Тема 1. Конституц ійно-процесуальне право

як галуз ь права, н аук а і н авчальна дисципліна

— 19 —

• особи без громадянства (апатриди);

• особи з подвійним громадянством (біпатриди);

2) юридичні особи (колективні суб’єкти):

• державні органи, підприємства, установи, організації;

• органи місцевого самоврядування;

• комерційні організації;

• громадські об’єднання;

3) держава:

• власне держава;

• державні утворення;

• адміністративно-територіальні одиниці;

4) соціальні спільноти:

• народи;

• нації;

• етнічні групи.

Особливість суб’єктів конституційно-процесуальних відносин

полягає в тому, що вони мають різні за обсягом права та обов’язки

(неоднакові права і обов’язки мають народ України і держава Укра-

їна, громадяни України та іноземці і особи без громадянства тощо).

Іншою рисою суб’єктів цих відносин є особливий механізм реалізації

їх правосуб’єктності. В одних випадках така реалізація здійснюєть-

ся безпосередньо через норми конституційного та конституційно-

процесуального права, в інших випадках — через норми інших галу-

зей права. С пецифіка деяких суб’єктів цих відносин полягає в тому,

що вони виступають лише як учасники конституційно-процесуальних

відносин і не можуть бути суб’єктами інших видів правовідносин (на-

приклад територіальні утворення).

Слід відзначити, що держава і соціальні спільноти, якщо гово-

рити про них як про суб’єктів права, не можуть вважатися безпосе-

редніми суб’єктами конституційно-процесуальних відносин. О че-

видно, що соціальні спільноти, враховуючи ступінь їх персоніфікації

і рівень організованості, в більшості випадків діють через державу і

державні утворення. Хіба що при проведенні виборів і референдумів

вони виступають як самостійні учасники правовідносин і можуть

розглядатися конституційно-процесуальним правом як його безпо-

середні суб’єкти. В свою чергу, держава також не має ані правоздат-

ності, ані дієздатності. Будучи особливим колективним суб’єктом

правовідносин, вона не наділена спеціальною компетенцією і діє,

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 20 —

як правило, через свої органи, які від її імені безпосередньо реалізу-

ють її повноваження з управління суспільними справами. П оняття

правосуб’єктності до неї не застосовується, оскільки держава як су-

веренна організація користується правом самостійно визначати для

себе коло обов’язків і повноважень.

Діяльність суб’єктів конституційно-процесуальних відносин з

реалізації наданих їм прав і обов’язків пов’язана з об’єктами цих від-

носин. Об’єкти конституційно-процесуальних відносин — це соці-

альні явища, з приводу яких суб’єкти конституційно-правових від-

носин вступають у відносини з приводу реалізації їх взаємних прав

і обов’язків, визначених нормами конституційного матеріального

права. Конституція України до переліку таких об’єктів відносить:

конституційний лад, народний і державний суверенітет, громадян-

ство, державну територію, державну символіку, мову, політичну,

економічну та ідеологічну багатоманітність, землю, державний бю-

джет, природні об’єкти права власності народу тощо. С пецифічним

об’єктом конституційно-процесуальних відносин є публічна влада і

способи її здійснення.

До об’єктів конституційно-процесуальних відносин нематері-

ального (духовного) характеру належать найвищі соціальні цінності,

гарантовані Конституцією — людина, її життя і здоров’я, честь і гід-

ність, недоторканність і безпека, а також історична свідомість, тради-

ції і культура української нації, етнічна, культурна, мовна і релігій-

на самобутність корінних народів і національних меншин України,

спільна культурна спадщина, національно-культурні і мовні потреби

громадян тощо.

Особливістю конституційно-процесуальних відносин є нерівно-

правність їх суб’єктів, обумовлена дією принципу влади і підпоряд-

кування, коли одні суб’єкти виступають правомочними сторонами, а

інші — правозобов’язаними.

Зміст конституційно-процесуальних відносин характеризу-

ється складною структурою. Він виявляється через конституційно-

правовий статус їх суб’єктів. Д ля таких відносин характерним є осо-

бливий механізм реалізації їх суб’єктами своїх прав і обов’язків. Т ак,

у значній частині цих відносин права та обов’язки суб’єктів реалізу-

ються не безпосередньо, а через інші правовідносини, що виникають

внаслідок реалізації різних видів правових норм і мають конкретний

характер.