Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
vidpovidi_na_Dek (1).docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
262 Кб
Скачать
☆

17. Візантійська культура

Візантійська імперія виникла на рубежі двох епох — забелі пізньої античності та народження середньовічного суспільства—-внаслідок розділення Римської імперії на лідиу і західну частини'. Після падіння Західної Римської імперії концепція всесвітнього римського владарю-шшя, титул імператора і сама ідея світової монархи, також традиції античної освіченості збереглися лише -«.і Сході — у Візантійській імперії.

В історії європейської і загалом світової культури візантійській цивілізації належить особливе місце. Для неї характерні урочиста пишність, внутрішня шляхетність, витонченість форми і глибина думки. Протягом всього тисячолітнього існування Візантійська імперія, що увібрала в себе спадщину греко-римського світу і елліністичного Сходу, була центром своєрідної та воістину блискучої культури Крім того, аж до XIII ст. Візантія за рівнем розвитку освіченості, напруження духовного життя і барвистості предметних форм культури, без сумніву, була попереду всіх країн середньовічної Європи.

Особливості візантійської культури полягають у синтезі західних і східних елементів у різних сферах матеріального і духовного життя суспільства за домінуючого становища греко-римських традицій; збереженні в значній мірі традицій античної цивілізації, що стали основою розвитку у Візантії гуманістичних ідей та зародження європейської культури епохи Ренесенсу;

Становлення візантійської культури відбувалося за обставин глибоко протирічного ідейного життя ранньої Візантії. Це був час становлення ідеології візантійського суспільства, оформлення системи християнського світогляду, що стверджувався в гострій боротьбі з філософськими, етичними, естетичними і природознавчими поглядами античного світу. Перші століття існування Візантійської імперії можна розглядати як важливий етап світоглядного перевороту, коли не тільки формувалися основні тенденції мислення візантійського суспільства, а й складалася його образна система, яка спиралася на традиції язичеського еллінізму і християнства, що здобуло офіційний статус.

Все духовне життя суспільства відзначається драматичною напруженістю: у всіх сферах знання, в літературі, мистецтві спостерігається дизовижна суміш язичеських і християнських ідей, образів, уявлень, колоритне поєднання язичеської міфології з християнською містикою.

Вперше в історії Візантії сталося відкрите зіткнення держави і церкви, коли нанесений потужний удар по культу ікон, що надав церкві можливості міцного ідеологічного впливу на широкі прошарки населення країни і приніс їй значні прибутки. Іконоборство — це боротьба військового землевласницького панства і частини торгово-ремісничих кіл Константинополю за обмеження могутності церкви і поділ її майна. Загалом боротьба завершилася ідейною перемогою іконошанувальників, але фактично досягнуто компромісу між державою і церквою. Церковно-монастирське землеволодіння було дуже обмежене, багато церковних скарбів конфісковано, а церковні ієрархії як у столиці, так і на місцях фактично підкорені імператорській владі. Візантійський імператор став визваним главрю православної церкви.

Необхідно відзначити і той істотний момент, що іконоборчий вух призвів до нового злету світського образотворчого мистецтва і архітектури Візантії.

Правління імператорів Македонської династії часте називають золотим віком візантійської державності. Дійсно, за них оформлюється пишний етикет візантійського двору, суворий церемоніал прийому зарубіжних послів, зміцнюється принцип легітимності влади через інститут співправителів. Звичайно, імператор робив свого сина співправителем і тим самим закріплював за своєю династією. Жоден з імператорів Македонської династії не втратив влади внаслідок палацового перевороту або заколоту.

В XI—XII ст. у візантійській культурі відбуваються серйозні світоглядні зрушення. Зростання провінційних міст, підйом ремесла й торгівлі, кристалізація політичної та інтелектуальної самосвідомості жителів міст,

Викликають інтерес спосіб життя і звичаї пізньовізан-тійської аристократії, для якої найбільш характерними рисами стають прагнення до розкошу і комфорту.

Слід відзначити, що Візантія була золотим мостом між західною і східною культурами. Вона зробила глибокий і стійкий вплив на розвиток культур багатьох країн середньовічної Європи. Ареал розповсюдження впливу візантійської культури був вельми широким: Сіцілія, Південна Італія, Далмація, країни Балканського півострова, Древня Русь, народи Закавказзя, Північного Кавказу і Криму — усі вони в тій чи іншій мірі зіткнулися з візантійською освітою. Найінтен-сишгіше візантійський культурний вплив, природно, виявився в країнах, де утвердилося православ'я, пов'язане міцними зв'язками з константинопольською церквою. Візантійський вплив виявлявся у сфері релігії та філософії, суспільної думки та космології, писемності та освіти, політичних ідей та права. Він проникав у всі сфери мистецтва. Через Візантію антична і елліністична культурна спадщина, духовні цінності, створені не лише в самій Греції, але й у Єгипті та Сірії, Палестині та Італії, передавалися іншим народам. Сприйняття традицій візантійської культури у Болгарії та Сербії, Грузії та Вірменії, Древній Русі сприяло подальшому прогресивному розвиткові їх культур.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]