21.Титанізм Високого Відродження

Дослідники західноєвропейського Ренесансу як цілісного явища основну увагу приділяють переважно Ранньому, Високому і Пізньому Відродженню. Прийнято таку схему періодизації європейського Відродження: 1) Перед-відродження (друга половина XIІІ-XIV ст.); 2) Раннє Відродження (XV ст. -80-і роки); 3) Високе відродження (1490 - 1530); 4) Пізнє Відродження (1540 - початок XVII ст. Передвідродження, або Проторенесанс, закладає підвалини європейського Ренесансу. Італія - єдиний осередок нової культури, що формується з елементів романської, візантійської, арабсько-мусульманської культур. Центр Проторенесансу – Флоренція, звернення до ідей Античності, це відчувається в творчості всіх видатних митців цього часу. Флорент. Данте Аліг´єрі (1265-1321) - перший європейський поет-гуманіст. Збірка сонетів і прози "Нове життя"(1293 р), згодом - поема "Божественна комедія". Автор далекий від уславлення аскетичних ідеалів офіційного християнства; закладає основи нового світогляду - інтерес до людини, "бо з усіх проявів божественного розуму людина - найвеличніше диво". Флорент.художник і архітектор Джотто ді Бондоне (1266 чи 1267 - 1337).У нього - нова реалістична концепція живопису, відкриття законів перспективи, тримірного простору, пластичного трактування фігури. Розписує флорент. церкву Санта Кроче, фрески капели дель Арена в Падуї. Творчість Франческо Петрарки (1304-1374) стає вершиною Проторенесансу. Роботи: поема «Африка»з історії римської держави часів боротьби з Карфагеном, збірка сонетів "Канцоньєре" ("Книга пісень"), згодом вийшли збірки сонетів, де оспівується земне кохання поета до мадонни Лаури, звучать патріотичні мотиви; гідність людини повинні становити власні діяння на користь суспільства, заняття науками та освіченість - "Листах до Ціцерона". Письменник-гуманіст Джованні Боккаччо (1313-1375) зробив вагомий внесок у розвиток італійської літератури . Наповнив італійську літературну мову почуттями і пристрастями. "Декамерон" Боккаччо поруч з дотепностями і гумором містить жорстку сатиру на можновладців і церковників; заклав основи європейської новели і визначив розвиток цього жанру. Епоху Раннього Відродження відносять до нової культури й до кінця цього періоду Італія утримує провідні позиції в усіх галузях культури. Італійський гуманізм набуває широкого розвитку=освіченості і культурі окремого індивіда. Відбувається бурхливий розвиток мистецтва, набувають самостійності такі його види, як живопис і скульптура, що відокремлюються від архітектури. У другій пол. XV ст. творцями культурних цінностей виступають визначні особистості. Реформаторами мистецтва початку Раннього Відродження вважається "флорентійська трійця": художник Мазаччо (1401-1428.), скульптор Донателло(1386-1466)втілював антропоцентричні та гуманістичні ідеали Відродження; його бронзові статуї "Давид", "Ієремія", "Святий Георгій"; створив перший новочасний кінний монумент Європи - пам´ятник кондотьєра Гаттамелата у Падуї. Архітектор Філліпо Брунеллескі(1377-1446)був також одним з перших вчених інженерів. На будівництві спроектованого ним велетенського купола Флорентійського собору застосував сконструйовані власноруч підйомні крани, з математичною точністю розрахував усі деталі однієї з найбільших у світі архітек. споруд.

У період Високого Відродження культура досягла найвищого підйому і блискавичного розквіту, вийшла за межі Італії, розвинулася в Німеччині, Англії, Франції, Нідерландах, вплинула на розвиток країн Центральної і Східної Європи. Для Високого Відродження характерна насамперед велич художніх задумів і масштабність форм. Це була епоха, що потребувала титанів, і породила їх. Представники : Леонардо да Вінчі, Рафаель Санті, Мікеланджело Буонарроті,Дюрер, Тіциан, ЕразмРоттердамський("Похвала/Глупоті");Томаса/Мор(«Утопія»),в якій Мор намагався змалювати справедливе суспільство, що живе за законами чесної праці, рівності всіх громадян, відсутності експлуатації і визиску, вади яких уже в той час були помітними. Леонардо да Вінчі (1452-1519)не залишив після себе закінчених наукових трактатів, проте його рукописна спадщина налічує близько 7 тисяч аркушів, де представлені його ідеї, начерки технічних проектів, спостереження за природними явищами і людиною, які збагатили практично всі розділи людського знання. Мистецтво і наука нерозривні в творчості Леонардо. Худ твори: фреска "Таємна вечеря", створена в 1495-1497 pp. на стіні трапезної церкви Санта-Марія делле Граціє в Мілані, картини "Мадонна Літта" та "Мадонна Бенуа" (80-ті роки), які є окрасою колекції С-Петербурзького Ермітажу, "Мадонна в скелях" (90-ті роки) - Національна галерея в Лондоні, "Мона Ліза" ("Джоконда") (1503), що нині прикрашає один із залів Лувру (Париж). Рафаель Санті (1483-1520,). Твори "Мадонна Конестабіле" (1502), "Заручини Марії" (1504). Однією з вершин творчості майстра є "Сікстинська мадонна", написана в 1515-1519 pp. для церкви св. Сікста в м. П´яченца, звідки ця картина згодом потрапила до Дрезденської галереї. Видатними творіннями Рафаеля є розписи ватіканського палацу, серед них - фрески: "Диспут", "Афінська школа", "Парнас". Героїкою боротьби за утвердження нового, вірою в безмежні можливості людини пройнята творчість Мікеланджело Буонарротті(1475-1564) - видатного скульптора, архітектора, художника і поета. У 1508-1512 pp. Мікеланджело за наказом папи Юлія II розписав стіну і стелю Сікстинської капели у Ватиканському палаці. Сікстинські фрески, безумовно, основа творчого доробку майстра, один з найвищих мистецьких творів в історії світової культури. . До найвизначніших художніх здобутків Відродження слід віднести творчість майстрів Північного Ренесансу. Останній термін, введений у науковий обіг порівняно недавно, стосується головним чином досягнень мистецтва Німеччини, Нідерландів, Франції. Для північних майстрів характерний вплив готичних стильових прийомів, ідей середньовічного містицизму і спіритуалізму. їхні образи сповнені експресивності, написані в манері жорсткого дослідницького реалізму і натуралізму. Однією з найвизначніших постатей усієї ренесансної культури був німецький художник, гравер, теоретик мистецтва Альбрехт Дюрер (1471-1528). У творчості Дюрера звучать ідеї італійського гуманізму і німецької Реформації. В одних своїх творах він виступає як релігійний містик (гравюра "Вершники апокаліпсису", 1498), в інших - як натураліст-дослідник (акварелі "Трава", "Заєць", 1502-1505), філософ-гуманіст (картина "Чотири апостоли", 1526). Французький письменник-гуманіст Франсуа Рабле, іспанець Сааведро Мігель де Сервантеса (1547-1616) та англійський поет і драматург Уільям Шекспір.