9. Соціокультурні світи Київської Русі

Печеніги в сер. 10 ст. підкорили територію К.Р від р. Дон до р. Дунай.

1091 були розгромлені печеніги.Їх вплив на ку-ру:залишилися в народному фольклорі, збудована Софія Київська на честь перемоги Святослава над печенігами.

Торки- виконували фу-цію прикордонників К.Р.

Половці- вперше зявляються в К.Р. в 1055. 1061 перший похід половців на Руську землю.

До приходу варяг основною політичною одиницею виступало плем’я(вождь, старійшина)

Перехід варягів видозмінює політичний устрій: князь та княжа дружина, рада бояр, збори городян(віче).

Пол. Влада зосер. В містах, які виник.на торгових шляхах. В К.Р існувала проблема монополізації влади. На околицях владу вик. Посадники або тисяцький місцевого ополчення.

Віче обгов. війск. походи, укладання угод, престолонаслідування, критикувало княжу політику.

Єдиним способом зв’язку князя з підлеглими є збір данини. Правосуддя вершив сам князь.

Суп-тво. под. на вершині перебували представники династії Рюриковичів, мужі – княжі воїни, старші та молодші дружинники, місцева знать – бояри або мужі.Землею володіли спадково, проживали в містах займаючись торгівлею.Міська знать(міщани, бюргери) родичалися з боярами, домінували в міській політиці.Молодші люди- дрібні торговці, крамарі, ремісники.Черн –займалися чорною роботою.Смерди-незалежні, вони могли звертатись до суду, передавати в спадщину землю синам, переїжджати з місця на місце.Їх обов’язки:сплата данини та військова повинність. Закупи – боргові селяни. Рядовичі- селяни, які працювали у пана. Холопи – раби.

Служники церкви(греки), болгарське духовенство, місцеве духовенство(русичі).

Ізгої були під опікою церкви: князі, які втратили свою вотчину, недавно звільнені раби, збанкрутілі купці.

10. Культура Галицько-Волинського князівства

Давні традиції на всіх руських землях мала художня обробка дерева,широко застосовувався дерев'яний посуд. У письмових джерелах згадуються дерев'яні миски, хлібниці, сіль-ниці, ложки та інші побутові речі; називаються також меблі — лави, ліжко, ларець (скриня), полиця, виготовлення культо­вих речей — хрестів, розп'ять, згодом іконостасів.

прикрашан­ня дерев'яних виробів, прикраса інкрустація, коли в поверхню виробу врізають пластинки або куски різного матеріалу — деревини Інших порід, золота, інтарсія — композиції з різноколір­ної деревини, різьблення. Свої традиції у Галицько-Волинській Русі мало і ливарництво.

Славились майстерністю ливарники дзвонів, Яків Скора для дзвіниця собору св.Юра у Львові 1341 р.

гончарство- керамічна продукція - кухонні горщики. миски, макітри, глеки, полумиски, черпаки, світильники, рукомийники, скарбнички, іграшки. Посуд і предмети побуту прикрашали різноманітними орнаментами. По­ширеною технікою орнаментування було заглиблене пластичне декорування загостреним інструментом — гребінцем, штампом або пальцевдавлюванням, викор. тех­ніку поливи.

Галицько-Волинській Русі була й чорна, або задимлена, закурена кераміка, буді­вельна кераміка. Стіни й долівки храмів та житлових будинків нерідко вистелювали фігурними керамічними плитками, вкритими емалевою поливою жовтого, синього, зеленого, коричневого кольо­рів.

ткацтво. виробництва тканин з льону й конопель, вигот.килимів

Дерев'яні храми вирізнялися простотою композиції, не мали зовні пишних прикрас .

З середини XII ст. почалася формуватися галицька архітектур­на школа, характерна самостійним творчим напрямом.

Поряд з культовою архітектурою у Галицько-Волинській Русі розвивалось і будівництво оборонних споруд. До наших днів збереглися залишки башт, стін, які були їх складовою частиною.

Споруджувались і фортеці. Одна з найдавніших — Кременець­ка, зведена на неприступній горі з вапняка,

Найхарактернішою скульптурною пам'яткою Галицько-Волин­ської Русі є оздоблення пишного романського порталу церкви св.Пантелеймона в Галичі. Малярство- вид малярського мистецтва було прикрашання рукописних книг мініатюрами, на мініатюрах можна побачити зображення не лише відомих руських князів, а й простих людей. Нерідко мініатюри зобража­ють сцени сільської праці, розваг. Високий рівень мистецтва мініатюри у Галицько-Волинській Русі засвідчує оздоблення Добрилового Євангелія (1164), Галиць­кого Євангелія (початок ХШ ст.).

Станковий живопис Галицько-Волинської Русі широко пред­ставлений і творами іконопису.

Майстри живопису виявляли глибокий Інтерес до внут­рішнього світу людини, намагаючись відтворити його засобами іконописання.

Поширеним у цей час стало й зображення Богородиці-Покрови.

Надзвичайно популярними були ікони св.Миколая, котрого здавна вшановували як покрови­теля і заступника всіх гнаних, сі­рих і убогих.

Покровителем освіти і письменства виступав волинський князь Володимир Василькович "книжник великий і філософ'¹. Поширенню освіти на руських землях сприяв розвиток шкі­льництва, започаткований Володимиром Великим. Ще з XI ст. існували церковно-парафіяльні школи на Волині — у Луцьку, Холмі, Овручі З ураховуванням державних потреб у тогочасних школах окрім письма, читання, арифметики, вивчали іноземні мови, головно грецьку і латинську. Давали також певні відомості з географії, природознавства, історії. З поширенням письма виникла потреба в перекладах та укладачах оригінальних місцевих книг і збірни­ків. З уваги на це школи давали учням початкові знання з рито­рики, стилістики, теорії літератури. Навчали в школах також музики та співу. Навчання велося старослов'янською мовою.

З розвитком освіти і культури зростала потреба в книгах. Центром переписування книг став Володимир-Волинський. Визначною пам'яткою писемності Галицько-Волинської Русі є Галицько-Волинський літопис.