Тема 1. Конституц ійно-процесуальне право

як галуз ь права, н аук а і н авчальна дисципліна

— 13 —

Конституційно-процесуальне право тісно співвідноситься із кон-

ституційним правом, однак не ототожнюється і не поглинається ним,

воно лише встановлює для нього способи і порядок реалізації, чим

деталізуються і конкретизуються юридичні приписи конституційно-

правових норм.

§ 2. Конституційно-процесуальні норми

Конституційно-процесуальне право, подібно до інших галузей

національного права, становить собою сукупність певних правових

норм. Я к й будь-яким іншим нормам права, їм притаманні загальні

спільні риси правової норми: всі вони встановлюються і санкціону-

ються державою; приймаються у суворо визначеному порядку, поза-

як виступають результатом владної діяльності держави; видаються

уповноваженими на те суб’єктами в межах належної їм компетенції та

з неухильним дотриманням відповідної процедури, ними ж і встанов-

леної; держава створює реальні умови для добровільного використан-

ня суб’єктами задля реалізації своїх прав і обов’язків передбачених у

них засобів і способів, застосовує методи переконання і примусу для

забезпечення дотримання ними відповідної процедури; вони носять

загальний характер, тобто поширюються на всіх учасників врегульо-

вуваних ними відносин, у них сформульовано формально визначені

приписи, обов’язкові до виконання.

Виходячи з цього, можна дійти висновку, що конституційно-

процесуальні норми — це загальнообов’язкові, формально визначені

правила поведінки загального характеру, встановлені або санкціо-

новані державою як регулятор суспільних відносин, що становлять

предмет конституційно-процесуального права, і забезпечуються

усіма юридично обґрунтованими заходами і засобами державного-

правового впливу. Вони встановлюють порядок застосування норм

конституційного матеріального права, адже містять правила поведін-

ки суб’єктів права, яких вони мають додержуватися при реалізації на-

лежних їм прав і обов’язків.

Особливості норм конституційно-процесуального права зокрема

і процесуального права в цілому обумовлені призначенням остан-

нього, яке полягає у забезпеченні регламентування процедур реалі-

зації прав і обов’язків, встановлених відповідними нормами матері-

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 14 —

ального права. Зважаючи на це, можна дійти висновку, що приписи

конституційно-процесуальних норм мають процедурний характер,

тобто їх зміст полягає у визначенні порядку здійснення встановле-

них нормами конституційного права прав і обов’язків тих чи інших

його суб’єктів.

Приписи конституційно-процесуальних норм в більшості своїй

спрямовані на тих суб’єктів, які тією чи іншою мірою наділені пев-

ними владними повноваженнями щодо застосування норм консти-

туційного матеріального права. Наприклад, приписи конституційно-

процесуальних норм, що встановлюють порядок реалізації

повноважень Центральної виборчої комісії, пов’язані здебільшого з

діяльністю із забезпечення організації і проведення виборів П рези-

дента і народних депутатів України. О днак це не означає, що норми

конституційно-процесуального права не поширюються на окремих

громадян. Наприклад, норми виборчого права, що регламентують

порядок реалізації громадянами свого активного виборчого права,

є нормами конституційно-процесуального права, орієнтованими

передусім на регулювання поведінки громадян в конкретних видах

конституційно-процесуальних правовідносин.

Відтак, норми конституційно-процесуального права мають

здебільшого імперативний характер, тобто у категоричних розпо-

рядженнях держави виражають чітко визначені дії і не допускають

жодних винятків і невідповідностей вичерпному переліку встановле-

них ними процедурних правил. Т аким чином, вони прямо вказують

на відповідну поведінку суб’єктів права. Р азом з тим певна їх частина

має диспозитивний характер, надаючи суб’єктам регламентованих

ними відносин деяку свободу вибору своєї поведінки, пропонують

їм певну альтернативу, право самостійно визначати спосіб реалізації

своїх прав чи обов’язків в окремих визначених законом випадках.

Отже, конституційно-процесуальні норми відзначаються:

 особливим змістом — регулюють особливе коло суспільних

відносин;

 особливим характером приписів — встановлюють форми реа-

лізації приписів норм конституційного матеріального права;

 основоположним джерелом — мають у своїй основі О сновний

Закон держави;

 особливостями структури — визначені в їхній гіпотезі умови

і обставини, за наявності яких реалізується правило, що ви-