закордонний виборчий округ складають усі закордонні виборчі

дільниці.

Рішення про утворення територіальних виборчих округів при-

ймається Центральною виборчою комісією не пізніш як за сто десять

днів до дня виборів.

Для підготовки організації і проведення голосування та підра-

хунку голосів виборців територія сіл, селищ, міст, районів у містах,

що входять до складу територіального виборчого округу, поділяється

на виборчі дільниці.

Виборчі дільниці можуть бути звичайними, спеціальними або за-

кордонними.

Виборчі дільниці на виборах народних депутатів утворюються з

кількістю виборців від двадцяти осіб до двох тисяч п’ятисот осіб, а на

виборах П резидента України — з кількістю виборців від двадцяти до

трьох тисяч осіб. Виборчі дільниці поділяються на:

а) малі — з кількістю виборців до 500 осіб;

б) середні — з кількістю виборців від 500 до 1500 осіб;

в) великі — з кількістю виборців понад 1500 осіб.

Якщо на відповідній території, у відповідному закладі чи устано-

ві налічується менше або більше від зазначених меж чисельності ви-

борців і їх (або їх надлишок) неможливо віднести до іншої виборчої

дільниці або неможливо утворити додаткову виборчу дільницю на

цій території, у відповідному закладі чи установі, виборча дільниця

може бути утворена з меншою або більшою від відповідних гранич-

них значень чисельністю виборців.

Виборчі дільниці утворюються не пізніш як за п’ятдесят днів до

дня виборів.

Звичайні виборчі дільниці утворюються для організації голосу-

вання виборців за місцем їх проживання. Вони утворюються терито-

ріальними (окружними) виборчими комісіями за поданням виконав-

чих комітетів сільських, селищних, міських (міст, де немає районних

рад), районних у містах рад, а в разі відсутності таких органів — за

пропозицією відповідно сільських, селищних, міських голів, голів

районних у містах рад або посадових осіб, які відповідно до закону

здійснюють їх повноваження. Зазначені подання вносяться до тери-

торіальної (окружної) виборчої комісії відповідними органами чи

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 86 —

посадовими особами не пізніш як за п’ятдесят вісім днів до дня ви-

борів.

Спеціальні виборчі дільниці утворюються у стаціонарних ліку-

вальних закладах, на суднах, які перебувають в день голосування у

плаванні під Д ержавним П рапором України, на полярних станціях

України, в установах кримінально-виконавчої системи та в інших

місцях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливос-

тями пересування. С пеціальні виборчі дільниці утворюються таким

чином, щоб виборці могли проголосувати, не порушуючи режиму

перебування в закладі (установі). Не допускається утворення однієї

виборчої дільниці для двох і більше закладів чи установ.

Спеціальні виборчі дільниці утворюються територіальними

(окружними) виборчими комісіями за місцем розташування відпо-

відних закладів чи установ або за місцем приписки судна чи полярної

станції України на підставі подань районних державних адміністра-

цій чи міських виконавчих комітетів міст обласного (республікан-

ського в А втономній Р еспубліці Крим) значення. Зазначені подання

повинні надійти до відповідної територіальної (окружної) виборчої

комісії не пізніш як за п’ятдесят вісім днів до дня виборів.

У військових частинах (формуваннях) виборчі дільниці, як пра-

вило, не утворюються. Військовослужбовці голосують на звичайних

виборчих дільницях, розташованих за межами військових частин

(формувань). С пеціальна виборча дільниця на території військової

частини (формування), дислокованої за межами населеного пункту

на значній відстані від нього, може утворюватися як виняток Цен-

тральною виборчою комісією за поданням відповідної територіальної

(окружної) виборчої комісії.

У винятковому випадку утворення нового стаціонарного лікуваль-

ного закладу, установи кримінально-виконавчої системи чи іншого за-

кладу (установи) з тимчасовим перебуванням виборців з обмеженими

можливостями пересування, непередбаченого виходу у плавання суд-

на під Д ержавним П рапором України чи непередбаченого утворення

(передислокації) військової частини (формування), дислокованої за

межами населеного пункту на значній відстані від нього, спеціальна

виборча дільниця може утворюватися Центральною виборчою комісі-

єю не пізніш як за сім днів до дня виборів П резидента України та за

десять днів до дня виборів народних депутатів України за поданням

відповідної територіальної (окружної) виборчої комісії.

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 87 —

Закордонні виборчі дільниці утворюються при дипломатичних

та інших офіційних представництвах і консульських установах Укра-

їни за кордоном, у військових частинах (формуваннях), дислокова-

них за межами України. Вони утворюються Центральною виборчою

комісією за поданням Міністерства закордонних справ України. П е-

релік держав, де проживає значна кількість виборців України, визна-

чається Центральною виборчою комісією не пізніше 15 вересня року,

що передує рокові проведення чергових виборів П резидента або на-

родних депутатів.

В окремих випадках закордонна виборча дільниця може бути

утворена з приміщенням для голосування за межами приміщення

офіційного представництва чи консульської установи України. Т ака

закордонна виборча дільниця може бути утворена тільки на території

великих міст держави, у яких проживає чи перебуває не менше однієї

тисячі громадян України, які мають право голосу.

У винятковому випадку відкриття нових дипломатичних чи ін-

ших офіційних представництв або консульських установ України за

кордоном, передислокації військових частин (формувань) закордон-

на виборча дільниця може утворюватися Центральною виборчою ко-

місією не пізніш як за сім днів до дня виборів П резидента України

та за десять днів до дня виборів народних депутатів Укарїни за по-

данням Міністерства закордонних справ України. Зазначене подан-

ня повинно надійти до Центральної виборчої комісії не пізніш як за

п’ятнадцять днів до дня виборів.

Територіальна організація місцевих виборів

Територіальна організація місцевих виборів має свої особливос-

ті. Д ля виборів депутатів сільської, селищної ради відповідна тери-

торіальна виборча комісія не пізніше ніж за 80 днів до дня проведен-

ня місцевих виборів утворює виборчі округи з приблизно однаковою

кількістю виборців у кожному виборчому окрузі (одномандатні ви-

борчі округи). Кількість виборчих округів дорівнює чисельності за-

гального складу відповідної ради.

Багатомандатний виборчий округ по виборах депутатів ра-

йонних рад поділяється на виборчі територіальні округи, межі яких

збігаються з межами сіл, селищ, міст районного значення, що входять

до складу району.

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 88 —

Багатомандатний виборчий округ для виборів депутатів місь-

ких, районних у містах рад має межі, що збігаються з межами відпо-

відного міста або району у місті. Багатомандатний виборчий округ

по виборах депутатів міських рад у містах з районним поділом поді-

ляється на виборчі територіальні округи, межі яких збігаються з меж-

ами районів у місті. Я кщо до складу міста входить інше місто, село,

селище, то воно є виборчим округом з виборів депутатів міської ради

міста, до складу якого воно входить.

Багатомандатний виборчий округ по виборах депутатів облас-

них рад поділяється на виборчі територіальні округи, межі яких збі-

гаються з межами районів та міст обласного значення.

Багатомандатний виборчий округ по виборах депутатів Верхо-

вної Ради Автономної Республіки Крим поділяється на виборчі тери-

торіальні округи, межі яких збігаються з межами районів та міст рес-

публіканського значення.

Для виборів сільського, селищного, міського голови відповідний од-

номандатний виборчий округ має межі, що збігаються з межами від-

повідної адміністративно-територіальної одиниці згідно з існуючим

адміністративно-територіальним устроєм. О дномандатний виборчий

округ по виборах міського голови у містах з районним поділом поді-

ляється на виборчі територіальні округи, межі яких збігаються з меж-

ами районів у місті. Я кщо до складу міста входить інше місто, село,

селище, то воно є виборчим округом з виборів міського голови міста,

до складу якого воно входить.

Рішення про утворення виборчих територіальних округів по ви-

борах депутатів районних, міських, районних у містах, обласних рад,

депутатів Верховної Р ади А втономної Р еспубліки Крим, а також рі-

шення про утворення виборчих територіальних округів по виборах

сільського, селищного, міського голови не приймаються.

Для підготовки і проведення голосування та підрахунку голосів

виборців на виборах депутатів Верховної Р ади АР К, місцевих рад та

сільських, селищних, міських голів утворюються виборчі дільниці.

Для підготовки і проведення голосування та підрахунку голосів

у випадку чергових, а також інших місцевих виборів, які проводяться

одночасно з виборами народних депутатів України, використовують-

ся звичайні, а також спеціальні виборчі дільниці, що утворені у ста-

ціонарних лікувальних закладах для проведення виборів народних

депутатів України.

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 89 —

У разі проведення повторних, позачергових, проміжних чи пер-

ших місцевих виборів, які проводяться не одночасно з виборами на-

родних депутатів України, звичайні та спеціальні (у стаціонарних

лікувальних закладах) виборчі дільниці на території села, селища,

міста утворюються відповідно сільською, селищною, міською терито-

ріальними виборчими комісіями за поданням виконавчого комітету

сільської, селищної, міської (міст, де немає районних рад), районної у

місті ради, а у разі відсутності таких органів — за пропозицією відпо-

відно сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті

ради або посадової особи, яка відповідно до закону здійснює повнова-

ження сільського, селищного, міського голови. Т ериторіальна вибор-

ча комісія своїм рішенням визначає межі кожної виборчої дільниці.

Виборчі дільниці є спільними для виборів депутатів та сільських,

селищних, міських голів.

Рішення відповідної територіальної виборчої комісії про утво-

рення виборчих дільниць оприлюднюється у засобах масової інфор-

мації або в інший визначений комісією спосіб впродовж п’яти днів з

дня прийняття цього рішення, але не пізніш як за 45 днів до виборів.

§ 7. Утворення виборчих комісій та організація їх роботи

Ряд фахівців процес формування виборчих комісій виносить за

рамки виборчого процесу. О днак якщо стосовно порядку формування

Центральної виборчої комісії з цим певною мірою можна погодитися,

адже ЦВК є постійно діючим державним органом, що здійснює підго-

товку і проведення виборів і референдумів в Україні, і строки формуван-

ня якої не пов’язані зі строками проведення виборів будь-якого рівня,

принаймні безпосередньо, то стосовно порядку формування територі-

альних (окружних) і дільничних виборчих комісій з цим погодитися не-

можливо, позаяк чинним законодавством про вибори чітко визначено,

що територіальні (окружні) та дільничні виборчі комісії формуються не

пізніше встановленого законом строку, що передує дню виборів.

У міжнародній практиці застосовуються різні методи організації

й адміністрування виборів:

 урядовий підхід — відповідальність за проведення виборів ле-

жить на державних органах (наприклад, у ФРН — це Мініс-

терство внутрішніх справ);

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 90 —

 судовий підхід — відповідальність за проведення виборів по-

кладається на представників судової влади (наприклад, у П а-

кистані Центральна виборча комісія складається з трьох суд-

дів, призначуваних главою держави з вищих юрисдикційних

органів; у Р умунії за допомогою жереба визначається з членів

Верховного С уду сім представників до складу Центральної

виборчої комісії);

 партійно-представницький підхід — усі партії — суб’єкти ви-

борчого процесу делегують своїх представників до Централь-

ної виборчої комісії. Цей підхід може спричиняти надмірну

чисельність складу комісії, а окрім того, не гарантує професі-

оналізму її членів;

 експертний підхід — передбачає призначення до складу

Центральної виборчої комісії за згодою всіх політичних сил

експертів, які мають відповідний досвід і відомі своєю ідео-

логічною й політичною незалежністю, а отже, можуть бути

безпристрасними і об’єктивними.

Вибори П резидента України та народних депутатів організову-

ють і проводять:

1) Центральна виборча комісія, повноваження якої поширюють-

ся на всю територію України;

2) територіальні (окружні — на виборах народних депутатів) ви-

борчі комісії, повноваження яких поширюються на територію

відповідних територіальних виборчих округів;

3) дільничні виборчі комісії, повноваження яких поширюються

на територію відповідних виборчих дільниць.

Центральна виборча комісія здійснює також повноваження терито-

ріальної виборчої комісії в окремому закордонному виборчому окрузі.

Виборчі комісії є спеціальними колегіальними державними ор-

ганами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення

виборів і забезпечувати повне й однакове дотримання виборчого за-

конодавства України на всій території України і щодо всіх видів ви-

борів.

Аналіз чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що

в Україні застосовується партійно-представницький підхід до ор-

ганізації і адміністрування виборів щодо дільничних і територіаль-

них (окружних) виборчих комісій та змішаний — представницько-

експертний підхід щодо Центральної виборчої комісії.

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 91 —

У створенні виборчої інфраструктури в Україні беруть участь

усі гілки влади. Законодавчі органи влади розробляють норматив-

ну базу виборчих кампаній. О ргани виконавчої влади здійснюють

матеріально-фінансове забезпечення виборів, готують відомості для

Реєстру виборців і пропозиції по формуванню виборчих округів. С у-

дові органи розглядають суперечки, які виникають у ході виборчих

кампаній. Важлива інформаційно-пропагандистська роль належить і

засобам масової інформації. А ле ключова роль у створенні виборчої

інфраструктури належить саме виборчим комісіям. С истема вибор-

чих комісій є інструментом громадянського суспільства, призначено-

го для виконання цих найважливіших функцій.

Організація і діяльність Ц ентральної виборчої комісії

Постійно діючим державним органом, який забезпечує організа-

цію підготовки і проведення виборів П резидента України, народних

депутатів України, а також всеукраїнських референдумів, і здійснює

консультативно-методичне забезпечення виборів до місцевих рад,

сільських, селищних, міських голів і проведення місцевих референ-

думів є Центральна виборча комісія.

Центральна виборча комісія очолює систему виборчих комісій,

спрямовує їх діяльність, і є комісією вищого рівня щодо усіх тери-

торіальних та дільничних виборчих комісій, передбачених законом.

Вона відповідно до своїх повноважень забезпечує здійснення перед-

бачених Конституцією та законами України принципів і засад вибор-

чого процесу, реалізацію виборчих прав громадян.

Центральна виборча комісія є незалежним державним органом,

який здійснює свої повноваження самостійно, незалежно від інших

державних органів та органів місцевого самоврядування. Втручан-

ня органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових

і службових осіб цих органів, громадян та їх об’єднань у вирішення

питань, що належать до повноважень комісії, не допускається, крім

випадків, передбачених чинним законодавством України.

Діяльність Центральної виборчої комісії здійснюється відкрито і

гласно. Д о складу комісії входять 15 членів. Г олова, два заступники

Голови та секретар (кандидатури на посаду заступників Г олови Комі-

сії та секретаря Комісії пропонуються Г оловою Комісії) Центральної

виборчої комісії обираються Комісією на її засіданні таємним голо-

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 92 —

суванням з числа членів Комісії. Вони, а також не менше п’яти інших

членів Комісії повинні мати вищу юридичну освіту. Центральна ви-

борча комісія працює на постійній основі. С трок повноважень членів

комісії становить 7 років.

Верховна Р ада України призначає на посаду та припиняє повно-

важення членів Комісії за поданням П резидента України. У цьому

поданні враховуються пропозиції депутатських фракцій і груп, утво-

рених у поточному скликанні Верховної Р ади.

Членом Комісії може бути громадянин України, який на день

призначення досяг двадцяти п’яти років, має право голосу, проживає

в Україні не менше п’яти останніх років та володіє державною мовою.

Не може бути призначений до складу Комісії громадянин України,

який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця суди-

мість не погашена і не знята у встановленому законом порядку, або

який визнаний у встановленому порядку недієздатним чи обмежено

дієздатним.

Член Комісії не може бути народним депутатом України або

мати інший представницький мандат, входити до складу інших ви-

борчих комісій та комісій з референдумів, бути членом ініціативної

групи всеукраїнського чи місцевого референдуму, займатися підпри-

ємницькою діяльністю, бути повіреним третіх осіб у справах Комісії,

виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладаць-

кої та творчої діяльності), входити до складу правління чи інших ви-

конавчих органів організацій, що мають на меті отримання прибутку.

Член Комісії не може входити до складу органів виконавчої влади та

виконавчих органів місцевого самоврядування.

Член Комісії не може бути кандидатом у П резиденти України,

кандидатом у народні депутати України, депутати місцевої ради чи

Верховної Р ади А втономної Р еспубліки Крим, кандидатом на посаду

сільського, селищного, міського голови, їх довіреною особою, пред-

ставником чи уповноваженою особою політичної партії (виборчого

блоку партій), що беруть участь у виборах. П ри набутті членом Комі-

сії зазначеного статусу Комісія приймає рішення про зупинення його

повноважень на період перебування у відповідному статусі.

Член Комісії, який до свого призначення на посаду був членом

будь-якої політичної партії, на час здійснення своїх повноважень зупи-

няє членство у цій партії. Він не може брати участі в її діяльності чи ви-

конувати доручення партії, будь-якого її органу або посадової особи.

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 93 —

Член Комісії перед вступом на посаду складає на пленарному

засіданні Верховної Р ади України присягу. Відмова члена Комісії

скласти присягу тягне за собою скасування Верховною Р адою Украї-

ни рішення про його призначення.

Комісія є повноважною з моменту призначення на посаду та скла-

дення присяги не менш як двома третинами її складу.

Центральна виборча комісія є колегіальним органом, діяльність

якої організовує Г олова Комісії. Кожна політична партія, виборчий

блок партій, список кандидатів у депутати яких зареєстровано для

участі у виборах, можуть на період виборчої кампанії делегувати од-

ного представника до комісії для участі в її засіданнях з правом до-

радчого голосу.

Основною організаційною формою діяльності Комісії є її засі-

дання. На засіданні Комісії може бути розглянуто будь-яке питання,

яке відповідно до закону належить до повноважень Комісії.

Засідання Комісії скликаються її Г оловою, а в разі його відсут-

ності — одним із заступників Г олови Комісії. У разі відсутності Г оло-

ви або заступників Г олови Комісії чи їх відмови скликати засідання

Комісії воно може бути скликане не менш як третиною членів Комісії

з обов’язковим повідомленням усіх членів Комісії про час і місце за-

сідання.

Засідання Комісії веде її Г олова або, за дорученням Г олови чи

за погодженням між його заступниками, один із його заступників. У

разі відсутності Г олови та його заступників або невиконання ними з

будь-яких причин своїх функцій Комісія обирає головуючого на за-

сіданні із свого складу більшістю голосів від складу Комісії.

Засідання Комісії є повноважним за умови присутності не менш

як двох третин складу Комісії. На засіданні Комісії ведеться прото-

кол, який підписується Г оловою Комісії (головуючим на засіданні), а

також її секретарем.

Комісія приймає рішення з питань, що належать до її повнова-

жень, після їх розгляду на своїх засіданнях.

За результатами розгляду на засіданні Комісії питання поряд-

ку денного Комісія ухвалює рішення у формі постанови. З питань

поточної внутрішньої діяльності Комісія може ухвалювати прото-

кольне рішення. Р ішення Комісії приймається на засіданні Комісії

відкритим голосуванням більшістю голосів від складу Комісії. Ч лен

Комісії, присутній на її засіданні, який не погоджується з прийнятим

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 94 —

Комісією рішенням, має право викласти окрему думку, яка в письмо-

вій формі додається до протоколу засідання Комісії.

Рішення Комісії підписуються Г оловою Комісії (головуючим на

засіданні Комісії). Р ішення, прийняті Комісією, можуть бути зміне-

ні лише самою Комісією з власної ініціативи або на підставі рішення

суду. У випадках, визначених законом, рішення Комісії може бути

оскаржене до суду.

Рішення Комісії, прийняте в межах її повноважень, є обов’язковим

для виконання.

Керівники, інші посадові чи службові особи органів виконавчої

влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій (ви-

борчих блоків політичних партій), інших об’єднань громадян, під-

приємств, установ і організацій, виборчих комісій та комісій з рефе-

рендуму в порядку, передбаченому законодавством, зобов’язані на

запрошення Комісії прибути на її засідання, надавати необхідні відо-

мості і матеріали, відповідати на запитання.

У разі виявлення у процесі розгляду питання на засіданні Комі-

сії ознак вчинення злочину чи іншого правопорушення Комісія при-

ймає рішення про звернення до відповідних правоохоронних органів

та передає їм відповідні матеріали. П равоохоронний орган, якому пе-

редані вказані матеріали, повідомляє Комісію про результати розгля-

ду звернення чи вжиті заходи у встановлений законом строк.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх

посадові та службові особи, а також державні підприємства, устано-

ви і організації зобов’язані сприяти Комісії та її членам у здійсненні

ними своїх повноважень.

Виборці, виборчі комісії, комісії з референдумів, інші суб’єкти

виборчого і референдумного процесів, органи державної влади, ор-

гани місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підприємства,

установи, організації незалежно від форм власності, іноземці та особи

без громадянства, а також органи влади іноземних держав, міжнарод-

ні організації мають право звернутися до Комісії із зверненнями з пи-

тань, що належать до повноважень Комісії. Звернення до ЦВК може

подаватися у формі заяви чи скарги.

Заяви та скарги, які подані до Комісії під час виборчого процесу

чи процесу референдуму та стосуються цього процесу, розглядають-

ся Комісією протягом п’яти днів з дня надходження заяви або скарги,

якщо інший строк не встановлено відповідним законом України про

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 95 —

вибори або референдуми. Заяви та інші звернення, які не стосуються

виборчого процесу чи процесу референдуму або подані не під час та-

кого процесу, розглядаються Комісією на загальних підставах, вста-

новлених законом.

Скарга, подана до Комісії, розглядається на засіданні Комісії.

За підсумком розгляду скарги Комісія приймає рішення. Заява, по-

дана до Комісії, за дорученням Г олови Комісії або одного із його за-

ступників попередньо розглядається членом Комісії. За підсумком

попереднього розгляду заяви член Комісії може рекомендувати Ко-

місії розглянути її на засіданні Комісії та прийняти рішення з при-

воду такої заяви. Я кщо заява не вимагає прийняття рішення Комісії,

член Комісії за дорученням її Г олови або одного з його заступників

може надати відповідь заявнику від свого імені.

Якщо Комісії стане відомо про порушення законодавства Укра-

їни про вибори і референдуми, виборчих прав громадян України та

права на участь у референдумі з результатів проведених нею пере-

вірок або із засобів масової інформації чи інших джерел, що не су-

перечать законодавству України, Комісія має право розглянути за

власною ініціативою питання, що належать до її повноважень, та при-

йняти з цього приводу відповідне рішення.

Комісія за результатами узагальнення практики застосування

законодавства України про вибори і референдуми та практики про-

ведення виборів і референдумів в Україні, а також у разі необхідності

може за власною ініціативою розглянути та прийняти рішення сто-

совно:

 надання виборчим комісіям, комісіям з референдумів

роз’яснень і рекомендацій щодо застосування законодавства

України про вибори та референдуми;

 організації підготовки та проведення виборів і референдумів;

 організації роботи виборчих комісій та комісій з референ-

думів;

 підготовки пропозицій щодо вдосконалення законодавства

України про вибори і референдуми;

 інших питань, віднесених до повноважень Комісії.

Повноваження члена Комісії припиняються у зв’язку із закін-

ченням строку, на який його призначено. Ч лен Комісії, строк повно-

важень якого закінчився, до прийняття відповідного рішення Верхо-

вною Р адою України не бере участі у засіданнях Комісії.

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 96 —

Повноваження члена Комісії можуть бути припинені достроково.

Підставами дострокового припинення повноважень члена Комісії є:

1) особиста заява про складення повноважень;

2) досягнення шістдесятип’ятирічного віку;

3) припинення громадянства України;

4) вибуття на постійне місце проживання за межі України;

5) недотримання вимог щодо несумісності з іншими видами ді-

яльності;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) визнання недієздатним, безвісно відсутнім чи оголошення по-

мерлим;

8) порушення членом Комісії присяги;

9) неможливість виконання своїх повноважень за станом

здоров’я;

10) смерть члена Комісії.

При виникненні зазначених підстав П резидент України у трид-

цятиденний термін вносить до Верховної Р ади України подання про

дострокове припинення повноважень члена Комісії, за результата-

ми розгляду якого остання приймає відповідне рішення. П ри цьому

Президент України завчасно, але не пізніш як через тридцять днів з

дня припинення повноважень члена Комісії подає до Верховної Р ади

України кандидатуру особи, що пропонується на посаду члена Комі-

сії замість вибулого.

Повноваження Г олови Комісії, заступника Г олови Комісії, се-

кретаря Комісії припиняються достроково за їх заявою або в разі при-

пинення повноважень як члена Комісії.

Окрім дострокового припинення повноважень окремих членів

Комісії, законом також передбачено можливість дострокового при-

пинення повноважень всього складу Комісії. П овноваження всього

складу ЦВК можуть бути достроково припинені Верховною Р адою

України за вмотивованим поданням П резидента України.

Рішення про дострокове припинення повноважень всього скла-

ду Комісії приймається Верховною Р адою України не менш як двома

третинами від її конституційного складу.

Депутатські фракції у Верховній Р аді України не пізніше на-

ступного дня після дострокового припинення повноважень всього

складу Комісії подають П резиденту України пропозиції щодо персо-

нального складу Комісії, на підставі яких П резидент протягом трьох

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 97 —

днів вносить до Верховної Р ади України подання щодо персонально-

го складу Комісії.

Порядок організації роботи ЦВК визначається її Регламентом.

Формування територіальних (окружних)

та дільничних виборчих комісій

Територіальна (окружна) виборча комісія є юридичною осо-

бою. Т ериторіальна (окружна) виборча комісія є комісією вищого

рівня щодо усіх дільничних виборчих комісій на території відповід-

ного територіального виборчого округу.

Територіальна виборча комісія (на виборах П резидента) утво-

рюється Центральною виборчою комісією не пізніш як за вісімдесят

днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та

інших членів комісії у кількості не менше десяти осіб. Окружна ви-

борча комісія (на виборах народних депутатів) утворюється Цен-

тральною виборчою комісією не пізніш як за шістдесят днів до дня

виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та інших чле-

нів комісії у кількості не менше дванадцяти і не більше вісімнадцяти

осіб.

Подання щодо кандидатур до складу територіальних виборчих

комісій (не більше двох осіб до однієї виборчої комісії від одного кан-

дидата) вноситься не пізніш як за вісімдесят п’ять днів до дня виборів

Президента за підписом кандидата на пост П резидента України, за-

свідченим в установленому законом порядку. П ри цьому слід відзна-

чити, що до складу територіальної виборчої комісії включаються всі

внесені представники від кандидатів на пост П резидента України.

Подання щодо кандидатур до складу окружних виборчих комісій

(не більше однієї кандидатури до однієї комісії) вноситься не пізніш

як за шістдесят вісім днів до дня виборів депутатів центральним ке-

рівним органом партії (керівним органом блоку) — суб’єктом вибор-

чого процесу.

Право подання кандидатур до складу виборчих комісій мають

партії (блоки), які в поточному складі Верховної Р ади України ста-

ном на 15 вересня року, що передує рокові проведення виборів, мають

свої партійні фракції (фракції блоків), при цьому встановлено, що по

одному представнику від таких партій (блоків) до складу цих комі-

сій включається обов’язково, а також інші партії (блоки) — суб’єкти

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 98 —

виборчого процесу, не більше ніж по одному представнику від яких

включається до складу цих комісій шляхом жеребкування.

У разі, якщо в установлений законом строк не надійшли по-

дання щодо складу територіальної (окружної)/дільничної виборчої

комісії або якщо кількість запропонованих до складу комісії осіб

становить менше мінімальної, визначеної законом, відповідна комі-

сія утворюється Центральною виборчою комісією/територіальною

(окружною) виборчою комісією за поданням її Г олови у складі, не

більшому за середню кількість осіб від кількості, визначеної законом,

з обов’язковим урахуванням поданих кандидатур від кандидатів і

партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу.

Дільнична виборча комісія не є юридичною особою. Д ільнична

виборча комісія є суб’єктом відповідного виборчого процесу, має пра-

во звернення у межах своїх повноважень до органів державної влади

та органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ

та організацій, їх посадових та службових осіб.

Дільнична виборча комісія утворюється відповідною терито-

ріальною (окружною) виборчою комісією не пізніш як за тридцять

п’ять днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секре-

таря та інших членів комісії. Д ільнична виборча комісія на виборах

Президента України утворюється у складі не менше дванадцяти осіб.

Дільнична виборча комісія на виборах народних депутатів утворю-

ється у складі:

• для малих дільниць – 10–18 осіб;

• для середніх дільниць – 14–20 осіб;

• для великих дільниць – 18–24 особи.

На виборчих дільницях, де кількість виборців не перевищує

п’ятдесяти осіб, дільнична виборча комісія може утворюватися у

складі голови, секретаря та двох — чотирьох членів комісії.

Подання щодо кандидатур (не більше двох осіб до однієї вибор-

чої комісії від одного кандидата, однієї партії або виборчого блоку

партій) до складу виборчих комісій звичайних виборчих дільниць,

а також спеціальних виборчих дільниць, утворених у стаціонарних

лікувальних закладах, установах кримінально-виконавчої системи,

вноситься до відповідної територіальної (окружної) виборчої комісії

не пізніш як за сорок п’ять днів до дня виборів за підписом довіреної

особи кандидата на пост П резидента України/уповноваженої особи

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 99 —

партії (блоку), засвідченим головою територіальної (окружної) ви-

борчої комісії або в іншому встановленому законом порядку.

Дільнична виборча комісія спеціальної виборчої дільниці, утво-

реної на судні, яке в день виборів перебуває у плаванні під Д ержав-

ним П рапором України, на полярній станції України, утворюється

територіальною (окружною) виборчою комісією за місцем припис-

ки судна, полярної станції України за поданням відповідно капіта-

на судна, керівника полярної станції України, яке може надсилатися

технічними засобами зв’язку. У разі утворення спеціальної виборчої

дільниці у винятковому випадку утворення нового стаціонарного лі-

кувального закладу, установи кримінально-виконавчої системи чи

іншого закладу (установи) з тимчасовим перебуванням виборців з

обмеженими можливостями пересування, непередбаченого виходу у

плавання судна під Д ержавним П рапором України чи непередбаче-

ного утворення (передислокації) військової частини (формування),

дислокованої за межами населеного пункту на значній відстані від

нього, дільнична виборча комісія утворюється Центральною вибор-

чою комісією одночасно з утворенням виборчої дільниці за поданням

територіальної (окружної) виборчої комісії.

Дільнична виборча комісія закордонної виборчої дільниці утво-

рюється Центральною виборчою комісією на підставі пропозицій

кандидатів на пост П резидента України/партій (блоків) — суб’єктів

виборчого процесу (не більше двох представників від одного кан-

дидата та не більше ніж по одному представнику від партій (бло-

ків) — суб’єктів виборчого процесу) та подань Міністерства за-

кордонних справ України. Д о складу дільничної виборчої комісії

закордонної виборчої дільниці включаються кандидатури, внесені

Міністерством закордонних справ України, у такій кількості, щоб

склад утвореної виборчої комісії відповідав вимогам закону.

Голова, заступник голови та секретар комісії не можуть бути

представниками одного кандидата на пост П резидента України або

однієї партії (блоку) — суб’єкта виборчого процесу. Кожен кандидат

на пост П резидента України, кожна партія (блок), від якої включені

кандидатури до складу виборчих комісій, мають право на пропорцій-

ну частку кожної категорії керівних посад у цих виборчих комісіях.

До складу територіальної (окружної) або дільничної виборчої

комісії можуть входити виборці, які проживають у межах відповід-

ного територіального округу або міста, на території якого розташо-

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 100 —

ваний цей округ. Д о складу дільничної виборчої комісії закордонної

виборчої дільниці можуть входити виборці, які проживають або пере-

бувають у період підготовки та проведення виборів на території від-

повідної іноземної держави.

Особа може одночасно входити до складу лише однієї виборчої

комісії. Д о складу територіальної (окружної)/дільничної виборчої

комісії не можуть входити кандидати на пост П резидента України,

їх уповноважені представники, довірені особи, посадові та службові

особи органів державної влади та органів місцевого самоврядуван-

ня, а також громадяни, які утримуються в установах кримінально-

виконавчої системи або мають судимість за вчинення умисного зло-

чину, якщо ця судимість не погашена або не знята у встановленому

законом порядку. У разі якщо одночасно з виборами П резидента

України проводяться інші вибори, до складу виборчої комісії не мо-

жуть входити кандидати, які балотуються на цих виборах, їх довірені

особи, уповноважені особи партій (блоків) — суб’єктів відповідних

виборчих процесів.

Організація роботи виборчих комісій

Основною формою роботи виборчої комісії є засідання, яке

скликається головою комісії, в разі його відсутності — заступником

голови, а в разі відсутності голови та його заступника — секретарем

комісії. У разі необхідності засідання виборчої комісії може бути

скликане рішенням виборчої комісії вищого рівня. На письмову ви-

могу третини складу виборчої комісії голова виборчої комісії або

його заступник зобов’язаний скликати засідання комісії не пізніше

наступного дня після отримання такої вимоги.

Перше засідання виборчої комісії скликається не пізніш як на

третій день після дня її утворення, а наступні — за необхідності. У

разі утворення виборчої комісії одночасно з утворенням виборчої

дільниці перше засідання комісії скликається не пізніше наступного

дня після дня її утворення.

Засідання виборчої комісії є повноважним за умови присутності

не менш як двох третин складу цієї комісії. У день голосування, зо-

крема при підрахунку голосів, встановленні результатів голосування

на виборчій дільниці, підсумку голосування в межах територіального

виборчого округу, засідання територіальної (окружної) або дільнич-

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 101 —

ної виборчої комісії є повноважним за умови присутності більше по-

ловини складу цієї комісії. Засідання виборчої комісії скликається з

обов’язковим повідомленням усіх членів комісії про час, місце про-

ведення засідання та його порядок денний.

Засідання виборчої комісії веде голова комісії або його заступ-

ник; у разі невиконання ними цієї функції або у разі їх відсутності,

у тому числі у день голосування, зокрема при підрахунку голосів,

встановленні результатів голосування на виборчій дільниці, підсум-

ку голосування в межах територіального виборчого округу, комісія

на кожному такому засіданні визначає із свого складу головуючого

на засіданні з числа членів комісії, які представляють того ж суб’єкта

внесення кандидатур, а в разі відсутності або відмови такого члена

(таких членів) комісії — іншого члена комісії.

Виборча комісія на вимогу трьох членів комісії, а також за рішен-

ням виборчої комісії вищого рівня або суду зобов’язана розглянути на

своєму засіданні питання, що належать до її повноважень, не пізніш

як у триденний строк від дня заявлення вимоги або прийняття за-

значеного рішення, але не пізніше дня виборів, а у день виборів, крім

дільничної виборчої комісії, — невідкладно. Д ільнична виборча комі-

сія зобов’язана розглянути на своєму засіданні питання, що належать

до її повноважень, на вимогу зазначених членів комісії у день виборів

або за рішенням виборчої комісії вищого рівня чи суду, прийнятого в

день виборів, невідкладно після закінчення голосування.

Представники партій (блоків) у Центральній виборчій комісії

беруть участь у засіданні Центральної виборчої комісії з правом до-

радчого голосу. На засіданні Центральної виборчої комісії мають та-

кож право бути присутніми без дозволу чи запрошення кандидати,

уповноважені особи партій (блоків) в загальнодержавному виборчо-

му окрузі; офіційні спостерігачі від іноземних держав та міжнародних

організацій; представники засобів масової інформації.

На засіданнях виборчої комісії, у тому числі при підрахунку

голосів та встановленні результатів голосування, на виборчій діль-

ниці в день голосування у приміщенні, де проводиться це голосу-

вання, мають право бути присутніми без дозволу чи запрошення

відповідної комісії лише члени виборчих комісій вищого рівня,

кандидати, їх довірені особи, офіційні спостерігачі від кандидатів,

партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу, а також офіційні

спостерігачі від громадських організацій, від іноземних держав і

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 102 —

міжнародних організацій, представники засобів масової інформа-

ції. І нші особи можуть бути присутніми на засіданні комісії тільки

з дозволу або на запрошення цієї комісії. Т акож виборча комісія

може прийняти мотивоване рішення про позбавлення права при-

сутності на засіданні осіб, які відповідно до закону мають право

бути присутніми на засіданні, якщо вони неправомірно перешко-

джають його проведенню. Т аке рішення приймається двома трети-

нами від складу комісії.

Рішення виборчої комісії приймається відкритим голосуванням

більшістю голосів від складу комісії, крім випадків, передбачених за-

коном. Р ішення комісії набирає чинності з моменту його прийняття,

за винятком випадків, передбачених законом. Ч лен виборчої комісії,

який бере участь у її засіданні і не згоден з рішенням, прийнятим ко-

місією, має право протягом двох днів після засідання, на якому було

прийнято рішення, у письмовій формі висловити окрему думку, яка

додається до відповідного протоколу засідання виборчої комісії і є

його невід’ємною частиною.

Рішення виборчої комісії, прийняте в межах її повноважень, є

обов’язковим для виконання усіма суб’єктами виборчого процесу,

органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування,

їх посадовими та службовими особами, а також засобами масової

інформації. Р ішення виборчої комісії, що суперечить законодавству

України або прийняте з перевищенням її повноважень, може бути

скасоване виборчою комісією вищого рівня або визнане протиправ-

ним та скасоване судом. У такому випадку виборча комісія вищого

рівня має право прийняти рішення по суті питання.

На засіданні виборчої комісії ведеться протокол, що підпису-

ється головуючим на засіданні та секретарем комісії (чи секретарем

засідання). П ротокол засідання комісії надається для ознайомлення

членам комісії не пізніше наступного засідання комісії, при цьому

член комісії має право його підписати.

Рішення виборчої комісії з розглянутого питання оформляється

у формі постанови. П останова підписується головуючим на засідан-

ні та секретарем комісії (засідання). З питань поточної діяльності ко-

місія може приймати протокольні рішення.

Виборча комісія складає акти та протоколи. А кт комісії засвід-

чує певний факт або певну подію, виявлені і визнані комісією. П ро-

токол комісії встановлює підсумки певних дій, виконаних комісією.

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 103 —

Акт або протокол комісії підписується всіма присутніми на засіданні

членами виборчої комісії.

Члену виборчої комісії під час виконання своїх обов’язків заборо-

няється агітувати за чи проти кандидатів, партій (блоків) — суб’єктів

виборчого процесу, а також публічно оцінювати їх діяльність.

Повноваження територіальної (окружної), дільничної виборчої

комісії можуть бути достроково припинені виборчою комісією, яка її

утворила, за власною ініціативою або на підставі рішення суду в разі

порушення комісією Конституції та законів України. У цьому випад-

ку відповідна виборча комісія вищого рівня не пізніше ніж на сьомий

день з дня припинення повноважень комісії, але не пізніш як за один

день до дня виборів, затверджує новий склад цієї комісії.

У разі дострокового припинення повноважень члена виборчої ко-

місії відповідна виборча комісія вищого рівня не пізніше ніж на сьомий

день з дня припинення його повноважень, але не пізніш як за один день

до дня виборів, включає до її складу іншу особу замість тієї, повнова-

ження якої припинено. С уб’єкт виборчого процесу, за поданням якого

до складу комісії було включено особу, повноваження якої достроково

припинено, має пріоритетне право на подання кандидатури для вклю-

чення до складу виборчої комісії замість вибулого. Т аке подання, здій-

снене відповідно до вимог закону, не може бути відхилене.

Порядок оскарження рішень,

дій (бездіяльності) виборчих комісій

Суб’єктом звернення зі скаргою, що стосується процесу вибо-

рів, може бути:

 кандидат на пост П резидента України (довірена особа канди-

дата) або кандидат у депутати;

 партія (блок) — суб’єкт виборчого процесу в особі її керівника

(керівників блоку), представника партії (блоку) у Централь-

ній виборчій комісії, уповноваженої особи партії (блоку) чи

іншої особи, уповноваженої рішенням центрального керівно-

го органу партії (керівного органу блоку);

 офіційний спостерігач від партії (блоку);

 виборча комісія, яка здійснює повноваження щодо організації

підготовки та проведення виборів, в особі її голови чи уповно-

важеного рішенням виборчої комісії члена комісії;

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 104 —

 виборець, виборчі права або охоронювані законом інтер-

еси щодо участі у виборчому процесі якого, у тому числі на

участь у роботі виборчої комісії чи на здійснення спостере-

ження, порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта

оскарження.

Суб’єктом розгляду скарги є виборча комісія або суд. С уд, до

якого подана скарга, невідкладно повідомляє відповідну виборчу ко-

місію та комісію вищого рівня про надходження скарги, а також про

ухвалене судом рішення. Я кщо скаргу прийнято судом до розгляду

і з того ж питання та з тих же підстав скаргу подано до виборчої ко-

місії, виборча комісія після отримання повідомлення суду про над-

ходження скарги зупиняє розгляд скарги до набрання рішенням суду

законної сили.

Скарга до виборчої комісії або до суду може бути подана суб’єктом

звернення зі скаргою протягом п’яти днів після прийняття рішення,

вчинення дії чи бездіяльності суб’єктом оскарження. С карга щодо по-

рушення, яке мало місце до дня голосування, може бути подана не

пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування.

Скарга щодо порушення, яке мало місце під час голосування, може

бути подана до відповідної дільничної виборчої комісії не пізніше за-

кінчення голосування. С карга щодо рішень, дій чи бездіяльності ви-

борчої комісії, членів цих комісій, що мали місце у день голосування,

під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування

на дільниці, може бути подана до виборчої комісії вищого рівня або

до суду у дводенний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або

бездіяльності.

Зміна або уточнення вимог суб’єкта звернення зі скаргою під

час розгляду скарги суб’єктом розгляду скарги, викликані виявлен-

ням обставин, не відомих раніше суб’єкту звернення зі скаргою, не

вважається новою скаргою і не підлягає встановленим обмеженням

строків.

Скарга до виборчої комісії або до суду подається у письмовій

формі. Д о скарги додаються її копії та копії усіх документів, що при-

єднуються до неї, у кількості, яка дорівнює кількості суб’єктів оскар-

ження та заінтересованих осіб, зазначених у скарзі. С карга, оформ-

лена без дотримання вимог закону, повертається суб’єкту звернення

зі скаргою без розгляду не пізніш як на наступний день після дня

надходження скарги, а скарга, подана напередодні дня голосування,

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 105 —

в день голосування чи наступного дня, — невідкладно. П ри повернен-

ні скарги без розгляду зазначається вичерпний перелік недоліків, які

перешкоджають розгляду скарги, і вказується на можливість повтор-

ного звернення зі скаргою, оформленою відповідно до вимог закону

і у передбачені цим законом строки. П ри повторному поданні скар-

ги з невиправленими недоліками або з допущенням нових недоліків

суб’єкт розгляду скарги приймає рішення про залишення її без роз-

гляду по суті.

Скарга, оформлена з дотриманням вимог закону, розглядається

судом або відповідною виборчою комісією на своєму засіданні не піз-

ніш як на п’ятий день з дня її отримання. С карга ж щодо порушень,

які мали місце до дня голосування, розглядається виборчою комісією

в цей же строк, але не пізніше початку голосування. С карга щодо по-

рушення, яке мало місце під час голосування, подана до дільничної

виборчої комісії, розглядається нею відразу після закінчення голосу-

вання. С карга щодо порушення, яке мало місце у день голосування,

під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування

на дільниці, подана до виборчої комісії вищого рівня або до суду, роз-

глядається відповідним суб’єктом розгляду скарги у дводенний строк

з дня її подання.

Якщо виборча комісія при розгляді скарги визнає необхідним

проведення перевірки зазначених у скарзі обставин правоохоронни-

ми органами, відповідні правоохоронні органи за зверненням вибор-

чої комісії перевіряють ці обставини та вживають відповідних захо-

дів щодо припинення порушення законодавства у триденний строк

з дня отримання звернення виборчої комісії, а якщо таке звернення

отримано ними менше ніж за три дні до дня голосування, у день го-

лосування чи в наступний за ним день, — невідкладно. П ро наслідки

перевірки та вжиті заходи відповідні органи повідомляють виборчу

комісію, яка до них звернулася.

Розгляд скарги суб’єктом розгляду скарги здійснюється з

обов’язковим своєчасним повідомленням суб’єкта звернення зі скар-

гою, суб’єкта оскарження та інших заінтересованих осіб про час і

місце розгляду скарги. Неприбуття на засідання суб’єкта розгляду

скарги осіб, які були належним чином повідомлені про нього, не пере-

шкоджає розгляду скарги.

Копії скарги та доданих до неї документів надаються суб’єкту

оскарження та заінтересованим особам заздалегідь, а у разі немож-

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 106 —

ливості — не пізніше початку розгляду скарги. С уб’єкт оскарження

має право подати письмові пояснення по суті скарги, які беруться до

розгляду суб’єктом розгляду скарги.

Суб’єкт розгляду скарги приймає рішення про залишення скарги

без розгляду по суті, якщо вона подана неналежним суб’єктом звер-

нення зі скаргою до неналежного суб’єкта розгляду скарги або з по-

рушенням строків оскарження, встановлених законом.

Центральна виборча комісія, приймаючи рішення про залишен-

ня скарги без розгляду по суті, може з власної ініціативи взяти до роз-

гляду факти, викладені у скарзі.

Рішення суб’єкта розгляду скарги повинно бути справедли-

вим, законним і обґрунтованим. П ри розгляді скарги по суті суб’єкт

розгляду скарги може задовольнити скаргу повністю або частково чи

відмовити в її задоволенні.

У разі задоволення скарги суб’єкт розгляду скарги може прийня-

ти рішення, яким:

1) визнати рішення суб’єкта оскарження чи окремих його поло-

жень, дії чи бездіяльність такими, що не відповідають вимо-

гам виборчого законодавства, порушують виборчі права гро-

мадян, права та законні інтереси суб’єкта виборчого процесу;

2) скасувати рішення;

3) зобов’язати суб’єкта оскарження здійснити дії, передбачені

виборчим законодавством;

4) зобов’язати суб’єкта оскарження утриматися від вчинення

певних дій;

5) поновити іншим способом порушені виборчі права громадян,

права та законні інтереси суб’єкта виборчого процесу;

6) зобов’язати суб’єкта оскарження та (або) інший орган, партію

(блок), засіб масової інформації, посадову чи службову особу

здійснити передбачені виборчим законодавством дії, які ви-

пливають із факту скасування рішення, визнання оскаржених

дій або бездіяльності протиправними.

Суб’єкт розгляду скарги, встановивши, що рішення, дії чи без-

діяльність не відповідають виборчому законодавству, задовольняє

скаргу. П ри задоволенні скарги суб’єкт розгляду скарги може задо-

вольнити усі або частину вимог суб’єкта звернення зі скаргою.

У разі визнання судом рішення відповідної виборчої комісії про-

типравним, у тому числі з питання визнання голосування на вибор-

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 107 —

чій дільниці недійсним, встановлення підсумків і результатів голо-

сування, встановлення результатів виборів, рішення з цього питання

приймає виборча комісія, рішення якої було визнане протиправним,

або виборча комісія вищого рівня на підставі рішення суду. П ри цьо-

му, якщо рішення не було визнане недійсним з формальних підстав,

виборча комісія не може прийняти рішення, яке по суті повторює рі-

шення, визнане судом протиправним.

Виборча комісія вищого рівня на підставі скарги, рішення суду

або з власної ініціативи може скасувати рішення виборчої комісії

нижчого рівня та прийняти рішення по суті питання або зобов’язати

виборчу комісію нижчого рівня повторно розглянути порушене пи-

тання.

Суб’єкт розгляду скарги відмовляє в задоволенні скарги, якщо

встановить, що рішення, дії або бездіяльність суб’єкта оскарження

вчинені відповідно до закону, в межах повноважень, передбачених

законом, і не порушують виборчі права виборців, права і законні ін-

тереси інших суб’єктів виборчого процесу.

Копія рішення суб’єкта розгляду скарги видається чи надсила-

ється суб’єкту звернення зі скаргою, суб’єкту оскарження, заінтер-

есованим особам, відповідній виборчій комісії, іншому суб’єкту, про

якого йдеться у рішенні, не пізніше наступного дня після прийняття

рішення, а у разі прийняття рішення напередодні, в день виборів або

на наступний день — невідкладно.

Рішення суду, прийняте в першій інстанції, набирає законної

сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Учасники

судового розгляду справи мають право оскаржити в апеляційному

порядку повністю або частково судове рішення, ухвалене судом пер-

шої інстанції, що не набрало законної сили, якщо суд першої інстанції

неповно з’ясував обставини справи, не дав належну оцінку доказам,

неправильно застосував норми матеріального права або істотно пору-

шив норми судочинства. А пеляційна скарга також може бути подана

третьою особою — суб’єктом виборчого процесу, яка не брала участі

в судовому розгляді справи, якщо рішення суду першої інстанції по-

рушує її права, свободи та законні інтереси. Р ішення судів, ухвалені

ними у першій інстанції, переглядаються в порядку, встановленому

Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції можуть бути

подані протягом двох днів з дня, наступного після дня одержання

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 108 —

копії рішення. А пеляційна скарга на рішення суду першої інстанції,

прийняте до дня голосування, може бути подана у цей же строк, але

не пізніше двадцять четвертої години останньої суботи перед днем

виборів. А пеляційні скарги, подані після закінчення зазначених стро-

ків, залишаються без розгляду.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу протягом двох днів

з дня прийняття апеляційної скарги, а стосовно судових рішень, що

були ухвалені судом першої інстанції до дня виборів, — не пізніше

часу початку голосування.

Суб’єкт виборчого процесу має право оскаржити рішення, дії

чи бездіяльність виборчої комісії або її окремого члена. С карга

щодо рішень, дій чи бездіяльності дільничної виборчої комісії, чле-

на цієї комісії подається до відповідної територіальної (окруж-

ної) виборчої комісії або до місцевого суду. С карга щодо рішень,

дій чи бездіяльності територіальної (окружної) виборчої комісії,

члена цієї комісії подається до Центральної виборчої комісії або

до апеляційного суду. С карга щодо рішення, дії чи бездіяльності

Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії подається до Вер-

ховного С уду України. С карга на рішення, дії чи бездіяльність ви-

борчих комісій, членів цих комісій розглядається судом у складі

трьох професійних суддів.

§ 8. С кладання та уточнення списків виборців.

Державний реєстр виборців

Поняття і органи Державного реєстру виборців.

Мова і форма його ведення

Для проведення виборів формуються списки громадян України,

які мають право голосу. Д ля складання та уточнення списків вибор-

ців створюється Д ержавний реєстр виборців. О тже, державний ре-

єстр виборців — це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна

система (банк даних), призначена для зберігання і обробки даних, які

містять передбачені законом відомості, та користування ними, ство-

рена для забезпечення державного персоніфікованого обліку грома-

дян України, які мають право голосу відповідно до ст. 70 Конституції

України.

ТЕМА 2.

Виборчий і референдний процес в Україні

— 109 —

До Реєстру заносяться та в базі даних Р еєстру зберігаються відо-

мості про виборця (персональні дані) таких видів:

1) ідентифікаційні персональні дані, які однозначно визнача-

ють особу виборця. Д о них належать:

 прізвище виборця;

 власне ім’я (усі власні імена) виборця;

 по батькові виборця (у разі відсутності у виборця по бать-

кові відповідно до звичаю національної меншини, до якої

він належить, вноситься службова відмітка про відсутність

по батькові);

 дата народження виборця;

 місце народження виборця;

2) персональні дані, які визначають місце та умови голосу-

вання виборця. Д о них належать:

 виборча адреса виборця (адреса його житла або місця пере-

бування виборця чи інша адреса, що замінює адресу житла

виборця, яка є підставою для віднесення виборця до відпо-

відної постійної виборчої дільниці);

 номер територіального або зазначення закордонного ви-

борчого округу, до якого віднесений виборець;

 номер постійної виборчої дільниці, до якої віднесений ви-

борець;

 відомості про постійну нездатність виборця пересуватися

самостійно (за наявності підстав);

3) службові персональні дані:

 дата набуття виборцем громадянства України;

 дата припинення громадянства України (для осіб, включе-

них до Р еєстру, громадянство України яких припинено);

 дата визнання особи недієздатною (для осіб, включених до

Реєстру та визнаних судом недієздатними);

 дата поновлення дієздатності особи (для осіб, включених

до Р еєстру, чия дієздатність поновлена);

 дата смерті виборця або дата оголошення його померлим

(для померлих осіб, включених до Р еєстру);

 дата скасування рішення суду про оголошення особи,

включеної до Р еєстру, померлою;

 службова відмітка про відсутність окремих персональних

даних виборця;

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 110 —

 службова відмітка про вибуття виборця із зареєстровано-

го місця проживання (без внесення змін до його виборчої

адреси);

 посилання на документи, які є у розпорядженні органу

ведення Р еєстру та стали підставою для внесення запи-

су або персональних даних до бази даних Р еєстру, зміни

(уточнення) цих персональних даних або знищення за-

пису.

Органам ведення Р еєстру забороняється збирати, вносити до

Реєстру та зберігати в базі даних Р еєстру персональні дані виборців,

окрім тих, що наведені вище.

Кожен виборець при цьому має право:

 подавати свої персональні дані до відповідного органу веден-

ня Р еєстру;

 знати про своє включення (невключення) чи включення (не-

включення) інших осіб до Р еєстру;

 знати про використання своїх персональних даних для цілей,

не передбачених законом, зокрема знати, кому і з яких підстав

була надана інформація про нього;

 одержувати на безоплатній основі у будь-який час від відпо-

відного органу ведення Р еєстру повну інформацію в доступ-

ній формі про свої персональні дані, внесені до Р еєстру;

 звертатися до відповідного органу ведення Р еєстру з моти-

вованою заявою щодо неправомірного включення (невклю-

чення) до Р еєстру себе чи інших осіб, запису про себе чи про

інших осіб, виправлення недостовірних відомостей Р еєстру

щодо себе або інших осіб;

 оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів Р еєстру;

 захищати будь-якими не забороненими законом засобами

свої права та законні інтереси у разі їх порушення при веденні

Реєстру.

Виборець надає органу ведення Р еєстру достовірну інформацію

щодо своїх персональних даних. У разі виникнення можливості вне-

сення до Р еєстру двох і більше записів про одного виборця (кратне

включення виборця) цей виборець сприяє органам Р еєстру в усунен-

ні свого кратного включення.

Мовою ведення Р еєстру є державна (українська) мова. Д ля тран-

слітерації українською мовою прізвищ, імен, по батькові та інших